Постанова

від 04.10.2017 по справі 825/1363/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м.Чернігів Справа № 825/1363/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства АПТК до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

04.09.2017 Приватне підприємство АПТК (далі - ПП АПТК ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 19.06.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що акт перевірки від 22.05.2017 № 8/14/38615098, на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містить неправомірні висновки, які суперечать нормам Податкового кодексу України, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується, належним чином оформленими, первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав повністю, просив у його задоволенні відмовити, оскільки відповідач в оскаржуваних правовідносинах діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ПП АПТК (код ЄДРПОУ 38615098) зареєстровано в якості юридичної особи та є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, працівником ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі службового посвідчення серії НН № 000067 та наказу керівника ГУ ДФС у Чернігівській області від 27.04.2017 № 602, виданого на виконання ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова Деркача О.Г. від 21.11.2016 у справі № 751/10098/16-к (т.1 а.с.155), проведено з 10.05.2017 по 15.05.2017 документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства АПТК з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Лортон , ТОВ Дентал ЮА , ТОВ Айді-Пульс , ТОВ Торіні , ТОВ ТД Амерія , ТОВ Ахілес Груп , ТОВ Баден Сервіс , ТОВ Інкор-Трейд за період з 01.01.2014 по 01.09.2016.

За результатами перевірки складено акт від 22.05.2017 № 8/14/38615098 (т. 1 а.с.60-79), яким встановлено наступні порушення податкового законодавства:

1) пункту 2, 7, 19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом

Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957;

2) пункту 198.6. статті 198, пунктів 201.1., 201.2., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, на загальну суму 1201665,00 грн., у тому числі: за квітень 2015 року - 440457,00 грн.; за червень 2015 року - 14978,00 грн.; за липень 2015 року - 49273,00 грн., за серпень 2015 року - 7684,00 грн., за вересень 2015 року - 107352,00 грн., за жовтень 2015 року - 87157,00 грн., за листопад 2015 року - 83386,00 грн., за березень 2016 року - 396414,00 грн., за липень 2016 року - 14964,00 грн.

На підставі вказаного вище акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1502081,00 грн., з них: за основним платежем - 1201665,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 300416,00 грн. (т. 1 а.с. 84).

Також, судом встановлено, що, не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, 29.06.2017 ПП АПТК на адресу ДФС України направлено скаргу, в якій позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 № НОМЕР_1 (т.1 а.с.86-93).

Рішенням ДФС України від 17.08.2017 № 18163/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, скаргу ПП АПТК від 29.06.2017 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 № НОМЕР_1 - без змін (т.1 а.с.94-97).

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4., 138.6. - 138.9., підпунктами 138.10.2. - 138.10.4. пункту 138.10., пунктом 138.11. цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5., підпунктами 138.10.5., 138.10.6. пункту 138.10., пунктами 138.11., 138.12. цієї статті, пунктом 140.1. статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3. цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (пункт 138.1. статті 138 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 996 ХІV).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у статті 198 ПК України.

Так, у відповідності до пунктів 198.1., 198.2., 198.6. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У свою чергу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 201.1. ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.2. ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання вказаної норми ПК України Міністерство фінансів України наказом від 22.09.2014 № 957, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012, затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (чинний на час заповнення податкових накладних) (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством (пункт 7 Порядку).

У відповідності до пункту 19 Порядку усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг. Накладання електронних цифрових підписів посадових осіб (печаток) платника податку здійснюється у порядку, визначеному законодавством

Згідно із пунктом 201.10. статті 201 Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами ПК України.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 за № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Судом також враховано і інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, в якому зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового кредиту платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 27.10.2015 по справі № 21-1539а15.

Так, судом встановлено, що 20.04.2015, 10.07.2015, 01.10.2015 та 20.03.2016 між ТОВ ІНКОР-ТРЕЙД , ТОВ БАДЕН СЕРВІС , ТОВ АХІЛЕС ГРУП , ТОВ ТД АМЕРІЯ , (Постачальники) та ПП АПТК (Покупець) укладені договори поставки №№ 20/04-2015, 10-07/15, 01/10-15, 20/03-2016, за умовами яких Постачальники зобов'язуються передати, у встановлені договорами терміни, товари у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даних договорів. Товарами, що поставляються за договорами, є сільськогосподарська продукція та інші товари господарського, промислового призначення, макуха соєва і масла рослинного походження (т. 1 а.с.169-171, 191-193, 208-210, 215).

На підтвердження виконання сторонами вищевказаних договорів поставки позивачем до суду надані наступні первинні документи: видаткові накладні; акти надання послуг; оборотно-сальдові відомості; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; квитанції.

У свою чергу, судом встановлено, що первинні документи по господарських операціях між позивачем та ТОВ ІНКОР-ТРЕЙД , ТОВ БАДЕН СЕРВІС , ТОВ АХІЛЕС ГРУП , ТОВ ТД АМЕРІЯ , з боку контрагентів підписані ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є свідками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2015 за № 32014100000000071, 07.05.2015 за № 32015270000000027 та 29.06.2016 за № 32016100000000084.

Так, з акту перевірки та протоколів допитів свідків - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 06.08.2015, від 31.08.2015, від 14.01.2017 та 24.02.2017 (т. 1 а.с. 60-79, 163-168, 185-190, т.2 а.с. 154-156) вбачається наступне:

- свідок ОСОБА_3 зазначив, що від працівників податкової міліції йому стало відомо, що він є директором ТОВ ІНКОР-ТРЕЙД . Разом з тим, ОСОБА_3, під час допиту його у якості свідка, повідомив, що ніякого відношення до діяльності вищевказаного товариства він не має, договори та документи на здійснення фінансово-господарської діяльності не укладав, адреса товариства йому невідома, із працівниками даного товариства не знайомий, довіреностей на здійснення представництва інтересів від його імені або імені ТОВ ІНКОР-ТРЕЙД останній не видавав;

- свідок ОСОБА_4 зазначив, що фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ БАДЕН СЕРВІС не здійснював, первинних бухгалтерських та звітних документів товариства не підписував і до контролюючих органів не подавав. Установчими документами та печатками товариства не володів та не розпоряджався. З товариствами-контрагентами договорів не укладав та з їх службовими особами перемовин не проводив;

- свідок ОСОБА_5 зазначив, що жодних фінансово-господарських документів від імені директора (засновника) ТОВ АХІЛЕС ГРУП не підписував, печатку не виготовляв, ніколи її не бачив та не використовував. Податкову звітність не підписував, ключі цифрових підписів не отримував, розрахунковими рахунками не користувався, доступу до системи Банк-Клієнт не мав. Крім того, повідомив про свою необізнаність із діяльністю товариства, його місцезнаходженням, постачальниками, покупцями тощо;

- свідок ОСОБА_6 зазначив, що жодних фінансово-господарських документів від імені директора (засновника) ТОВ ТД АМЕРІЯ не підписував та не складав, печатку не виготовляв. Податкову звітність не підписував, ключі цифрових підписів не отримував, розрахунковими рахунками не користувався, доступу до системи Банк-Клієнт не мав. Крім того, повідомив про свою необізнаність із діяльністю товариства, його місцезнаходженням, постачальниками, покупцями тощо.

Тобто, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, під час їх допиту слідчим, фактично заперечувалась їх участь у діяльності товариств - ТОВ ІНКОР-ТРЕЙД , ТОВ БАДЕН СЕРВІС , ТОВ АХІЛЕС ГРУП та ТОВ ТД АМЕРІЯ .

У свою чергу, згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Водночас, висновком експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16.08.2016 № 3200-3202/17-24 (т.1 а.с. 156-162) встановлено, що у фінансово-господарських документах ТОВ АХІЛЕС ГРУП та ТОВ ТД АМЕРІЯ , наданих для проведення експертизи: у договорі поставки, видаткових накладних, актах надання послуг, підписи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виконано рукописним способом за допомогою паст для кулькових ручок, без попередньої технічної підготовки і технічних засобів, та виконані не вищевказаними особами, а іншими особами.

Також, з матеріалів справи вбачається, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.09.2016 у справі № 369/7794/16-к (кримінальне провадження № 1-кп/369/417/16) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців) (т. 1 а.с. 203-207).

Згідно з інформації з офіційного сайту Єдиний державний реєстр судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/61655313) вирок суду набрав законної сили - 14.10.2016.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 01.12.2015 (справа № 826/15036/14), від 17.11.2015 (справа № 21-277а15), від 12.01.2016 (справа № 21-3706а15), від 26.01.2016 (справа № 21-4781а15) та від 18.07.2017 (справа № 21-3123а16).

У відповідності до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про те, що подані позивачем, в якості доказів у справі, первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ ІНКОР-ТРЕЙД , ТОВ БАДЕН СЕРВІС , ТОВ АХІЛЕС ГРУП та ТОВ ТД АМЕРІЯ не можна вважати належними та достовірними первинними документами у розумінні ПК України та Закону № 996-XIV, тобто документами, які підтверджують фактичне отримання від контрагента робіт і послуг, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу витрат товариства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 19.06.2017 № НОМЕР_1 та відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ПП АПТК .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Приватного підприємства АПТК у повному обсязі.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства АПТК - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій