Постанова

від 05.10.2017 по справі 910/4109/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р. Справа№ 910/4109/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Ванжа О.А. - за дов.

від відповідача: Соборук Ю.Ф. - за дов.; Шаповалова К.Г. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017

у справі №910/4109/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Нафта 2000

до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка

про стягнення 2 968 017, 75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київ-Нафта 2000 (далі, позивач або ТОВ Київ-Нафта 2000 ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.06.2017; том 1, а.с. 148) до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка (далі, відповідач або ПрАТ з ІІ СБК ), в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 713 871,98 грн.

Звертаючись до господарського суду, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч положенням Договору купівлі-продажу природного газу №27/12-16 від 27.12.2016, Договору купівлі-продажу природного газу №27/01-17 від 27.01.2017 та вимог закону, відповідач своєчасно не виконав прийняті на себе зобов'язання по оплаті отриманого енергоносія та заборгованість згідно вказаних договорів станом на день звернення до суду із позовом становить 534 786, 95 грн. та 2 433 230, 80 грн. відповідно (згідно змісту позовної заяви від 13.03.2017, спочатку поданої до суду 15.03.2017) .

Водночас, враховуючи здійснені відповідачем після порушення провадження у справі оплати, заборгованість за вказаними договорами станом на 12.06.2017 становить 713 871,98 грн., стягнення якої і є предметом спору в даній справі, враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 21.06.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №910/4109/17 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Нафта 2000 суму основного боргу у розмірі 713 871,98 грн. та судовий збір у розмірі 10 708,07 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю Київ-Нафта 2000 грошові кошти, що надходили від ПрАТ з ІІ СБК , були зараховані наступним чином: - 231 816, 96 грн. в рахунок погашення пені; - 24 837,53 грн. в рахунок погашення 3% річних; - 457 219,97 грн. в погашення штрафу, а заборгованість, таким чином, станом на 12.04.2017 становила 1 733 250,66 грн. Пізніше, в період з 12.04.2017 по 03.05.2017 ПрАТ з ІІ СБК сплатило ще 1 019 376,20 грн., з огляду на що заборгованість відповідача перед позивачем становить 713 874,46 грн., доказів на спростування існування якої відповідачем суду надано не було.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №910/4109/17 скасувати та постановити нове, яким припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, а в іншій частині - відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За твердженнями скаржника, у позивача не було підстав враховувати сплачені відповідачем на виконання умов договорів кошти з конкретним призначенням платежу Оплата за газ… як неустойку та річні в порядку статті 534 Цивільного кодексу України.

Водночас, враховуючи, що сторони у договорах не встановили строк сплати штрафних санкцій, позивач не був позбавлений права в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України звернутись із відповідною вимогою до відповідача про сплату штрафних санкцій.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 17.08.2017.

16.08.2017 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №910/4109/17 - без змін. Позивач стверджує, що ним обґрунтовано застосовано до спірних правовідносин норми статті 534 Цивільного кодексу України.

У судове засідання, призначене на 17.08.2017, представник відповідача не з'явився та 16.08.2017 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання внаслідок перебування у відпустці.

Представник позивача у судовому засіданні 17.08.2017 подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 продовжено строк вирішення спору, клопотання ПрАТ з ІІ СБК про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 05.10.2017.

05.10.2017 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позов про стягнення з відповідача суми основного боргу, помилково погодився із позивачем, що останній мав право по суті на односторонню зміну умов договору та зарахування у порядку статті 534 Цивільного кодексу України грошових коштів відповідача перш у рахунок сплати штрафних санкцій, а лише потім - у рахунок погашення суми основного боргу.

На підтвердження своєї правової позиції відповідачем до вказаних пояснень додані копії постанов Вищого господарського суду України від 14.05.2007 у справі №6/630, від 15.09.2009 у справі №27/137/09-1/52/09, від 14.05.2014 у справі №925/1020/13, від 23.10.2013 у справі №17/180-10, від 18.08.2009 у справі №15/168-07, від 29.07.2014 у справі №916/3208/13, від 03.12.2014 у справі №920/1172/14.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні просив оскаржене рішення суду скасувати та постановити нове, яким припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, а в іншій частині - відмовити у позові повністю.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, провадження у справі в частині стягнення основного боргу - припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України , а в іншій частині - відмові у позові, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 27.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Київ-Нафта 2000 (продавцем) та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка (покупцем) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №27/12-16 (далі, Договір №27/12-16), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Як вбачається із доводів позивача та підтверджується матеріалами справи, позивач, як продавець, виконав взяті на себе зобов'язання за Договором №27/12-16 та передав у власність ПрАТ з ІІ СБК :

- у с. Плавинище Роменського району Сумської області 19 685 куб. метрів газу вартістю 154 527,25 грн., що підтверджується актом приймання-передачі №5 від 31.01.2017;

- у с. Озера, Бородянського району 494 762 куб. метрів газу вартістю 3 883 881, 70 грн., що підтверджується актом приймання-передачі №6 від 31.01.2017 загальною вартістю 4 038 408, 95 грн.

У відповідності до пункту 6.1. Договору №27/12-16 оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця, зазначений в розділі 13 цього договору, в порядку, визначеному у договорі. Причому покупець, зобов'язується сплатити:

- 35% вартості місячної поставки - до 5-го числа місяця поставки;

- 35% вартості місячної поставки - до 15-го числа місяця поставки;

- 30% вартості місячної поставки - до 25-го числа місяця поставки;

- остаточний розрахунок за фактом споживання природного газу до 5 числа місяця наступного за місяцем споживання.

Також, 27.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Київ-Нафта 2000 та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка було укладено Договір купівля-продажу природного газу №27/01-17 (далі, Договір №27/01-17), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Як вбачається із доводів позивача та підтверджується матеріалами справи, позивач, як продавець, виконав взяті на себе зобов'язання за Договором №27/01-17 та передав у власність ПрАТ з ІІ СБК :

- у с. Плавинище Роменського району Сумської області 18 006 куб. метрів газу вартістю 163 854,60 грн., що підтверджується актом приймання-передачі №9 від 28.02.2017;

- у с. Озера, Бородянського району 249 382 куб. метрів газу вартістю 2 269 376, 20 грн., що підтверджується актом приймання-передачі №8 від 28.02.2017 загальною вартістю 2 433 230,80 грн.

У відповідності до пункту 6.1. Договору №27/01-17 оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця, зазначений в розділі 13 цього договору, в порядку, визначеному у договорі. Причому покупець, зобов'язується сплатити:

- 35% вартості місячної поставки - до 5-го числа місяця поставки;

- 35% вартості місячної поставки - до 15-го числа місяця поставки;

- 30% вартості місячної поставки - до 25-го числа місяця поставки;

- остаточний розрахунок за фактом споживання природного газу до 5 числа місяця наступного за місяцем споживання.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, всупереч умов згаданих договорів та вимогам закону, відповідач своєчасно не виконав прийняті на себе зобов'язання по оплаті отриманого природного газу та заборгованість відповідача за вказаними договорами станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом становила 2 968 017,75 грн.

Водночас, враховуючи здійснені відповідачем після порушення провадження у справі оплати, позивач вказує, що заборгованість відповідача за вказаними договорами станом на 12.06.2017 становить 713 871,98 грн., стягнення якої і є предметом спору в даній справі, враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 21.06.2017.

У свою чергу, відповідач посилається на відсутність у нього станом на дату прийняття оскарженого рішення у даній справі заборгованості перед позивачем, зазначаючи наступне:

- станом на час звернення позивача із позовом до суду, заборгованість відповідача за Договором №27/12-16 від 27.12.2016 становила 434 786,95 грн., а заборгованість за Договором №27/01-17 від 27.01.2017 становила 2 433 230,00 грн., а всього 2 868 017, 75 грн.;

- з моменту порушення провадження у справі відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти на загальну суму 1 768 017, 75 грн.

Вказане підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів на виконання умов Договору №27/12-16 від 27.12.2016: №507 від 17.03.2017 на суму 250 000,00 грн.; №531 від 20.03.2017 на суму 184 786,95 грн.;

та на виконання умов Договору №27/01-17: №170 від 21.03.2017 на суму 64 400,00 грн.; №555 від 22.03.2017 на суму 150 000,00 грн., №194 від 23.03.2017 на суму 99 454, 60 грн.; №748 від 12.04.2017 на суму 100 000, 00 грн.; №766 від 13.04.2017 на суму 100 000, 00 грн.; №788 від 14.04.2017 року на суму 100 000, 00 грн.; №806 від 19.04.2017 на суму 100 000,00 грн.; №808 від 19.04.2017 на суму 100 000,00 грн.; №886 від 28.04.2017 на суму 100 000,00 грн.; №901 від 03.05.2017 на суму 419 376, 20 грн.;

- 24.03.2017 позивачем було укладено Договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого останній відступив на користь ТОВ ДЕЛАС 1 100 000, 00 грн. прав вимоги за договором №27/01-17 від 27.01.2017;

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, станом на дату розгляду справи загальна сума заборгованості перед позивачем становить 0,00 грн. (2 868 017, 75 грн. - 1 768 017, 75 грн. - 1 100 000, 00 грн.).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Київ-Нафта 2000 грошові кошти, що надходили від ПрАТ з ІІ СБК , зараховувало в рахунок погашення заборгованості зі сплати 3% річних, пені та штрафу, з огляду на що заборгованість відповідача перед позивачем залишилась в сумі 713 874,46 грн., а позовні вимоги щодо стягнення зазначеної суми є обгрунтованими.

Колегія суддів, у свою чергу, дослідивши матеріали справи, не вбачає підстав для стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу у розмірі 713 871,98 грн. з огляду на наступне.

Пунктами 8.2., 8.3. договорів №27/12-16 та №27/01-17 відповідно передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені пунктом 6.1. договору, покупець (відповідач) сплачує на користь продавця (позивача), крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі наявності заборгованості покупця перед продавцем за даним договором більше 10 (десяти) календарних днів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

У наявній у матеріалах справи бухгалтерській довідці ТОВ Київ-Нафта 2000 вих. №09/06/2017-12 від 09.06.2017 (а.с. 137) вказано, що при проведенні звірки було встановлено, що за даними обліку ПАТ ІІ Слобожанська Будівельна Кераміка не проводились штрафні санкції та пені. При цьому зазначеною довідкою позивач підтверджує, що грошові кошти, які надходили від ПрАТ з ІІ СБК на погашення заборгованості за договорами були зараховані ним наступним чином:

- 231 816,96 грн. в рахунок погашення пені;

- 24 837,53 грн. в рахунок погашення 3% річних;

- 457 219,97 грн. в погашення штрафу, а заборгованість станом на 12.04.2017 становила 1 733 250,66 грн.

У вказаній довідці позивач також зазначає, що в період з 12.04.2017 по 03.05.2017 ПрАТ з ІІ СБК сплатило ще 1 019 376,20 грн., з огляду на що заборгованість відповідача перед позивачем становить 713 874,46 грн.

Зазначаючи про правомірність зарахування здійснених відповідачем оплат у рахунок погашення заборгованості зі сплати 3% річних, пені та штрафу, позивач посилається на норми статті 534 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції у даному випадку вважає такі посилання позивача безпідставними з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: в першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 встановлено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, господарські операції відтворюються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, вчинених відповідно до вимог цього Положення.

Отже, із системного аналізу вказаних норм вбачається, що черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями, передбачена статтею 534 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, може застосовуватись при недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання, отриманого без реквізиту Призначення платежу або як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

Відтак, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2012 у справі №6/438 та постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2013 у справі №17/180-10.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перерахування відповідачем коштів на виконання умов договорів №27/12-16 та №27/01-17 здійснювалось ним безпосередньо на розрахунковий рахунок позивача з чітким призначенням платежу Оплата за природний газ… (вказане підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями; том 1, а.с. 101-114), що відповідає пункту 3.8. вищевказаної Інструкції.

Відтак, дії позивача по самостійному розподілу сум, що надходили від відповідача, суперечать положенням чинного законодавства, а у ТОВ Київ-Нафта 2000 були відсутні правові підстави для застосування статті 534 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Поруч із вищевикладеним колегія суддів також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у своєму листі від 01.07.2014 Аналіз практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві , згідно якої при застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (стаття 534 Цивільного кодексу України) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, погашаються після суми основного боргу.

У свою чергу, грошове зобов'язання відповідача (щодо сплати 3% річних та штрафних санкцій) є складовою частиною іншого зобов'язання, яке випливає із договорів купівлі-продажу та полягає у сплаті вартості отриманого природного газу, а тому проценти, пеня за несвоєчасну оплату його вартості, інші штрафні санкції не підлягають зарахуванню в порядку, встановленому статтею 534 Цивільного кодексу України, а застосовуються у судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2007 у справі №6/630.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути з відповідача 2 968 017,75 грн. заборгованості сукупно за двома договорами купівлі-продажу.

Водночас, під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду із позовом у даній справі (13.03.2017) фактична сума заборгованості сукупно за двома договорами купівлі-продажу становила 2 868 017,75 грн., оскільки позивачем при розрахунку ціни позову не було враховано 100 000,00 грн., сплачених відповідачем згідно платіжного доручення №459 від 07.03.2017 (том 1, а.с. 112).

Далі, після порушення провадження у справі (ухвала від 17.03.2017), відповідач в рахунок оплати заборгованості за договорами №27/12-16 та №27/01-17 перерахував на користь позивача 1 768 107,75 грн. із призначенням платежу Оплата за природний газ… (копії платіжних доручень наявні у матеріалах справи; том 1, а .с. 101-114).

Крім того, 24.03.2017 позивачем було укладено Договір про відступлення права вимоги (том 1, а.с. 115-116), згідно умов якого останній (первісний кредитор) відступив на користь ТОВ Делас (новий кредитор) 1 100 000,00 грн. прав вимоги за Договором №27/01-17 від 27.01.2017. Відтак, внаслідок укладення вказаного договору, первісний кредитор (ТОВ Київ-Нафта 2000 ) втратив право вимагати від боржника ПрАТ з ІІ СБК виконання зобов'язання за Договором №27/01-17 від 27.01.2017 та, відповідно, сплати заборгованості у розмірі 1 100 000,00 грн. на свою користь.

З огляду на вищевикладене, станом на дату прийняття оскарженого рішення (21.06.2017) у відповідача була відсутня основна заборгованість перед позивачем за договорами купівлі продажу природного газу №27/12-16 та №27/01-17 (2 868 017,75 грн. (заборгованість станом на 13.03.2017) - 1 100 000,00 грн. (сума відступлення права вимоги) - 1 768 017,75 грн. (сума сплачених коштів після порушення провадження у справі) = 0,00 грн.).

Самостійне зарахування кредитором грошових коштів боржника в порядку статті 534 Цивільного кодексу України в рахунок оплати штрафних санкцій замість їх зарахування в рахунок погашення основної заборгованості є безпідставним та неправомірним, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у даній справі підлягає скасуванню.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи та з огляду на вказані правові норми, провадження у даній справі щодо стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 713 871,98 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Водночас, оскільки заявлена позивачем згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.06.2017 сума боргу у розмірі 713 871,98 грн., як вбачається із матеріалів справи, визначена позивачем із урахуванням розрахованих ним штрафних санкцій (231 816,96 грн. пеня, 24 837,53 грн. 3% річних та 457 219,97 грн. штрафу), у рахунок погашення заборгованості за якими безпідставно здійснювалось зарахування здійснених відповідачем оплат, а суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про стягнення з відповідача суми 713 871,98 грн., погодився із визначеним позивачем порядком зарахування грошових коштів в оплату штрафних санкцій, що призвело до прийняття судом першої інстанції рішення про стягнення суми основного боргу у розмірі 713 871,98 грн., який по своїй суті становить суму зазначених штрафних санкцій, у той час як заява позивача про уточнення позовних вимог від 12.04.2017, у якій останній, крім суми основного боргу, просив суд стягнути з відповідача пеню та 3% річних, не була прийнята судом до розгляду, оскільки була одночасно спрямована на зміну і предмету і підстав позову, що суперечить чинному господарському процесуальному законодавству, оскільки пеня та три проценти річних взагалі не були заявлені позивачем раніше в позовній заяві, колегія суддів дійшла висновку, що штрафні санкції у сумі 713 871,98 грн. не можуть бути задоволені судом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка підлягає задоволенню, оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасування з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови, провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 713 871,98 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в іншій частині слід відмовити.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №910/4109/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №910/4109/17 скасувати.

Провадження у справі щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Нафта 2000 суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 713 871,98 грн. припинити.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Нафта 2000 (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 72, оф. 1; код ЄДРПОУ 31273124) на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2/б; код ЄДРПОУ 21129873) 11 778 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 88 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/4109/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх