Рішення

від 27.07.2017 по справі 635/3067/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/3067/15-ц

Провадження № 2/635/196/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Полєхіна А.Ю.

за участю секретаря судового засідання - Лисенко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області Ломакіної Оксани Андріївни в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Парфенкова Ірина Володимирівна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування із незаконного володіння земельних ділянок,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області Ломакіна О.А. в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Парфенкова І.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (з кадастровим номером НОМЕР_2) укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №3545, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (з кадастровим номером НОМЕР_3) укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №3528, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (з кадастровим номером НОМЕР_4) укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №3532, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (з кадастровим номером НОМЕР_5) укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №3538, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (з кадастровим номером НОМЕР_6) укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №3526, витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та повернення їх у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що рішенням Харківського районного суду Харківської області віл 31 січня 2012 року у справі №2034/2-4326/11 у задоволенні позовних вимог Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Харківської райдержадміністрації Харківської області до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2012 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2012 року скасовано. Позовні вимоги Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Харківської райдержадміністрації Харківської області до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації - задоволено частково.

Визнано недійсними наступні державні акти на право власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_7 виданий на ім'я ОСОБА_9 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8), серії НОМЕР_9, виданий на ім'я ОСОБА_10 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_10), серії НОМЕР_11, виданий на ім'я ОСОБА_17 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5), серії НОМЕР_12, виданий на ім'я ОСОБА_11 з (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_13), серії НОМЕР_14, виданий на ім'я ОСОБА_12, (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_15), серії НОМЕР_16, виданий на ім'я ОСОБА_7 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6), серії НОМЕР_17, виданий на ім'я ОСОБА_5 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4), серії НОМЕР_18, виданий на ім'я ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2), серії НОМЕР_19, виданий на ім'я ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), серії НОМЕР_20, виданий на ім'я ОСОБА_13 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_21), серії НОМЕР_23, виданий на ім'я ОСОБА_14 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_22), серії НОМЕР_24, виданий на ім'я ОСОБА_15 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_25), серії НОМЕР_20, виданий на ім'я ОСОБА_16 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_26)

Під час організації виконання даного рішення суду встановлено, що частина спірних земельних ділянок, відповідачами по справі № 2034/2-4326/11 відчужено іншим особам, про що раніше, у тому числі й на час розгляду справи, міжрайонній прокуратурі не було відомо.

Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 лютого 2015 року за №33551259 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 на підставі договору купівлі-продажу р№3545, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Парфенковою І.В., перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_2, про що у подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 лютого 2015 року за №33552656 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 на підставі договору купівлі-продажу р№3528, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Парфенковою І.В., перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_2, про що у подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 лютого 2015 року за №33553834 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 на підставі договору купівлі-продажу р№3532, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Парфенковою І.В., перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_2, про що у подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 лютого 2015 року за №33552924 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 на підставі договору купівлі-продажу р№3538, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Парфенковою І.В., перейшло від ОСОБА_6 до ОСОБА_2, про що у подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 лютого 2015 року за №33552425 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6 на підставі договору купівлі-продажу р№3526, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Парфенковою І.В., перейшло від ОСОБА_7 до ОСОБА_2, про що у подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що спірні земельні ділянки незаконно вибули з володіння держави всупереч вимогам законодавства, то у ОСОБА_2 відпали підстави набуття права власності на такі.

У зв'язку з чим, укладені ОСОБА_2 вищевказані договори купівлі-продажу земельних ділянок підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки витребуванню та поверненню державі.

Таким чином, враховуючи, що законні підстави передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 визнано такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а правовстановлюючі документи на земельні ділянки (державні акти на право власності на земельні ділянки) визнано недійсними, то й, відповідно, укладені між відповідачами договори купівлі-продажу земельних ділянок підлягають визнанню недійсними у судовому порядку, а спірні земельні ділянки витребуванню з володіння ОСОБА_2 та поверненню у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.

Прокурор Калашніков П.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_19 заперечував проти задоволення позовних вимог прокурора, вказуючи на відсутність у нього підстав для самостійного звернення із таким позовом в якості позивача, оскільки в Україні створений та діє відповідний орган державної влади, наділений функціями та повноваженнями щодо захисту права державної власності на землю, а саме: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Окрім того, представник відповідача просив суд звернути увагу на відсутність доказів перебування спірних земельних ділянок саме у державній, а не комунальній власності станом на момент їхньої приватизації відповідачами, а також вказував на обрання позивачем невідповідного способу захисту прав, оскільки позивач повинен був звернутися до суду із віндикаційним позовом.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує /а.с. 68-69, 78-79 том 1/.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Парфенкова І.В. в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності /а.с. 66, 177 том 1, а.с. 124 том 2/, та зазначила наступне, що нею 23 жовтня 2008 року на ім'я ОСОБА_2 були посвідчені наступні договори: договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 за реєстровим №3545 від імені ОСОБА_3; договір купівлі- продажу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 за реєстровим №3528 від імені ОСОБА_4, договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 за реєстровим номером №3532 від імені ОСОБА_5, договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 за реєстровим № 3538 від імені ОСОБА_6, договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 за реєстровим № 3526 від імені ОСОБА_7

При посвідчені вищезазначених договорів нею були перевірені документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки та перевірено відсутність заборон відчуження або арештів майна, було встановлено, що сторони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, волевиявлення було вільним, усвідомленим і відповідало їх внутрішній волі, укладення договорів відповідало їх інтересам, умови договорів зрозумілі і відповідали реальній домовленості сторін, договори не приховували інших правочинів і були спрямовані на реальне настання наслідків, які обумовлені у договорах. Договори були посвідчені з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання повторно не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлялися своєчасно і належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Харківській області, отриманих судом у порядку ч.3. ст. 122 ЦПК України, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями, наявними в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності та письмових заперечень проти позову суду не надали.

Вислухавши пояснення прокурора, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_19, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати: захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), споживачів (стаття 42), захист прав і свобод людини і громадянина судом, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, відповідними міжнародними судовими установами чи міжнародними організаціями (стаття 55).

У статті 15 ЦК України безпосередньо не визначаються органи, які здійснюють захист цивільних прав.

Так, крім органів, зазначених у статті 55 Конституції України, відповідно до окремих актів законодавства України здійснюють захист цивільних прав та інтересів або сприяють їх захисту, зокрема, органи прокуратури.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Статтею 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині другій статті 16 ЦК України визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10; ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Встановлено, що за договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., реєстр № 3545, відповідач ОСОБА_3 продала, а відповідач ОСОБА_2 купив, земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області /а.с. 16/.

За договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., реєстр № 3528, відповідач ОСОБА_4 продала, а відповідач ОСОБА_2 купив, земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, що розташована на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області /а.с. 17/.

За договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., реєстр № 3532, відповідач ОСОБА_5 продав, а відповідач ОСОБА_2 купив, земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, що розташована на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області /а.с. 20/.

За договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., реєстр № 3538, відповідач ОСОБА_6 продала, а відповідач ОСОБА_2 купив, земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5, що розташована на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області /а.с. 19/.

За договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., реєстр № 3526, відповідач ОСОБА_7 продав, а відповідач ОСОБА_2 купив, земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6, що розташована на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області /а.с. 18/.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2012 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2012 року скасовано. Позовні вимоги Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Харківської райдержадміністрації Харківської області до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації - задоволено частково.

Визнано недійсними наступні державні акти на право власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_7 виданий на ім'я ОСОБА_9 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8), серії НОМЕР_9, виданий на ім'я ОСОБА_10 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_10), серії НОМЕР_11, виданий на ім'я ОСОБА_17 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5), серії НОМЕР_12, виданий на ім'я ОСОБА_11 з (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_13), серії НОМЕР_14, виданий на ім'я ОСОБА_12, (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_15), серії НОМЕР_16, виданий на ім'я ОСОБА_7 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6), серії НОМЕР_17, виданий на ім'я ОСОБА_5 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4), серії НОМЕР_18, виданий на ім'я ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2), серії НОМЕР_19, виданий на ім'я ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), серії НОМЕР_20, виданий на ім'я ОСОБА_13 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_21), серії НОМЕР_23, виданий на ім'я ОСОБА_14 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_22), серії НОМЕР_24, виданий на ім'я ОСОБА_15 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_25), серії НОМЕР_20, виданий на ім'я ОСОБА_16 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_26) /а.с. 14-15/.

Рішення суду набрало законної сили.

Главою 29 Цивільного Кодексу України визначенні положення захисту прав власності, а статтею 16 ЦПК України способи захисту цивільних прав та інтересів, у тому числі і права власності, зокрема шляхом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 10; ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог, на підставі доказів наданих сторонами.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання договорів купівлі-продажу недійсними задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 ЦК України, якою передбачено, що: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної діяльності; 3) волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з правилом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).

Підставами недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України, є: 1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, 2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; 3) якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд, аналізуючи норми діючого законодавства у їх застосуванні до правовідносин, що виникли між сторонами, враховуючи доводи прокурора та надані ним докази, приходить до висновку, що вимоги в частині визнання недійсними договорів задоволенню не підлягають оскільки прокурор не зазначив жодної обставини яка відповідно до статті 215 ЦК України визначена як підстава недійсності правочину.

Судом встановлено, що прокурор обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року посилається на те, що земельні ділянки придбані відповідачем ОСОБА_2 за цими договорами вибули з володіння держави незаконно, в супереч вимогам законодавства, тому перестали існувати підстави для набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на ці земельні ділянки за договорами купівлі-продажу.

Вказану прокурором обставину, суд, вважає надуманою і такою, що не передбачена ст. 215 ЦК України як підстава недійсності договорів купівлі-продажу земельних ділянок, оскільки в момент укладення 23 жовтня 2008 року договорів сторонами (продавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_2А.) були додержані вимоги встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України і зміст цих правочинів не суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; сторони мали необхідний обсяг цивільної діяльності; волевиявлення сторін правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і вказані правочини не є нікчемними.

Враховуючи, що прокурором не зазначено жодної обставини яка відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину, суд відмовляє в задоволенні вимог про визнання недійсними договорів купівлі - продажу земельної ділянки (з кадастровим номером НОМЕР_2) укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №3545, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (з кадастровим номером НОМЕР_3) укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №3528, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (з кадастровим номером НОМЕР_4) укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №3532, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (з кадастровим номером НОМЕР_5) укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №3538, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (з кадастровим номером НОМЕР_6) укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №3526.

Виходячи з положень статей 13,14 Конституції України, ст.ст. 177, 181, 324 глави 30 Цивільного кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, органи місцевого самоврядування вступають з фізичними особами у цивільні правовідносини.

Частиною 2 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до вимог ст.ст. 346, 373, 378 ЦК України, право власності на земельну ділянку, яка не може перебувати в її власності, може бути припинено в судовому порядку у інших випадках, встановлених законом.

Статтею 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, при цьому пункт третій частини першої цієї статті, визначає, що власник має право витребувати майно від набувача, якщо майно за відплатним договором придбане ним в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), і це майно вибуло з володіння власника особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (не загублено і не викрадене).

Отже, враховуючи те, що спірні земельні ділянки вибули із володіння власника - позивача по справі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не з його волі і позивач має право витребування вказаних земельних ділянок у відповідача ОСОБА_2 як добросовісного їх набувача за вищезазначеними договорами купівлі-продажу, тому суд, задовольняє вимоги прокурора про витребування із володіння відповідача ОСОБА_2 та повернення у власність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.

В матеріалах справи не міститься заяви відповідачів про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу.

На підставі викладеного суд частково задовольняє вимоги прокурора та відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати стягує з відповідачів на користь держави.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області Ломакіної Оксани Андріївни в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Парфенкова І.В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування із незаконного володіння земельних ділянок - задовольнити частково.

Витребувати із володіння ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6.

В задоволенні іншої частини позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області Ломакіної Оксани Андріївни в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, судові витрати з судового збору у дохід держави в розмірі 533 (п'ятсот тридцять три) гривні 33 (тридцять три) копійки з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - А.Ю. Полєхін