Постанова

від 02.07.2020 по справі 635/3067/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 635/3067/15-ц

провадження № 61-37996св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області Ломакіна Оксана Андріївна в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Парфенкова Ірина Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 липня 2017 року у складі судді Полєхіна А. Ю. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області Ломакіна О. А. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській областізвернулася до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) Парфенкова І. В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування із незаконного володіння земельних ділянок .

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2012 року у справі № 2034/2-4326/11 у задоволенні позовних вимог Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Харківської райдержадміністрації Харківської області до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2012 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2012 року скасовано.Позовні вимоги Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Харківської райдержадміністрації Харківської області до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації задоволено частково.

Визнано недійсними наступні державні акти на право власності на земельні ділянки:

- серії ЯБ № 999244 виданий на ім`я ОСОБА_7 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0163),

- серії ЯБ № 999241, виданий на ім`я ОСОБА_8 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0166),

- серії ЯБ № 999245, виданий на ім`я ОСОБА_5 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0158),

- серії ЯБ № 999243, виданий на ім`я ОСОБА_9 з (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0162),

- серії ЯБ № 999242, виданий на ім`я ОСОБА_10 , (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0164),

- серії ЯБ № 999234, виданий на ім`я ОСОБА_6 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0165),

- серії ЯБ № 999246, виданий на ім`я ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0159),

- серії ЯБ № 999240, виданий на ім`я ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0160),

- серії ЯБ № 999237, виданий на ім`я ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0167),

- серії ЯБ № 999236, виданий на ім`я ОСОБА_11 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0157),

- серії ЯБ № 999238, виданий на ім`я ОСОБА_12 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0161),

- серії ЯБ № 999235, виданий на ім`я ОСОБА_13 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0168),

- серії ЯБ № 999236, виданий на ім`я ОСОБА_14 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0169).

Під час організації виконання вказаного рішення суду встановлено, що частина спірних земельних ділянок, відповідачами по справі № 2034/2-4326/11 відчужена іншим особам, про що раніше, у тому числі й на час розгляду справи, міжрайонній прокуратурі не було відомо.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 лютого 2015 року за № 33551259 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325185000:03:010:0160 на підставі договору купівлі-продажу № 3545, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Парфенковою І. В., перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про що у подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 лютого 2015 року за № 33552656 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325185000:03:010:0167 на підставі договору купівлі-продажу № 3528, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Парфенковою І. В., перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про що у подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 лютого 2015 року за № 33553834 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325185000:03:010:0159 на підставі договору купівлі-продажу № 3532, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Парфенковою І. В., перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , про що у подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 лютого 2015 року за № 33552924 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325185000:03:010:0158 на підставі договору купівлі-продажу № 3538, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Парфенковою І. В., перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , про що у подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 лютого 2015 року за № 33552425 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325185000:03:010:0165 на підставі договору купівлі-продажу № 3526, посвідченого 23 жовтня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Парфенковою І. В., перейшло від ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , про що у подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ураховуючи, що спірні земельні ділянки незаконно вибули з володіння держави всупереч вимогам законодавства, то у ОСОБА_1 відпали підстави набуття права власності на такі ділянки.

У зв`язку з чим, укладені ОСОБА_1 вищевказані договори купівлі-продажу земельних ділянок підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки витребуванню та поверненню державі.

Таким чином, враховуючи, що законні підстави передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 визнано такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а правовстановлюючі документи на земельні ділянки (державні акти на право власності на земельні ділянки) визнано недійсними, то й, відповідно, укладені між відповідачами договори купівлі-продажу земельних ділянок підлягають визнанню недійсними у судовому порядку, а спірні земельні ділянки витребуванню з володіння ОСОБА_1 та поверненню у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2018 рокупозов задоволено частково; витребувано із володіння ОСОБА_1 та повернуто у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровими номерами 6325185000:03:010:0160, 6325185000:03:010:0167, 6325185000:03:010:0159, 6325185000:03:010:0158, 6325185000:03:010:0165; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що спірні земельні ділянки вибули із володіння власника - Головного управління Держгеокадастру у Харківській, не з його волі, і позивач має право витребування вказаних земельних ділянок у відповідача ОСОБА_1 як добросовісного їх набувача за вищезазначеними договорами купівлі-продажу. Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок між ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суди виходили з того, що прокурором не зазначено жодної обставини, яка є підставою недійсності правочину. Апеляційний суд вважав, що строк позовної давності не пропущений, оскільки про порушення права прокуратура дізналася 12 червня 2012 року, коли рішеннямАпеляційного судуХарківської області від 12 червня 2012 року встановленообставини щодопорушення прав та інтересів Головного управління Держземагенства у Харківській області . В той же час з позовом Харківський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся досуду 20 квітня 2015 року, тобто не пропустивши загальний трирічний строк позовної давності.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_15 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій суди не мали застосовувати статтю 388 ЦК України, оскільки вона не має ніякого відношення до визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними і не може застосовуватися у випадку пред`явлення віндикаційного позову. У касаційній скарзі відповідач не погоджується з тим, що перебіг строку позовної давності починається з дати винесення судового рішення, яким визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки та скасовано їх державну реєстрацію.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що за договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І. В., реєстр № 3545, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив, земельну ділянку з кадастровим номером 6325185000:03:010:0160, що розташована на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.

За договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І. В., реєстр № 3528, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купив, земельну ділянку з кадастровим номером 6325185000:03:010:0167, що розташована на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.

За договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І. В., реєстр № 3532, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 купив, земельну ділянку з кадастровим номером 6325185000:03:010:0159, що розташована на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.

За договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І. В., реєстр № 3538, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 купив, земельну ділянку з кадастровим номером 6325185000:03:010:0158 , що розташована на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.

За договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І. В., реєстр № 3526, ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_1 купив, земельну ділянку з кадастровим номером 6325185000:03:010:0165, що розташована на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2012 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2012 року скасовано.Позовні вимоги Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації - задоволено частково.

Визнано недійсними наступні державні акти на право власності на земельні ділянки:

- серії ЯБ № 999244 виданий на ім`я ОСОБА_7 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0163),

- серії ЯБ № 999241, виданий на ім`я ОСОБА_8 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0166),

- серії ЯБ № 999245, виданий на ім`я ОСОБА_5 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0158),

- серії ЯБ № 999243, виданий на ім`я ОСОБА_9 з (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0162),

- серії ЯБ № 999242, виданий на ім`я ОСОБА_10 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0164),

- серії ЯБ № 999234, виданий на ім`я ОСОБА_6 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0165),

- серії ЯБ № 999246, виданий на ім`я ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0159),

- серії ЯБ № 999240, виданий на ім`я ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0160),

- серії ЯБ № 999237, виданий на ім`я ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0167),

- серії ЯБ № 999236, виданий на ім`я ОСОБА_11 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0157),

- серії ЯБ № 999238, виданий на ім`я ОСОБА_12 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0161),

- серії ЯБ № 999235, виданий на ім`я ОСОБА_13 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0168),

- серії ЯБ № 999236, виданий на ім`я ОСОБА_14 (кадастровий номер земельної ділянки 6325185000:03:010:0169).

Рішення суду набрало законної сили.

Під час організації виконання даного рішення суду встановлено, що частина спірних земельних ділянок, відповідачами по справі № 2034/2-4326/11 відчужено іншим особам, про що раніше, у тому числі й на час розгляду справи, міжрайонній прокуратурі не було відомо.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо витребування земельних ділянок

Частиною 2 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статей 346, 373 , 378 ЦК України, право власності на земельну ділянку, яка не може перебувати в її власності, може бути припинено в судовому порядку у інших випадках, встановлених законом.

Статтею 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, при цьому пункт третій частини першої цієї статті, визначає, що власник має право витребувати майно від набувача, якщо майно за відплатним договором придбане ним в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), і це майно вибуло з володіння власника особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (не загублено і не викрадене).

Отже правильними є висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимог прокурора щодо витребування із володіння відповідача ОСОБА_1 та повернення у власність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельних ділянок з кадастровими номерами 6325185000:03:010:0160, 6325185000:03:010:0167, 6325185000:03:010:0159, 6325185000:03:010:0158, 6325185000:03:010:0165, що розташовані на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, оскільки спірні земельні ділянки вибули із володіння власника - позивача по справі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не з його волі і позивач має право витребування вказаних земельних ділянок у відповідача ОСОБА_1 як добросовісного їх набувача за вищезазначеними договорами купівлі-продажу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди не мали застосовувати статтю 388 ЦК України, оскільки вона не має ніякого відношення до визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними і не може застосовуватися у випадку пред`явлення віндикаційного позову.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок є правильним, а витребування земельних ділянок сприятиме захисту порушеного права держави.

Щодо строку позовної давності

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з тим, що перебіг строку позовної давності починається з дати винесення судового рішення, яким визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки та скасовано їх державну реєстрації.

Відповідно достатті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно достатей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік строку позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З договорів купівлі-продажу земельних діляноквід 23 жовтня 2008 року (де набувачем є ОСОБА_16 ) убачається, щоці договори підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Аналіз змісту статті 210 ЦК дає змогу дійти висновку, що цивільні права і обов`язки у сторін такого правочину можуть виникати тільки з моменту його реєстрації (дати внесення відповідного запису у документи, де фіксується реєстрація).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 набув право власності на спірні землі в розумінні частини 2 статті 331 ЦК України лише 18 жовтня 2013 року, після прийняття державним реєстратором рішень щодо державної реєстрації прав останнього на них.

Отже позивач не міг встановити, що ОСОБА_1 набув право власності на спірні земельні ділянки у інший спосіб, ніж з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому обгрунтованими є висновки апеляційного суду про те, що про порушення прав, інтересів в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області прокуратурі стало відомо тільки у 2015 році під час вивчення стану виконання судових рішень, постановлених на користь держави за власними позовами, а саме виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2012 року у справі № 2034/2-4326/11, яким задоволені позовні вимоги прокурора частково, визнано недійсними державні акти на право власності на спірні земельні ділянки.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов