Рішення

від 09.11.2017 по справі 219/3091/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 219/3091/17 Номер провадження 22-ц/775/1894/2017

Головуючий в I інстанції Давидовська Т.В. Єдиний унікальний номер 219/3091/17

суддя доповідач Новосядла В.М. Номер провадження 22-ц/775/1894/2017

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 листопада 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів: Груіцької Л.О., Новосьолової Г.Г.,

за участю секретаря Глушко С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області і публічного акціонерного товариства Завод по обробці кольорових металів про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області і публічного акціонерного товариства Завод по обробці кольорових металів про відшкодування моральної шкоди задоволено частково:

- стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Бахмутського відділення, на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок виробничої травми, 4 500 гривень;

- в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав:

- судом першої інстанції не враховано, що позивач перебуває на обліку та вже отримує страхові виплати у відділенні Фонду у місті Бахмуті в зв'язку з нещасним випадком на виробництві;

- висновок МСЕК не містить відомостей про спричинення позивачу моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві;

- пунктом 27 статті 77 ЗУ Про державний бюджет України на 2006 рік та пунктом 22 статті 71 ЗУ Про державний бюджет України на 2007 рік зупинено дію норм, якими було покладено на Фонд обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві;

- судом не надано обґрунтованого розрахунку стягнутої на користь позивача моральної шкоди;

- судом не з'ясовано чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних страждань, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить;

- в даному випадку відшкодувати моральну шкоди позивачу повинен роботодавець, оскільки позивач звернувся до суду в 2017 році. За нормами діючого законодавства відшкодування моральної шкоди не є страховою виплатою, незалежно від часу настання страхового випадку, відшкодування моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві повинно відшкодовуватись згідно положень ЦК України та КЗпП України за рахунок роботодавця.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції представник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив її відхилити.

Представник відповідача публічного акціонерного товариства Завод по обробці кольорових металів не з'явився, повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчать направлена на їх адресу телефонограма, яка зареєстрована в журналі телефонограм апеляційного суду.

Вислухавши суддю-доповідача, представників позивача і управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено:

З 22 вересня 2000 року по 27 жовтня 2008 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю ЗФ АЗОЦМ працюючи на різних посадах та був звільнений за пунктом 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін (а.с. 8-11).

30 березня 2002 року під час виконання позивачем трудових обов'язків мав місце нещасний випадок.

30 березня 2002 року комісією з розслідування нещасного випадку був складений ОСОБА_2 за формою Н-5 яким було визнано даний нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом (а.с. 16-17).

ОСОБА_2 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 30 березня 2002 причинами даного нещасного випадку є: порушення ОСОБА_3 (змінний майстер) пункту 6 статті 17 Закону України Про охорону праці . Діагноз згідно листка непрацездатності: проникаюче поранення рогівки, склери лівого ока (а.с. 13-15).

ОСОБА_2 висновку МСЕК від 15 липня 2002 року серії 2-18 АВ №057085 ОСОБА_1 вперше було встановлено 15% стійкої втрати професійної працездатності до 15 липня 2004 року, що переглядалось, та за висновком МСЕК (довідка серії АВ №0040136 від 02 жовтня 2015 року) встановлено 15% стійкої втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 12; а.с. 18).

Відповідно до статті 21 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності у редакції, чинній на момент встановлення вперше позивачу стійкої втрати працездатності, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відповідно до частини 2 статті 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності у редакції, чинній на момент встановлення вперше позивачу стійкої втрати працездатності, у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому.

В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди №6 від 27 березня 1992 року, роз'яснено, що право на відшкодування шкоди у потерпілого настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Отже, право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення вперше висновком МСЕК стійкої втрати працездатності, з 15 липня 2002 року, тобто до набрання чинності Законами України Про Державний бюджет України на 2006 рік , Про Державний бюджет України на 2007 рік , якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, та Законом України від 23 лютого 2007 року Про внесення змін до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності , яким була виключена стаття 34 вказаного Закону, що передбачала право потерпілих на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, за рахунок Фонду соціального страхування у разі, якщо стійку втрату працездатності вперше встановлено у період з 01 квітня 2001 року по 31 грудня 2005 року.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди саме з Фонду.

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 4 500 гривень, суд першої інстанції виходив із тяжкості ушкодження здоров'я позивача, що є незворотнім, характеру та тривалості моральних страждань позивача з зв'язку з отриманою травмою, а саме, проникаючого поранення рогівки, склери лівого ока, судом враховано засади розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції помилково стягнув моральну шкоду з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського відділення.

ОСОБА_2 положень частин 1-3 статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

ОСОБА_2 відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Бахмутське відділення є відокремленим підрозділом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (а.с. 153-156).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення суми моральної шкоди з відокремленого підрозділу Бахмутського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, який не є юридичною особою, не має правосуб'єктності та виступає лише як відокремлена частина юридичної особи, що його створила.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди із структурного підрозділу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову і стягнення на користь ОСОБА_1 з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області моральної шкоди, заподіяної внаслідок виробничої травми.

При цьому апеляційний суд погоджується із розміром, який визначив суд першої інстанції - 4 500 гривень, оскільки судом першої інстанції при визначенні цієї суми були враховані тяжкість, ушкодження здоров'я позивача, а саме: проникаючого поранення рогівки, склери лівого ока, що є незворотнім, характеру та тривалості моральних страждань з зв'язку з отриманою травмою, засади розумності, виваженості та справедливості.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Довід апеляційної скарги про те, що позивач перебуває на обліку та вже отримує страхові виплати у відділенні Фонду у місті Бахмуті у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, а тому не має права на відшкодування моральної шкоди, спростовано положеннями статті 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності у редакції, чинній на момент встановлення вперше позивачу стійкої втрати працездатності, якими передбачено право потерпілого на відшкодування Фондом моральної шкоди у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат.

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно призначити експертизу у відповідності до пункту 1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров*я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров*я України від 22 листопада 1995 року №212, оскільки висновок МСЕК не містить відомостей про спричинення позивачу моральної шкоди, то апеляційний суд виходить із пункту 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року у справі №1-9/2004, яким визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні і фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено, а тому вказаний довід апеляційної скарги є необґрунтованим.

Довід апеляційної скарги про те, що моральну шкоду повинен відшкодувати позивачу роботодавець є неспроможним, оскільки право позивача на отримання відшкодування моральної шкоди з відділення Фонду соціального страхування виникло під час дії ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності у редакції, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в редакції від 1 січня 2015 року не має зворотної дії в часі.

Крім того , згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп , від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 , від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001 , від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012) - Правова позиція Верховного Суду України, викладена в ухвалі від 9 серпня 2017 року № -1242цс17.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України,апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2017 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області і публічного акціонерного товариства Завод по обробці кольорових металів про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок виробничої травми, 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень.

В решті частини рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: