Ухвала

від 11.10.2017 по справі 825/852/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/852/17 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста Нові Яриловичі Чернігівської митниці ДФС Луцка Петра Петровича, Чернігівської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про визнання протиправними дій, скасування картки відмови, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста Нові Яриловичі Чернігівської митниці ДФС Луцка Петра Петровича (далі - відповідач 1), Чернігівської митниці ДФС (далі - відповідач 2), Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області (далі - відповідач 3) про визнання протиправними дії відповідача 1, які були вчинені ним 06.03.2017 року та які виразилися у відмові позивачу у пропуску через митний кордон України автомобіля ACURA, реєстраційний № НОМЕР_1; визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102010/2017/00006, складеної 06.03.2017 року відповідачем 1; стягнення з Чернігівської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 38709180) на користь ОСОБА_2 400 грн., як відшкодування матеріальної шкоди, та 10 000 грн., як відшкодування моральної шкоди, які були завдані позивачу протиправними діями та рішенням відповідача 1.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 26 червня 2017 року адміністративний позов залишив без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та постановити нову про задоволення позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 06.03.2017 року ОСОБА_2, під час перетину митного кордону України через митний пост Нові Яриловичі з метою тимчасового ввезення транспортного засобу ACURA 4D, державний номер НОМЕР_1, товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, було надано державному інспектору для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.05.2008 року та паспортний документ фізичної особи, який дає право на перетин державного кордону України серії CD055705, виданий 05.06.2014 року.

За результатами перевірки документів, відповідачем 1 було прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102010/2017/00006 від 06.03.2017 року, якою ОСОБА_2 відмовлено у пропуску через митний кордон України транспортного засобу у зв'язку з тим, що ним вже ввезено 06.03.2017 року автомобіль ACURA RL, державний номер НОМЕР_3, товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, як транспортний засіб особистого користування зі звільненням від оподаткування митними платежами.

Позивач, не погоджуючись з такими діями та відмовою відповідача 1, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За приписами частини першої статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом першим статті 320 Митного кодексу України встановлено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Загальні положення щодо митних режимів містяться у Митному кодексі України, відповідно до частин першої та другої статті 71 якого вказано, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 73 МК України умови перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами України з питань державної митної справи та у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Пунктом 4 частини шостої статті 104 Митного кодексу України передбачено, що для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Частиною першою статті 380 Митного кодексу України встановлено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами (ч.2 ст. 380 МК України).

Згідно з пунктом 60 статті 4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

З наведеного слідує, що громадяни-нерезиденти можуть тимчасово ввозити на митну територію України транспортні засоби особистого користування у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію.

Згідно частини другої статті 379 МК України пропуск через митний кордон України товарів (крім транспортних засобів особистого користування), сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують критерії, встановлені частиною першою статті 374 цього Кодексу, що ввозяться громадянами на митну територію України тимчасово або з метою транзиту, здійснюється в порядку, передбаченому для підприємств, під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення (транзит).

Таким чином, у разі тимчасового ввезення громадянами-нерезидентами транспортних засобів у кількості більше однієї одиниці на кожну товарну позицію, їх пропуск через митний кордон України здійснюється відповідно до частини другої статті 379 МК України в порядку, передбаченому для підприємств, під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, як громадянин-нерезидент, може ввезти на територію України в режимі тимчасове ввезення в порядку передбаченому статтею 380 МК України транспортні засоби у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію. Водночас, таке ввезення транспортного засобу не залежить від кількості одночасного ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України в режимі тимчасове ввезення транспортних засобів, а визначається як кількість транспортних засобів що ввезено або ввозиться ними на митну територію України в режимі тимчасове ввезення в порядку передбаченому статтею 380 МК України.

Як пояснили представники сторін та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2, як громадянином-нерезидентом, вже було ввезено 06.03.2017 року автомобіль ACURA RL, реєстраційний номер НОМЕР_3, як транспортний засіб особистого користування товарної позиції, визначеної пунктом 60 статті 4 Митного кодексу України, з відповідними пільгами, а тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем 1 правомірно було запропоновано позивачу при повторному ввезенні автомобіля внести фінансову гарантію (кошти) на відповідний рахунок або в касу митного органу в розмірі митних платежів, що підлягає сплаті при випуску транспортного засобу для вільного обігу на митній території України.

Що стосується доводів апелянта про те, що умовами Конвенції про тимчасове ввезення не передбачено будь-яких обмежень щодо кількості транспортних засобів комерційного чи приватного характеру, які можуть бути ввезені громадянами-нерезидентами на митну територію України, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Так, відповідно до статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , статті 7 Митного кодексу України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Конвенції кожна із Договірних Сторін зобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Конвенції для товарів (у тому числі транспортних засобів), на які під час ввезення поширюються заборони чи обмеження відповідно до національного законодавства, може вимагатися додаткова гарантія, відповідно до положень, встановлених національним законодавством.

Разом з тим, статтею 19 Конвенції передбачено, що положення названого документа не створюють перешкод для застосування заборон та обмежень, які випливають з національних законів та нормативних актів і ґрунтуються на міркуваннях неекономічного характеру, таких, як міркування моралі чи піклування про громадський порядок, міркування громадської безпеки, гігієни чи здоров'я населення, або міркування ветеринарного чи фітосанітарного порядку, пов'язані із захистом диких видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання (знищення), або міркування захисту авторських прав та промислової власності.

Дана правова позиція закріплена у постанові Вищого адміністративного суду України у справі К/800/17067/16.

Таким чином, виходячи з викладеного, національне законодавство може закріплювати певні обмеження та заборони щодо тимчасового ввезення товарів на митну територію України і такі обмеження не сприймаються Конвенцією як порушення її норм, а відтак, позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Повний текст ухвали виготовлено 11.10.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Коротких А. Ю.