Рішення

від 05.10.2017 по справі 910/11964/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017Справа №910/11964/15

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду

гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-

Експрес"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Приватне акціонерне товариство " Медичний центр "Добробут"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами

та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс"

про визнання недійсним рішення та договору

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників сторін:

від прокуратури: Шевченко О.В.;

від позивача: Музика Л. В. (за дов.);

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: Лесь Ю.І. (за дов.);

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились.

В судовому засіданні 05.10.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес"; треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватне акціонерне товариство "Медичний центр "Добробут"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс" про визнання недійсним рішення та договору.

Судом в ухвалі від 11.04.2016 провадження у справі №910/11964/15 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес", треті особи - Приватне акціонерне товариство "Медичний центр "Добробут" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс" про визнання недійсним рішення та договору про відступлення права вимоги, припинено в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна Банку, оформленого протоколом №54 від 30.12.2013, щодо визнання ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010.

Судом в рішенні Господарського суду м. Києва від 11.04.2016 у справі №910/11964/15 позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес".

Київським апеляційним господарським судом 24.05.2016 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.04.2016 № 910/11964/15 - без змін, про що винесено відповідну постанову. В постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 судом апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2016 № 910/11964/15 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2016 касаційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі №910/11964/15 - в частині припинення провадження у справі скасовано, справу направлено в цій частині на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2016 у справі №910/11964/15 вирішено: в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес", треті особи - Приватне акціонерне товариство "Медичний центр "Добробут" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс" про визнання недійсним рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна Банку, оформлене протоколом №54 від 30.12.2013, щодо визнання ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010 - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2016 № 910/11964/15 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017 касаційну скаргу задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі №910/11964/15 - скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2017, при новому розгляді цієї справи суду слід дослідити всі наявні в матеріалах справи докази та з урахуванням викладеного в постанові прийняти законне, обґрунтоване та справедливе рішення щодо наявності/відсутності підстав для задоволення заявленого прокурором позову про визнання недійсним оформленого протоколом № 54 від 30.12.2013 рішення конкурсної комісії про визнання ТОВ ФК Даліз - Експрес переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва №05-23/1976 від 30.06.2017, відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/11964/15.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/11964/15 передано на новий розгляд судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 05.07.2017 справу № 910/11964/15 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.08.2017.

Судове засідання 21.08.2017 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 04.09.2017 справу призначено до розгляду на 18.09.2017.

Ухвалою від 18.09.2017 суд продовжив строки вирішення спору та відклав розгляд справи на 05.10.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду надійшли:

- від прокурора 04.10.2017 пояснення по справі з додатками;

- від відповідача - 2 05.10.2017 клопотання про залишення позову без розгляду (від 05.10.2017).

В судове засідання 05.10.2017 відповідач - 1 та треті особи не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка відповідача - 1 та третіх осіб не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Прокурор, представники позивача та відповідача - 2 в судове засідання 05.10.2017 з'явилися, позивач в судовому засіданні надав суду письмові пояснення, відповідач - 2 - клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати у позивача та відповідача - 1: наказ уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ Ерде Банк № 71/13-ОД від 11.12.2013 про призначення членів конкурсної комісії; положення про порядок проведення конкурсу з реалізації майна АТ Ерде Банк , на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, затверджене наказом уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ Ерде Банк № 63/13-ОД від 07.10.2013; інші документи Виконавчої дирекції Фонду, що регламентують способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, що включене до ліквідаційної маси ПАТ Ерде Банк ; відповідь Фонду на лист Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ Ерде Банк № 7011 від 11.12.2013 щодо затвердження змін до пропозицій щодо продажу майна АТ Ерде Банк . Також прокурор, позивач та відповідач - 2 надали суду усні пояснення по суті справи, в яких прокурор підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, позивач та відповідач - 2 проти задоволення позовних вимог заперечили.

При розгляді судом клопотання відповідача - 2 про залишення позову без розгляду представник прокуратури заперечувала проти його задоволення, позивач відповідне клопотання підтримав та просив задовольнити. Розглянувши клопотання відповідача - 2 про залишення позову без розгляду суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, як необґрунтованому.

Клопотання відповідача - 2 про залишення позову без розгляду обґрунтоване положеннями п. 1. ч. 1 ст. 63 та п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України та мотивоване неправильним визначенням прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; згідно з п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

В п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.02.2012 Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам господарським судам були надані такі роз'яснення: господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави; інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; у випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду; якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

В своєму клопотанні відповідач - 2 стверджує, що прокурор невірно визначив позивачем - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки рішення конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ Ерде Банк від 30.12.2013, підписане уповноваженою особою Фонду Куренним О. В. та іншими членами конкурсної комісії, та оскільки позивач не ініціював перед прокуратурою питання про необхідність подання позову в даній справі через відсутність порушень у діях службових осіб Фонду.

Статтею 121 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру ).

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При зверненні із позовною заявою до суду в травні 2015 року прокурором було обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зокрема, положеннями ст. 2, 3, 4 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Вказаними положеннями закону внормовано, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення введення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та з ведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. Таким чином, саме до компетенції Фонду законодавцем віднесено повноваження щодо організації відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, і відповідно прокурором правильно визначено позивача у справі, та суд правильно порушив провадження у даній справі за позовом прокурора, а відтак відсутні процесуальні підстави для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Крім того, Вищим господарським судом України в постанові від 20.06.2017 у даній справі надавалася оцінка вище зазначеним обставинам, і у цій постанові судом касаційної інстанції вказано, що прокурором визначено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як позивача та подано позов в інтересах держави у відповідності до норм процесуального і матеріального права.

Враховуючи зазначене клопотання відповідача - 2 про залишення позову без розгляду є необґрунтованим, і відповідно не підлягає задоволенню.

При розгляді клопотання відповідача - 2 про витребування доказів прокурор заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, а представник позивача поклалася на розсуд суду та пояснила суду, що Фондом подані до матеріалів справи всі наявні у нього документи.

Клопотання відповідача - 2 обґрунтоване тим, що відповідач - 2 не має доступу до внутрішніх документів уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ Ерде Банк , вимогою суду надати докази дотримання процедури проведення конкурсних торгів та положеннями ст. 38 ГПК України.

Відповідно до положень ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Як зазначає сам відповідач - 2 у своєму клопотанні ухвалою суду від 18.09.2017 позивача та відповідачів вже було зобов'язано надати суду документи щодо проведення конкурсу. Враховуючи, що суд вже витребовував від позивача документи, про витребування яких просить відповідач - 2, та, враховуючи пояснення позивача, що позивачем надані суду всі наявні у нього документи щодо конкурсу, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача - 2. З огляду на викладене суд відмовив відповідачу - 2 у задоволенні його клопотання.

Позовні вимоги мотивовані положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.121 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Прокурор звертає увагу, що основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, та зазначає, що внаслідок незаконного відступлення права вимоги банк втратив реальну можливість отримати кошти у розмірі понад 24 млн. грн., які могли бути спрямовані на задоволення вимог вкладників, що ускладнює належне виконання Фондом своїх основних завдань.

Позивач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що Уповноваженою особою було дотримано порядку вибору способу реалізації майна.

Відповідач - 2 заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки було дотримано усіх правил проведення відкритих торгів щодо визнання відповідача - 2 переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором № 92- КЛ від 29.12.2010.

Третя особа - 1 проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що жодних порушень, чи встановлених НБУ обмежень не було допущено при проведенні конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010, а рішення конкурсної комісії з реалізації майна оформлене протоколом від 30.12.2013 за № 54 прийнято з дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідач - 1 правом на подання відзиву не скористався.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача - 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується матеріалами справи, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 29.10.2012 № 451 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" до категорії неплатоспроможних" було прийнято рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 25 від 29.10.2012 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації". Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Ерде Банк" призначено Куреного О.В.

Згідно Постанови Правління Національного банку України від 09.01.2013 № 4 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Ерде Банк".

Відповідно до зазначеної Постанови Правління НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення № 3 від 10.01.2013 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" Куреного О. В.

З дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці у порядку, встановленому законодавством України (ст. 50 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

До переліку активів АТ Ерде Банк , які входять до ліквідаційної маси Банку, за результатами інвентаризації був включений, зокрема, кредит позичальника - ПрАТ Медичний Центр Добробут за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 (заборгованість станом на 01.08.2013 - 32 359 952, 96 грн.).

10.12.2013 в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 Банком було звернуто стягнення на заставне майно ПАТ Медичний центр Добробут , а саме було зареєстровано за Банком право власності на нежилі приміщення виробничого корпусу №40 підвалу та 1-го поверху (літ. А) загальною площею 520,9 кв. м. та 2-го поверху (літ. А) загальною площею 449,4 кв. м., що знаходяться у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 2е, після чого у боржника - ПрАТ Медичний Центр Добробут залишилась перед Банком заборгованість у розмірі 24 583 826,73 грн.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Міжнародна консалтингова компанія-оцінка" станом на 10.12.2013 ринкова (оціночна) вартість права вимоги за даним кредитним договором складає 0,00 грн.

Згідно наявних у справі доказів, Уповноважена особа 11.12.2013 (лист вих. № 7011 від 11.12.2013) зверталася до Фонду з проханням розглянути зміни до пропозиції про порядок продажу майна АТ Ерде Банк № 2 від 14.08.2013 Кредити, надані юридичним особам .

У змінах до пропозиції № 2 від 14.08.2013 про порядок реалізації майна банку було запропоновано змінити позицію 5 - кредит наданий ПрАТ Медичний Центр Добробут , запропоновано спосіб реалізації - шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим фінансовим установам через проведення конкурсу між фінансовими установами, запропоновано загальний строк продажу майна - впродовж 4 календарних місяців, та запропоновані основні умови продажу - запропонована ціна вище або дорівнює ринковій вартості; проведення розрахунку не пізніше 10 днів з дня укладання договору переуступки прав; фактичне передавання документів покупцю виключно після надходження коштів.

12.12.2013 зміни до пропозиції № 2 від 14.08.2013 про порядок реалізації майна банку запропоновані листом вих. № 7011 від 11.12.2013 були погоджені Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що підтверджується випискою з протоколу засідання Виконавчої дирекції Фонду від 12.12.2013 № 132/13.

30.12.2013 конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ "Ерде Банк", призначеної згідно з наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Ерде Банк", проведено конкурс з продажу права вимоги за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010, оформленого протоколом № 54 від 30.12.2013.

Відповідно до протоколу № 54 від 30.12.2013 ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" визнано переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором від 29.12.2010 із пропозицією в сумі 780 000 грн.

На підставі протоколу № 54 від 30.12.2013 між ПАТ "Ерде Банк" та ТОВ "ФК Даліз- Експрес" укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010.

В подальшому у період з 09.01.2014 по 27.01.2014 ПрАТ "Медичний центр "Добробут" на підставі договору №19-12/13 про відступлення прав вимоги за договором (купівля-продаж дебіторської заборгованості) від 31.12.2013 було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА АПФ "Даліз-Фінанс", яке діє в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Даліз-Стандарт", грошові кошти у загальному розмірі 24 606 398,27 грн. в якості погашення заборгованості за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010.

Господарським судом міста Києва в результаті розгляду справи № 910/11964/15 11.04.2016 було визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 укладений між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" з підстав його нікчемності. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі № 910/11964/15 після його перегляду в апеляційному та касаційному порядку було залишене без змін (постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016; постанова Вищого господарського суду України від 16.08.2016).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі № 910/11964/15 встановлені такі обставини: відступлення права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010, за яким банк мав реальну можливість отримати 24 606 398, 27 грн. в ліквідаційну масу для забезпечення вимог кредиторів, здійснено на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, а саме за ціною 780 000 грн.; у період з 09.01.2014 р. по 27.01.2014 р. ПАТ "Медичний центр "Добробут" на підставі договору №19-12/13 про відступлення прав вимоги за договором (купівля-продаж дебіторської заборгованості) від 31.12.2013 було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА АПФ "Даліз-Фінанс", яке діє в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Даліз-Стандарт", грошові кошти у загальному розмірі 24 606 398, 27 грн. в якості погашення спірної заборгованості; укладення договору про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 призвело до неспіврозмірного зменшення ліквідаційної маси банку, оскільки здійснено уступку права вимоги банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій.

Предметом позову є визнання недійсним рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна Банку, оформлене протоколом №54 від 30.12.2013, щодо визнання ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010.

Статті 202 , 203 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З аналізу вищезазначених норм чинного цивільного Закону вбачається, що правочин, може бути визнано недійсним, зокрема якщо його дійсність прямо не встановлена законом, але заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження органів управління банку; приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку; у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуження активів і зобов`язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

За ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 09.06.2013, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Уповноважена особа Фонду розпочинає реалізацію майна банку у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк.

Порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Майно банку може бути реалізоване: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) на закритих торгах (щодо майна банку, обмеженого в обігу); 3) шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит); 4) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим фінансовим установам; 5) шляхом реалізації на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо).

У разі якщо реалізувати майно у способи, передбачені пунктами 1 - 5 цієї частини, не вдалося, майно банку може бути реалізоване у будь-який інший спосіб на конкурсній основі.

Уповноважена особа Фонду зобов`язана вживати заходів відповідно до закону для стягнення заборгованості позичальників та інших осіб перед банком.

Порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України встановлений Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012. Вказане Положення, згідно з зазначеним в ньому, розроблено на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Про банки і банківську діяльність" та встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України (далі - НБУ).

Дія цього Положення поширюється на всі банки, зареєстровані відповідно до законодавства України, у разі віднесення їх до категорії неплатоспроможних, крім публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (до прийняття відповідного закону щодо участі такого банку у Фонді) та санаційного банку, створеного до набрання чинності Законом (п. 1.3. розділу 1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012).

Згідно п. 4.1 Розділу ІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012, зі змінами і доповненнями станом на 30.04.2013, здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та ліквідації банку здійснює Фонд через призначену виконавчою дирекцією Фонду уповноважену особу Фонду.

За п.1.17 розділу ІІІ Положення протягом здійснення тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію вживає заходів щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Відповідно до п. 2.3 розділу V. Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації Положення з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку укладення правочинів, пов`язаних із відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з п. 4.1. V. Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації Положення з дня свого призначення уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку приступає до інвентаризації та оцінки майна неплатоспроможного банку з метою формування його ліквідаційної маси, а також складає реєстр акцептованих вимог кредиторів.

Оцінка активів неплатоспроможного банку здійснюється шляхом: оцінки активів Фондом (внутрішня оцінка, що здійснюється окремо по кожному виду (класу, групі) активів неплатоспроможного банку відповідно до методики, встановленої нормативно-правовими актами Фонду); визначення ринкової вартості активів за цінами, що склалися на біржах, конкурсах, аукціонах або неорганізованому ринку тощо (ринкова оцінка, що здійснюється залежно від кон'юнктури ринку на окремі види (класи, групи) активів неплатоспроможного банку відповідно до методики, встановленої нормативно-правовими актами Фонду); оцінки активів залученими суб'єктами оціночної діяльності (зовнішня оцінка, що здійснюється відповідно до нормативно-правових актів про оцінку та оціночну діяльність) (п. 1.9. розділу IV. Виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним для Фонду способом Положення).

В п. 4.5. розділу V. Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації Положення визначено, що Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вживає заходів для встановлення фактичного розміру заборгованості перед банком щодо зобов'язань, строк яких настав або настане в поточному місяці, шляхом отримання в письмовій формі від дебітора (боржника) підтвердження заборгованості за основним боргом та нарахованими процентами (штрафами, пенею, комісійними) у порядку досудового врегулювання господарських спорів відповідно до законодавства. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку під час проведення інвентаризації визначає достатність та повноту сформованих резервів, перевіряє класифікацію кредитного портфеля, портфеля цінних паперів, дебіторської заборгованості, нарахованих доходів тощо (п. 4.8. розділу V. Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації Положення).

До ліквідаційної маси банку включається будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку (п. 4.16 розділу V. Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації Положення).

Майно неплатоспроможного банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці у порядку, встановленому законодавством України, у тому числі цим Положенням. Для здійснення оцінки майна уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації банку має право залучати суб'єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси неплатоспроможного банку (п. 4.17 розділу V. Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації Положення).

Отже, перш за все здійснюється оцінка активів банку, яка проводиться не тільки шляхом оцінки активів залученими суб'єктами оціночної діяльності (зовнішня оцінка, що здійснюється відповідно до нормативно-правових актів про оцінку та оціночну діяльність), а й шляхом оцінки активів Фондом (внутрішня оцінка, що здійснюється окремо по кожному виду (класу, групі) активів неплатоспроможного банку відповідно до методики, встановленої нормативно-правовими актами Фонду) та шляхом визначення ринкової вартості активів за цінами, що склалися на біржах, конкурсах, аукціонах або неорганізованому ринку тощо (ринкова оцінка, що здійснюється залежно від кон'юнктури ринку на окремі види (класи, групи) активів неплатоспроможного банку відповідно до методики, встановленої нормативно-правовими актами Фонду).

За п.5.5 розділу V Положення вибір способів реалізації майна здійснюється уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною та у найкоротший строк. Обраний спосіб (способи) реалізації майна банку затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Згідно п. 9 розділу V Положення реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами - юридичними особами, які мають право надавати кредити, крім кредитних спілок). Вибір переможця конкурсу з набуття прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснює конкурсна комісія, що створюється наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. До складу конкурсної комісії в обов`язковому порядку входить директор - розпорядник Фонду або один із його заступників.

Отже, у відповідності до наведених положень чинного законодавства Уповноважена особа Фонду здійснює оцінку та реалізацію майна банку у порядку, встановленому законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк та наряду з цим зобов'язана вживати заходів для стягнення заборгованості позичальників перед банком.

Із матеріалів справи вбачається, що Уповноваженою особою Фонду під час здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку вживалися заходи для стягнення заборгованості за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010, зокрема, станом на 11.12.2013 (внесення пропозицій Уповноваженою особою Фонду про внесення змін до пропозиції № 2 від 14.08.2013 про порядок реалізації майна банку), заборгованість за вказаним договором була стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 у справі № 910/26189 (яке не набрало законної сили, оскільки була подана апеляційна скарга) і частина заборгованості була погашена за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також матеріалами справи підтверджено, що у справі № 910/26189 Господарським судом міста Києва 22.05.2013 винесена ухвала, якою задоволено заяву Публічного акціонерного товариства Ерде Банк про вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства Медичний центр Добробут (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 10, ідентифікаційний код 31629319), які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських установах, у межах суми у розмірі 31 305 579,71 грн. Виконавче провадження за вказаною ухвалою господарського суду було відкрите, в порядку виконання зазначеної ухвали суду 29.05.2013 державним виконавцем були винесено постанову про арешт коштів боржника ПАТ Медичний Центр Добробут , а 06.08.2013 - постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві без виконання, у зв'язку з процедурою ліквідацією останнього, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас за приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно обставини справи встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 не підлягають доказуванню при розгляді позовних вимог заступника прокурора щодо визнання недійсним оформленого протоколом № 54 від 30.12.2013 рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна банку. Зокрема, в силу ст. 35 ГПК України є встановленими такі обставини.

Юридична особа ПАТ "Медичний центр "Добробут", не була збитковою, і активи такого товариства перевищували його пасиви. Станом на 10.12.2013 у такої особи на рахунках знаходився залишок грошових коштів у розмірі більше ніж 1,5 мільйони гривень. Протягом місяця після проведення конкурсу з продажу права вимоги Банку за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010, боржник повністю погасив суму заборгованості за таким договором, що свідчить про платоспроможність боржника, та реальну можливість Банку отримати вказані грошові кошти в ліквідаційну масу для забезпечення вимог кредиторів.

Встановленими у відповідності до ст. 35 ГПК України також є ті обставини: що відступлення права вимоги за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010, за яким банк мав реальну можливість отримати 24 606 398, 27 грн. в ліквідаційну масу для забезпечення вимог кредиторів, здійснено на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, а саме за ціною 780 000 грн.; що укладення договору про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 призвело до неспіврозмірного зменшення ліквідаційної маси банку, оскільки здійснено уступку права вимоги банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; що договір про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 є нікчемним.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що оцінка активу банку - заборгованості за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 Уповноваженою особою Фонду була здійснена не у встановленому законом та нормативно-правовими актами Фонду порядку. Оскільки оцінка вказаного активу була здійснена лише шляхом оцінки активів залученими суб'єктами оціночної діяльності (зовнішня оцінка, що здійснюється відповідно до нормативно-правових актів про оцінку та оціночну діяльність). І такі обставини як прибуткова діяльність боржника, наявність достатньої кількості грошових коштів на рахунку боржника для погашення заборгованості не були враховані при здійсненні оцінки активу.

Погодження Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змін до пропозиції № 2 від 14.08.2013 про порядок реалізації майна банку запропоновані листом вих. № 7011 від 11.12.2013 свідчить про дотримання при реалізації заборгованості за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 положень ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 5.5 та п. 9 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012, саме в частині погодження способу реалізації заборгованості за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010. Проте, враховуючи, що не було дотримано вимоги Положення в частині правильності здійснення оцінки відповідного активу, відсутні підстави для твердження про дотримання процедури проведення продажу майна банку, встановленої Положенням.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, норми чинного на момент виникнення правовідносин сторін законодавства, беручи до уваги мету діяльності і обов'язки Уповноваженої особи Фонду, в тому числі щодо її зобов'язань по оцінці майна та по максимальному наповненню ліквідаційної маси Банку, суд дійшов висновків про недотримання при прийнятті оскаржуваного акту положень ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , п. 1.9 розділу IV. Виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним для Фонду способом Положення, п. 4.1., 4.8., 4.17, 5.5. розділу V. Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації Положення та про порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта інтересів держави, в особі позивача та про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача, відповідача - 2 та третьої особи - 1 щодо відсутності порушень при проведені конкурсу з реалізації майна, за результатами якого прийняте спірне рішення, оскільки погодження способу реалізації майна з Виконавчою дирекцією Фонду при недотриманні порядку оцінки майна не свідчить по дотримання процедури проведення конкурсу, визначеної ст.ст. 48, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 1.9 розділу IV. Виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним для Фонду способом Положення, п. 4.1., 4.8., 4.17, 5.5. розділу V. Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації Положення, та не спростовує тієї обставини, що уступку права вимоги Банку здійснено на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, що прямо суперечить вимогам Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Згідно зі ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та доводи заступника прокурора.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги заступника прокурора щодо визнання недійсним оформленого протоколом № 54 від 30.12.2013 рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна банку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 3 ст. 49 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Станом на момент звернення заступником прокурора до суду із позовом розмір судового збору за немайнову вимогу складав 1 218, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача - 1, оскільки спірне рішення приймалося ним, та стягується в дохід Державного бюджету України, тому що на момент подання заступником прокурора позову до суду останнього було звільнено від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним оформлене протоколом № 54 від 30.12.2013 рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна Публічного акціонерного товариства Ерде Банк щодо визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Даліз - Експрес переможцем конкурсу з продажу права вимоги за укладеним між Публічним акціонерним товариством та Приватним акціонерним товариством Медичний Центр Добробут кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ. А; ідентифікаційний код 34817907) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.10.2017.

Суддя І. В. Усатенко