Рішення

від 10.10.2017 по справі 467/557/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №467/557/17 10.10.2017 10.10.2017 10.10.2017

Провадження №22-ц/784/2055/17

Справа № 467/557/17 Головуючий у 1-й інстанції Кірімова О.М.

Провадження № 22ц-784/2055/17 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 23

Рішення

Іменем України

10 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Горенко Ю.В.,

за участю:

- представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Південь на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства Південь про припинення договору оренди землі,

в с т а н о в и л а:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Дочірнього підприємства Південь (далі - ПП Південь ) про припинення договору оренди землі.

Позивач зазначав, що 01 серпня 2010 року між ОСОБА_4 та ДП Південь укладено договір оренди землі на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 16 липня 1996 року та 17 січня 2000 року. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_4 передала в оренду ДП Південь земельну ділянку строком на п'ять років.

Після смерті ОСОБА_4 він на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, успадкував право на дві земельні частки (паю) кожна розміром 7,60 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки.

17 лютого 2017 року зареєстрував своє право власності на земельні ділянки кожна площею 6.9336 га, про що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено відповідний запис, однак відповідач продовжує протиправно використовувати його земельні ділянки, посилаючись на вказаний договір оренди, який за Законом є вже припиненим.

Посилаючись на наведені обставини, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив про задоволення позову.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано припиненим договір оренди земельної частки ( паю) від 01 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ДП Південь , зареєстрований 01 вересня 2010 року за № 041047900145 з 17 лютого 2017 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ДП Південь просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невірну оцінку судом доказів у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для припинення договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що оспорюваний договір оренди між ОСОБА_4 та ДП Південь був укладений на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) і у зв'язку з державною реєстрацією права власності на спірну земельну ділянку, зобов'язання ОСОБА_3, як спадкоємця ОСОБА_4 та ДП Південь за договором оренди припинилися.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) від 16 липня 1996 року серії НОМЕР_1 належало право на земельну частку (пай) із землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Україна площею 8,57 умовних кадастрових гектар, розташована на території Арбузинського району Миколаївської області (а.с.10).

Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 лютого 2002 року ОСОБА_4 за сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 17 січня 2000 року серії НОМЕР_2, передано право на земельну частку (пай) із землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Україна площею 7,60 умовних кадастрових гектар, розташована на території Арбузинського району Миколаївської області (а.с.15).

01 серпня 2010 року між ДП Південь та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі. За умовами вказаного договору, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 13.86 га строком на 5 років (а.с.8).

Вказаний договір зареєстровано у Арбузинському районному відділі центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 вересня 2010 року за № 041047900045 (а.с.8,51).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла.

14 червня 2016 року ОСОБА_3 отримав два свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складається із двох земельних часток (паю) кожна розміром по 7,60 в умовних кадастрових гектарах, які належали померлій на підставі вказаних вище Сертифікатів на земельні частки (пай).

Розпорядженням Арбузинської районної державної адміністрації № 236 від 27 жовтня 2016 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) орієнтованою площею 7,60 га та рекомендовано в шестимісячний термін виготовити технічну документацію по виділенню в натурі (на місцевості) земельну ділянку (пай) в межах території Арбузинської селищної ради (а.с.18).

15 лютого 2017 року розпорядженням Арбузинської районної державної адміністрації № 48 від 15 лютого 2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Арбузинської селищної ради (а.с. 19).

17 лютого 2017 року ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на земельні ділянки площею 6.9336 га та 6.9338 га у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними № 1180431148203 та №1180496648203 відповідно (а.с.14,20).

Наполягаючи на задоволенні позову позивач вказував, що після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і реєстрації права власності на земельні ділянки він набув статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припинив свою дію відповідно до чинного законодавства.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 17 Розділу X Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам роз'яснено, що згідно з п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги ст. ст. 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Водночас, з документації, що міститься в матеріалах справи, зокрема даних відділу Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області та листа цього ж відділу від 17 липня 2017 року із додатком, видно, що на підставі розпорядження Арбузинської районної державної адміністрації від 03 червня 2004 року № 401 на ім'я ОСОБА_4 за життя був оформлений Державний акт на право власності на земельну ділянку від 03 листопада 2004 року серії НОМЕР_3 площею 13.86 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Арбузинської селищної ради Миколаївської області (а.с.55,70).

Державний акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010400500748, містить підпис голови Арбузинської райдержадміністрації та печатку цієї установи, підпис начальника Арбузинського районного відділу земельних ресурсів.

В акті схематично зображено план меж двох земельних ділянок кожна площею по 6.93 га та присвоєно кадастрові номери НОМЕР_4

Вказаний Державний акт ніким не оспорений і не скасований, будь-яких доказів припинення права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку у встановлений законом спосіб, матеріали справи не містять.

Після виготовлення Державного акту на право власності на землю 01 серпня 2010 року між ОСОБА_4 та ДП Південь укладено договір оренди землі.

Відповідно до умов типового договору оренди землі відповідачу була передана у користування земельна ділянка площею 13.86 га, а не частка (пай). Саме такий розмір земельної ділянки вказаний і у Державному акті на право власності на земельну ділянку оформленому на ім'я ОСОБА_4

Згідно акту прийому - передачі земельної ділянки в оренду від 01 серпня 2010 року ОСОБА_4 передала в оренду відповідачу саме земельну ділянку площею 13,86 га, що належала їй на підставі державного акту НОМЕР_5 (а.с.56).

Вищенаведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4, як власник сертифікатів на право на земельну частку (пай) реалізувала вимогу на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), в порядку, передбаченому чинним законодавством, на її ім'я був виготовлений Державний акт на право власності на землю, згідно з яким їй на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 13.86 га, розташована на території Арбузинського району Миколаївської області, яку вона й передала в оренду відповідачу згідно з договором оренди від 01 серпня 2008 року.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що договір оренди між ОСОБА_4 та ДП Південь був укладений на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Посилання суду на ту обставину, що Державний акт на право власності на землю від 03 листопада 2004 року не був отриманий на той час ОСОБА_4, про що свідчить відсутність підпис власника та дата отримання акту у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, не може бути підставою для ствердження, що ОСОБА_4 не являлася власником земельної ділянки. До того ж. вона реалізувала своє право власності на земельну ділянку, уклавши з відповідачем договір оренди землі.

Наведені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню на підставі пунктів 3 і 4 ч.1 ст. 309 ЦПК з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 в позові.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 600 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Південь задовольнити.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства Південь про припинення договору оренди землі відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Дочірнього підприємства Південь 1 600 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді :