Постанова

від 10.10.2017 по справі 926/2048/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа № 926/2048/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянув матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина , с. Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області від 08.08.2017 № 210 (вх. № апеляційного суду 01-05/3892/17 від 14.08.2017)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 01.08.2017 (суддя Ковальчук Т.І.)

у справі № 926/2048/17

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю А.В. Агро-Транс , с. Суховерхів Кіцманського району Чернівецької області

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сварог-Буковина , с. Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області

про стягнення заборгованості в сумі 77 668,72 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського Чернівецької області від 01.08.2017 (суддя Ковальчук Т.І.) у справі № 926/2048/17 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ Сварог-Буковина на користь ТОВ А.В. Агро-Транс 77 668,72 грн. основного боргу та 1600 грн. судового збору.

Відповідач, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського Чернівецької області від 01.08.2017 у справі № 926/2048/17 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не враховано надані Відповідачем докази зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно яких ТОВ Сварог-Буковина набуло право вимоги до ТОВ А.В. Агро-Транс на суму 54 364,75 грн. Крім того, Скаржник зазначає, що суд, задовольняючи позов у даній справі, не витребував примірник договору, укладеного 30.09.2016 між ТОВ Зелений простір Поділля та ТОВ А.В. Агро-Транс , не надав належної оцінки доказам Відповідача про здійснення господарської операції, що підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Разом з цим, Апелянт зазначає, що представник Позивача не заперечував щодо укладення договорів на постачання палива між ТОВ А.В. Агро-Транс та ТОВ Зелений простір Поділля та наявність у Позивача заборгованості.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Сварог-Буковина» , с. Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області від 08.08.2017 № 210 (вх. № апеляційного суду 01-05/3892/17 від 14.08.2017) на рішення господарського суду Чернівецької області від 01.08.2017 у справі № 926/2048/17 та призначено до розгляду в судовому засіданні 12.09.2017 в складі колегії: головуючого судді - Давид Л.Л., суддів - Малех І.Б., Плотніцького Б.Д.

У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу від 01.09.2017 Позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, з підстав його правомірності та обґрунтованості.

Позивач участі свого уповноваженого представника в судове засідання від 10.10.2017 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 участь представників Сторін обов'язковою не визнавалась, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника Позивача.

Відповідач у судовому засіданні підтримав свої доводи та заперечення з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 10.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у них докази в сукупності з доводами апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника Відповідача , судова колегія встановила наступне:

12.09.2016 між ТОВ Сварог-Буковина (Замовник) та ТОВ А.В. Агро-Транс (Перевізник) укладено договір № 7/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого ТОВ А.В. Агро-Транс зобов'язалося отримувати та доставляти ввірені йому для перевезення вантажі (згідно товаро-транспортних накладних) до пункту призначення і видавати їх уповноваженій на одержання вантажів особі, а ТОВ Сварог-Буковина зобов'язалося сплатити за перевезення вантажів встановлену цим договором плату (далі по тексту - договір) (а.с. 8-10).

За умовами договору сторони домовилися, серед іншого, про те, що ТОВ «А.В. Агро-Транс» бере на себе зобов'язання отримувати та доставляти ввірені йому для перевезення вантажі (згідно товаро-транспортних накладних) до пункту призначення і видавати їх уповноваженій на одержання вантажів особі, а ТОВ «Сварог-Буковина» зобов'язується сплатити за перевезення вантажів встановлену цим договором.

При цьому, Сторони домовилися, що вантажі, що підлягають перевезенню за цим договором - зернові та технічні культури врожаю 2016 року, за домовленістю сторін - інші сипучі товари (п. 1.2).

Згідно з п. п.п. 2.17, 3.1-3.4 ( додаток до договору № 1) вартість перевезення оплачується на підставі акту звірки за погодженими сторонами тарифами, загальна вартість перевезення вантажів встановлюється в акті приймання-передачі наданих послуг і оплачується замовником шляхом сплати перевізнику грошових коштів на рахунок протягом 30 банківських днів з моменту проведення сторонами звірки розрахунків по перевезенню та встановленню загальної його вартості.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.2. договору).

Згідно з доданими до позовної заяви Актами надання послуг № 58 від 30.09.2016 та № 68 від 31.10.2016 Позивач здійснив на замовлення Відповідача перевезення вантажів вартістю відповідно 30 393,73 грн. та 98 655,32 грн. (а.с. 11,12).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, оригінал договору на перевезення від 12.09.2016 не містить підпису уповноваженої особи замовника ТОВ Сварог-Буковина , про що проставлена відповідна відмітка (а.с. 9). Натомість акти надання послуг містять усі необхідні реквізити, посилання на договір № 7/16 від 12.09.2016, підписані представниками і скріплені печатками Сторін без зауважень та застережень ні стосовно об'єму, якості, ані строках виконання робіт (надання послуг).

Як вбачається з виписки по рахунку ТОВ А.В. Агро-Транс за 08.02.2017, ТОВ Сварог-Буковина оплатив послуги по акту надання послуг № 58 від 30.09.2016, по акту надання послуг № 68 від 31.10.2016 на суму 51 380,33 грн. (а.с. 40).

Позивач звертався до Відповідача з претензією з вимогою про сплату 77 668,72 грн. (а.с. 13). Проте, дана претензія залишена Відповідачем без належного реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалася наступним:

У відповідності до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК). Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Отже, сторони фактично виконували договір на перевезення, тому з огляду на положення ч. 8 ст. 181 ГК між ними виникли правовідносини з договору перевезення вантажів.

У пункті 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК).

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, договір на перевезення № 7/16 від 12.09.2016 Відповідачем не підписано, однак, оскільки ним підписано додаток № 1 до договору № 7/16 від 12.09.2016 та акти надання послуг № 58 від 30.09.2016, № 68 від 31.10.2016, вартість наданих робіт за якими частково оплачена Позивачем, Відповідач взяв на себе зобов'язання, як Замовник, в частині сплати на користь Позивача встановленої договором № 7/16 від 12.09.2016 плати за перевезення вантажу.

Доказів про оплату залишку вартості послуг з перевезення на суму 77 668,72 грн. Відповідач суду не надав, як і не заперечив наявність у нього заборгованості за договором № 7/16 від 12.09.2016 на суму 77 668,72 грн., що підтверджується ним в апеляційній скарзі (а.с. 79).

Стосовно доводів Скаржника про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 54 364,75 грн. до позивача, що випливають з угоди № 01/06-17 про передачу права вимоги від 01.06.2017, на підставі якої ТОВ «Сварог-Буковина» набуло права вимоги до ТОВ «А.В. Агро-Транс» на суму 54 364,75 грн. за договором від 30.09.2016, укладеним між ТОВ «А.В. Агро-Транс» і ТОВ «Зелений простір Поділля» (а.с. 44), судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно зі статтею 601 ЦК зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, сторона, яка ініціює таке зарахування, повинна подати іншій стороні відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відповідачем (Апелянт) на підтвердження своїх доводів стосовно виникнення зустрічних вимог до Позивача не подав доказів надіслання Позивачеві заяви про зарахування зустрічних однорічних вимог за договором № 7/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.09.2016 та договором від 30.09.2016 між ТОВ А.В. Агро-Транс і ТОВ Зелений простір Поділля , право вимоги за яким до Позивача ОСОБА_4 набув згідно з угодою № 01/06-17 про передачу права вимоги від 01.06.2017, не надав суду примірника договору від 30.09.2016 між ТОВ А.В. Агро-Транс і ТОВ Зелений простір Поділля для встановлення змісту зобов'язання, що виникло з цього договору, та строк його виконання.

При цьому, як вбачається з видаткових накладних, які Відповідач надав суду як доказ виникнення зустрічних вимог до Позивача (а.с. 45-47), такі не містять вказівки, що постачання палива дизельного ТОВ «Зелений простір Поділля» ТОВ «А.В. Агро-Транс» відбулося саме на виконання договору від 30.09.2016.

За таких обставин, Відповідач не довів належними і допустимими доказами, що зобов'язання з оплати вартості послуг за договором перевезення припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 54 364,75 грн., що виникли з договору від 30.09.2016, укладеного між ТОВ А.В. Агро-Транс і ТОВ Зелений простір Поділля , право вимоги за яким до Позивача Відповідач набув згідно з угодою № 01/06-17 про передачу права вимоги від 01.06.2017.

При цьому, як правильно зазначено судом, Відповідач може скористатися своїм процесуальним правом та звернутися з позовом до суду про стягнення з ТОВ А.В. Агро-Транс заборгованості, право вимоги на яку ТОВ Сварог-Буковина набуло за угодою № 01/06-17 про передачу права вимоги від 01.06.2017.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності правових підстав для задоволення позову в даній справі та стягнення з Позивача на користь Відповідача 77 668,72 грн. основного боргу, який виник внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язання по оплаті вартості наданих Позивачем послуг з перевезення вантажів на загальну суму 77 668,72 грн. за умовами договору на перевезення № 7/16 від 12.09.2016.

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Витрати позивачів, відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження, як-то угоди про надання відповідних послуг, належно оформленої довіреності, платіжного документа про сплату відповідних послуг, свідоцтва, ордеру.

За змістом положень ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України на сторони у справі можливе покладення сум, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката, та входять до складу судових витрат.

Надавши правову оцінку доказам, наданим на підтвердження понесених Позивачем витрат на оплату послуг адвоката ОСОБА_5, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності факту надання АО «Поляк, Кирилюк і Партнери» Позивачу правової допомоги на суму 4800 грн. в справі № 926/2048/17.

Крім того, судова колегія зазначає, що додані Позивачем документи до клопотання від 29.09.2017 не стосуються розгляду господарської справи № 926/2048/17.

У відповідності до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, Апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сварог-Буковина» , с. Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області від 08.08.2017 № 210 (вх. № апеляційного суду 01-05/3892/17 від 14.08.2017) залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 01.08.2017 у справі № 926/2048/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 13.10.2017.

Головуючий суддя Л.Л. Давид

Суддя І.Б.Малех

Суддя Б.Д.Плотніцький