Постанова

від 14.08.2019 по справі 635/3004/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 635/3004/15-ц

провадження № 61-25788св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - садово-городнє товариство Політехнік

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

третя особа - Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області,

третя особа -Харківська районна державна адміністрація,

третя особа - Харківська районна рада Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу садово-городнього товариства Політехнік на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року у складі судді Бобко Т. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , садово-городнього товариства Політехнік , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, Харківська районна державна адміністрація, Харківська районна рада Харківської області, про звільнення земельної ділянки, приведення земельної ділянки у стан, придатний до використання, та визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у 2007 році він звернувся до Харківської районної державної адміністрації із заявою про надання йому земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,12 га на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області біля садівничого товариства Лукоморье . Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 13 травня 2008 року № 1261 позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га, ріллі, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради, для ведення індивідуального садівництва.

У подальшому розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 01 липня 2009 року № 942 позивачу було надано дозвіл на розробку містобудівного обґрунтування розташовування вищевказаної земельної ділянки, на підставі якого комунальним підприємством Архітектурне бюро Харківського району було розроблено та затверджено містобудівне обґрунтування від 27 листопада 2009 року № 164 про розташування ділянок для ведення індивідуального садівництва, яке погоджене з Липецькою сільською радою, та 10 березня 2010 року узгоджене Управлінням держкомзему у Харківському районі Харківської області. Крім того в Управлінні Держкомзему у Харківському районі Харківської області було отримане технічне завдання від 12 березня

2010 року № 1405/т на виконання робіт по складанню проекту землеустрою

щодо відведення земельної ділянки, який був розроблений товариством з обмеженою відповідальністю Амістад . Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 21 червня 2012 року № 1406 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення садівництва за межами населеного пункту на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, позивачу передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,12 га. Таким чином, позивач є власником земельної ділянки

№ НОМЕР_1 площею 0,12 га з кадастровим номером 6325182000:01:005:0161 , яка розташована біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 серпня 2014 року № 25296584. У липні 2014 року він разом зі спеціалістами фірми Амістад здійснили виїзд на місцевість для проведення робіт щодо встановлення меж належної йому земельної ділянки в натурі

(на місцевості), однак вони з`ясували, що на зазначеній земельній ділянці ОСОБА_2 розпочато будівництво будинку та огорожі.

Позивач вважає, що такі дії відповідача свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки, ОСОБА_2 не є власником цієї земельної ділянки та займає її без відповідних правовстановлюючих документів, чим порушує права позивача як власника земельної ділянки. При цьому ОСОБА_2 мотивував правомірність своїх дій щодо забудови земельної ділянки тим, що вона належить садово-городньому товариству Політехнік , голова якого пояснив позивачу, що товариство володіє земельною ділянкою площею 56,25 га на підставі державного акта про право постійного користування землею від 09 грудня 1994 року серії ХР-25-00-838 . Позивач вважає зазначений державний акт незаконним та таким, що порушує його права як власника земельної ділянки, оскільки виданий на підставі неіснуючих документів, зазначена в ньому площа не відповідає дійсності, товариством самостійно було змінено цільове призначення наданої в користування земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,12 га, розташовану біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, кадастровий номер 6325182000:01:005:0161 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Висновку про те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набув право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,12 га з кадастровим номером 6325182000:01:005:0161 , яка розташована біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, суд першої інстанції дійшов, виходячи з презумпції правомірності правочину (стаття 6 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення правовідносин), оскільки відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційні скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у жовтні 2017 року, садово-городнє товариство Політехнік , посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, які суди вважали встановленими, порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Харківського районного суду Харківської області

від 12 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області

від 04 жовтня 2017 року скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає, що відповідно до

рішення Харківської районної ради народних депутатів Харківської області від 29 вересня 1980 року № 673 та від 09 серпня 1994 року № 8 Харківському політехнічному інституту (зараз - Харківський державний політехнічний університет) для садівничого товариства Політехнік надано у постійне користування 56,25 га землі згідно з планом землекористування для використання під колективні сади, відповідно до державного акта

від 09 грудня 1994 року серії ХР в„– 25-00-838, який зареєстровано у книзі записів державних актів про право постійного користування землею № 79. Харківською районною державною адміністрацією у порушення вимог чинного законодавства було передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, межі якої накладаються на межі земельної ділянки, якою володіє садово-городнє товариство Політехнік на праві постійного користування, що передана у користування ОСОБА_2 як члену цього товариства. Однак суд першої інстанції в порушення вимог чинного на час ухвалення оскаржуваного судового рішення цивільного процесуального законодавства та норм матеріального права, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, при цьому оцінивши висновок судової земельно-технічної експертизи ХНІДСЕ ім. М. С. Бокаріуса № 9166, складений

15 червня 2016 року, за своїм внутрішнім переконанням, що не ґрунтувалося на всебічному, повному, об`єктивному його дослідженні, а апеляційний суд помилок суду першої інстанції не виправив.

Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу

У запереченні на касаційну скаргу, поданому до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у грудні 2017 року ОСОБА_1 , вважаючи рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року законними й обґрунтованими, просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити

без змін.

Обґрунтовуючи заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначав, що відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів на спростування факту набуття ним ( ОСОБА_1 ) права власності на спірну земельну ділянку. При цьому ОСОБА_2 не надав доказів, які б підтверджували його право на володіння чи користування земельною ділянкою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу

№ 635/3004/15-ц з Харківського районного суду Харківської області.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 травня 2018 року справу № 635/3004/15-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу № 635/3004/15-ц призначено судді-доповідачеві ОСОБА_3 .

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що на підставі державного акта про право постійного користування землею від 09 грудня 1994 року серії ХР-25-00-838 , виданого на підставі рішення Харківської районної ради народних депутатів Харківської області від 29 вересня 1980 року № 673 та від 09 серпня

1994 року № 8, Харківському політехнічному інституту (зараз - Харківський державний політехнічний університет) для садівничого товариства Політехнік було надано у постійне користування 56,25 га землі згідно з планом користування для використання під колективні сади.

Крім того, відповідачем надано суду генеральний план колективних садів ХПІ та городніх ділянок, затверджений головою виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів ОСОБА_4 .

Також встановлено, що ОСОБА_2 є членом садово-городнього товариства Політехнік , 10 червня 2011 року йому були виділені земельні ділянки № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 загальною площею 0,12 га.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 25296584 від 07 серпня 2014 року, позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,12 га з кадастровим номером 6325182000:01:005:0161 , яка розташована біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області. Право власності позивача на зазначену земельну ділянку зареєстроване Реєстраційною службою Харківського районного управління юстиції Харківської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 14992275 від 07 серпня 2014 року (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 серпня 2014 року № 25296831).

Судами встановлено та вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність ОСОБА_1 , технічна документація на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,12 га, яка розташована біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області була розроблена з дотриманням вимог земельного законодавства, в тому числі була проведена кадастрова зйомка із геодезичним встановленням меж земельної ділянки з перенесенням їх в натуру (на місцевість) та закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка, зазначеній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 6325182000:01:005:0161 .

У висновку судової земельно-технічної експертизи від 15 червня 2016 року № 9166 вказано, що у зв`язку з відсутністю вихідних даних надати відповідь на питання Чи відповідають фактичні межі земельної ділянки, яка перебуває у праві постійного користування садово-городнього товариства Політехнік межам, зазначеним у технічній документації та правовстановлюючих документах, а саме в державному акті на право постійного користування землею серії ХР-25-00-838 ? не видається можливим.

Також зазначено, що у зв`язку з відсутністю вихідних даних, надати відповідь щодо того Чи має місце фактичне накладання меж земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , на фактичні межі земельної ділянки, яка перебуває у праві постійного користування садово-городнього товариства Політехнік на підставі державного акта про право постійного користування землею серії ХР-25-00-838 ? не видається можливим.

Межа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , фактично накладається на межі земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 6325182000:01:005:0161 , яка належить ОСОБА_1 .

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 березня 2017 року за клопотанням садово-городнього товариства Політехнік у справі було призначено додаткову судову земельно-технічну експертизу.

Однак, як вбачається з тексту повідомлення № 4199 про неможливість надання висновку експертизи, експертизу не було проведено, оскільки не було проведено її оплату.

В матеріалах справи знаходяться повернуті експертом запитувані для проведення експертизи додаткові матеріали, а саме: роздруківка топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок № 411, № 413 в садово-городньому товаристві Політехнік , графічні матеріали щодо інвентаризації земель садово-городнього товариства Політехнік з визначенням на місцевості меж наданої в користування товариству земельної ділянки, технічна документація із землеустрою, яка була технічною основою під час виготовлення державного акта на право постійного користування землею садово-городнього товариства Політехнік , які апеляційним судом досліджені не були.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду відповідає не в повній мірі.

Відповідно до частини другої статті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку

будь-яких осіб. Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм статей 21, 55 Конституції України та статті 152 ЗК України.

Стаття 321 ЦК України проголошує непорушність права власності, яка передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 60 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних судових рішень, встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення вимог про приведення земельної ділянки у стан, придатний до використання, суди виходили з того, що в матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази про конкретний перелік розташованих саме на належній

ОСОБА_1 земельній ділянці споруд, враховуючи те, що забудована відповідачем земельна ділянка, яку він фактично використовує, згідно з висновком вказаної вище судової земельно-технічної експертизи, накладається не лише на земельну ділянку позивача, а й на суміжну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_5 , кадастровий номер 6325182000:01:005:0166 .

Відмовляючи у позові в частині визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею, суди попередніх інстанцій виходили

з того, що ОСОБА_1 суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували накладення меж земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні СГТ Політехнік на межі земельної ділянки, яка належить йому на праві власності, а тому відсутні підстави вважати, що оспорюваний державний акт про право постійного користування землею порушує право власності позивача на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,12 га з кадастровим номером 6325182000:01:005:0161 , яка розташована біля с/т Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, отже позивач не набув права на захист права власності шляхом визнання недійсним зазначеного державного акта.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої й апеляційної інстанцій, оскільки вказаних висновків суди дійшли повно встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, й належним чином дослідивши надані сторонами докази, рішення судів в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про звільнення земельної ділянки, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його право користування або право власності на спірну земельну ділянку відповідно до вимог діючого законодавства, а також земельно-кадастрової документації, яка б дозволяла зробити висновок про те, що земельна ділянка, якою фактично, на місцевості, користується ОСОБА_2 , знаходиться в межах земельної ділянки, яка перебуває у користуванні садово-городнього товариства Політехнік .

Однак з такими висновками апеляційного суду колегія суддів погодитись

не може.

Вирішуючи спір по суті та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку, апеляційний суд належним чином не дослідив надані сторонами докази, зокрема надані садово-городнім товариством Політехнік для проведення додаткової експертизи графічні матеріали щодо інвентаризації земель садово-городнього товариства Політехнік , із визначенням меж належної товариству ділянки на місцевості, та технічну документацію із землеустрою, виготовлені сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_6 ; не взяв до уваги те, що садово-городнє товариство Політехнік набагато раніше на законних підставах набуло права постійного користування земельною ділянкою та виділило в користування частину такої ділянки члену товариства ОСОБА_2 ,

а також те, що існує накладення належної ОСОБА_1 земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває в користуванні садово-городнього товариства Політехнік .

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Отже ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому ухвала апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову про звільнення земельної ділянки не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування в цій частині з направленням справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу садово-городнього товариства Політехнік задовольнити частково.

Ухвалуапеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року скасувати в частині зобов`язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,12 га, розташовану біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, кадастровий номер 6325182000:01:005:0161 , справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В частині приведення земельної ділянки у стан, придатний до використання, та в частині визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею ухвалу апеляційного суду Харківської області

від 04 жовтня 2017 року, а також рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А.Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун