Рішення

від 09.10.2017 по справі 918/549/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа № 918/549/17

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Острозький завод безалкогольних напоїв"

до Державного підприємства "Сетам" ,

Острозького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_2 ,

2. Філії - Рівненське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" ,

про визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта державного виконавця про проведення електронних торгів та протоколу проведення електронних торгів,

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_3, довіреність від 08.08.2017 р.;

представника відповідача-1 - не з'явився;

представника відповідача-2 - не з'явився;

представника третьої особи на стороні позивача - не з'явився;

третьої особи-1 на стороні відповідачів - ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 17.03.2003р.;

представників третьої особи-2 на стороні відповідачів - ОСОБА_4, довіреність № 155 від 02.02.2017 р.;

ОСОБА_5, довіреність №1385 від 18.09.17 р.

В судовому засіданні 9 жовтня 2017 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

8 серпня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Острозький завод безалкогольних напоїв" (далі - Завод) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Сетам" (далі - Підприємство) та Острозького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - Відділ) про визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта державного виконавця про проведення електронних торгів та протоколу проведення електронних торгів.

В обґрунтування своїх вимог Завод посилався на те, що проведені Підприємством електронні торги з продажу майна позивача, які відбулися 6 червня 2017 року на електронному торгівельному майданчику вищевказаного відповідача, були проведені з грубими порушеннями імперативних законодавчих приписів, оскільки організатором аукціону були допущені порушення порядку формування об'єкта аукціону, а сам продаж нерухомості позивача відбувся на підставі звіту про оцінку, який втратив чинність.

За таких обставин Завод просив суд визнати недійсними електронні торги з реалізації його арештованого майна, а саме: будівлі пивзаводу загальною площею 1 479,3 кв. м.; котельні загальною площею 417,3 кв. м.; складу механічного цеху загальною площею 115,7 кв. м.; складу центрального загальною площею 468,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (лот № НОМЕР_2), які відбулися 6 червня 2017 року, визнати недійсним протокол проведення електронних торгів № 261201 від 6 червня 2017 року, складений за результатами проведення вказаних електронних торгів, а також визнати недійсним акт про проведені торги, складений 23 червня 2017 року за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна Заводу.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 серпня 2017 року позовну заяву Заводу від 8 серпня 2017 року було прийнято до розгляду суддею Політикою Н.А., порушено провадження у справі № 918/549/17 та призначено її до розгляду на 28 серпня 2017 року. Крім того, цією ухвалою до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, було залучено ОСОБА_2 та Філію - Рівненське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Слід також зазначити, що разом із позовною заявою Заводом було подано заяву про забезпечення позову від 8 серпня 2017 року, в якій останній на підставі статей 66, 67 ГПК України просив суд накласти арешт на майно позивача (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 5491379), яке було об'єктом продажу на спірних електронних торгах, а також заборонити суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості щодо вищенаведеної нерухомості.

Ухвалою суду від 10 серпня 2017 року вказану заяву Заводу про забезпечення позову було задоволено; накладено арешт на майно позивача, а саме: будівлю пивзаводу, загальною площею 1 479,3 кв. м., котельню, загальною площею 417,3 кв. м., склад механічного цеху загальною площею 115,7 кв. м., склад центральний загальною площею 468,6 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 5491379), а також заборонено суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей щодо наведеного нерухомого майна.

23 серпня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Відділу на позовну заяву від 23 серпня 2017 року № 48/7 (т. 1, а.с. 47-54), в якому цей відповідач заперечив проти задоволення позову Заводу з огляду на те, що згідно договору купівлі-продажу від 16 вересня 2004 року № 1379, посвідченого державним нотаріусом Острозької державної нотаріальної контори Рівненської області Сержант Н.М., Заводом було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Явір" у власність майновий комплекс, до складу якого, окрім нерухомого майна, яке було об'єктом продажу на спірних електронних торгах, входила будівля цеху розливу пива загальною площею 1 151,8 кв. м. і конюшні загальною площею 46,3 кв. м. (яка на час розгляду даного спору зруйнована і списана).

На підставі договору іпотеки від 26 липня 2006 року № 830, посвідченого приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу Тишкун Ж.Я., наведений цех розливу пива також було передано Заводом в іпотеку Філії Рівненського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Проте, у зв'язку з невиконанням позивачем перед наведеною банківською установою взятих кредитних зобов'язань, іпотекодержателем було звернуто стягнення на згадане майно іпотекодавця.

У подальшому 25 березня 2015 року за результатами проведених Підприємством електронних торгів щодо реалізації арештованого майна ОСОБА_9 після уцінки на третіх торгах було придбано лот № 50290 - будівлю цеху розливу пива загальною площею 1 151,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згодом ОСОБА_9 отримано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та здійснено державну реєстрацію права власності на зазначену будівлю.

Крім того, Відділ вказав, що згідно з додатком до договору купівлі-продажу від 16 вересня 2004 року № 1379 до складу придбаного позивачем майнового комплексу також входило виробниче обладнання, яке однак не було предметом іпотеки та у вартість нерухомого майна, проданого на спірних торгах, не включалося.

Таким чином майновий комплекс колишнього пивзаводу, придбаний Заводом на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2004 року № 1379, на думку Відділу, перестав існувати та був поділений на частини задовго до виставлення на продаж нерухомого майна позивача шляхом проведення спірних електронних торгів.

Відтак, доводи Заводу про порушення вимог закону при проведенні 6 червня 2017 року електронних торгів з продажу арештованого нерухомого майна, що було предметом іпотеки, не як комплексу, а окремих будівель, на думку Відділу, є безпідставними та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Також Відділ у своєму відзиві вказав про те, що перед передачею нерухомого майна позивача на електронні торги на замовлення цього органу виконавчої служби суб'єктом оціночної діяльності було підготовлено звіт про оцінку цього майна, який був підписаний оцінювачем 21 вересня 2016 року.

У подальшому у визначений Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) шестимісячний строк Відділом заяву разом зі звітом про оцінку нерухомого майна позивача було передано Підприємству для організації і проведення електронних торгів арештованого майна, що є предметом іпотеки.

Водночас оскільки Підприємством було прийнято вказані документи та опубліковано оголошення про проведення електронних торгів спірного арештованого майна, яке є предметом іпотеки, 17 березня 2017 року, то звіт про оцінку нерухомого майна, враховуючи положення частини 6 статті 57 Закону, на думку Відділу, був дійсним до завершення спірних електронних торгів, а тому проведення повторної оцінки після уцінення лоту № 206715 перед його продажем ОСОБА_2 на повторних торгах 6 червня 2017 року не вимагалося.

Слід також зазначити, що 23 серпня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 від 23 серпня 2017 року (т. 1, а.с. 79-85), в яких дана третя особа також заперечила проти задоволення вимог Заводу з огляду на їх необґрунтованість.

Також до початку судового засідання, призначеного на 28 серпня 2017 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення Філії - Рівненського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 23 серпня 2017 року № 115.20-07/2575 (т. 1, а.с. 86-89), в яких наведена третя особа вказала, що реалізація предмета іпотеки за договором від 9 листопада 2006 року № 83 на спірних електронних торгах, на її думку, відбулася з дотриманням нормативних приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову Заводу - відсутні.

Ухвалою суду від 28 серпня 2017 року розгляд справи відкладено на 7 вересня 2017 року.

До початку призначеного судового засідання 7 вересня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення Відділу від 7 вересня 2017 року № 5181/6 (т. 1, а.с. 216-218), в яких даний відповідач вказав, що підставою для визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними є наявність порушень норм закону при їх проведенні, а також встановлений факт порушення прав і охоронюваних законом інтересів особи, яка їх оспорює, що, на думку Відділу, Заводом доведено не було.

Ухвалою суду від 7 вересня 2017 року розгляд справи відкладено на 19 вересня 2017 року.

11 вересня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Підприємства на позовну заяву від 5 вересня 2017 року № 8809/18-18-17 (т. 2, а.с. 1-8), в якому цей відповідач заперечив проти задоволення вимог Заводу з огляду на те, що внесена в систему інформація про лот № НОМЕР_2 повністю відповідала вимогам Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок). Крім того, відповідальність за повноту і достовірність розміщеної в системі інформації несе Відділ, а не Підприємство, оскільки саме даний орган виконавчої служби подає відповідну заявку, інформація з якої у подальшому вноситься до системи. Також Підприємство зазначило, що звіт про оцінку нерухомого майна позивача, яке було об'єктом спірних електронних торгів, на момент їх проведення був чинним. Також вказаний відповідач наголосив, що інформація про проведення оскаржуваних торгів була у встановленому законом порядку оприлюднена.

Слід також зазначити, що 19 вересня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення Відділу від 19 вересня 2017 року № 5366/6 (т. 2, а.с. 48-52), в яких цей відповідач вказав, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми Закону від 2 червня 2016 року № 1414-VIII, згідно яких звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом 6 місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Згідно положень цього Закону якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Водночас моментом передачі арештованого майна позивача на реалізацію в розумінні приписів Положення є 17 березня 2017 року, тобто дата внесення в систему відповідного інформаційного повідомлення про електронні торги. Крім того, Відділом зазначено, що згідно звіту про оцінку арештованого майна останній було складено та підписано експертом не у вересні 2016 року, а 16 листопада 2017 року, тобто після набрання чинності Законом від 2 червня 2016 року № 1414-VIII, а відтак даний звіт був чинним на момент передачі вищенаведеної нерухомості на реалізацію.

Також 19 вересня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли аналогічні за змістом додаткові пояснення ОСОБА_2 від 19 вересня 2017 року (т. 2, а.с. 53-58) та Філії - Рівненського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України від 19 вересня 2017 року № 115.20-07/245 (т. 2, а.с. 71-73), в яких наведені треті особи зазначили про відсутність правових підстав для задоволення позову Заводу.

Ухвалою суду від 19 вересня 2017 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Також ухвалою суду від 19 вересня 2017 року розгляд справи відкладено на 9 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні 9 жовтня 2017 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, зазначили про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Відповідачі та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили.

Зі змісту нормативних приписів чинного господарського процесуального законодавства вбачається, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відтак, оскільки у матеріалах справи наявні усі докази, необхідні для її повного та всебічного розгляду, а неявка представників відповідачів не перешкоджає вирішенню цього спору, суд дійшов висновку про необхідність здійснення розгляду справи за наявними у ній матеріалами без участі представників відповідачів та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення ОСОБА_2, а також представників Заводу та Філії - Рівненського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 51693888 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кострикіна В.І. від 7 квітня 2011 року № 1060 (т. 1, а.с. 59-60) про звернення стягнення на майно Заводу, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна від 9 листопада 2006 року № 83 (т. 1, а.с. 92-93), з метою задоволення вимог кредитора позивача - Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" у розмірі 416 083 грн. 69 коп.

В ході здійснення виконавчих дій з примусового виконання вищенаведеного виконавчого напису нотаріуса, 8 серпня 2016 року державним виконавцем Відділу Вербицьким М.П. було винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП № 51693888 (т. 1, а.с. 170), якою таким експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання було призначено Приватне підприємство "Експерт-Рівне-Консалт" та зобов'язано останнє надати Відділу висновок про оцінку майна Заводу, арештованого згідно акту опису й арешту майна від 27 липня 2016 року (т. 1, а.с. 171), а саме: будівлі пивзаводу загальною площею 1 479, 3 кв. м.; котельні загальною площею 417, 3 кв. м.; складу механічного цеху загальною площею 115,7 кв. м. та складу центрального загальною площею 468,6 кв. м.

Після проведення вищенаведеної оцінки нерухомого майна позивача Відділом було отримано звіт експерта Приватного підприємства "Експерт-Рівне-Консалт" про оцінку майна від 21 вересня 2016 року (т. 1, а.с. 137-167), згідно якого загальна вартість арештованого майна Заводу склала 915 300 грн. 00 коп.

Листом від 27 січня 2017 року № 14.14.28/47 (т. 1, а.с. 62), а також повторно, після доопрацювання документів, листом від 10 березня 2017 року № 14.14.28/47/6 (т. 1, а.с. 63) Відділ передав Рівненській філії Підприємства на реалізацію вищенаведене нерухоме майно позивача, початкова вартість якого була визначена на підставі звіту про його оцінку та становила 915 300 грн. 00 коп.

На підставі вищенаведених звернень Відділу 17 березня 2017 року в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Підприємства про реалізацію майна останнім було опубліковано оголошення про проведення електронних торгів арештованого майна, яке є предметом іпотеки, а саме: лота № 206715 "Будівля пивзаводу загальною площею 1 479, 3 кв. м.; котельня загальною площею 417, 3 кв. м.; склад механічного цеху загальною площею 115,7 кв. м.; склад центральний загальною площею 468,6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1" (https://setam.net.ua/auction/208274). Стартова ціна продажу зазначеного майна була встановлена у розмірі 915 300 грн. 00 коп.

Водночас у зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників зазначені електронні торги, призначені на 18 квітня 2017 року, не відбулися, що підтверджується відповідним протоколом проведення електронних торгів № 250177 (т. 1, а.с. 56).

Враховуючи вищенаведене, після проведення переоцінки цього майна відповідно до законодавчих приписів, 5 травня 2017 року Підприємством було повторно опубліковано оголошення про проведення електронних торгів арештованого майна, яке є предметом іпотеки, а саме: лот № НОМЕР_2 "Будівля пивзаводу загальною площею 1 479, 3 кв. м.; котельня загальною площею 417, 3 кв. м.; склад механічного цеху загальною площею 115,7 кв. м.; склад центральний загальною площею 468,6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1" (ІНФОРМАЦІЯ_1). Після уцінки ціна продажу лота була встановлена у розмірі 732 240 грн. 00 коп.

За результатами проведених Підприємством електронних торгів з продажу наведеного арештованого майна Заводу, що є предметом іпотеки, 6 червня 2017 року переможцем електронних торгів щодо придбання лоту № НОМЕР_2 було визнано ОСОБА_2. Інші учасники для придбання вищенаведеного нерухомого майна у встановленому законом порядку не реєструвалися.

Слід зазначити, що даним переможцем аукціону 2 червня 2017 року (до повторного проведення аукціону) було перераховано гарантійний внесок в сумі 36 612 грн. 00 коп. за участь у торгах на рахунок організатора спірного аукціону згідно платіжного доручення від 2 червня 2017 року № 1 (т. 1, а.с. 113). Вказані кошти були зараховані у вартість продажу лоту.

Факт перемоги ОСОБА_2 на спірних торгах з продажу арештованого майна позивача підтверджується протоколом від 6 червня 2017 року № 151201 (т. 1, а.с. 55), підписаним покупцем та уповноваженим представником організатора торгів.

В подальшому 16 червня 2017 року ОСОБА_2 у повному обсязі перерахував на рахунок Відділу решту коштів від ціни продажу лоту № НОМЕР_2 в сумі 695 628 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення від 16 червня 2017 року № 2 (т. 1, а.с. 112).

У зв'язку з наведеним 23 червня 2017 року начальником Відділу Думою Т.П. було складено акт про проведені електронні торги (т. 1, а.с. 72) та акт про реалізацію предмета іпотеки від 23 червня 2017 року на ім'я ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 78), а також постановою від 23 червня 2017 року припинено іпотеку за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу Тишкун Ж.Я. 9 листопада 2006 року за реєстровим № 1202 з Державного реєстру іпотек та знято обмеження у вигляді арешту нерухомого майна, а саме: будівлі пивзаводу загальною площею 1 479, 3 кв. м.; котельні загальною площею 417, 3 кв. м.; складу механічного цеху загальною площею 115,7 кв. м.; складу центрального загальною площею 468,6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Заводу з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т. 1, а.с. 76-77).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Завод посилався, зокрема, на те, що проведені Підприємством електронні торги з продажу майна позивача, які відбулися 6 червня 2017 року на електронному торгівельному майданчику Підприємства, були проведені з грубими порушеннями імперативних законодавчих приписів, оскільки організатором аукціону були допущені порушення порядку формування об'єкта аукціону, а сам продаж нерухомості позивача відбувся на підставі звіту про оцінку, який на той момент втратив чинність.

За таких обставин Завод просив суд визнати недійсними електронні торги з реалізації його арештованого майна, а саме: будівлі пивзаводу загальною площею 1 479,3 кв. м.; котельні загальною площею: 417,3 кв. м.; складу механічного цеху загальною площею 115,7 кв. м.; складу центрального загальною площею 468,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (лот № НОМЕР_2), які відбулися 6 червня 2017 року, визнати недійсним протокол проведення електронних торгів № 261201 від 6 червня 2017 року, складений за результатами проведення вказаних електронних торгів, а також визнати недійсним акт про проведені торги, складений 23 червня 2017 року за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна Заводу.

Порядок реалізації арештованого майна регулюється, зокрема, Законом і Порядком (у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VII (у редакції від 2 червня 2016 року, що набрала чинності 5 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини 1 статті 48 Закону у вищевказаній редакції звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Аналогічні за змістом положення містилися у частині 1 статті 52 Закону у попередній редакції (що діяла до 5 жовтня 2016 року).

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону у попередній редакції (що діяла до 5 жовтня 2016 року) та частини 5 статті 52 Закону в чинній редакції, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у статтею 16 ЦК, згідно з пунктом 2 частини 2 якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

Аналогічне за змістом положення міститься у частині 2 статті 20 ГК України, за якою кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Електронними торгами згідно Порядку є прилюдні торги, що здійснюються в електронній формі.

Відтак, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних (електронних) торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення таких торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частиною 4 статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги

Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1- 3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 6 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, який в силу приписів статті 111 28 ГПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту частини 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, то підставами для визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

В обґрунтування своїх вимог Завод посилався, зокрема, на те, що в порушення пункту 2 Розділу VII Порядку організатором не було опубліковано повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації, що, на думку позивача, призвело до зменшення кількості зареєстрованих учасників торгів та зменшення купівельного попиту нерухомого майна. Крім того, в порушення пункту 2 Розділу VII Порядку та частини 5 статті 43 Закону України "Про іпотеку" Підприємство не повідомило іпотекодавця не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації письмово про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Проте вказані посилання не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

За частиною 3 статті 43 Закону України "Про іпотеку" організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а у разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведених законодавчих положень Підприємством було розміщено публікацію про проведення електронних торгів з продажу предмету іпотеки по лоту № НОМЕР_2 у двох засобах масової інформації, а саме: газеті "Рівненські оголошення" від 18 травня 2017 року № 20 та в газеті "Вісті Рівненщини" від 19 травня 2017 року № 20, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вказаних засобів масової інформації (т. 2, а.с. 31-33).

Слід також зазначити, що згідно частини 5 статті 43 Закону України "Про іпотеку" не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Судом встановлено, що на виконання вищенаведених законодавчих вимог, Підприємство листом від 15 травня 2017 року № 4452/18-18-17 (т. 2, а.с. 30) у встановленому законом порядку письмово повідомило про реєстраційний номер лота, відомості про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів, початкову ціну лота № НОМЕР_2 сторін виконавчого провадження, зокрема, і Завод.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість вищенаведених посилань позивача.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог Завод посилався на те, що проведені Підприємством електронні торги з продажу майна позивача, які відбулися 6 червня 2017 року на електронному торгівельному майданчику Підприємства, були проведені з грубими порушеннями імперативних законодавчих приписів, оскільки організатором аукціону були допущені порушення порядку формування об'єкта аукціону, а самі електронні торги та реалізація майна позивача була проведена на підставі звіту про оцінку, який втратив чинність.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону (в редакції, чинній з 5 жовтня 2016 року) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів вбачається, що примусова реалізація майна боржника є виконавчою дією, яка, з урахуванням положень статті 57 цього Закону, розпочинається з визначення вартості та оцінки такого майна та закінчується фактичним продажем цього майна.

Згідно з частиною 7 Прикінцевих та Перехідних положень зазначеного Закону (в редакції, чинній з 5 жовтня 2016 року та на час вирішення даного спору) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що здійснення виконавчої дії з продажу нерухомого майна позивача на спірних електронних торгах було розпочато 8 серпня 2016 року, тобто з моменту винесення державним виконавцем Відділу Вербицьким М.П. постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 8 серпня 2016 року ВП № 51693888 (т. 1, а.с. 170).

Відтак, здійснення зазначеної виконавчої дії було розпочато до набрання чинності Законом в редакції, чинній з 5 жовтня 2016 року, а відтак такі дії завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто згідно положень Закону № 606-XIV у відповідній редакції.

Більше того, звіт про оцінку комплексу будівель у складі чотирьох об'єктів за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер звіту № 160921/2), проведений приватним підприємством "Експерт-Рівне-Консалт", датований 21 вересня 2016 року (т. 1, а.с. 137-167). Факт підписання цього звіту оцінювачем 21 вересня 2017 року, тобто до моменту набрання чинності Законом від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, також підтверджується відомостями, зазначеними самим Відділом у його відзиві на позовну заяву від 23 серпня 2017 року № 4817 (т. 1, а.с. 53).

Відповідно до частини 5 статті 58 Закону (у редакції, чинній до 5 жовтня 2016 року) звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Згідно з частиною 5 статті 62 цього Закону не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Зі змісту вищенаведених нормативних законодавчих приписів вбачається, що оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах. На момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини 5 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 28 січня 2015 року у справі № 6-27цс14, від 29 червня 2016 року у справі № 6-547цс16, яка в силу приписів статті 111 28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, звіт про оцінку комплексу будівель у складі чотирьох об'єктів за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер звіту № 160921/2), проведений приватним підприємством "Експерт-Рівне-Консалт", датований 21 вересня 2016 року, тоді як спірні електронні торги (повторні) відбулися лише 6 червня 2017 року, тобто більш ніж через 6 місяців після дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності, що свідчить про порушення установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на спірних торгах.

Водночас зміна правової позиції та зазначення Відділом у відзиві на позовну заяву від 19 вересня 2017 року № 5366/6 (т. 2, а.с. 48-52), що звіт про оцінку нерухомого майна позивача був підписаний оцінювачем не 21 вересня 2016 року, а 16 листопада 2016 року, оцінюється судом критично з огляду на таке.

Як вже було зазначено, оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах.

Отже, навіть за припущення, що такий звіт був дійсно підписаний експертом приватного підприємства "Експерт-Рівне-Консалт" 16 листопада 2016 року, з моменту такого підписання та до моменту фактичної реалізації майна Заводу на спірних електронних торгах 6 червня 2017 року, минуло більше шести місяців, що прямо суперечить вищенаведеним нормативним приписам та висновкам Верховного Суду України.

Посилання відповідачів на пункт 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону (в редакції, чинній з 5 жовтня 2016 року та на час вирішення даного спору) також не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно пункту 8 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим Законом, продовжує реалізовуватися у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим Законом. Якщо оцінка (уцінка) арештованого майна не проведена до набрання чинності цим Законом, вона проводиться в порядку, визначеному цим Законом.

Зі змісту даного положення вбачається, що в порядку, визначеному цим Законом (в редакції, що набрала чинності з 5 жовтня 2016 року), проводиться оцінка (уцінка) тільки того арештованого майна, яке не було оцінено (уцінено) станом на дату набрання чинності цим нормативно-правовим актом.

Водночас зі змісту наявної у матеріалах справи копії звіту про оцінку комплексу будівель у складі чотирьох об'єктів за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер звіту № 160921/2), проведеного приватним підприємством "Експерт-Рівне-Консалт" (т. 1, а.с. 27, 139), вбачається, що оцінка нерухомого майна Заводу була проведена станом на 21 вересня 2016 року, тобто до набрання чинності Законом № 1404-19.

Також в обґрунтування своїх вимог Завод посилався на те, що проведені Підприємством електронні торги з продажу майна позивача, які відбулися 6 червня 2017 року на електронному торгівельному майданчику вищевказаного відповідача, були проведені з грубими порушеннями імперативних законодавчих приписів, оскільки організатором аукціону були допущені порушення порядку формування об'єкта аукціону, а саме неправомірно поділено майновий комплекс позивача на окремі частини, що значно знизило ціну реалізації такого майна та коло його потенційних покупців.

Заперечуючи проти вказаних вимог, відповідачі посилалися на те, що згідно договору купівлі-продажу від 16 вересня 2004 року № 1379, посвідченого державним нотаріусом Острозької державної нотаріальної контори Рівненської області Сержант Н.М., Заводом було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Явір" у власність майновий комплекс, до складу якого, окрім нерухомого майна, яке було об'єктом продажу на спірних електронних торгах, входила також і будівля цеху розливу пива загальною площею 1 151,8 кв. м. та конюшні загальною площею 46,3 кв. м. (яка на час розгляду даного спору зруйнована і списана).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору іпотеки від 26 липня 2006 року № 830, посвідченого приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу Тишкун Ж.Я., наведений цех розливу пива також було передано Заводом в іпотеку Філії Рівненського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Проте, у зв'язку з невиконанням позивачем перед наведеною банківською установою взятих кредитних зобов'язань, іпотекодержателем було звернуто стягнення на згадане майно іпотекодавця.

У подальшому 25 березня 2015 року за результатами проведених Підприємством електронних торгів щодо реалізації арештованого майна ОСОБА_9 після уцінки на третіх торгах було придбано лот № 50290 - будівлю цеху розливу пива загальною площею 1 151,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згодом ОСОБА_9 отримано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та здійснено державну реєстрацію права власності на зазначену будівлю.

Крім того, згідно з додатком до договору купівлі-продажу від 16 вересня 2004 року № 1379 до складу придбаного позивачем майнового комплексу також входило виробниче обладнання, яке однак не було предметом іпотеки та у вартість нерухомого майна, проданого на спірних торгах, не включалося.

Таким чином, Відділ зазначив про те, що майновий комплекс колишнього пивзаводу, придбаний Заводом на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2004 року № 1379, на його думку, перестав існувати та був поділений на частини задовго до виставлення на продаж нерухомого майна позивача шляхом проведення спірних електронних торгів.

Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Зі змісту вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що істотною рисою підприємства як сукупності різних видів майна є те, що ця сукупність є єдиною у розумінні того, що саме об'єднане майно забезпечує виробничу діяльність усього комплексу юридичної особи.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу можуть входити усі види майна, призначені для його діяльності: земельні ділянки, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші суб'єктивні цивільні права.

З наведеного переліку вбачається, що не все майно, що входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу є нерухомим - наприклад, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку. Але при цьому, підприємство як єдиний майновий комплекс визнається законом нерухомістю, а отже на нього розповсюджують дію статті 181 та 182 ЦК України. Проте це не означає, що юридична особа - власник такого єдиного майнового комплексу не може окремо розпоряджатись своїм правом власності на окремі речі цього об'єкту.

У той же час в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України відповідачами, зокрема, Відділом, не було доведено суду належними і допустимими доказами того факту, що майновий комплекс, придбаний Заводом на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2004 року № 1379, перестав існувати та був поділений на частини задовго до виставлення на продаж нерухомого майна позивача шляхом проведення спірних електронних торгів, оскільки відчуження певної частини майнового комплексу не свідчить про безумовну ліквідацію та припинення існування майнового комплексу як такого.

Більше того, зі змісту наявних у матеріалах справи документів, зокрема, висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 11 серпня 2017 року № 8563 (т. 1, а.с. 119), вбачається, що згідно матеріалів технічної інвентаризації на дату складання цього висновку спірний майновий комплекс існував як об'єкт нерухомого майна.

Відтак, враховуючи можливість продажу майнового комплексу частинами лише в разі неможливості його продажу як єдиного (цілісного) майнового комплексу, а також беручи до уваги, що вищевказане майно Заводу було реалізовано Підприємством на спірних електронних торгах як окремі об'єкти нерухомості, суд дійшов висновку про порушення наведеними торгами прав та охоронюваних законом інтересів позивача як власника такого майна, оскільки порушення порядку продажу майна боржника фактично призвело до недоотримання останнім коштів від його реалізації.

Заперечуючи проти задоволення позову, Відділ також посилався, зокрема, на те, що 25 березня 2015 року за результатами проведених Підприємством електронних торгів щодо реалізації арештованого майна ОСОБА_9 після уцінки на третіх торгах було придбано лот № 50290 - будівлю цеху розливу пива загальною площею 1 151,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згодом ОСОБА_9 отримано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та здійснено державну реєстрацію права власності на зазначену будівлю. Разом з тим Заводом не оскаржувалися результати наведених торгів, що, на думку Відділу, свідчить про згоду позивача на продаж належного останньому майнового комплексу частинами та відсутність порушення прав та законних інтересів Заводу таким продажем.

Проте наведені посилання даного відповідача не беруться судом до уваги з огляду на те, що сам лише факт відсутності оскарження позивачем результатів вищенаведених торгів не може безпосередньо свідчити про дотримання усіх прав та охоронюваних законом інтересів Заводу, а також не може підтверджувати законність та дотримання імперативних законодавчих приписів під час проведення спірних електронних торгів.

Отже, зважаючи на встановлені під час розгляду даної справи факти порушення установлених законодавством правил реалізації майна на спірних торгах, проведення продажу майна позивача на підставі звіту про його оцінку, який на час фактичної реалізації нерухомого майна Заводу втратив чинність, а також зважаючи на встановлену судом наявність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача проведеними 6 червня 2017 року електронними торгами, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Заводу про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна позивача, а саме: будівлі пивзаводу, загальною площею: 1 479,3 кв. м.; котельні, загальною площею: 417,3 кв. м.; складу механічного цеху загальною площею 115,7 кв. м.; складу центрального, загальною площею: 468,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (лот № НОМЕР_2), які відбулися 6 червня 2017 року, а також про визнання недійсним складеного за результатами проведення зазначених електронних торгів відповідного протоколу від 6 червня 2017 року № 261201.

Враховуючи наявність правових підстав для задоволення вищенаведених вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову Заводу і в частині визнання недійсним акту про проведені торги, складеного 23 червня 2017 року за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна Заводу, оскільки така вимога є похідною від вимог про визнання недійсними результатів вищевказаних електронних торгів та відповідного протоколу про їх проведення від 6 червня 2017 року № 261201.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).

Зважаючи на все вищенаведене, даний позов підлягає задоволенню.

Беручи до уваги наявність правових підстав для задоволення позову Заводу, судові витрати (ураховуючи, в тому числі, витрати Заводу за подання до суду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, яку було задоволено судом) згідно статті 49 ГПК України покладаються на відповідачів у рівній мірі.

Керуючись статтями 1, 12, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Острозький завод безалкогольних напоїв", а саме: будівлі пивзаводу, загальною площею: 1 479,3 кв. м.; котельні, загальною площею: 417,3 кв. м.; складу механічного цеху загальною площею 115,7 кв. м.; складу центрального, загальною площею: 468,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (лот № НОМЕР_2), які відбулися 6 червня 2017 року.

Визнати недійсним протокол проведення електронних торгів № 261201 від 6 червня 2017 року, складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Острозький завод безалкогольних напоїв", а саме: будівлі пивзаводу загальною площею 1 479,3 кв. м.; котельні загальною площею 417,3 кв. м.; складу механічного цеху загальною площею 115,7 кв. м.; складу центрального загальною площею 468,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (лот № НОМЕР_2), що відбулися 6 червня 2017 року.

Визнати недійсним акт про проведені торги, складений 23 червня 2017 року за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Острозький завод безалкогольних напоїв", а саме: будівлі пивзаводу загальною площею 1 479,3 кв. м.; котельні загальною площею 417,3 кв. м.; складу механічного цеху загальною площею 115,7 кв. м.; складу центрального загальною площею 468,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (лот № НОМЕР_2), що відбулися 6 червня 2017 року.

Стягнути з Державного підприємства "Сетам" (01001, місто Київ, вулиця Стрілецька, будинок 4-6, ідентифікаційний код: 39958500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Острозький завод безалкогольних напоїв" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_3) 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Острозького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (35800, Рівненська область, місто Острог, проспект Незалежності, будинок 9, ідентифікаційний код: 34838377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Острозький завод безалкогольних напоїв" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_3) 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 7 примірників:

1- до справи;

2 - позивачу рекомендованим (35800, Рівненська обл., м. Острог, вул. Бельмаж, буд. 97);

3 - відповідачу-1 рекомендованим (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6);

4 - відповідачу-2 рекомендованим (35800, Рівненська обл., м. Острог, проспект Незалежності, буд. 9);

5 - третій особі на стороні позивача рекомендованим (АДРЕСА_3;

6 - третій особі-1 на стороні відповідачів рекомендованим (АДРЕСА_2);

7 - третій особі-2 на стороні відповідачів рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 16).