Рішення

від 11.07.2017 по справі 202/1778/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/1778/16-ц

Провадження № 2/202/2132/2017

РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Мороза В.П.

при секретарі - Гев'юк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙАГРОПОСТАЧ , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 акціонерного товариства МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙАГРОПОСТАЧ про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року позивачі звернулись до суду з позовними заявами.

25 липня 2016 року позивачка ОСОБА_1надала уточнений позов про стягнення з ОСОБА_4 акціонерного товариства Михайлівський райагропостач (ЄДРПОУ 00903957) боргу в розмірі 9 900 000,00 грн. за договором позики від 15.04.2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на нерухоме майно за адресою: вул. Виробнича, 27, місто Дніпропетровськ та стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства Михайлівський райагропостач (ЄДРПОУ 00903957) та Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агроцентр ОСОБА_4 акціонерного товариства Михайлівський райагропостач (ЄДРПОУ 30824334) на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 9 500 000,00 грн.

Позивачі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належними чином, причину неявки суду не повідомили.

Представник відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства Михайлівський райагропостач адвокат ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала, надала письмові заперечення та докази в їх обґрунтування.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко та відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, на підтвердження реального характеру договору позики слід з'ясовувати не лише обставини та факт укладення договору, але встановлювати докази передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та два чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором відповідні права.

За своєю суттю розписка або інші документи, що посвідчують передання позикодавцем визначеної грошової суми є документами, які видаються боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також давати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Сам факт підписання сторонами договорів позики від 15.04.2015 р. у розумінні положень статті 640 Цивільного кодексу України, не є достатньою підставою вважати, що договір укладений, оскільки спеціальна норма передбачає передачу грошових коштів на підставі та умовах вказаного договору позики, у даному випадку наявність розписки Позичальника в їх отриманні або іншого підтверджуючого документу.

Варто зазначити, що позивачами не надано до суду доказів перерахування на розрахунковий рахунок АТ Михайлівський райагропостач та отримання останнім грошових коштів, які є предметами договорів позики.

Відсутність будь-яких відомостей про отримання предмету договорів позики від 15.04.2015 р. свідчить про те, що грошові кошти не передавалися, а самі договори позики, є таким, що не укладені відповідно до вимог частини першої статті 1046 ЦК України.

Так, згідно пояснень представника відповідача, між АТ Михайлівський райагропостач та позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не існувало жодних договірних відносин, що підтверджується випискою з журналу реєстрації договорів АТ Михайлівський райагропостач за квітень 2015 року. Відомості про укладення 15.04.2015 року договорів позики з контрагентами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в журналі відсутні.

Крім того, заборгованості перед позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 АТ Михайлівський райагропостач (код ЄДРПОУ 00903957) ніколи не мав.

Так, за даними балансу АТ Михайлівський райагропостач за 2015 рік грошові кошти в розмірі 15 000 000,00 грн. та в сумі 9 500 000,00 грн. від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 або інших уповноважених ними осіб на рахунок АТ Михайлівський райагропостач не надходило.

Відсутність кредиторської заборгованості перед ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджуються також фінансовою звітністю, первинними бухгалтерськими документами та банківськими виписками про рух коштів по рахунку АТ Михайлівський райагропостач за квітень 2015 р. та липень 2016 р.

Так, згідно виписки банку про рух коштів на рахунку АТ Михайлівський райагропостач у квітні 2015 року не було надходжень на рахунок підприємства від ОСОБА_6 або інших осібгрошових коштів в сумі 15 000 000,00 грн.Ця обставина спростовує факт надання АТ Михайлівський райагропостач грошових коштів в сумі 15 000 000,00 грн. позивачкою ОСОБА_6 за договором позики від 15.04.2015 року.

Крім того, уточнені позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 про часткове погашення заборгованості АТ Михайлівський райагропостач за договором позики від 15.04.2015 р. № б/н на суму 5 100 000,00 грн., яке відбулося 25.07.2016 року, також спростовуються банківськими виписками про рух коштів на рахунку АТ Михайлівський райагропостач за липень 2016 року, відповідно до яких такого часткового погашення боргу не здійснювалося.

За аналогічних обставин згідно виписки банку про рух коштів на рахунку АТ Михайлівський райагропостач у квітні 2015 року не було надходжень і від ОСОБА_3 або інших осіб на рахунок підприємства грошових коштів в сумі 9 500 000,00 грн., що спростовує факт надання ОСОБА_3Хгрошових коштів в сумі 9 500 000,00 грн.. АТ Михайлівський райагропостач за договором позики від 15.04.2015 року.

Дослідивши вказані договори позики та оцінивши їх справжню правову природу укладання, суд приходить до висновку, що договори позики від 15.04.2015 р. є не укладеними, та не породжують для сторін цивільних прав і обов'язків, на досягнення яких вони були спрямовані.

Крім того, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які об'єкти нерухомого майна за адресою: вул. Виробнича, 27, місто Дніпропетровськ не зареєстровані. Згідно пояснень представника відповідача будь-які об'єкти права власності на нерухоме майно ОСОБА_4 акціонерного товариства Михайлівський райагропостач (ЄДРПОУ 00903957) за вказаною адресою відсутнє.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 статті 10 ЦПК України, сторони та інші особі, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести і обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивачі не довели обставини щодо підтвердження укладення договорів позики та передання грошових коштів, що є предметом договорів позики, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. 525, 526, 610, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст.15, 60, 79, 88, 212-215, 223 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙАГРОПОСТАЧ , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 акціонерного товариства МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙАГРОПОСТАЧ про стягнення заборгованості - відмовити.

Заходи забезпечення позову у вигляді арешту та заборони на відчуження рухомого та нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_4 акціонерному товариству Михайлівський райагропостач (ЄДРПОУ 00903957) та Дочірньому сільськогосподарському підприємству Агроцентр ОСОБА_4 акціонерного товариства Михайлівський райагропостач (ЄДРПОУ 30824334) - скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

Суддя В.П. Мороз