Ухвала

від 30.11.2017 по справі 825/1363/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1363/17 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Приватного підприємства "АПТК" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "АПТК" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

04.09.2017 Приватне підприємство "АПТК" (далі - ПП "АПТК") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 19.06.2017 № 0002041400.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "АПТК" (код ЄДРПОУ 38615098) зареєстровано в якості юридичної особи та є платником податку на додану вартість.

Працівником ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі службового посвідчення серії НН № 000067 та наказу керівника ГУ ДФС у Чернігівській області від 27.04.2017 № 602, виданого на виконання ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.11.2016 у справі № 751/10098/16-к (т.1 а.с.155), проведено з 10.05.2017 по 15.05.2017 документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "АПТК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Лортон", ТОВ "Дентал ЮА", ТОВ "Айді-Пульс", ТОВ "Торіні", ТОВ "ТД Амерія", ТОВ "Ахілес Груп", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Інкор-Трейд" за період з 01.01.2014 по 01.09.2016.

За результатами перевірки складено акт від 22.05.2017 № 8/14/38615098 (т. 1 а.с.60-79), яким встановлено наступні порушення податкового законодавства: пункту 2, 7, 19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957; пункту 198.6. статті 198, пунктів 201.1., 201.2., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, на загальну суму 1201665,00 грн., у тому числі: за квітень 2015 року - 440457,00 грн.; за червень 2015 року - 14978,00 грн.; за липень 2015 року - 49273,00 грн., за серпень 2015 року - 7684,00 грн., за вересень 2015 року - 107352,00 грн., за жовтень 2015 року - 87157,00 грн., за листопад 2015 року - 83386,00 грн., за березень 2016 року - 396414,00 грн., за липень 2016 року - 14964,00 грн.

На підставі вказаного вище акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 № 0002041400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1502081,00 грн., з них: за основним платежем - 1201665,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 300416,00 грн.

Також, судом встановлено, що, не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, 29.06.2017 ПП "АПТК" на адресу ДФС України направлено скаргу, в якій позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 № 0002041400.

Рішенням ДФС України від 17.08.2017 № 18163/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, скаргу ПП "АПТК" від 29.06.2017 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 № 0002041400 - без змін (т.1 а.с.94-97).

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Як свідчать обставини справи, встановлено, що 20.04.2015, 10.07.2015, 01.10.2015 та 20.03.2016 між ТОВ "ІНКОР-ТРЕЙД", ТОВ "БАДЕН СЕРВІС", ТОВ "АХІЛЕС ГРУП", ТОВ "ТД АМЕРІЯ", (Постачальники) та ПП "АПТК" (Покупець) укладені договори поставки №№ 20/04-2015, 10-07/15, 01/10-15, 20/03-2016, за умовами яких Постачальники зобов'язуються передати, у встановлені договорами терміни, товари у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даних договорів. Товарами, що поставляються за договорами, є сільськогосподарська продукція та інші товари господарського, промислового призначення, макуха соєва і масла рослинного походження.

На підтвердження виконання сторонами вищевказаних договорів поставки позивачем до суду були надані наступні первинні документи: видаткові накладні; акти надання послуг; оборотно-сальдові відомості; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; квитанції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового спишу платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.

Таким чином, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (в тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податком на прибуток за фактом понесення витрат.

Крім цього, платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у статті 198 ПК України.

Так, у відповідності до пунктів 198.1., 198.2., 198.6. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У свою чергу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 201.1. ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.2. ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно із пунктом 201.10. статті 201 Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 КАС України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Як свідчать матеріали справи, первинні документи по господарських операціях між позивачем та ТОВ "ІНКОР-ТРЕЙД", ТОВ "БАДЕН СЕРВІС", ТОВ "АХІЛЕС ГРУП", ТОВ "ТД АМЕРІЯ", з боку контрагентів підписані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є свідками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2015 за № 32014100000000071, 07.05.2015 за № 32015270000000027 та 29.06.2016 за № 32016100000000084.

Так, з акту перевірки та протоколів допитів свідків - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 06.08.2015, від 31.08.2015, від 14.01.2017 та 24.02.2017 вбачається, що останні заперечували їх участь у діяльності товариств - ТОВ "ІНКОР-ТРЕЙД", ТОВ "БАДЕН СЕРВІС", ТОВ "АХІЛЕС ГРУП" та ТОВ "ТД АМЕРІЯ".

Висновком експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16.08.2016 № 3200-3202/17-24, який міститься в матеріалах даної справи, встановлено, що у фінансово-господарських документах ТОВ "АХІЛЕС ГРУП" та ТОВ "ТД АМЕРІЯ", наданих для проведення експертизи (у договорі поставки, видаткових накладних, актах надання послуг) підписи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виконано рукописним способом за допомогою паст для кулькових ручок, без попередньої технічної підготовки і технічних засобів, та виконані не вищевказаними особами, а іншими особами.

Також, з матеріалів справи вбачається, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.09.2016 у справі № 369/7794/16-к (кримінальне провадження № 1-кп/369/417/16) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців). Вирок суду набрав законної сили - 14.10.2016.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11), міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, первинні документи, які стали підставою для формування витрат підприємства, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 р. у справі № 21-421а11, від 01.12.2015 р. у справі № 826/15034/14 та від 26.01.2016 р. у справі № 2а-15327/12/2670, висновки яких, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України , є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

В силу приписів частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Також, зазначена правова позиція застосована Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалі від 13.07.2016 року у справі № 826/17395/15.

Враховуючи встановлені обставини та докази у їх сукупності, згідно зі ст. 86 КАС України , колегія суддів, діючи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України , вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 р. № 0002041400 прийнято відповідачем на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством, є обґрунтованим, неупередженим, виваженим і правомірним.

Посилання апелянта на те, що спірні господарські операції та подальший рух товарів, придбаних ним у зазначених контрагентів, підтверджуються відповідними первинними документами, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як було вище зазначено, наявність формально складених первинних документів за умови дефектності правового статусу контрагента позивача не є достатньою і необхідною правовою підставою для легалізації таких операцій.

Твердження апелянта про те, що відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено фіктивності спірних господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що податковим органом було надано суду докази безтоварності цих операцій, на які він посилається в акті перевірки та у запереченнях на позов, а отже, виконано вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України .

Натомість, апелянтом зазначені доводи податкового органу та подані ним докази спростовані не були і жодних належних і допустимих доказів, які б надавали підстави не приймати їх до уваги, суду не надано.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що обов'язок доказування суб'єктом владних повноважень в адміністративній справі правомірності прийнятого ним рішення не є абсолютним, не виключає необхідності застосування принципу змагальності сторін і зобов'язання другої сторони доводити ті обставини, на які вона посилається, та її права надавати докази та наводити доводи у противагу тим, якими апелює суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АПТК" - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 05.12.2017.