Ухвала

від 04.10.2017 по справі 635/3004/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №635/3004/15-ц Головуючий суддя І інстанції Бобко Т. В.

Провадження № 22-ц/790/414/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: -Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря : Баранкової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Садово-городнього товариства Політехнік та ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Садово-городнього товариства Політехнік , треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, Харківська районна державна адміністрація, Харківська районна рада Харківської області про звільнення земельної ділянки, приведення земельної ділянки у стан, придатний до використання та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею,

встановила:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Садово-городнього товариства Політехнік , треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, Харківська районна державна адміністрація, Харківська районна рада Харківської області про звільнення земельної ділянки, приведення земельної ділянки у стан, придатний до використання та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він у 2007 році звернувся із заявою до Харківської районної державної адміністрації щодо надання йому земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,12 га на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області біля садового товариства Лукоморье . Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 13 травня 2008 року №1261 позивачу був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га ріллі за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту біля с/т Лукоморье на території Липецької сільської ради для ведення індивідуального садівництва. У подальшому розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 01 липня 2009 року №942 позивачу був наданий дозвіл на розробку містобудівного обґрунтування розташовування вищевказаної земельної ділянки, на підставі якого КП Архітектурне бюро Харківського району було розроблене та затверджене Містобудівне обґрунтування №164 від 27 листопада 2009 року про розташування ділянок для ведення індивідуального садівництва, яке погоджене з Липецькою сільською радою та 10 березня 2010 року узгоджене Управлінням держкомзему у Харківському районі Харківської області. Крім того, в Управлінні Держкомзему у Харківському районі Харківської області було отримане технічне завдання №1405/т від 12 березня 2010 року на виконання робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який був розроблений ТОВ Амістад . Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації №1406 від 21 червня 2012 року затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для ведення садівництва за межами населеного пункту на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, позивачу передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,12 га. Таким чином, позивач є власником земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована біля с/т Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_4 від 07 серпня 2014 року. У липні 2014 року він разом зі спеціалістами фірми Амістад здійснили виїзд на місцевість для проведення робіт щодо встановлення межі належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості), однак ними було встановлено, що на зазначеній земельній ділянці ОСОБА_3 були розпочаті будівельні роботи з будівництва будинку та огорожі. Позивач вважає, що такі дії відповідача свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки, він не є власником цієї земельної ділянки та займає її без відповідних правовстановлюючих документів, а тому порушує права позивача як власника земельної ділянки. При цьому, ОСОБА_3 мотивував правомірність своїх дій щодо забудови земельної ділянки тим, що вона належить садово-огородньому товариству Політехнік , голова якого пояснив позивачу, що товариство володіє земельною ділянкою площею 56,25 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_5 від 09 грудня 1994 року. Позивач вважає зазначений державний акт незаконним, таким, що не відповідає закону і порушує права власника, оскільки виданий на підставі неіснуючих документів, зазначена у ньому площа не відповідає дійсності, товариством самостійно було змінене цільове призначення землекористування.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Садово-городнього товариства Політехнік , треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, Харківська районна державна адміністрація, Харківська районна рада Харківської області про звільнення земельної ділянки, приведення земельної ділянки у стан, придатний до використання та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею - задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку площею 0,12 га НОМЕР_2, розташовану біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради в Харківському районі Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_3 та Садово-городнє товариство Політехнік в апеляційних скаргах просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказують на те, що відповідно до рішення ради народних депутатів Харківського гарнізону Харківської області № 673 від 29 вересня 1980 року та №8 від 09 серпня 1994 року було надано садовому товариству Політехнік при Харківському Державному політехнічному університеті у постійне користування 56,25 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для використання під колективні сади, згідно державного акту серія НОМЕР_6 від 09 грудня 1994 року, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею НОМЕР_7, суд в порушення ст.ст. 147,212 ЦПК України оцінив висновок судової земельно-технічної експертизи ХНІДСЕ ім. М.С.Бокаріуса № 9166, складеного 15 червня 2016 року за своїм внутрішнім переконанням, що не ґрунтувалося на всебічному, повному, об'єктивному його дослідженні, Харківською районною державною адміністрацією у порушення вимог чинного законодавства було передано у власність земельну ділянку ОСОБА_4 межі якої накладаються на межі земельної ділянки, якою володіє Садово-городнє товариство Політехнік на праві постійного користування, що передана у користування ОСОБА_3 як члену цього товариства.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове про задоволення його позову повністю.

При цьому посилався на те, що судом неповно з'ясовано обставини по справі, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначив, що у відповідача відсутні права на спірну земельну ділянку, самочинні побудовані ним об'єкти нерухомості підлягають знесенню з відшкодуванням витрат, пов'язаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану, відповідно до ч. 4 ст.376 ЦК України, а також рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 214 ЦПК України.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового засідання, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Судовим розглядом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер НОМЕР_9 від 07 серпня 2014 року, позивачу ОСОБА_4 належить земельна ділянка НОМЕР_2 площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована біля с/т Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області. Право власності позивача на зазначену земельну ділянку зареєстроване Реєстраційною службою Харківського районного управління юстиції Харківської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 14992275 від 07 серпня 2014 року (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №25296831 від 07 серпня 2014 року).

Як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність ОСОБА_5, технічна документація на земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0,12 га, яка розташована біля с/т Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області була розроблена з дотриманням вимог земельного законодавства, в тому числі була проведена кадастрова зйомка із геодезичним встановленням меж земельної ділянки з перенесенням їх в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками встановленого зразка, зазначеній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер НОМЕР_3.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування набуття права власності позивачем на свою земельну ділянку суд першої інстанції, виходячи з презумпціє правомірності правочину, ст. 6 ЦК України, обґрунтовано прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набув право власності на земельну ділянку НОМЕР_8 площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована біля с/т Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області. З цих підстав колегія суддів також відхиляє посилання в доводах скарги на відсутність узгодження суміжних меж земельної ділянки позивача із с/т Лукомор'є або с/г Політехнік .

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_5 від 09 грудня 1994 року, виданого на підставі рішення Харківської районної ради народних депутатів №673 від 29 вересня 1980 року та №8 від 09 серпня 1994 року, Садовому товариству Політехнік при Харківському Державному політехнічному університеті було надано у постійне користування 56,25 гектарів землі в межах згідно з планом користування для використання під колективні сади.

Крім того, відповідачем наданий до суду генеральний план колективних садів ХПІ та городніх ділянок, затверджений головою Виконкому Харківської районної ради народних депутатів ОСОБА_6

В ході судового засідання безспірно встановлено, що ОСОБА_3 є членом садово-городнього товариства Політехнік , 10 червня 2011 року йому була виділена земельна ділянка 411,413 площею 0,12 га.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №9166 від 15 червня 2016 року, межа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 фактично накладається на межі земельної ділянки НОМЕР_2 кадастровий номер НОМЕР_3, яка належить ОСОБА_4 і цей факт відповідачі також не заперечували.

У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головним з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 14, 41). Конституційні положення про право власності відображені в нормах діючого законодавства, зокрема в ч.2 ст.373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб. Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст.ст. 21, 55 Конституції України та ст. 152 ЗК України.

Стаття 321 ЦК України проголошує непорушність права власності, яка перебачає:

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому, відповідач ОСОБА_3 не надав до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували його право користування або право власності на спірну земельну ділянку відповідно до вимог діючого законодавства, а також будь-яку земельно-кадастрову документацію, яка б дозволяла зробити висновок про те, що земельна ділянка, якою фактично, на місцевості, користується ОСОБА_3 знаходиться у межах земельної ділянки, яка перебуває в користуванні садово-городнього товариства Політехнік . Як вбачається з вищезазначеного висновку судової земельно-технічної експертизи, межі земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3 встановлені виключно виходячи з фактичного користування, з урахуванням встановленої огорожі, встановити накладення меж земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3 на фактичні межі земельної ділянки, яка перебуває у праві постійного користування садово-городнього товариства Політехнік не надається можливим з огляду на ненадання відповідачами даних про розташування цих меж на місцевості.

Таким чином сторони не надали до суду належних і допустимих доказів розташування меж с/г Політехнік на місцевості і що фактично розташовані на місцевості межі земельної ділянки, яку використовує ОСОБА_3 і чиї межі накладаються на земельну ділянку позивача, перебувають в межах земельної ділянки, яка у законному порядку перебуває у постійному користуванню у с/г Політехнік . Під час апеляційного провадження з цього приводу за клопотанням відповідачів була призначена додаткова експертиза, яка не була проведена внаслідок ненадання відповідачами необхідних документів та несплати витрат на проведення експертизу, без чого провести цю експертизу неможливо, що колегія суддів розцінює як ухилення відповідачів від її проведення.

Тому, відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України слід визнати недоведений факт легітимного користування відповідачем ОСОБА_3 земельною ділянкою, яка накладається на межі земельної ділянки позивача. Висновки суду першої інстанції з цього приводу відповідачі під час апеляційного провадження не спростували.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду про необхідність захисту права власності позивача шляхом зобов'язання ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку позивача і про недоведеність вимог про визначення недійсним державного акту на право постійного користування землею товариством.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Що стосується вимог позивача про звільнення земельної ділянки від зведених ОСОБА_3 будівель, то з огляду на те, що відповідно до висновку вищевказаної судової земельно-технічної експертизи, а також листів Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області від 29 травня 2015 року №1020-Ф-132 та ТОВ Фірма Амистад від 22 вересня 2015 року, забудована відповідачем земельна ділянка, яку він фактично використовує, накладається не лише на земельну ділянку позивача, а й на суміжну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_5, і при цьому в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази про конкретний перелік розташованих саме на земельній ділянці позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду про недоведеність передбачених ч. 4 ст. 376 ЦК України підстав для приведення земельної ділянки у стан, придатний до використання шляхом знесення будівель відповідача ОСОБА_3, який не довів в суді, що він їх збудував або легалізував у передбаченому законом порядку. Висновки суду належним чином, відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України, вмотивовані, ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, відповідають нормам матеріального і процесуального права і доводами скарги не спростовуються.

При цьому, якщо рішення суду стосовно звільнення земельної ділянки позивача є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, приватного виконавця, зацікавлені особи мають передбачену ст. 221 ЦПК України можливість звернутися до суду першої інстанції із заявою про роз'яснення його рішення.

Крім того, позивач не позбавлений юридичної можливості захисту своїх прав відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 376 ЦК України.

Таким чином судом суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд відповідно до ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Садово-городнього товариства Політехнік та ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді колегії