Постанова

від 01.03.2017 по справі 804/4874/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 р. Справа № 804/4874/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ПрАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат до Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 року року № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПрАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат до Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 року року № НОМЕР_1.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акта перевірки щодо порушень позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ ДНК-ХОЛДІНГ (код за ЄДРПОУ 32410724), ТОВ ТЕХНО-БІЗНЕС (код за ЄДРПОУ 34919251), ТОВ ШЛЯХБУД КР (код за ЄДРПОУ 39348841) є безпідставними, оскільки позивачем були надані до перевірки усі первинні документи для підтвердження реальності господарських операцій. Товари та послуги, що поставлялися від контрагентів, було придбано з метою використання у господарській діяльності ПрАТ ПІВНГЗК . У зв'язку з чим, позивач вважає податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті всупереч законодавству, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача подав заяву про здійснення розгляду справи без його участі та у порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, у запереченнях проти адміністративного позову зазначив, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС з 15.06.2015р. по 06.07.2015р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ ПІВНГЗК з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ по здійсненим фінансово - господарським операціям з наступними підприємствами-постачальниками: ТОВ ДНК-ХОЛДІНГ (код за ЄДРПОУ 32410724) за серпень, листопад 2014 року, ТОВ КРИВБАСРЕМОНТ (код за ЄДРПОУ 36220109) за жовтень 2014 року, ТОВ ТЕХНО-БІЗНЕС (код за ЄДРПОУ 34919251) за грудень 2014 року, ТОВ ШЛЯХБУД КР (код за ЄДРПОУ 39348841) за лютий 2015 року, ТОВ ШЛЯХПОСТАЧ КР (код за ЄДРПОУ36510824) за лютий 2015 року, ТОВ ТПК ПАМІР (код за ЄДРПОУ 3803 1983) за січень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2015 року №8/28-01-51-04/00191023, згідно якого встановлено порушення ПАТ ПІВНГЗК податкового законодавства, а саме:

- ст.185, п.п. 186.2.1 п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.3, 198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого:

- завищено суму податкового кредиту у розмірі 6 659 847 грн.., у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів: серпень 2014р. - 1 535 776,2 грн., жовтень 2014р. - 12 445,42 грн., листопад 2014р. - 73 596,98 грн., грудень 2014р. - 4 820 000 грн.. січень 2015р. - 1 8 533,4 грн.. лютий 2015р. - 199 495,05 грн.;

- завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 6 659 847 грн.., у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів: вересень 2014р. - 1 535 776,2 грн., листопад 2014р. - 12 445,42 грн., грудень 2014р. - 73596,98 грн., січень 2015 - 4 820 000 грн., лютий 2015 - 18 533,4 грн., березень 2015 - 199 495,05 грн.

Акт виїзної документальної позапланової перевірки від 13.07.2015 №8/28-01-51-04/00191023 направлено підприємству поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 13.07.2015 року (дата отримання акту підприємством - 15.07.2015 року).

Відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України, платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник зазначає у запереченнях. ПАТ ПІВНГЗК виявив бажання бути присутнім при розгляді заперечень.

Не погодившись із висновками, зробленими в акті перевірки, ПрАТ ПІВНГЗК надано до СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС заперечення за №3540/81 від 21.07.2015 року, (вх.№3139/10 від 21.07.2015 року) до акту перевірки №8/28-01-51-04/00191023 від 13.07.2015 року.

Відповідно до п.44.7 ст.44 ПК України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

ПрАТ ПІВНГЗК надав до заперечень копії додаткових паперових носіїв за формою первинних документів за підписом головного бухгалтера.

Розгляд заперечень ПрАТ ПІВНГЗК по акту перевірки від 13.07.2015 №8/28-01-51 -04/00191023 відбувався 24.07.2015р. у присутності представника ПрАТ ПІВНГЗК .

З урахуванням розгляду заперечень, висновки акту перевірки викладено в наступній редакції: ПрАТ ПІВНГЗК порушено ст.185, п.п.186.2.1 п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.3, 198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2. п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу, в результаті чого ПрАТ ПІВНГЗК :

- завищено суму податкового кредиту у розмірі 6 659 847 грн.., у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів: серпень 2014р. - 1 535 776,2 грн., жовтень 201р. - 12 445,42 грн., листопад 2014р. - 73 596,98 грн., грудень 2014р. - 4 820 000 грн., січень 2015р. - 18 533,4 грн., лютий 2015р. - 199 495,05 грн.;

- завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 6 659 847 грн.., у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів: вересень 2014р. - 1 535 776,2 грн., листопад 2014р. - 12 445,42 грн., грудень 2014р. 73 596,98 грн., січень 2015р. - 4 820 000 грн., лютий 2015 р. - 218 028,45 грн.

Письмову відповідь Про результати розгляду заперечень від 24.07.2015 року за №3638/10/28-01-51-04 направлено підприємству поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (дата вручення - 28.07.2015 року).

На підставі висновків перевірки СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС 29.07.2015 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 форма В1 (податок на додану вартість) на суму завищення бюджетного відшкодування - 6 659 847 грн., штрафні санкції - 3 329 923,5 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2015 року року № НОМЕР_1, ПрАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат було подано адміністративний позов до суду.

Правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 року року № НОМЕР_1 є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV) та положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУкраїни податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

При встановленні факту здійснення господарської операції, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Судом встановлено, що між ПрАТ ПІВНГЗК та ТОВ ДНК-Холдінг був укладений договір поставки від 12.11.2013 року № 1734.

На виконання вищезазначеного договору ПрАТ ПІВНГЗК були надані: податкові накладні; видаткові накладні; рахунки-фактури; прибуткові ордери; акти прийому-передачі до видаткових накладних; товарно-транспортні накладні; перепустки на ввіз матеріальних цінностей до ПАТ ПІВНГЗК ; паспорти якості на товар; докази оплати за придбане обладнання у серпні, листопаді 2014 року.

Вищезазначені документи були надані під час перевірки та детально описані в акті перевірки від 13.07.2015 №8/28-01-51-04/00191023.

Проаналізувавши надані до суду видаткові накладні, суд дійшов висновку, що вони складені у відповідності до вимог ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Додатково на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ ДНК-Холдінг , позивачем були надані картки складського обліку, накладні вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів; акти на використані матеріали замовника; акти приймання-передачі ТМЦ; технічне обслуговування; креслення вузла підключення; акт приймання ТМЦ управлінням безпеки ПрАТ ПІВНГЗК .

Також судом встановлено, що між ПрАТ ПІВНГЗК та ТОВ Техно-Бізнес був укладений договір підряду від 08.05.2014 року № 511. До даного договору були надані специфікації з дефектними відомостями.

На виконання вищезазначеного договору ПрАТ ПІВНГЗК були надані: рахунки -фактури; податкові накладні; акти приймання-передачі обладнання в ремонт; акти приймання-передачі виконаних робіт; акти прийому-передачі лому та матеріалів; докази оплати за отримані послуги.

Вищезазначені документи були надані під час перевірки та детально описані в акті перевірки від 13.07.2015 №8/28-01-51-04/00191023.

Додатково на підтвердження реальності гоподарськиї операції з ТОВ Техно-Бізнес позивачем були надані наступні документи, а саме: графік реалізації заходів по збільшенню відвантаження концентрату ПрАТ ПІВНГЗК ; протокол наради щодо заходів по збільшенню відвантаження контентрату ПрАТ ПІВНГЗК ; лист від ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод щодо представника своїх інтересів - ТОВ Техно-Бізнес ; звіти про відрядження; накази, акти акти приймання-здачі відремонтованих об'єктів; інформація з перевізного документа АСК ВП ОСОБА_2; висновок експертизи за результатами обстеження тепловозів; лист-письмове погодження щодо залучення субпідрядної організації ПрАТ ДТРЗ ; атестати виробництва з ремонту ПрАТ ДТРЗ ; комплексний висновок про відповідність ремонтного виробництва ПрАТ ДТРЗ ; витяг з норми допустимих розмірів і зносів деталей; звіти про відрядження.

Також судом встановлено, що між ПрАТ ПІВНГЗК та ТОВ Шляхбуд Кр були укладані договори підряду від 01.01.2015 року № 41; від 01.01.2015 року № 38; від 01.01.2015 року № 37.

На виконання вищезазначених договорів ПрАТ ПІВНГЗК були надані: додатки до договорів з переліком видів робіт; рахунки-фактури; податкові накладні; акти приймання-передачі робіт за формою КБ-2в; акти використання матеріалів замовника при ремонті; акти використання машин та механізмів замовника; акти приймання-передачі лома та матеріалів б/у, отриманих при ремонті; акти на оприбуткування демонтованих ТМЦ, отриманих при проведенні ремонту; докази оплати за отримані послуги.

Вищезазначені документи були надані під час перевірки та детально описані в акті перевірки від 13.07.2015 №8/28-01-51-04/00191023.

Додаткового на підтвердження реальності господарських операції ПрАТ ПІВНГЗК були надані: ліцензія, дозволи на здійснення господарської діяльності; розрахунок річної вартості послуг тепловозів; розрахунок річної вартості послуг по забезпеченню безпеки руху поїздів; маршрутні листи; плани-графіки ТО пристроїв ЦБД; довідки про виконання обсягів робіт; фрагмент журналу обліку актів-допуску.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що ПрАТ ПІВНГЗК документально підтведжено рух активів в процесі здійснення господарської операції та зміни в майновому стані, у зв'язку з чим підтведжено реальність здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що недоліки в оформленні ТТН та інших документах не є підставою для висновків про відсутність господарської операції. Оскільки, як зазначено вище, платником податків документально підтведжено фактичний рух активів та зміни у власному капіталі, у зв'язку з проведеною господарською операцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності .

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Так, наведені ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпро аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ПП Сельхозмашпроект та ТОВ Дерріс , факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, не доведено, що надані під час перевірки та до суду документи мають суперечливі дані, недостовірні відомості, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі вищевикладеного, податкове повідомлення-рішення від 29.07.2015 року року № 0000515104є незаконним та необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ПрАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат до Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 року року № НОМЕР_1 - задовольнити.

Визнати притиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України від 29.07.2015 року року № 000051510.

Присудити із Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПрАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат судові витрати з оплати судового збору у розмірі 11 692,80 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1