Постанова

від 12.09.2019 по справі 467/557/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 467/557/17

провадження № 61-29022св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дочірнє підприємство Південь ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кушнірової Т. Б., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Південь про припинення договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства Південь (далі - ДП Південь ) про припинення договору оренди.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що 01 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ДП Південь було укладено договір оренди землі на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 16 липня 1996 року та від 17 січня 2000 року. Відповідно до цього договору ОСОБА_3 передала в оренду ДП Південь земельну ділянку строком на п`ять років.

Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом успадкував право на дві земельні частки (паї), кожна розміром 7,60 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення їхніх меж.

17 лютого 2017 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на земельні ділянки, кожна площею 6.9336 га, про що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено відповідний запис, однак ДП Південь продовжує протиправно використовувати його земельні ділянки, посилаючись на вказаний договір оренди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати припиненим договір оренди земельної частки (паю) від 01 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ДП Південь , зареєстрований 01 вересня 2010 року за № 041047900145, з 17 лютого 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2017 року у складі судді Кірімової О. М. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки (паю) від 01 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Дочірнім підприємством Південь , зареєстрований 01 вересня 2010 року за № 041047900145, з 17 лютого 2017 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір оренди між ОСОБА_3 та ДП Південь був укладений на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай). У зв`язку з державною реєстрацією права власності на спірну земельну ділянку, сертифікати, на підставі яких укладено договір оренди, втратили чинність, а укладений між ОСОБА_3 та ДП Південь договір оренди є припиненим.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Південь задоволено, рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що ОСОБА_3 як власник сертифікатів на право на земельну частку (пай) реалізувала вимогу на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) в порядку, передбаченому чинним законодавством України, оскільки на її ім`я був виготовлений державний акт на право власності на землю. Згідно з цим актом їй на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 13.86 га, розташована на території Арбузинського району Миколаївської області. Саме цю земельну ділянку вона й передала в оренду ДП Південь на підставі договору оренди землі від 01 серпня 2008 року.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір оренди між ОСОБА_3 та ДП Південь було укладено на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційної інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, не врахував, що пунктом 17 розділу 10 Перехідних положень ЗК України дійсність сертифікатів, тобто наявність саме права на землю (пай), пов`язується з наявністю двох необхідних умов: виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видача їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства набуття статусу власника земельної ділянки пов`язано саме з моментом отримання особою державного акта на право приватної власності на землю.

Крім того, судом апеляційної інстанції необґрунтовано не взято до уваги, що ОСОБА_1 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_3 саме право на земельну частку (пай), а не на земельну ділянку, у зв`язку із чим висновок апеляційного суду про наявність у ОСОБА_3 за життя права власності саме на земельну ділянку є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ДП Південь не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року і витребувано із Арбузинського районного суду Миколаївської області цивільну справу № 467/557/17.

У травні 2018 року цивільну справу № 467/557/17 передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) від 16 липня 1996 року серії МК в„– 0044330 належало право на земельну частку (пай) із землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Україна площею 8,57 умовних кадастрових гектар, розташованої на території Арбузинського району Миколаївської області.

Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 лютого 2002 року ОСОБА_3 за сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 17 січня 2000 року серії МК № 0158921 передано право на земельну частку (пай) із землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Україна площею 7,60 умовних кадастрових гектар, розташованої на території Арбузинського району Миколаївської області.

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області від 17 липня 2017 року, на підставі розпорядження Арбузинської районної державної адміністрації від 03 червня 2004 року № 401 на ім`я ОСОБА_3 був оформлений державний акт від 03 листопада 2004 року серії МК № 025131 на право власності на земельну ділянку площею 13.86 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Арбузинської селищної ради Миколаївської області.

Державний акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010400500748, містить підпис голови Арбузинської райдержадміністрації та печатку цієї установи, підпис начальника Арбузинського районного відділу земельних ресурсів.

В акті схематично зображено план меж двох земельних ділянок, кожна площею по 6.93 га та присвоєно кадастрові номери 4820355200:17:000:0214 та 4820355200:17:000:0201.

01 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ДП Південь було укладено договір оренди землі, який 01 вересня 2010 року зареєстрований за № 041047900045. Відповідно до умов цього договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 13,86 га, строком на 5 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

14 червня 2016 року ОСОБА_1 отримав два свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складається із двох земельних часток (паю), кожна розміром 7,60 в умовних кадастрових гектарах, які належали померлій на підставі сертифікатів на земельні частки (пай).

Розпорядженням Арбузинської районної державної адміністрації від 27 жовтня 2016 року № 236 ОСОБА_1 надано дозвіл на виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) орієнтованою площею 7,60 га та рекомендовано в шестимісячний термін виготовити технічну документацію по виділенню в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) в межах території Арбузинської селищної ради Миколаївської області.

Відповідно до розпорядження Арбузинської районної державної адміністрації від 15 лютого 2017 року № 48 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Арбузинської селищної ради Миколаївської області.

17 лютого 2017 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на земельні ділянки площею 6.9336 га, 6.9338 га у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними № 1180431148203, № 1180496648203.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 116 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення права власності на землю, (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (стаття 125 ЗК України).

Згідно з пунктом 17 розділу X Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Власник земельної ділянки має право передати її у строкове платне володіння і користування на підставі договору оренди землі.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідація юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Встановлено та не спростовується матеріалами справи, що ОСОБА_3 після отримання державного акта на право власності на землю 01 серпня 2010 року уклала з ДП Південь договір оренди землі.

Згідно із умовами цього договору ОСОБА_3 передала ДП Південь в оренду земельну ділянку площею 13,86 га.

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 01 серпня 2010 року ОСОБА_3 передала в оренду ДП Південь саме земельну ділянку площею 13,86 га, що належала їй на підставі державного акта серії МК № 025101.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ОСОБА_3 , як власник сертифікатів на право на земельну частку (пай), реалізувала вимогу на відведення належної їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством України, і на її ім`я був виготовлений державний акт на право власності на землю.

Вказаний державний акт ніким не оспорений і не скасований.

Належну їй на підставі державного акта земельну ділянку ОСОБА_3 передала в оренду ДП Південь , уклавши 01 серпня 2010 року договір оренди землі строком на 5 років.

У зв`язку з цим посилання ОСОБА_1 на те, що оспорюваний договір оренди між ОСОБА_3 і ДП Південь був укладений на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) і після державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку зобов`язання ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_3 за договором оренди землі припинилися, є безпідставними.

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на виконання вимог статей 303, 307 ЦПК України 2004 року, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, правильно скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець