Рішення

від 06.10.2017 по справі 219/3091/17

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/3091/17

Провадження № 2/219/2359/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 жовтня 2017 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Наумової А.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника Фонду соцстраху Бистрицької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_3

до відповідачів: 1) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Бахмут Донецькій області в особі Бахмутського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, 2) Публічного акціонерного товариства Завод по обробці кольорових металів ,

про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, в розмірі 10 000 грн до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яку згодом уточнила щодо залучення в якості співвідповідача Публічного акціонерного товариства Завод по обробці кольорових металів (далі - ПАТ ЗОКМ ).

За клопотанням представника відповідача - Фонду, судом було здійснено заміну відповідача на належного у зв'язку з реорганізацією, а саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на його правонаступника - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Фонд).

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що з 22 вересня 2000 року по 27 жовтня 2008 року перебував у трудових відносинах з ПАТ Завод по обробці кольорових металів , працюючи на різних посадах та звільнений з роботи за п. 1 пп.12 ст.31 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Указав на те, що 30 березня 2002 року на робочому місці трапився нещасний випадок. За наслідками розслідування нещасного випадку роботодавцем були складений акт форми Н-1 та акт форми Н-5. За висновком МСЕК у 2002 році встановлено 15% втрати стійкої працездатності та у подальшому її підтверджено. Стверджує, що отримання виробничої травми призвело до порушення його особистих немайнових прав, наслідком стало порушення нормальної життєдіяльності, здійсненням ним додаткових зусиль для організації свого життя. Тому вважає, що факт спричинення відповідачем йому моральної шкоди наявний та просить суд стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаним з трудовим каліцтвом, у сумі 10 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та відзиві на позовну заяву проти позову заперечувала у повному обсязі з підстав його необґрунтованості. Крім того вказує на те, що позивачем в судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами, зокрема відповідними висновками медичних установ, те, що внаслідок трудового каліцтва йому було завдано моральну шкоду та її розмір. Зауважила, що відповідно до положень Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у редакції від 01 січня 2015 року, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я, покладений на підприємство незалежно від часу настання страхового випадку, тому, оскільки ці норми є пріоритетними з урахуванням дії законів у часі, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ ЗОКМ у судове засідання не з'явився, до суду надійшов лист, про те що нещасний випадок з ОСОБА_3 трапився 30 березня 2002 року під час його роботи в іншій юридичній особі - Товаристві з обмеженою відповідальністю Зовнішньоторговельна фірма АЗОЦМ , ідентифікаційний код 30502666, а саме в ТОВ ЗФ АЗОЦМ про, що складено Акт № 1 про нещасний випадок на виробництві, який затверджений генеральним директором ТОВ ЗФ АЗОЦМ ОСОБА_5 та скріплений печаткою цього підприємства. Також, у трудовій книжці позивача зроблені записи про те, що станом на дату нещасного випадку ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ ЗФ АЗОЦМ . Отже, нещасний випадок трапився під час роботи позивача в іншій юридичній особі - Товаристві з обмеженою відповідальністю Зовнішньоторговельна фірма АЗОЦМ , яка й є відповідальною перед позивачем за моральну шкоду. В Публічному акціонерному товаристві Завод по обробці кольорових металів нещасні випадки з ОСОБА_3 не траплялися. Вважає, що із загальних підстав відповідальності за моральну шкоду, ПАТ ЗОКМ не є належним відповідачем у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_3 з 22 вересня 2000 року по 27 жовтня 2008 року перебував у трудових відносинах з ТОВ ЗФ АЗОЦМ працюючи на різних посадах, звільнений з роботи за п. 1 пп.12 ст.31 КЗпП України (а.с.8-11).

Згідно акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 №1, складеного 30 березня 2002 року ТОВ ЗФ АЗОЦМ , 30 березня 2002 року о 01:40 годині стався нещасний випадок при наступних обставинах: було дано завдання на перегородку латунних ломів. Дані брухту складаються з латунної трубки різної довжини і конфігурації, а також інших виробів з латуні і бронзи. Вищевказана партія брухту була подана в спеціальному роз'ємному коробі з допомогою електромостового крана до перебіркові столу і оскільки переплутана трубка не дозволяла вільно розвантажити короб при його розкритті, тому шихтувальники опустили його на підлогу і приступили до розбирання брухту тобто виїмці частини трубки. При виконанні цієї роботи шихтувальники ОСОБА_6 і ОСОБА_3 знаходились по одну сторону короба. Висмикуючи з короба зварену конструкцію телеантени, ОСОБА_6 доклав додаткове зусилля (не попередивши що стоїть поруч ОСОБА_7 про необхідність відійти в сторону) і висмикнув частину антени (трубка довжиною близько 900 мм) похитнувся назад а вільний кінець трубки описав траєкторію дуги вдарив що стоїть поруч ОСОБА_7 в незахищене обличчя, чим і була нанесена травма лівого ока (а.с.14-15).

Відповідно до зазначеного акту причинами даного нещасного випадку є: порушення ОСОБА_4 (змінний майстер) п. 6 ст. 17 Закону України Про охорону праці труда (а.с.16-17).

За довідкою серії 2-18 АВ №057085 МСЕК від 15 липня 2002 року ОСОБА_3 уперше було встановлено 15% стійкої втрати професійної працездатності до 15 липня 2004 року, що переглядалось та за висновком МСЕК (довідка серії АВ №0040136 від 02 жовтня 2015 року - встановлено 15% стійкої втрати професійної працездатності безстроково (а.с.12; а.с.18).

Частково задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (зі змінами), право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Як установлено судом, право на відшкодування шкоди у зв'язку з утратою 15% професійної працездатності виникло у ОСОБА_3 15 липня 2002 року (довідкою серії 2-18 АВ №057085 МСЕК від 15 липня 2002 року).

01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (в редакції станом на червень 2003 року) (далі - Закон), завданням якого відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону визначалося відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

За змістом підпункту е пункту 1 частини 1 статті 21 Закону, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду,заподіяну працівником і внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні зокрема й грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

01 січня 2006 року набрав чинності Закон України Про Державний бюджет України на 2006 рік , а 01 січня 2007 року - Закон України Про державний бюджет України на 2007 рік , якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V Про внесення змін до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності внесені зміни до абз. 4 ст. 1, підп. е п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, а також виключено ч. 3 ст. 34 Закону № 1105- XIV, скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Частинами 4-5 ст.13 Закону передбачено, що нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Згідно з п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 21 січня 2004 року № 1-рп/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, за рахунок Фонду у разі, якщо стійку втрату працездатності вперше встановлено у період із 01 квітня 2001 року по 31 грудня 2005 року.

Отже, скільки страховий випадок (встановлення стійкої втрати працездатності) стався у 2003 році під час дії вказаних норм Закону, вимоги до ПАТ ЗОКМ є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Водночас, з урахуванням вищевикладеного, ураховуючи доведеність наявності шкоди, тяжкість травми та відповідні ускладнення для здоров'я позивача, ступінь втрати професійної працездатності, глибину і тривалість моральних і фізичних страждань позивача, настання негативних змін у його житті після отримання травми та неможливість відновлення стану, який мав позивач до нещасного випадку на виробництві, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на суму 18 000 грн. моральної шкоди, які підлягають стягненню з Фонду. Указаний розмір, на переконання суду, буде відповідати характеру та обсягу моральних переживань позивача, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та вимогам розумності і справедливості. В іншій частині у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Заперечення Фонду не приймаються судом до уваги і спростовуються вищевикладеним. Зокрема, твердження представника відповідача про те, що позивачем не доведено отримання у результаті трудового каліцтва моральної шкоди, є безпідставними, оскільки моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Крім того суд зауважує, що спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 18 квітня 2012 року у справі №6-26цс12). Тому безпідставним є посилання відповідача на ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове соціальне страхування , який набрав чинності з 01 січня 2015 року, оскільки згідно із ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше (у 2001 році) і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 грудня 2016 року у справі №219/24/16-ц).

Оскільки позивач та Фонд згідно положень Закону України Поро судовий збір звільнені від його сплати, судові витрати віднести на рахунок держави.

З огляду на викладене та керуючись статтями 4, 10, 60, 88, 212, 215, 360-7 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до відповідачів: 1) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, 2) Публічного акціонерного товариства Завод по обробці кольорових металів , про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок виробничої травми, 4500 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 06 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Т.В.Давидовська