Ухвала

від 27.09.2017 по справі 2а-8195/09/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2017 р. м. Київ К/800/58349/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кур'єр" ЛТД

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року

у справі № 2а-8195/09/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кур'єр" ЛТД

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кур'єр" ЛТД (далі - ТОВ "Кур'єр" ЛТД, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ, відповідач) про визнання нечинним рішення ДПІ від 06 листопада 2009 року № 0002112381/0, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5923,55 грн

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року, у позові ТОВ "Кур'єр" ЛТД відмовив.

У касаційній скарзі ТОВ "Кур'єр" ЛТД, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, визнавши незаконним рішення ДПІ від 06 листопада 2009 року № 0002112381/0.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПА у Львівській області провела фактичну перевірку господарської одиниці (кафе) ТОВ "Кур'єр" ЛТД щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої склала акт 09 жовтня 2009 року. Згідно з висновком цього акту у порушення вимог пунктів 1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) товариство: не вело в установленому порядку облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання (на реалізації перебувають товари, на які відсутні первинні документи, на суму 2280,00 грн); не застосовувало при проведенні розрахункових операцій на суму 36,50 грн реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО); сума готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій (426,00 грн) не відповідала сумі, зазначеній у денному звіті РРО (189,79 грн).

На підставі цього акта перевірки ДПІ прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених ст.ст. 17, 20, 21 Закону № 265/95-ВР, з приводу правомірності якого виник спір.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшли висновку про правомірність застосування до ТОВ "Кур'єр" ЛТД фінансових санкцій згідно з рішенням ДПІ, з приводу правомірності якого виник спір.

Однак, з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується лише частково, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт від 06 липня 1995 року, складений працівниками податкового органу за результатами перевірки товариства, є доказом, який підтверджує факт допущених господарюючим суб'єктом положень Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до пунктів 1, 2, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення відносин, прав і обов'язків сторін в якому стосується спір; далі - Закон № 265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідальність за порушення вимог пунктів 1, 2, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР передбачена статтями 17, 22 цього Закону: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки; у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

У зазначеному акті перевірки працівниками податкового органу з достатньою повнотою зафіксовано вчинені позивачем порушення правил здійснення розрахункових операцій, визначених пунктами 1, 2, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Доводи позивача щодо отримання ТОВ "Кур'єр" ЛТД від Приватного підприємця ОСОБА_4 розмінної монети на суму 200,00 грн у межах укладених між ними договору від 21 лютого 2009 року № 16-4 про порядок користування музичним апаратом не спростовують встановлені ДПІ у ході перевірки порушення товариством положень п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки у акті відсутні заперечення з приводу зроблених в ньому висновків. Порушення Закону № 265/95-ВР, яке полягало у невідповідності сум готівкових коштів (36,21 грн) та непроведення розрахункової операції через РРО та нероздрокування відповідного розрахункового документа на суму невідповідності товариство не заперечує.

Враховуючи викладене, висновок судів про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1363,55 грн згідно з рішеннями від 06 листопада 2009 року № 0002112381/0 є правильним.

Водночас, відмова у задоволенні позову в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4560,00 грн за порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації є передчасною.

Відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95 -ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

За змістом вказаних норм покладений на суб'єкта підприємницької діяльності обов`язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не звужений до обов`язку вести регістри бухгалтерського обліку придбання товарів та зберігати документи, виписаних по факту господарських операцій з придбання товарів, безпосередньо в місці реалізації товарів, оскільки метою законодавчого припису щодо ведення обліку товарних запасів, як і інших норм Закону № 265/95-ВР, є забезпечення контролю з боку держави при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що була висловлена під час вирішення питання про усунення розбіжностей щодо застосування п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, у постанові від 20 січня 2015 року (справа № 21-275а14), у якій зазначено, що фінансова санкція, встановлена ст. 21 Закону № 265/95-ВР, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення (стандарт) 9). Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону № 265/95-ВР та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої Законом № 265/95-ВР.

Спростовуючи доводи податкового органу щодо вчинення товариством правопорушення, позивач зазначив, що облік товарних запасів здійснювався товариством за місцем відмінним від місця реалізації, яке водночас є юридичною адресою ТОВ "Кур'єр" ЛТД, про що після перевірки начальнику ДПІ були надані відповідні пояснення. При цьому позивач надав суду відповідні облікові документи, копії яких долучені до матеріалів справи.

Ці обставини суди попередніх інстанцій не перевірили з дослідженням в судовому процесі доказів, що були надані позивачем на підтвердження своїх заперечень проти наданих податковим органом доказів.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвалені у справі судові рішення відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин висновок судів про правомірність рішення від 06 листопада 2009 року № 0002112381/0 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і є помилковим в части застосування фінансових санкцій у сумі 4560,00 грн, тому у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року підлягають частковому скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити судове рішення відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кур'єр" ЛТД задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі № 2а-8195/09/1370 скасувати в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кур'єр" ЛТД про скасування податкового повідомлення - рішення від 06 листопада 2009 року № 0002112381/0 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4560,00 грн, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі № 2а-8195/09/1370 залишити без змін.

Ухвала в частині залишення судових рішень без змін набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна