Ухвала

від 12.10.2017 по справі 438/761/17

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/761/17

Номер провадження № 2/438/451/2017

У Х В А Л А

12 жовтня 2017 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі:

судді О.Б.Хемич

за участю секретаря судового засідання О.В.Гадубяк,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Борислав повторне клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю за місцем проживання відповідача до Солом'янського районного суду м. Києва,

встановив:

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України подано у суд позовну заяву до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованого об'єкту, який знаходиться за адресою: вул.Шевченка, 92 в смт.Східниця Львівської області.

Ухвалою судді Бориславського міського суду Львівської області Хемич О.Б. від 11 вересня 2017р. відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 03.10.2017р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про передачу справи за підсудністю за місцем проживання відповідача до Солом'янського районного суду м. Києва.

12 жовтня 2017р. представником відповідача ОСОБА_3 повторно подано клопотання про передачу справи за підсудністю за місцем проживання відповідача до Солом'янського районного суду м.Києва. Дане клопотання мотивоване тим, що нове місце реєстрації відповідача ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1, було зареєстровано ще до подачі позову. Крім того, в клопотанні зазначено, що на момент подання позовної заяви зазначений об'єкт не було прийнято до експлуатації, він є об'єктом незавершеного будівництва та не є нерухомим майном. При цьому представник відповідача посилається на правові висновки у постанові Верховного Суду України від 07.09.2016р. справа №6-47цс16; постанові Верховного Суду України від 27.05.2015р. у справі №6-159цс15, постанові Верховного Суду України від 05.11.2014р. у справі №6-135цс14.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав зазначених у клопотанні.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував, пояснив суду що об'кт, про знесення якого йдеться у позовній заяві, станом на день звернення має цокольний та перший поверх, фундамент на земельній ділянці, вибудовані стіни, бетонне перекриття.

Частиною 1 ст. 114 ЦПК України визначено, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Згідно ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, а відповідно до ч. 2 даної статті майнові права визнаються речовими правами.

Доводи представника відповідача про застосування судом ст.360-7 ЦПК України, а саме правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 07.09.2016р. справа №6-47цс16, постанові від 27.05.2015р. у справі №6-159цс15 та у постанові від 05.11.2014р. у справі №6-135цс14 не заслуговують на увагу, оскільки згідно правової позиції у справі № 6-159 цс15 визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено, а згідно правової позиції у справі у справі № 6-47цс16 новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. Правова ж позиція у постанові Верховного Суду України від 5.11.2014р. №6-135цс14 вказує, що вирішуючи питання про законність набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, за положенням ст.?376 ЦК України треба враховувати те, що право власності на нерухоме майно може бути визнано за особою лише за умови, що таке будівництво не є самочинним у розумінні ст.?376 ЦК України та ст.?38 Закону України від 17?лютого 2011?р. №?3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності .

Таким чином, вказані правові позиції не стосуються визначення підсудності спорів.

Згідно з договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 28.01.2015р. та витягу з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4 є власником зокрема, земельної ділянки кадастровий номер 4610345400:01:001:0193 за адресою: вул. Шевченка, 92 смт. Східниця Львівської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Окрім цього, як вбачається з акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №60/17-пз від 01.02.2017р. на час проведення перевірки виконано роботи з влаштування частини несучих елементів стін по контуру об'єкту та влаштовано часткове перекриття першого поверху, а згідно акту №2/490 від 10.04.2017р. та акту №2/491 від.10.04.2017р. під час перевірки виконувалися будівельні роботи з влаштування бетонної підлоги у приміщенні вказаного об'єкта будівництва.

Ураховуючи вищевикладене, та те, що предметом спору є об'єкт, розташований на земельній ділянці, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни його, призначення суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача є таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.114, 209 ЦПК України , суд

ухвалив:

в задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю за місцем проживання відповідача до Солом'янського районного суду м.Києва - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на дану ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.Б.Хемич