Рішення

від 11.10.2017 по справі 910/12348/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017Справа №910/12348/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер-Буд

до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків Житлоінвестбуд - УКБ

про стягнення 30 166 020,48 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Чігер А.М. - представник за довіреністю № 125 від 10.07.17

Комлик І.С. - представник за довіреністю № 28 від 10.07.17

від відповідача: Гайчук М.М. - представник за довіреністю № 114/129 від 11.01.17

В судовому засіданні 11.10.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер-Буд до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків Житлоінвестбуд - УКБ про стягнення 30 166 020,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Сівер-Буд (надалі - позивач/інвестор) зазначило, що 26.06.2002 р. між позивачем та Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської адміністрації (надалі - управління) було укладено Інвестиційний договір № 1/н, відповідно до умов якого управління передало функції замовника по будівництву житлових будинків № 23 та № 23-а по вул.. Вєтрова у м. Києві Комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків Житлоінвестбуд - УКБ (надалі - відповідач). Інвестор за договором, у відповідності до п. 2.1.1. договору в реакції додаткової угоди № 2, здійснює загальні інвестиції в розмірі 15 621 480,00 грн, за рахунок яких здійснюється фінансування будівництва 3700,2 кв.м. об'єкта інвестування та 13 машиномісць у паркінгу. За доводами позивача, останнім як інвестором за договором внесено коштів за інвестиційним договором у сумі, що значно перевищує розмір визначений п. 2.1. договору, зокрема загальна сум платежів, які здійснені позивачем складає 27 943 150,89 грн. У зв'язку з надмірно сплатою коштів за інвестиційним договором позивач звернувся до відповідача з пропозицією змінити умови договору, шляхом укладення додаткової угоди в судовому порядку. Рішенням суду від 15.12.2011 у справі № 26/150 було відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Дане рішення залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями. З огляду на зазначене, позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 12 321 670,89 грн. а також інфляційні втрати у розмірі 15 447 193,84 грн та 3% річних у розмірі 2 397 155,75 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12348/17 вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 11.09.2017.

09.08.2017р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи платіжні доручення та реєстр документів з архіву ТОВ "Сівер-Буд".

12.09.2017 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2015р. у справі № 910/15923/15 припинив провадження у справі та затвердив мирову угоду, укладену між ТОВ "Сівер-Буд" та КП "Житлоінвестбуд - УКБ". Так, мировою угодою передбачено, що відповідно до Інвестиційного договору № 1/н від 26.06.2002р. та додаткових угод, відповідач зобов'язався передати позивачу за актами приймання-передачі квартири № 37 та № 40 у житловому будинку № 16 по вул. Златоустівській в м. Києві та машиномісця № 18 та № 19 у цокольному поверсі літера "Б" по вул. Златоустівській в м. Києві. Таким чином, відповідач стверджує, що за актом приймання-передачі від 09.10.2015р. № 34/1 та № 34/2 відповідач передав, а позивач прийняв вказані об'єкти. У зв'язку із вищевикладеним, відповідач просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

13.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судовому засіданні, яке призначене на 13.09.2017р., суд оголосив перерву до 27.09.2017р. у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

22.09.2017 через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких останній зазначає, що умови мирової угоди, укладеної між ТОВ "Сівер-Буд" та КП "Житлоінвестбуд - УКБ" в справі № 910/15923/15, стосуються лише прав та обов'язків сторін щодо предмету спору у справі № 910/15923/15 відносно передачі квартир та не регулюють питання стягнення надмірно сплачених коштів за Інвестиційним договором.

25.09.2017 та 26.09.2017р. через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач надав до суду документи, які підтверджують оплачені платежі на підставі виставлених відповідачем довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.

У судовому засіданні, яке призначене на 27.09.2017р, представник позивача надав усні пояснення по справі та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі та заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Представники позивача надали суду клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів та відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.09.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/12348/17 на 15 днів та оголошено перерву у судовому засіданні до 11.10.2017.

У судовому засіданні 11.10.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити.

Представник відповідача заперечував з підстав наведених у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

26 червня 2002 р. між Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (надалі - управлінням) та товариством з обмеженою відповідальністю Сівер-Буд (надалі - інвестор/позивач) був укладений інвестиційний договір № 1/Н (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є щодо інвестиційна діяльність на основі фінансування інвестором замовленого управлінням будівництва об'єкту зазначеного в п. 1.2. цього договору. Інвестиційна діяльність за цим договором проводиться сторонами відповідно до Закону України Про інвестиційну діяльність .

Об'єктом інвестиційної діяльності за цим договором є проектування, будівництво та введення в експлуатацію Управлінням нових будівель за адресою: м.Київ, вул.. Вєтрова, 23 та вул. Вєтрова, 23А, що іменується надалі Об'єкт (п. 1.2. договору).

18 липня 2005 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю Сівер-Буд та Комунальним підприємством Житлоінвест-УКБ укладено додаткову угоду №1 до інвестиційного одговору №1/Н від 26.06.02р.

Пунктом 1 вказаної угоди всі права і обов'язки Управління передано замовнику - Комунальному підприємству Житлоінвестбуд-УКБ (надалі - замовник/відповідач).

Відповідно до пункту 2 угоди № 1 сторони вирішили змінити редакцію п. 1.2 договору від 26.06.02р. та передбачили, що об'єктом інвестиційної діяльності за цим договором є проектування, будівництво та введення в експлуатацію відповідачем нових будівель за адресою: м.Київ, вул.. Вєтрова, 23 та Вєтрова, 23-а, а саме: Житловий будинок №23 по вул. Вєтрова із загальною площею квартир - 1679, 10 в.м., вбудованими приміщеннями - 139,70 кв.м., разом 1818,80 кв.м.; житловий будинок №23-а по вул. Вєтрова із загальною площею квартир - 4627,40 в.м., вбудованими приміщеннями - 1478,46 кв.м., разом 6105,86 кв.м., а також паркінгом на 30 машиномісць.

Також, інвестиційний договір №1/Н від 26.06.02р. в розділі 3 доповнено наступним пунктом: сторони дають згоду на залучення для участі у фінансуванні об'єкта інвестора - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма Граніт .

В подальшому Додатковою угодою №2, укладеною 18.07.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Сівер-Буд , Комунальним підприємством Житлоінвест-УКБ та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма "Граніт (надалі - інвестор-2) сторони доповнили інвестиційний договір та змінили редакцію певних пунктів.

Так, відповідно до п. 1.2 договору об'єктом інвестиційної діяльності за цим договором є проектування, будівництво та введення в експлуатацію житлових будинків №23 та №23-а по вул. Вєтрова, що іменується надалі об'єкт з певними характеристиками, наведеними в угоді.

Відповідно до п. п.2.1.1, інвестиційного договору № 1/Н від 26.08.2002 р. (в редакції додаткової угоди № 2), позивач зобов'язався здійснювати фінансування будівництва 3 700,2 кв. м та 13 машиномісць у паркінгу в розмірі 12 597 750, 00 грн.

За доводами позивача, під час здійснення будівництва ТОВ Сівер-Буд профінансував будівництво будинків № 23-А та 23, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Вєтрова, в обсягах, що перевищують обсяги, передбачені вказаним договором, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 18.07.2005 р., а саме в розмірі 27 943 200,00 грн., що на 12 321 670,89 грн більше ніж визначено договором.

Відтак, понад передбачений договором розмір інвестицій позивачем було сплачено на користь відповідача 12 321 670,89 грн. У зв`язку із надмірною сплатою коштів за інвестиційним договором, позивач запропонував відповідачу змінити умови інвестиційного договору, шляхом укладання додаткової угоди до нього.

Відповідач відмовився вносити зміни до інвестиційного договору, у зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення надмірно сплачених коштів.

Також позивач зазначає, що останнім вчинялися дії щодо внесення змін до інвестиційного договору в судовому порядку. Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 15 грудня 2011 року, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 червня 2012 року та Постановою Вищого господарського суду України від 27 серпня 2012 року у справі №26/150 ТОВ "Сівер-Буд" було відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у справі №26/150, за доводами позивача, у відповідача виник обов'язок повернути інвестору надмірно сплачені кошти за інвестиційним договором № 1/н від 26.06.2002 року.

У зв'язку із неповернення зайво сплачених коштів за інвестиційним договором позивачем згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховані інфляційні втрати за період з 01.02.2011 р. по 25.07.2017 р. в сумі 15 447 193,84 грн. та 3 % річних за період з 01.02.2011 р. по 25.07.2017 р. в сумі 2 397 155,75 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 537 Цивільного кодексу України передбачено, що Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджуються обставини сплати позивачем на користь відповідача грошових коштів за договором інвестування в розмірі 27 943 150,89 грн Належним чином завірені платіжні доручення, рахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно викладених у відзиві заперечень та наданих пояснень відповідача, суд приходить до висновку, що відповідачем фактично не заперечуються обставини сплати грошових коштів за інвестиційним договором. Натомість відповідач стверджує, що правовідносини за спірним договором припинились в наслідок укладення сторонами мирової угоди під час розгляду іншої господарської справи.

Стосовно клопотання відповідача щодо припинення провадження у справі у зв'язку із укладанням сторонами мирової угоди, яке викладено у поданому відзиві, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

При розгляді справи судом встановлено, що в провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа №910/15923/15 за позовом ТОВ "Сівер-Буд" до КП „Житлоінвестбуд-УКБ" про стягнення заборгованості за інвестиційним договором №1/Н від 26.06.2002 року в сумі 8 860 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі 910/15923/15 затверджено мирову угоду.

Умовами затвердженої мирової угоди у справі №910/15923/15 передбачено наступне: "ТОВ "Сівер-Буд", та КП з будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", з другої сторони, які є сторонами по справі № 910/15923/15, що розглядається Господарським судом м. Києва, у процесі судового розгляду, на виконання умов інвестиційного договору № 1/Н від 26.06.2002 та додаткових угод до нього від 18.07.2005р. № 1 та № 2, приймаючи до уваги рішення судів у господарських справах між тими ж сторонами № 11/610, № 26/150, № 5011-51/2158-2012, з метою мирного врегулювання спору, керуючись ст. 78 ГПК України, домовились про укладання цієї мирової угоди та взяли на себе наступні зобов'язання:

1. КП з будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" зобов'язується передати ТОВ "Сівер-Буд" за актами приймання-передачі такі об'єкти нерухомості:

1.1. квартиру № 37 у житловому будинку № 16 на вул. Златоустівській в м. Києві, що складається з трьох кімнат житловою площею 56,3 кв. м (загальною площею 103,9 кв.м) та знаходиться на 9-му поверсі 14-ти поверхового будинку;

1.2. квартиру № 40 у житловому будинку № 16 на вул. Златоустівській в м. Києві, що складається з трьох кімнат житловою площею 56,5 кв. м (загальною площею 106,4 кв.м) та знаходиться на 10-му поверсі 14-ти поверхового будинку;

1.3. машиномісце № 18 у цокольному поверсі літера "Б" на вул. Златоустівській, 16-А в м. Києві (загальною площею 14,9 кв. м);

1.4. машиномісце № 19 у цокольному поверсі літера "Б" на вул. Златоустівській, 16-А в м. Києві (загальною площею 15,7 кв. м);

2. КП з будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" зобов'язується передати ТОВ "Сівер-Буд", а ТОВ "Сівер-Буд" прийняти за описом перелік завірених належним чином документів визначених чинним законодавством України для здійснення позивачем державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості зазначені у пункті 1 цієї мирової угоди (у тому числі технічні паспорти, сертифікати відповідності, розпорядження про присвоєння поштових адрес, документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою тощо).

3. КП з будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" засвідчує відсутність будь-яких майнових/немайнових прав третіх осіб, заборон/обтяжень щодо об'єктів нерухомості зазначених у пункті 1 цієї мирової угоди.

4. ТОВ "Сівер-Буд" засвідчує відсутність будь-яких майнових/немайнових прав на квартиру № 29 (будівельний № 24) у будинку № 23-А на вул. Вєтрова в м. Києві (у тому числі штрафних санкцій, збитків, упущеної вигоди тощо)".

Тобто, предметом мирного врегулювання між Сторонами у справі №910/15923/15, було погоджено передачу відповідачем позивачу, замість однієї квартири в будинку № 23-А на вул. Вєтрова в м. Києві двох квартир та двох машиномісць в житловому будинку № 16 на вул. Златоустівській в м. Києві.

У свою чергу п. 4 Мирової угоди, засвідчив відсутність у позивача будь-яких майнових/немайнових прав на квартиру № 29 (будівельний № 24) у будинку № 23-А на вул. Вєтрова в м. Києві.

Отже, укладаючи мирову угоду, сторони врегулювали питання передачі квартир, право власності, на які перейшли до позивача у відповідності до умов інвестиційного договору.

Таким чином, умови укладеної мирової угоди стосуються лише прав і обов'язків сторін щодо предмету спору у справі №910/15923/15 та не регулюють питання надмірно сплачених позивачем коштів за інвестиційним договором.

Відповідно до п. 4.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Статтею 80 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав коли господарський суд припиняє провадження у справі, а саме: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Враховуючи ту обставину, що мирова угода яка укладена у справі 910/15923/15 не стосується предмету спору у даній справі, відсутні правові для припинення провадження у справі, а відтак клопотання відповідач про припинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Пунктом 4.1. Інвестиційного договору передбачено, що за невиконання умов цього договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Зобов'язання за інвестиційним договором в частині сплати позивачем коштів було встановлено умовами договору та виконано позивачем в більшому ніж того передбачає укладений договір розмірі, що підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: платіжними дорученнями, про сплату коштів на користь відповідача, актом звірення обсягів фінансування по об'єкту будівництва на вул. Вєтрова, 23, 23а між позивачем та відповідачем станом на 01.05.2009 р., довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3, рахунками-фактурами, договором доручення №31/27 від 07.05.2005 року.

Отже у відповідача виник обов'язок повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 12 321 670,89 грн за інвестиційним договором.

Згідно п.6 ч.1. ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто встановлення рівних умов для участі всіх осіб, закріплення можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу, забезпечення реалізації цивільного права з шануванням прав і інтересів інших осіб.

Згідно статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За доводами позивача відповідачем так і не було повернуто грошові кошти, які надмірно сплачені за інвестиційним договором.

Доказів повернення грошових котів т/або укладання додаткових угод щодо зміни інвестиційного договору в частині сплати інвестором надмірно сплачених коштів у сумі 12 321 670,89 грн у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, беручи до уваги, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 12 321 670,89 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 15 447 193,84 грн та 3% річних у розмірі 2 397 155,75 грн.

У відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. п. 3.1., 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

В силу приписів п. 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Після перевірки розрахунку позивача в частині 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання щодо повернення грошових коштів виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер-Буд є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "ЖИТЛОІНВЕСТБУД-УКБ" (01034, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 42; ідентифікаційний код 31958324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВЕР-БУД" (14017, м. Чернігів, проспект Перемоги, будинок 39; ідентифікаційний код 32045765) заборгованість за Інвестиційним договором № 1/н від 26.06.2002 року в розмірі 12 321 670 (дванадцять мільйонів триста двадцять одна тисяча шістсот сімдесят) грн 89 коп.; інфляційні втрати у розмірі 15 447 193 (п'ятнадцять мільйонів чотириста сорок сім тисяч сто дев'яносто три) грн 84 коп.; 3 % річних в сумі 2 397 155 (два мільйони триста дев'яносто сім тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн 75 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.10.2017

Суддя Пукшин Л.Г