Постанова

від 29.10.2019 по справі 825/852/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2019 року

Київ

справа №825/852/17

адміністративне провадження №К/9901/45583/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року (головуючий суддя Непочатих В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (головуючий суддя Чаку Є.В., судді: Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Нові Яриловичі" Чернігівської митниці ДФС Луцка Петра Петровича, Чернігівської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про визнання протиправними дій, скасування картки відмови, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Нові Яриловичі" Чернігівської митниці ДФС Луцка Петра Петровича (далі - відповідач 1), Чернігівської митниці ДФС (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про визнання протиправними дій головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста Нові Яриловичі Чернігівської митниці ДФС Луцка П.П., вчинених ним 06 березня 2017 року щодо відмови позивачам у пропуску через митний кордон України автомобіля ACURA, реєстраційний № НОМЕР_1 ; визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102010/2017/00006 та №UA102010/2017/00005, складених 06 березня 2017 року головним державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста Нові Яриловичі Чернігівської митниці ДФС Луцком П.П., про відмову позивачам у пропуску через митний кордон України автомобіля ACURA, реєстраційний № НОМЕР_1 ; стягнення з Чернігівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, що були завдані протиправними діями та рішенням головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста Нові Яриловичі Чернігівської митниці ДФС Луцка П.П., а на користь ОСОБА_1 також 400,00 грн. відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 про визнання протиправними дій головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста Нові Яриловичі Чернігівської митниці ДФС Луцка Петра Петровича, вчинених ним 06 березня 2017 року щодо відмови ОСОБА_2 у пропуску через митний кордон України автомобіля ACURA, реєстраційний № НОМЕР_1 ; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102010/2017/00005, складеної 06 березня 2017 року головним державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста Нові Яриловичі Чернігівської митниці ДФС Луцком Петром Петровичем , про відмову ОСОБА_2 у пропуску через митний кордон України автомобіля ACURA, реєстраційний № НОМЕР_1 ; стягнення з Чернігівської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 10000,00 грн. як відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи ж позовну заяву в частині своїх позовних вимог, ОСОБА_1 вказував на безпідставність складеної щодо нього картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102010/2017/00006, оскільки Конвенцією про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 24 березня 2004 року №1661-IV (далі - Конвенція), не встановлено обмежень щодо кількості транспортних засобів, які позивач як громадянин-нерезидент може ввезти на митну територію України.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи та проаналізувавши положення Митного кодексу України (далі - МК України), прийшли до висновку, що позивач як громадянин-нерезидент мав право тимчасово ввезти на митну територію України зі звільненням від оподаткування митними платежами лише один транспортний засіб виключно для особистого користування й таке право було ним використано під час ввезення іншого автомобіля.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати з підстав, що вже наводились ним в позовній заяві, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу Митниця проти доводів та вимог останньої заперечила, вважає їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які вона просила залишити без змін, - законними та обґрунтованими.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 06 березня 2017 року ОСОБА_1 під час перетину митного кордону України через митний пост Нові Яриловичі з метою тимчасового ввезення транспортного засобу ACURA 4D, державний № НОМЕР_1 , товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, надав державному інспектору для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08 травня 2008 року та паспортний документ фізичної особи, який дає право на перетин державного кордону України серії НОМЕР_3 , виданий 05 червня 2014 року.

За результатами перевірки документів відповідачем 1 складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102010/2017/00006 від 06 березня 2017 року, якою ОСОБА_1 відмовлено у пропуску через митний кордон України транспортного засобу у зв`язку з тим, що ним вже ввезено 06 березня 2017 року автомобіль ACURA RL, державний № НОМЕР_4 , товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, як транспортний засіб особистого користування зі звільненням від оподаткування митними платежами.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 70 МК України тимчасове ввезення є одним з видів митних режимів, запроваджених з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно із частиною 6 статті 104 МК України для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; 2) у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; 3) подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; 4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Частинами 1, 2 та 4 статті 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Згідно із визначенням, наведеним в пункті 60 статті 4 МК України, транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів (частини 1, 2 статті 67 МК України).

Відповідно до УКТ ЗЕД (Закон України "Про Митний тариф України" від 19 вересня 2013 року №584-VII) автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі віднесено до товарної позиції 8703.

За змістом частини 2 статті 379 МК України пропуск через митний кордон України товарів (крім транспортних засобів особистого користування), сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують критерії, встановлені частиною першою статті 374 цього Кодексу, що ввозяться громадянами на митну територію України тимчасово або з метою транзиту, здійснюється в порядку, передбаченому для підприємств, під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення (транзит).

Отже громадяни-нерезиденти в порядку статті 380 МК України можуть тимчасово (до 1 року) ввозити на митну територію України транспортні засоби особистого користування у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію (в даному випадку - товарну позицію 8703) й в разі перевищення цієї кількості товару - його пропуск через митний кордон України здійснюється в порядку, визначеному частиною 2 статті 379 МК України.

При цьому має значення не кількість ввезення громадянином-нерезидентом на митну територію України в режимі тимчасового ввезення транспортних засобів як таких, а кількість транспортних засобів особистого користування, що ввезено або ввозиться ним на митну територію України саме в режимі тимчасового ввезення в порядку, встановленому статтею 380 МК України.

Відтак позивач, як громадянин-нерезидент, міг ввезти на територію України в митному режимі тимчасового ввезення в порядку статті 380 МК України транспортні засоби у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію (зокрема, 8703), натомість, як встановлено судами, вже вказувалось в цій постанові та не заперечується самим позивачем, ним 06 березня 2017 року було ввезено на митну територію України автомобіль ACURA RL, державний № НОМЕР_4 , товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, як транспортний засіб особистого користування зі звільненням від оподаткування митними платежами, а в подальшому в цей день він намагався ввезти й автомобіль ACURA 4D, державний № НОМЕР_1 , товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, при цьому також зі звільненням від сплати митних платежів, у зв`язку із чим відповідачем 1 і було складено оскаржувану в даній справі картку відмови.

Що ж до тверджень ОСОБА_1 про те, що Конвенцією не встановлено обмежень щодо кількості транспортних засобів, які він як громадянин-нерезидент може ввезти на митну територію України, а відповідно до частини 3 статті 1 МК України якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України, то, як вже зазначалось, національним законодавством України не лімітовано кількість автомобілів, що можуть бути ввезені на митну територію України громадянином-нерезидентом, а лише встановлено обмеження саме щодо кількості транспортних засобів особистого користування, які ввозяться на митну територію України таким громадянином в режимі тимчасового ввезення в порядку, встановленому статтею 380 МК України (тобто фактично в пільговому порядку), та в разі перевищення цієї кількості товару передбачено його пропуск через митний кордон України в порядку, визначеному частиною 2 статті 379 МК України, що, в свою чергу, не суперечить положенням вищевказаної Конвенції.

За наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм.

Зокрема, посилання скаржника на ту обставину, що 07 березня 2017 року ОСОБА_2 на підставі виданої ОСОБА_1 довіреності спірний автомобіль було ввезено на митну територію України без сплати митних платежів, не приймаються касаційним судом до уваги, оскільки не стосуються предмета спору у даній справі (правомірності складення відповідачем 1 картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102010/2017/00006 від 06 березня 2017 року) та по суті не впливають на правильність прийнятих судами рішень.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду