Постанова

від 20.09.2017 по справі 910/22329/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 910/22329/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Поляк О.І. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "НПФ "СВ-ПЛЮС", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 року у справі господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НПФ "СВ-ПЛЮС", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мастербуд", м. Київ простягнення 204 593, 35 грн. та зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мастербуд", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "НПФ "СВ-ПЛЮС", м. Київ простягнення 596 807, 48 грн.

за участю представників за зустрічним позовом

позивача: Миколаєнко Є.В., Позніхіренко С.М.,

відповідача: Манжула А.М.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НПФ "СВ-ПЛЮС" (далі за текстом - ТОВ "НПФ "СВ-ПЛЮС") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербуд" (далі за текстом - ТОВ "Мастербуд") про стягнення 204 593, 35 грн. заборгованості за виконані роботи за Договором підряду № 22/07-ВРЮ від 22.07.2011 року.

ТОВ "Мастербуд" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ТОВ "НПФ "СВ-ПЛЮС" про стягнення 596 807, 48 грн., з яких: 207 206, 41 грн. попередньої оплати за Договором підряду № 22/07-ВРЮ від 22.07.2011 року, а також нарахованих на ціну Договору пені у розмірі 235 044, 39 грн. та штрафу 10 % у розмірі 154 556, 68 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2017 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 року в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено частково: присуджено до стягнення ТОВ "НПФ "СВ-ПЛЮС" на користь ТОВ "Мастербуд" грошові кошти в сумі 207 206, 41 грн. та судовий збір; в задоволенні решти зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що підрядник надаючи на підписання акти виконаних робіт не дотримався умов п. п. 6.4, 6.5 Договору щодо надання пакету документів, що передбачений нормами ДБН, у зв'язку з чим замовник мотивовано відмовився від підписання цих актів, а за умовами п. 6.7 Договору не подання повного комплекту виконавчої документації надає право замовнику не оплачувати відповідні Акти до дати надання повного комплекту виконавчої документації; оскільки позивачем за первісним позовом не надано належних доказів дотримання умов п. п. 6.4, 6.5 Договору у відповідача за первісним позовом не виникло зобов'язання з оплати цих Актів, у зв'язку з чим вимога про стягнення заборгованості є передчасною, а тому у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено; зустрічні позовні вимоги задоволено частково з посиланням на положення ч. 2 ст. 693, ст. 854 Цивільного кодексу України і присуджено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом різницю між сумою перерахованих замовником грошових коштів та вартістю виконаних і прийнятих робіт, що фактично є переплатою (попередньою оплатою), яка становить 207 206, 41 грн.; в стягненні 10 % штрафу від загальної суми Договору у розмірі 154 556,68 грн. - відмовлено у зв'язку зі спливом (1 рік) строку позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем, а нарахування пені позивачем за зустрічним позовом здійснено з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що є підставою для залишення позовних вимог в цій частині без задоволення.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "НПФ "СВ-ПЛЮС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 року та рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2017 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

ТОВ "Мастербуд" до Вищого господарського суду України подано відзив та пояснення на касаційну скаргу, в яких відповідач за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 року та рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі, а представник відповідача за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні 13.09.2017 року відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 20.09.2017 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій в частині зустрічних позовних вимог - скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.07.2011 року ТОВ "НПФ "СВ-ПЛЮС" (підрядник) та ТОВ "Мастербуд" (замовник) укладено Договір підряду № 22/07-ВРЮ (далі за текстом - Договір), за умовами п. 1.1 якого підрядник зобов'язується виконати наступний комплекс робіт: улаштування зовнішньої мережі теплопостачання, водопостачання і каналізації згідно Додатків № № 1 - 3, що є невід'ємними частинами Договору; узгодження та надання замовнику відповідних документів щодо взяття на баланс зовнішніх мереж відповідними державними органами міста Києва (для водопроводу і каналізації - СЕС, Київводоканал).

Відповідно до п. 1.2 Договору вищевказаний комплекс робіт виконується на об'єкті: "Реконструкція з надбудовою адміністративного будинку та будівництво господарських будівель Вищої ради юстиції України" за адресою: м. Київ, вул. Студентська, буд. 12.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна ціна Договору становить 1 545 566, 75 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 257 594, 46 грн. згідно Додатків № № 1 - 3, що є невід'ємними частинами даного Договору. Загальна Договірна ціна складається з наступної вартості таких робіт: перекладання існуючої теплотраси д. 200 мм згідно ТУ - 536 057, 70 грн., в тому числі ПДВ - 89 342,95 грн., згідно Додатку № 1; зовнішні мережі водопостачання - 738 701,47 грн., в тому числі ПДВ в сумі 123 116, 91 грн., згідно Додатку № 2; зовнішні мережі каналізації - 270 807, 58 грн., в тому числі ПДВ - 45 134, 60 грн., згідно Додатку № 3 до Договору.

За умовами п. 3.1 Договору замовник проводить розрахунки з підрядником за даним Договором у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника. Сторони встановили наступний порядок здійснення замовником платежів по цьому Договору:

пп. 3.1.1 авансовий платіж у сумі 500 000 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 83 333, 33 грн., здійснюється замовником впродовж 3 банківських днів з моменту підписання даного Договору;

пп. 3.1.2 наступні платежі здійснюються за фактично виконанні роботи згідно Актів приймання-передачі виконаних робіт (документи по обліку робіт в капітальному будівництві) ф. КБ-2В і Довідки про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3, не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання їх сторонами.

В п. 4.1 Договору сторони погодили, що підрядник зобов'язаний виконати повний комплекс робіт, що є предметом даного Договору, до 30.09.2011 року.

Відповідно до п. 6.1 Договору замовник протягом 10 днів з дня отримання Акта виконаних робіт передає підряднику оформлений Акт або в цей же термін надає підряднику аргументовану відмову або зауваження по виконаним роботам, якщо вони є.

Даний Договір набирає чинності після його підписання повноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з Договору (п. 15.1 Договору).

Відповідно до Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт, які підписано представниками обох сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання без зауважень та заперечень, позивачем виконано роботи на загальну суму 1 201 530, 85 грн.

В свою чергу відповідач на виконання умов Договору сплатив 1 408 737, 26 грн., в тому числі авансовий платіж у розмірі 500 000 грн., що підтверджується виписками банку.

Крім того, позивачем виконано роботи згідно Акту б/н від 19.12.2013 року на суму 52 094, 71 грн., Акту б/н від 19.12.2013 року на суму 332 500, 38 грн. та Акту б/н від 19.12.2013 року на суму 27 204, 67 грн., до яких складено Довідки про вартість виконаних робіт на загальну суму 411 799, 68 грн., які не підписані зі сторони замовника.

26.06.2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією на суму 204 593, 35 грн., в якій просив підписати та повернути Акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року та відповідні Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на загальну суму 411 799, 68 грн.

У відповідь замовник листом № 448-11 від 02.11.2016 року відмовив позивачу у задоволенні претензії щодо оплати та підписання Актів виконаних робіт за грудень 2013 року, посилаючись на не надання підрядником до цих Актів виконавчої документації як погоджено сторонами за умовами Договору.

З огляду на те, що загальна вартість виконаних позивачем робіт за період з 2011 - 2013 роки становить 1 613 330, 61 грн., а відповідачем за первісним позовом виконані роботи оплачено в розмірі 1 408 737, 26 грн., позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача суму боргу за виконані роботи, яка становить 204 593, 35 грн.

В той же час, ТОВ "Мастербуд" звернулось до господарського суду з зустрічним позовом про стягнення 596 807, 48 грн., обґрунтувавши свої вимоги тим, що на виконання умов Договору підряду № 22/07-ВРЮ від 22.07.2011 року підрядником виконано, а замовником прийнято робіт на загальну суму 1 201 530, 85 грн., а оплачено - 1 408 737, 26 грн., відтак, переплата за Договором становить 207 206, 41 грн., яку позивач за зустрічним позовом просив стягнути з ТОВ "НПФ "СВ-ПЛЮС"; крім того, за несвоєчасне виконання підрядником робіт замовником відповідно до п. 8 Договору нараховано пеню за період з 23.06.2016 року по 23.12.2016 року у розмірі 235 044, 39 грн. та штраф 10 % від загальної суми Договору у розмірі 154 556, 68 грн., які також заявлено до стягнення в судовому порядку.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

В силу приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Господарськими судами встановлено, що за умовами Договору підряду № 22/07-ВРЮ від 22.07.2011 року сторони погодили, що підрядник зобов'язався забезпечувати повне, якісне й своєчасне ведення виконавчої документації, документів первинного обліку, передбачених законодавством та даним Договором, визначати осіб, відповідальних за їх ведення та оперативне передання замовнику для розгляду та затвердження (п. 5.4.4 Договору); при цьому, підрядник зобов'язаний для належного виконання своїх зобов'язань за Договором: (а) одержати встановлені чинним законодавством України дозволи (ліцензії тощо) на виконання окремих видів робіт; (б) надати сертифікати в складі виконавчої документації на використані в роботах матеріали, якщо така сертифікація є обов'язковою відповідно до чинного законодавства України (п. 5.4.19 Договору).

За приписами ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

В п. 6.1 Договору сторони визначили, що замовник протягом 10-ти днів з дня отримання акта виконаних робіт передає підряднику акт або в цей же термін надає аргументовану відмову або зауваження по виконаним роботам, якщо вони є.

За умовами п. п. 6.2, 6.3 Договору у випадку аргументованої відмови замовника сторонами оформлюється та узгоджується акт з перерахуванням необхідних доробок і термінів їх усунення. Якщо замовник в строк десяти робочих днів не підписує отримані від підрядника акти і не надає підряднику мотивовану відмову, роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті на підставі одностороннього акту підрядника.

Згідно з п. п. 6.4, 6.5 Договору підрядник разом із здачею робіт за Актом виконаних робіт зобов'язується передати замовнику Акти прихованих робіт, а також весь пакет документів, що передбачений нормами ДБН у відповідності до даного типу робіт, передає після закінчення всього комплексу робіт. Щомісячно, якщо інше не передбачено додатками до Договору, разом з довідкою про фізичні обсяги підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період (оригінали документів, які є на цей момент в наявності): технічні паспорти, виконавчі схеми на інженерні мережі, передбачені ДБН та індивідуальними технічними вимогами до об'єкту, сертифікати, документацію на матеріали і обладнання та інше щодо виконаного підрядником обсягу робіт відповідно до наданого акту, надає акти огляду прихованих робіт та іншу необхідну документацію.

Відповідно до п. 6.7 Договору у разі ненадання підрядником замовнику повного комплекту виконавчої документації у строки та на умовах даного Договору, замовник набуває право не приймати до розгляду довідку про фізичні обсяги та не оплачувати направлені підрядником відповідні Акти до дати надання повного комплекту виконавчої документації.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем за первісним позовом направлено відповідачу претензією від 26.06.2016 року та Акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року і відповідні Довідки про вартість виконаних будівельних робіт без виконавчої документації, передбаченої п. п. 5.4.4, 5.4.19, 6.4, 6.5 Договору, що стало підставою для надання відповідачем мотивованої відмови від підписання цих Актів та відповідно до п. 6.7 Договору не оплати таких Актів до дати надання повного комплекту виконавчої документації.

Враховуючи те, що позивачем за первісним позовом в порушення приписів процесуального закону не надано судам належних та допустимих доказів надання відповідачу за первісним позовом Актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року з пакетом документів, передбачених умовами Договору, а, отже, не доведено факт виникнення у відповідача за первісним позовом зобов'язання щодо здійснення оплати за цими Актами, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій надано правильну юридичну оцінку обставинам справи в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, а тому судові рішення в цій частині відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для їх скасування - відсутні.

За зустрічними позовними вимогами господарськими судами встановлено, що ТОВ "НПФ "СВ-Плюс" виконало роботи на суму 1 201 530, 85 грн., а ТОВ "Мастербуд" згідно виписок з банку здійснило оплату по Договору підряду на загальну суму 1 408 737, 26 грн.; водночас, оскільки підрядником не надано належних доказів виконання ним робіт на суму 207 206, 41 грн., замовник просив стягнути з ТОВ "НПФ "СВ-Плюс" зазначені кошти як безпідставно набуте майно на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, спірні правовідносини сторін склалися на підставі Договору підряду № 22/07-ВРЮ від 22.07.2011 року, а кошти, які замовник просив стягнути з підрядника, останній отримав як плату за роботи, що мали бути виконані за Договором, а отже ці кошти набуті за наявності правової підстави і не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з ч. 2 ст. 572 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

При цьому, судами враховано, що договір підряду підпадає під правове регулювання норм ст. ст. 837 - 864 Цивільного кодексу України, якими не врегульовано особливостей виконання зобов'язань з попередньої оплати (переплати) підрядних робіт та правового механізму її повернення.

Відтак, встановивши факт переплати коштів по Договору підряду № 22/07-ВРЮ від 22.07.2011 року, з метою захисту прав позивача за зустрічним позовом, господарські суди дійшли висновку щодо можливості застосувати до спірних правовідносин спеціальної норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону (ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України), у зв'язку з чим задовольнили позовні вимоги про стягнення переплати у розмірі 207 206, 41 грн.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки здійснені без належної правової оцінки спірних правовідносин сторін, які виникли на підставі Договору підряду № 22/07-ВРЮ від 22.07.2011 року, за умовами якого сторони погодили, що не підписання Актів другою стороною не свідчить про не виконання цих робіт, а є умовою відстрочення оплати до настання певних обставин.

В той же час, Акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України недійсними не визнано, а оплату по ним призупинено на підставі п. 6.7 Договору до дати надання повного комплекту виконавчої документації, а отже факт невиконання робіт спростовується встановленими судами обставинами справи, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних висновків щодо наявності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення переплати у розмірі 207 206, 41 грн.

Разом з тим, судам слід було мати на увазі, що спірні правовідносини між сторонами виникли з договору підряду, які регулюються спеціальними нормами матеріального права щодо підряду.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновки судів про те, що правовідносини сторін у даному спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо вимоги повернути замовнику попередньо сплачені кошти у зв'язку з неналежним виконанням підрядником умов Договору, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог в цій частині.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За умовами п. 8.4.1 Договору за порушення строків виконання етапів робіт згідно графіку проведення робіт або терміну їх завершення підрядник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1 % від ціни Договору за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за датою закінчення робіт.

Відповідно до п. 8.4.2 Договору підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10 % від загальної вартості Договору у разі прострочення здачі робіт більш ніж на 25 календарних днів.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення пені, нарахованої на підставі п. 8.4.1 Договору за період з 23.06.2016 року по 23.12.2016 року у розмірі 235 044, 39 грн. та 10 % штрафу, нарахованого на підставі п. 8.4.2 Договору у розмірі 154 556, 68 грн., господарські суди виходили з того, що розрахунок пені не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а вимога про стягнення штрафу не підлягає задоволенню за спливом строку (1 рік) позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем за зустрічним позовом.

Так, за правилами ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами Договору і нарахування штрафних санкцій поза межами цього строку не змінює порядок обчислення строку позовної давності у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відтак, позовні вимоги про стягнення пені також не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Зазначені обставини та законодавчі приписи не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду зустрічного позову, що призвело до помилкових висновків про необхідність часткового задоволення позову та невірного застосування норм права в частині задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів в частині зустрічних позовних вимог прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не можуть залишатись без змін і підлягають в цій частині скасуванню.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в даній справі, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, через що висновки судів першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі в частині зустрічного позову про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2017 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 року підлягають скасуванню в частині зустрічних позовних вимог з прийняттям в цій частині нового рішення по справі про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 року у справі № 910/22329/16 в частині зустрічного позову - скасувати і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

3. В частині первісних позовних вимог рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 року у справі № 910/22329/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова О.І. Поляк