Постанова

від 27.11.2020 по справі 635/3004/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 635/3004/15

провадження № 61-22952св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , садово-городнє товариство Політехнік ,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, Харківська районна державна адміністрація, Харківська районна рада Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю. від 19 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , садово-городнього товариства Політехнік , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, Харківська районна державна адміністрація, Харківська районна рада Харківської області, про звільнення земельної ділянки, приведення земельної ділянки у стан, придатний до використання, та визнання недійсним державного акта про право користування землею.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що у 2007 році він звернувся до Харківської державної адміністрації із заявою про надання йому земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області біля садівничого товариства Лукоморье . Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 13 травня 2008 року № 1261 йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га, ріллі, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, розташованих за межами населеного пункту біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради, для ведення індивідуального садівництва.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 21 червня 2012 року № 1406 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва за межами населеного пункту на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області та передано йому безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 6325182000:01:005:0161, яка розташована біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07 серпня 2014 року № 25296584.

У липні 2014 року він разом зі спеціалістами фірми Амістад здійснили виїзд на місцевість для проведення робіт щодо встановлення меж належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості), однак з`ясувалось, що на зазначеній земельній ділянці ОСОБА_2 розпочато будівництво будинку та огорожі.

Посилаючись на те. що такі дії відповідача свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки, чим порушено право власності позивача як власника земельної ділянки, ОСОБА_1 просив визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серії ХР № 2500838, виданий садово-городньому товариству Політехнік 09 грудня 1994 року, визнати недійсним запис про його державну реєстрацію № 79, зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,12 га, розташовану біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, кадастровий номер 6325182000:01:005:0161, привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення побудованих на ній споруд.

Короткий зміст судових рішень у справі

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,12 га, розташовану біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, кадастровий номер 6325182000:01:005:0161. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року скасовано в частині зобов`язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,12 га, розташовану біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, кадастровий номер 6325182000:01:005:0161, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В частині приведення земельної ділянки у стан, придатний до використання, та в частині визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року, а також рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року залишено без змін.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,12 га, розташовану біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, кадастровий номер 6325182000:01:005:0161 скасовано, прийнято в цій частині нову постанову про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки земельна ділянка, якою фактично на місцевості користується ОСОБА_2 знаходиться в межах земельної ділянки, яка перебуває у користуванні садово-городнього товариства Політехнік і судовим рішенням відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання державного акта на право постійного користування землею недійсним, відсутні встановлені законом підстави для зобов`язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у вказаній справі визначальне значення має встановлення факту накладання спірних земельних ділянок, а також встановлення їх меж. Як вбачається з висновку судової земельно-технічної експертизи від 15 червня 2016 року, межа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідача ОСОБА_2 фактично накладається, як на межі спірної земельної ділянки, так і на межі земельної ділянки № НОМЕР_2 кадастровий № 6325182000:01:005:0166, яка належить ОСОБА_3 (особа, яка не брала участі у справі) Площа накладення земельної ділянки № НОМЕР_1 , що належить позивачеві ОСОБА_1 з земельною ділянкою ОСОБА_2 складає 377 кв.м. Указані порушення залишилися поза увагою апеляційного суду. Отже, оскаржуваним рішенням фактично вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , який є власником земельної ділянки № НОМЕР_2 кадастровий номер 6325182000:01:005:0166.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 635/3004/15-ц та витребувано цивільну справу з Харківського районного суду Харківської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що на підставі державного акта про право постійного користування землею від 09 грудня 1994 року серії ХР-25-00838, виданого на підставі рішення Харківської районної ради народних депутатів Харківської області від 29 вересня 1980 року № 673 та від 09 серпня 1994 року № 8, Харківському політехнічному інституту (зараз - Харківський державний політехнічний університет) для садівничого товариства Політехнік було надано у постійне користування 56,25 га землі згідно з планом користування для використання під колективні сади.

ОСОБА_2 є членом садово-городнього товариства Політехнік , 10 червня 2011 року йому були виділені земельні ділянки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 загальною площею 0,12 га.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 25296584 від 07 серпня 2014 року, позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,12 га з кадастровим номером 6325182000:01:005:0161, яка розташована біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області. Право власності позивача на зазначену земельну ділянку зареєстроване Реєстраційною службою Харківського районного управління юстиції Харківської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 14992275 від 07 серпня 2014 року (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 серпня2014 року № 25296831).

Із проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі їй у власність ОСОБА_1 , вбачається, що технічна документація на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,12 га, яка розташована біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області була розроблена з дотриманням вимог земельного законодавства, в тому числі була проведена кадастрова зйомка із геодезичним встановленням меж земельної ділянки з перенесенням їх в натурі (на місцевість) та закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка, зазначеній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 6325182000:01:005:0161.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю. від 19 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статей 386, 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Установлено, що ОСОБА_2 є членом садово-городнього товариства Політехнік , 10 червня 2011 року йому були виділені земельні ділянки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 загальною площею 0,12 га. Із земель, які на підставі державного акта серії ХР-25-00-838 перебувають у постійному користуванні садово-городницького товариства Політехнік .

Як убачається з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель садово-городнього товариства Політехнік , виготовленої сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_4 23 грудня 2016 року, встановлено факт відповідальності розташування садово-городнього товариства Політехнік на території Липецької сільської ради та відповідність промірам та площі - 56,25 га державного акту на право постійного користування землею (серія ХР-25-00-838, від 09 грудня 1994 року, зареєстрованого за № 79 в Книзі записів державних актів на право постійного користування). Земельні ділянки в межах товариства відповідають даним Генерального плану.

Межі садових ділянок № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 орієнтовною площею 0,6 га кожна, що перебувають у користуванні члена СГТ Політехнік ОСОБА_2 згідно визначених координат розташована в межах садово-городнього товариства Політехнік та має фактичне накладення меж із земельною ділянкою № НОМЕР_1 площею 0,12 га біля садівничого товариства Лукоморье на території Липецької сільської ради Харківського району, з кадастровим номером 6325182000:01:005:0161, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Так, відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов`язання ОСОБА_2 звільнити спірну земельну ділянку, апеляційний суд обгрунтовано виходив із того, що права відповідача не порушені, оскільки останньому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,12 га з кадастровим номером 6325182000:01:005:0161, яка вже перебувала у користуванні на законних підставах в садово-огороднє товариство Політехнік з 1994 року, та товариство виділило в користування частину такої ділянки члену товариства ОСОБА_2 , тобто відповідач значно раніше набув право користування на спірну земельну ділянку, право власності на яку у встановленому законом порядку не припинилося.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що виниклий спір стосується прав та обов`язків ОСОБА_3 , який не був залучений до участі у справі, не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову у цій справі було дослідження саме накладення меж земельних ділянок, що перебувають у користуванні сторін по справі. Вимог про те, що у користуванні чи володінні ОСОБА_2 незаконно перебуває земельна ділянка чи її частина, яка належить ОСОБА_3 у цій справі не заявлено, та останній не позбавлений можливості захищати свої права у визначеному законом порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на судове рішення

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визначає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 17, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун