Постанова

від 20.09.2017 по справі 911/1037/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р. Справа№ 911/1037/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Іоннікової І.А.

за участі представників:

від прокуратури: Буцмак А.Ю. - посв. № 034564 від 20.07.2017

від позивача: Бевх І.І. - представник

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Кучирка Ю.В. - представник

від третьої особи на стороні позивача: Козюн З.М. - представник

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Першого заступника прокурора Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ на рішення Господарського суду Київської області 23.06.2017 у справі № 911/1037/17 (суддя - Христенко О.О.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до 1. Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство Київське лісове господарство

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6

про визнання недійсним рішень та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернувся з позовною заявою Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Віто-Поштової сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ про визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради, рішення Віто-Поштової сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 30.10.2008, рішення Віто-Поштової сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з земель призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва готельно-ресторанного та торгівельного комплексу гр. ОСОБА_6. від 30.07.2009, витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ТОВ Анастас-ЧВ земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером НОМЕР_1 вартістю 599 820,00 грн., що розташована в с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року у справі № 911/1037/17 позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 30.10.2008 в частині виділення та передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства Київське лісове господарство .

Визнано недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з земель призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва готельо-ресторанного та торгівельного комплексу гр. ОСОБА_6. в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства Київське лісове господарства .

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ Анастас-ЧВ земельну ділянку, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства Київське лісове господарство , що розташована в с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року, у справі № 911/1037/17 та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга заступника прокурора мотивована тим, що оскаржуване рішення постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

У свою чергу, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ Анастас-ЧВ звернулося до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року, у справі № 911/1037/17 та прийняти нове рішення по справі, яким в частині задоволених позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 апеляційні скарги прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.09.2017.

07.08.2017 від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача-1.

20.09.2017 від представника відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу заступника прокурора та додаткові пояснення по справі.

Представники відповідача-1 та третьої особи на стороні відповідачів у судове засідання не з'явились, про причини неявки третя особа на стороні відповідачів суд не повідомила.

Заслухавши присутніх учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників відповідача-1 та третьої особи на стороні відповідачів.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, відзиву та письмових пояснень, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 віднесено до земель запасу Віто-Поштової сільської ради земельні ділянки в кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,50 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,60 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 1 площею 0,20 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 23 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 15 площею 0,98 га, що розташовані в межах населеного пункту с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Вказане рішення прийнято відповідачем-1 з посиланням на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08 за позовом Віто-Поштової сільської ради Київо-Святошинського району Київської області до 1. Києво-Святошинської районної державної адміністрації, 2. Державного підприємства Київське лісове господарство про припинення права користування земельними ділянками.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2008 припинено право користування Державного підприємства Київське лісове господарство земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП Київський лісгосп : в кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,99 га, кварталі 50 виділ площею 0,99 га, кварталі 50 виділ 5 площею 0,50 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,60 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, кварталі 50 виділ 4 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 1 площею 0,20 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 23 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 15 площею 0,98 га, які знаходяться в межах населеного пункту с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

При розгляді вказаної справи був присутній представник ДП Київське лісове господарство Скорич Я.О., який діяв на підставі довіреності. В мотивувальній частині рішення зазначено, що ДП Київське лісове господарство листами надало згоду Віто-Поштовій сільській раді на передачу та використання для потреб перспективного розвитку села до земель запасу Віто-Поштової сільської ради вищевказаних земельних ділянок лісового фонду Васильківського лісництва.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2009 касаційну скаргу ДП Київське лісове господарство на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08 повернуто заявнику.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2009 касаційне подання Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08 повернуто заявнику.

Ухвалою Верховного суду України від 21.05.2009 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 11.02.2009 у справі № 9/257-08.

Наведені обставини свідчать, що на момент розгляду справи № 911/1037/17 рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08 набрало законної сили та є чинним.

Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання (аналогічна норма містилася в ст. 124 Конституції України в редакції, яка діяла на момент прийняття судом рішення у справі № 9/257-08).

Як вбачається з матеріалів справи, заступник прокурора як у позовній заяві так і у апеляційній скарзі викладає свою правову позицію щодо незгоди з рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08, яка правомірно не прийнята судом першої інстанції, оскільки суд першої інстанції не наділений повноваженнями переглядати рішення суддів свого ж суду, давати їм оцінку, за виключенням перегляду рішення за нововиявленими обставинами (ст.ст. 112-114 ГПК України).

Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 27.05.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем-1 від 19.06.2008) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08 було припинено право користування ДП Київське лісове господарство земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП Київський лісгосп в кварталі 50 виділ 5, то відповідачем-1 на підставі п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України було віднесено зазначені землі до земель запасу Віто-Поштової сільської ради.

Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 30.10.2008 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 та передано їй у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,6 га, яка розташована в с. Віта-Поштова.

Після цього, управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі на підставі вищевказаного рішення Віто-Поштової сільської ради, ОСОБА_6 28.01.2009 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,6 га кадастровий номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_2, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010932900011.

В подальшому рішенням Віто-Поштової сільської ради від 30.07.2009 змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва готельно-ресторанного та торгівельного комплексу.

Після цього, управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі ОСОБА_6 19.08.2009 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,6 га кадастровий номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_3, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010994700369.

Як зазначено у листі від 25.01.2017 Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області на даний час спірна земельна ділянка перебуває у власності відповідача-2, що не заперечувалась відповідачем-2 в судових засіданнях.

Відповідно до наданих відповідачем-2 пояснень, він, на підставі Договору купівлі-продажу від 08.09.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Черняк О.В., набув права власності на земельну ділянку площею 0,6 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та сплатив за неї встановлену у договорі ціну у розмірі 571 200, 00 грн. При цьому, під час нотаріального посвідчення договору нотаріусом перевірено належність земельної ділянки ОСОБА_6. У подальшому, відповідно до вимог ст. 210 Цивільного кодексу України здійснено державну реєстрацію вказаного Договору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що обираючи спосіб захисту цивільного права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права має здійснюватися судом, зважаючи на встановлені законом межі суб'єктивного права на захист і компетенції суду, які визначені ст.16 ЦК України, щодо захисту цивільних прав та інтересів і Гл.29 цього ж кодексу, щодо захисту права власності.

Частиною 1 ст.144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Отже, спірне рішення Віто-Поштової сільської ради від 30.10.2008 яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 та передано їй у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,6 га, яка розташована в с. Віта- Поштова, в частині передачу у власність земельної ділянки, є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме: після одержання ОСОБА_6 документа, що посвідчує право власності та державної реєстрації цього права.

Конституційний Суд України у п.5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.09 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

У постанові від 11.11.14 в адміністративній справі №21-405а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Аналогічний правовий висновок викладений ВСУ у постановах від 06.10.15 (адміністративна справа №21-1306а15), від 06.07.16 (господарська справа №3-514гс16), від 12.10.16 (господарська справа №3-527гс16), від 19.10.16 (господарська справа №3-806гс16), від 09.11.16 (господарська справа №3-1086гс16).

У постанові від 30.09.15 у господарській справі №3-553гс15 колегія суддів Судової палати у господарських справах і Судової палати в адміністративних справах ВСУ дійшла висновку, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів, та витребування із незаконного володіння земельної ділянки.

Позовних вимог, щодо визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на спірну земельну ділянку, заступником прокурора не заявлялось.

Беручи до уваги наведені висновки ВСУ, які відповідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 30.10.2008 в частині виділення та передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва Державного підприємства Київське лісове господарство прийняте з порушенням норм матеріального права, а у відповідній частині у позові слід відмовити.

В свою чергу, враховуючи наведені обставини та наявність рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради.

А враховуючи, що правовстановлюючі документи, а саме Договір купівлі-продажу від 08.09.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Черняк О.В., за яким відповідач-2 набув права власності на земельну ділянку площею 0,6 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому зареєстрував право власності на неї, є чинними, підстави для задоволення позовних вимог про витребування у нього спірної земельної ділянки відсутні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем-2 подавалась заява про застосування до спірних правовідносин наслідку пропуску строку позовної давності, однак відповідні наслідки застосовуються виключно за наявності порушеного права.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Про землі запасу від 19.06.2008 в частині віднесення земель кварталу 50 виділу 5 ДП Київське лісове господарство до земель запасу Віто-Поштової сільської ради, рішення Віто-Поштової сільської ради Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 30.10.2008, в частині передачу у власність, витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ТОВ Анастас-ЧВ земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером НОМЕР_1 вартістю 599 820,00 грн., що розташована в с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району не підлягають задоволенню, підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності - відсутні.

Щодо рішень Віто-Поштової сільської ради в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Нормами ч. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Щодо припинення права користування Державного підприємства Київське лісове господарство земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП Київський лісгосп в кварталі 50 виділ 5 загальною площею 6,44 га існує чинне рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2008 у справі № 9/257-08.

Щодо частини земельної ділянки, яка знаходиться в кварталі 50 виділ 6 в межах населеного пункту с. Віта-Поштова, відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Лісовий кодекс України у ст. 5 до земель лісогосподарського призначення відносить лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Нормами ст. 6 Лісового кодексу України визначено, що всі ліси в Україні є власністю держави. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному земельним та цим кодексами.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Крім того, ч. 4 вказаної статті визначено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що у справі відсутні докази наявності висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства про можливість зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення в кварталі 50 виділ 6 Васильківського лісництва.

Відповідно до ч. 5 ст. 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Статтею 32 Лісового кодексу України (у редакції чинній станом на 2008 рік) виключно до повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин на їх території здійснюється передача у власність, надання у постійне користування для несільськогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що Віто-Поштова сільська рада приймаючи рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки вийшла за межі повноважень наданих законом, натомість

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суд з вказаним позовом 06.04.2017 в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України міг дізнатись про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави у власність третьої особи на стороні відповідачів, а саме у січні та серпні 2009 року коли управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі на підставі вищевказаного рішення Віто-Поштової сільської ради, ОСОБА_6 28.01.2009 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,6 га кадастровий номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_2, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010932900011.

Та повторно, після видачі управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі ОСОБА_6 19.08.2009 Державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,6 га кадастровий номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_3, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010994700369.

При цьому колегія суддів виходить з того, що стаття 261 Цивільного кодексу України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Для правильного застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у справах № 6-152 від 29 жовтня 2014 року, № 6-17 цс 17 від 22 лютого 2017 року.

Кабінет Міністрів України, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Таким чином, Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, мав об'єктивну можливість знати про видачу та належну державу реєстрацію Управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі, як державним органом земельних ресурсів, державних актів, що посвідчували право приватної власності на спірну земельну ділянку ще у 2009 році та мав об'єктивну можливість знати про порушення у зв'язку з цим права держави на спірну земельну ділянку та про зміну цільового призначення землями лісового фонду.

За таких обставин, коли Кабінет Міністрів України, в особі якого подано прокурором позов в інтересах держави, не довів факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні до суду у 2017 році пропущено загальний трирічний строк позовної давності, та необґрунтовано наявності підстав для поновлення пропущеного строку, що є підставою для відмови у позовних вимогах про визнання незаконними рішень сільської ради щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що Кабінетом Міністрів України заяви про визнання поважними причин пропуску позовної давності до суду подано не було.

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року у справі № 911/1037/17 підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ задовольнити в повному обсязі.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року у справі № 911/1037/17 - скасувати.

4. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовити в повному обсязі.

5. Стягнути з Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульв. Л.Українки, 27/2, ідент. код 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Анастас-ЧВ (08628, Київська область, Васильківський район, с. Безп`ятне, вул. Васильківська, 72-А, ідент. код 36586783) 15 177,03 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят сім грн. 03 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

7. Матеріали справи № 911/1037/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

І.А. Іоннікова