Рішення

від 20.09.2017 по справі 299/3623/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 299/3623/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 вересня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., БИСАГИ Т.Ю.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міжгосподарської будівельної організації Райагробуд про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 6 лютого 2017 року, -

встановила:

22.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Виноградівської міжгосподарської будівельної організації Райагробуд (далі - Організація Райагробуд ) мотивуючи наступним. 27.05.2002 позивач надав відповідачу в позику будівельні матеріали: цемент (17,1 т), пиломатеріали (14 куб. м), цеглу (25 тис. штук), арматуру (0,9 т), шифер (208 шт.), що підтверджується гарантійним листом-зобов'язанням відповідача від 27.05.2002 і накладною від 28.05.2002. Відповідач зобов'язався на першу вимогу позивача повернути будматеріали в натурі із забезпеченням їх вантаження та доставки, а у разі відсутності будматеріалів зобов'язався провести розрахунок у гривнях за діючими цінами на момент проведення розрахунку згідно цін приватно-виробничого підприємства будівельних матеріалів м. Виноградів (Лісоторгскладу) незалежно від девальвації гривні.

На звернення по будматеріали позивач отримав відповідь, що вони використані на потреби відповідача, матеріали не були повернені, розрахунок грішми теж не був проведений. 18.02.2016 позивач звернувся до відповідача із письмовою претензією, на яку відповіді не отримав. Враховуючи, що будматеріали використані відповідачем на його потреби, він повинен відшкодувати позивачу їх вартість відповідно до досягнутої угоди. На момент пред'явлення позову вартість будматеріалів згідно цін приватно-виробничого підприємства будівельних матеріалів м. Виноградів (Лісоторгскладу) становить: цемент (1920,00 грн/1 т на суму 32832,00 грн за 17,1 т), пиломатеріали (3100,00 грн/1 куб. м на суму 43400,00 грн за 14 куб. м), цегла (3,00 грн/1 шт. на суму 75000,00 грн за 25 тис. штук), арматура (14600,00 грн/1 т на суму 13140,00 грн за 0,9 т), шифер (115,00 грн/1 шт. на суму 23920,00 грн за 208 шт.), разом - 188292,00 грн.

Посилаючись на ці обставини, на норми ЦК України, якими регулюється виконання боргових зобов'язань, позивач просив стягнути на його користь із відповідача борг у сумі 188292,00 грн.

Рішенням Виноградівського районного суду від 06.02.2017 у позові відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 рішення суду оскаржив, вважає його ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, суд відмовив у позові через те, що вартість будматеріалів, що її просив стягнути позивач, обґрунтована не документом щодо цін приватно-виробничого підприємства будівельних матеріалів м. Виноградів (Лісоторгскладу), а накладною від 05.07.2016 із штампом підприємця. Між тим, на час пред'явлення позову зазначеного підприємства вже не існувало, воно було викуплене приватним підприємцем ОСОБА_3, який є його правонаступником і засвідчив накладну. Крім того, Лісоторгсклад є умовною назвою в лексиконі мешканців міста, що залишилася з часів Радянського Союзу. Суд цих обставин не врахував і ухвалив незаконне рішення, тоді як позивач управі був вимагати стягнення з відповідача вартості матеріалів. Сторона просить рішення суду скасувати, позов - задовольнити.

У письмових запереченнях на апеляцію відповідач Організація Райагробуд вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін. Зазначає, зокрема, що розрахунок, який зробив позивач, невірний, дані про ціни будматеріалів надані неналежною особою, позивач не довів належності йому будматеріалів та факт передачі їх відповідачу. Крім того, відповідач оспорив у судовому порядку дійсність гарантійного листа-зобов'язання, з якого виник спір.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: позивача ОСОБА_1 і його представника адвоката Левка Ю.Ю., які апеляцію підтримали, представника відповідача Організації Райагробуд Мітровція М.І., який скаргу не визнав, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності суд приходить до такого.

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства щодо зобов'язань у редакції, що була чинною на час їх виникнення та на час пред'явлення позивачем вимоги про повернення будматеріалів.

Встановлено, що 27.05.2002 Виноградівська міжгосподарська будівельна організація Райагробуд за вих. № 12 видала гарантійний лист-зобов'язання, за змістом якого це зобов'язання складене з одного бору Організацією Райагробуд , а з іншого боку - громадянином ОСОБА_1 про те, що:

гр-н ОСОБА_1 передає Організації Райагробуд будівельні матеріали: цемент (17,1 т), пиломатеріали (14 куб. м), цеглу (25 тис. штук), арматуру (0,9 т), шифер (208 шт.) у борг для використання потреб фірми;

Організація Райагробуд боржник зобов'язується повернути отримані у борг будівельні матеріали у натурі, повантажити їх і забезпечити доставку на першу вимогу гр-на ОСОБА_1;

у випадку відсутності у Організації Райагробуд (боржника) будматеріалів він зобов'язується провести розрахунок у гривнях за діючими цінами на момент проведення розрахунку згідно цін приватно-виробничого підприємства будівельних матеріалів м. Виноградів (Лісоторгскладу) незалежно від девальвації гривні;

гарантійне зобов'язання завірено підписами сторін, печаткою Організації Райагробуд , угода складена і підписана у трьох примірниках, оригінал залишається у гр-на ОСОБА_1, копія - в Організації Райагробуд і має силу оригіналу (а.с. 5).

Накладною від 28.05.2002, виданою Організацією Райагробуд , підтверджується прийняття від ОСОБА_1 згідно гарантійного зобов'язання від 27.05.2002 цементу (17,1 т), пиломатеріалів (14 куб. м), цегли (25 тис. штук), арматури (0,9 т), шиферу (208 шт.) (а.с. 6).

Апеляційним судом оглянуті в засіданні у присутності позивача і представників сторін оригінали цих документів, надані ОСОБА_1, наявні в справі копії документів відповідають оригіналам. Оригінали документів оглядалися і судом першої інстанції (а.с. 46).

На усні звернення ОСОБА_1 до Організації Райагробуд , що мали місце у 2014 році, відповідач:

листом від 20.08.2014, складеним на офіційному бланку Організації Райагробуд , підписаним начальником Організації ОСОБА_6 із прикладенням печатки Організації, повідомив, що Організація на даний час не має змоги розрахуватись за матеріали, передані 27.05.2002, при можливості розрахунки будуть проведені (а.с. 42);

листом від 19.11.2014, складеним на офіційному бланку Організації Райагробуд , підписаним начальником Організації ОСОБА_6, повідомив стосовно видачі будматеріалів на підставі гарантійного зобов'язання від 27.05.2002, що угода дійсна до проведення повного розрахунку, тобто видачі всіх будматеріалів у натурі із забезпеченням доставки за адресою, вказаною ОСОБА_1 (а.с. 43).

Оскільки будівельні матеріали не були повернені, а розрахунок грішми за них не був проведений, ОСОБА_1 18.02.2016 пред'явив Організації Райагробуд письмову претензію про повернення будматеріалів (а.с. 8). Претензію не було задоволено. 17.10.2016 ОСОБА_6 видав розписку про те, що одержані від ОСОБА_1 згідно гарантійного листа-зобов'язання від 27.05.2002 № 12 будматеріали були використані Організацією Райагробуд при проведенні будівельно-монтажних робіт (а.с. 10).

ЦК Української РСР (1963 р.) встановлював такі правила:

цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки; відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок інших дій громадян і організацій (ст. 4 ч.ч. 1, 2);

цивільні права охороняються законом; при здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни і організації повинні додержувати законів, поважати моральні принципи (ст. 5 ч.ч. 1, 2); захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а також іншими засобами, передбаченими законом (ст. 6 ч. 1);

угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків (ст. 41 ч. 1); угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами укладаються в письмовій формі та підписуються сторонами (ст. 44 ч. 1 п. 1 ч. 2);

в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу (ст. 151 чч. 1, 2);

договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах (ст.ст. 153, 154);

зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ст.ст. 161, 162);

якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час; боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання (ст. 165 ч.ч. 1, 2);

в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст. 203 ч.ч. 1, 2);

особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором; відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ст.ст. 209, 212);

зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 216 ч. 1);

за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості; договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей (ст. 374 ч.ч. 1, 2).

Зважаючи на те, що підставами позову є конкретні факти, які мали місце, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Отже, попри наявність у назві документа слів гарантійний лист між сторонами фактично була укладена угода, предметом якої є надання ОСОБА_1 Організації Райагробуд у борг (за реальним змістом угоди - в позику) будівельних матеріалів без визначення строку, на який укладено угоду, із обумовленням часу повернення матеріалів, а в разі їх відсутності, часу грошового розрахунку моментом пред'явлення вимоги кредитором. Угода відображає досягнення згоди, зокрема, щодо безумовного зобов'язання Організації Райагробуд виконати першу вимогу ОСОБА_1 про повернення будматеріалів, саме це є змістом гарантії Організацією виконання нею власного зобов'язання, а не зобов'язання іншої особи. Будматеріали були передані позивачем відповідачу, що встановлено, підтверджується доказами та матеріалами справи і не спростовано, твердження відповідача про начебто недоведеність належності майна позивачу не мають правового значення в справі, що розглядається, крім того, бездоказові та суперечать її обставинам. Зобов'язання виникло між сторонами з підстав, які узгоджуються із положеннями ЦК Української РСР (1963 р.), не суперечать їм.

Загалом аналогічно зобов'язальні правовідносини регулюються і нормами ЦК України (2003 р.), який теж передбачає відповідні підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, умови виконання зобов'язань, відповідальність за їх порушення (ст.ст. 6, 11-16, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 614, 622, 623, 625-629, 638-640, 1046). Беручи до уваги, що права і обов'язки, які виникли з договору, продовжують існувати, а порушення умов договору, що слугувало підставою позову, було допущене після набрання чинності ЦК України (2003 р.), питання про відповідальність за порушення договору належить вирішувати за правилами ЦК України (2003 р.) (п.п. 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 р.)).

Обґрунтовуючи свою вимогу в частині визначення ціни будівельних матеріалів, вартість яких просив стягнути з відповідача, позивач надав суду товарний чек, виданий 05.07.2016 підприємцем ОСОБА_3, де вартість будматеріалів була зазначена таким чином: цемент (1920,00 грн/1 т), дошка обрізна (3000,00 грн/1 куб. м), рейка (3200,00 грн/1 куб. м), цегла (2,80 грн/1 шт.), арматура (13600,00 грн/1 т), шифер (115,00 грн/1 шт.) (а.с. 9).

Заперечуючи письмово проти позову (а.с. 31-34), відповідач ставив під сумнів як ідентифікацію ОСОБА_1 як фізичної особи (що правильно було відхилено судом), так і угоду як таку, подавши позов про визнання гарантійного листа недійсним (а.с. 91, у подальшому представник відповідача в апеляційному суді повідомив, що заяву залишено без розгляду), водночас не висував жодних заперечень щодо підстави для визначення позивачем ціни майна, вартість якого була пред'явлена до стягнення. Правова позиція відповідача щодо заперечення позову ґрунтувалася також на тому, що угода не була підписана позивачем, тож не була укладена, будматеріали не були передані відповідачу, поряд із цим, відповідач вказував на невідповідність розрахунку боргу, складеного позивачем, товарному чеку, а також просив застосувати позовну давність (а.с. 44-47). Така правова і процесуальна позиція є суперечливою, відповідні доводи сторони є взаємовиключними. Зокрема, заперечення щодо укладання і оформлення угоди та передачі будматеріалів виключають можливість заперечень щодо неправильного визначення вартості матеріалів (ціни позову), належної до стягнення, оскільки в такому разі презюмується факт передачі будматеріалів; виключається і можливість застосування за заявою відповідача позовної давності, яка (поза питанням про наявність підстав для застосування позовної давності як таких) вже сама по собі означає визнання обґрунтованості та доведеності позовних вимог по суті, у задоволенні яких слід відмовити лише внаслідок спливу позовної давності.

Суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, давши вірну по суті оцінку доказам, які підтверджують факти виникнення зобов'язання між сторонами, обґрунтовано відхиливши заперечення відповідача з цього приводу, відмовив у позові виходячи з того, що позивач не надав саме передбаченого угодою документа, складеного приватно-виробничим підприємством будівельних матеріалів м. Виноградів (Лісоторгскладом). Крім того, відповідно до мотивації судового рішення позивач не довів, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язання про повернення позики з причини відсутності будматеріалів такого ж роду, тоді як саме за відсутності у відповідача будматеріалів у нього виникає обов'язок провести розрахунок із позивачем. Із такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законі.

Так, є встановленим, що відповідач, неодноразово визнавши письмово та своїми діями до пред'явлення ОСОБА_1 позову наявність угоди між сторонами, невиконання ним обов'язку повернути будматеріали або оплатити їх вартість, фактично не бажав узагалі виконувати цю угоду безвідносно до способу її виконання. Про це свідчить, крім іншого, і наведена вище правова позиція відповідача, висловлена усно і письмово на стадіях розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій (а.с. 31-34, 82-85 та ін.). Відповідач у цьому зв'язку звертався і до правоохоронних органів, у результаті висновком від 25.04.2017, затвердженим начальником Виноградівського ВП Берегівського ВП НПУ в Закарпатській області підполковником поліції ОСОБА_7, розгляд матеріалів закінчено, рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства (а.с. 93-96). Тобто, відповідач вживав заходів, спрямованих на фактичне ухилення від виконання обов'язкової для нього наразі угоди.

Вирішуючи питання про ціну будматеріалів, суд першої інстанції, з одного боку, не виконав вимог, які випливають із положень ст. 10 ч. 4, ст. 130 ч. 1, ч. 6 п.п. 3-5, 8, ст. 160 ч. 2, ст. 213 ч. 3 ЦПК України, з іншого, не врахував, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст. 11-16, ст. 20 ч. 1 ЦК України (2003 р.), ст.ст. 10, 11 ЦПК України). Суд не врахував і фактичних обставин справи стосовно того, що з моменту укладання угоди і до пред'явлення позову пройшов значний час, за який обставини, в т.ч., щодо існування та/або правового статусу відповідного підприємства, могли істотно змінюватися. На стадії розгляду справи судом першої інстанції відповідач не ставив під сумнів товарний чек, наданий позивачем, і визначені ним ціни, не спростовував установленим процесуальним порядком фактичне значення цих цін, їх відповідність дійсній вартості будівельних матеріалів тощо, а вказував саме на неправильність, на його думку, визначення загальної вартості матеріалів на підставі чеку, що її просив стягнути позивач. За таких умов, суду належало перевірити власне розрахунок суми, пред'явленої позивачем до стягнення.

Апеляційним судом встановлено та не було спростовано відповідачем, що відповідно до Закону України Про приватизацію державних підприємств (малу приватизацію) на підставі договору купівлі-продажу майна за конкурсом від 04.02.1998 Представництво ФДМУ у Виноградівському районі продало Приватному торгово-виробничому підприємству Будматеріали (код ЄДРПОУ 22082599, було зареєстроване 09.12.1997), від імені якого діяв директор ОСОБА_3, лісоторгову базу Виноградівського торгово-комерційного підприємства Будматеріали . Із загальнодоступної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) убачається, що ОСОБА_3 є засновником Приватного підприємства Будматеріали (код ЄДРПОУ 22082599, було зареєстроване 09.12.1997). Тобто, ОСОБА_3 є одноосібним власником підприємства, яке на час укладання між сторонами спору 27.05.2002 угоди було в ній зазначене як таке, названа яким ціна будматеріалів має значення. Окрім цього, 04.09.2001 ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, видами діяльності як ПП Будматеріали , так і підприємця ОСОБА_3 є, серед інших, оптова торгівля деревиною та будівельними матеріалами.

Відтак, для кваліфікації підписаного ОСОБА_3 товарного чека як неналежного доказу для визначення у контексті угоди, про яку йдеться, ціни будівельних матеріалів на час пред'явлення ОСОБА_1 відповідної вимоги суд першої інстанції достатніх підстав не мав. Саме по собі застосування в угоді та позивачем умовної назви Лісоторгсклад , яка традиційно вживається в м. Виноградові щодо виробничого підприємства із торгівлі будівельними матеріалами і, відповідно, як умовна назва зазначається в дужках, в т.ч., вжита в офіційній відповіді голови Виноградівської РДА М. Русанюка адвокату Левку Ю.Ю. (лист від 24.07.2017 № 03-22/1704), правового значення не має. Певні заперечення щодо цих обставин були наведені відповідачем вже лиш на стадії апеляційного розгляду справи, що, втім, не були підтверджені в належний процесуальний спосіб і за умовами справи теж не можуть бути взяті судом до уваги.

Поряд із цим, у відповідній частині заслуговують на увагу заперечення відповідача щодо розміру боргу, пред'явленого до стягнення. Розраховуючи вартість будівельних матеріалів, позивач необґрунтовано прийняв вартість цегли за 3,00 грн за штуку замість 2,80 грн за штуку, вартість арматури за 14600,00 грн за тону замість 13600,00 грн за тону, а також необґрунтовано прийняв вартість пиломатеріалів як 3100,00 грн за кубічний метр, тоді як таку належало прийняти за вартістю дошки обрізної (3000,00 грн за кубічний метр), яка є мінімальною із зазначених у товарному чеку. З урахуванням наведеного, вартість будівельних матеріалів визначається так:

цемент (1920,00 грн/1 т на суму 32832,00 грн за 17,1 т), пиломатеріали (3000,00 грн/1 куб. м на суму 42000,00 грн за 14 куб. м), цегла (2,80 грн/1 шт. на суму 70000,00 грн за 25 тис. штук), арматура (13600,00 грн/1 т на суму 12240,00 грн за 0,9 т), шифер (115,00 грн/1 шт. на суму 23920,00 грн за 208 шт.), разом - 180992,00 грн, що складає 96,12% від суми, пред'явленої до стягнення. В іншій частині позивач не довів розміру збитків, завданих йому внаслідок порушення зобов'язання відповідачем.

Виходячи з викладеного, колегія суддів констатує, що відповідач не довів відсутності своєї вини в порушенні зобов'язання, а позов у межах суми, встановленої під час апеляційного розгляду справи, слід визнати обґрунтованим і доведеним. Тому на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду, яке не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 цього Кодексу, скасувати, позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача борг у сумі 180992,00 грн і відмовивши в задоволенні решти вимог.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Виноградівського районного суду від 6 лютого 2017 року скасувати, позов ОСОБА_1 до Виноградівської міжгосподарської будівельної організації Райагробуд про стягнення боргу задовольнити частково, стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з Виноградівської міжгосподарської будівельної організації Райагробуд (код ЄДРПОУ 03584131) борг у сумі 180992,00 грн (сто вісімдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 00 коп.), у задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Виноградівської міжгосподарської будівельної організації Райагробуд на користь ОСОБА_1 3637,82 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді