Рішення

від 10.10.2017 по справі 920/495/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.2017 Справа № 920/495/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» , м.Черкаси,

до відповідача ОСОБА_1 освіти Конотопської районної державної адміністрації, м. Конотоп, Сумська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галузеве підприємство «Промсервіс» , м. Суми,

про стягнення 451 121 грн. 68 коп.

Головуючий суддя Резніченко О.Ю.

Суддя Соп`яненко О.Ю.

Суддя Левченко П.І.

Представники:

Прокурор: Луцик О.О. (посвідчення № 002850 від 06.09.2012);

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 24.05.2017);

Від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 01-30/1021 від 15.08.2017);

Від третьої особи - не з'явився;

У судовому засіданні присутній представник Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" - ОСОБА_4;

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

У судовому засіданні 20.09.2017 судом оголошено перерву до 10.10.2017 об11 год. 00 хв.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 399 595 грн. 04 коп. основного боргу,23 554 грн. 99 коп. пені та 27 971 грн. 65 коп. штрафу за невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого у січні 2017 року 33 781 куб. м. природного газу за договором № С/153-16 від 30.06.2016 та додатковою угодою № 5 до договору від 30.12.2016.

Відповідач проти позову заперечує (відзив від 12.06.2017, том 1 а. с. 39) з огляду на те, що 17.01.2017 він уклав договір постачання природного газу № 421.10 із ТОВ Галузеве підприємство Промсервіс та саме вказане підприємство поставило відповідачу у січні 2017 року 33 781 куб.м. природного газу на загальну суму 265 780,98 грн., що підтверджується актом № 120/421.10 від 31.01.2017 (том 1 а.с. 45). Заборгованість у відповідача перед позивачем за договором № С/153-16 від 30.06.2016 та додатковою угодою до договору від 30.12.2016 відсутня.

20.07.2017 до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Галузеве підприємство Промсервіс .

Третя особа 28.08.2017 подала пояснення по справі (том 1 а.с. 175), в яких повідомила, що 03.02.2017 відповідач направив на його електронну адресу акт про фактичний обсяг розподіленого природного газу споживачу в січні 2017 року. На підставі вказаного акту третьою особою було складено та направлено відповідачу акт приймання - передачі природного газу за січень 2017 року та рахунок на оплату. Крім того, третя особа повідомляла про намір вжити заходів для врегулювання спору між сторонами.

У судовому засіданні 20.09.2017 представник третьої особи пояснив, що у січні 2017 року природний газ у кількості 33781 куб.м. він відповідачу не поставляв, а поставку здійснював позивач. Грошові кошти у розмірі 265 189,98 грн., отримані ним від відповідача згідно платіжного доручення від 02.02.2017 (том 1 а.с. 4), рахуються на підприємстві як передплата. Вказані кошти можуть буті повернуті відповідачу за його заявою або зараховані в наступний період (протокол судового засідання - том 1 а.с.- 13).

09.10.2017 до суду надійшло клопотання від відповідач про залучення в якості відповідача по справі ТОВ Галузеве підприємство Промсервіс . (том 2 а.с. 19) Клопотання обґрунтоване тим, що при звірці з ПАТ Сумигаз встановлено, що відповідачу газ поставлявся у січні 2017 року не ТОВ Галузеве підприємство Промсервіс , а позивачем. Тому, оскільки предметом позиву є стягнення боргу за поставлений у січні 2017 року природний газ, гроші за який від відповідача отримала третя особа, відповідач просить суд залучити вказану особу до участі у справі в якості відповідача.

Суд вважає, що зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає з огляду на наступне: відповідно до ч.3 ст. 21 ГПК України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Ч.1 ст. 24 ГПУ України встановлює, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за договором № С/153-16 від 30.06.2016 та додатковою угодою до договору від 30.12.2016.

Вказана вимога позивача пред`явлена до відповідача як до сторони вищезазначеного договору. В той же час між позивачем та третьою особою відсутні будь-які матеріально-правові зобов'язання. Тому вимога позивача за даним провадженням не може бути заявлена до третьої особи, що виключає залучення ТОВ Галузеве підприємство Промсервіс до участі у справі в якості відповідача.

Матеріально-правові відносини, що склались між відповідачем та третьою особою за іншим договором не може бути предметом дослідження у даній справ, а може бути предметом окремого судового провадження.

Ухвалою суду від 05.07.2017ст. 65 ГПК України було зобов'язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі по тексту ПАТ Сумигиз ) подати письмові пояснення по справі та витребувано документи, необхідні для розгляду справи по суті.

18.07.2017 ПАТ Сумигаз були подані витребувані судом документи та письмові пояснення по суті справи, згідно яких ПАТ Сумигаз підтвердив, що споживання природного газу за січень 2017 року відповідачем відбувалось за наявності заявленої та підтвердженою номінації газу постачальником - позивачем.

20.09.2017 заяву про вступ у справу подав прокурор.

20.09.2017 та 10.10.2017 прокурором подані письмові пояснення по справі, відповідно до яких прокурор вважає позовні вимоги необґрунтованими, так як у позивача згідно умов додаткової угоди до договору від 30.12.216 було виключне право на поставку відповідачу природного газу на загальну суму 87 561,29 грн. обсягом 10 007 куб. м. У позивача були відсутні будь-які правові підстави для постачання відповідачу 33 781 куб.м. газу у січні 2017 року, а вказаний обсяг природного газу був поставлений третьою особою.

20.09.2017 позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з явкою його представника в судове засідання (том 1 а.с. 205). В судовому засіданні 10.10.2017 позивачем подані докази на підтвердження зазначених витрат.

Протягом розгляду справи по суті сторонами, третьою особою, ПАТ Сумигаз неодноразово подавались додаткові пояснення та письмові докази, які залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2016 між сторонами був укладений договір № С/153-16 про постачання природного газу від 30.06.2016 (далі по тексту - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2016 році природний газ в обсягах і порядку, передбачених договором, а відповідач - прийняти газ та оплатити його. Відповідно до п. 1.2 договору визначені обсяги постачання природного газу та встановлено, що дані обсяги є плановими та можуть зменшуватись або збільшуватись залежно від реального фінансування видатків та потреб відповідача.

30.12.2016 між сторонами була укладена додаткова угода № 5 до договору (далі по тексту додаткова угода), якою передбачено, що у січні 2017 позивач передає відповідачу 10 007 куб. м. природного газу за ціною 8 750,00 грн. за 1000 куб.м. Сторони встановили строк дії додаткової угоди до 31.01.2017 та п. 4 передбачили, що всі інші умови договору № С/153-16 про постачання природного газу від 30.06.2016 залишаються без змін.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у січні 2017 року відповідач замість 10 007 куб. м. природного газу фактично отримав 33 781 куб. м., тому відповідачем було понадлімітно спожито 23 774 куб. м.природного газу.

16.02.2017 позивач направив на адресу відповідача лист № 34/08 (том 1 а.с. 23), в якому запропонував відповідачу невідкладно оформити акт прийому - передачі газу за січень 2017 року.

Відповідач у відповіді від 20.02.2017 за № 01-30/291 (том 1 а.с. 24) відмовився від оплати газу та підписання актів у зв'язку із тим, що 17.01.2017 між ним та ТОВ Галузеве підприємство Промсервіс був укладений договір на постачання природного газу у 2017 році та за поставлений у січні 2017 року новим постачальником природний газ була проведена оплата в сумі 260 180,98 грн.

10.04.2017 позивачем був складений акт-претензія (том 1 а.с. 25) про нарахування збитків та надіслано відповідачу згідно опису вкладення до цінного листа (том 1 а.с. 36). Однак, відповідачем не було подано відповіді на вказаний акт.

Тому, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та додаткової угоди в частині оплати природного газу у січні 2017 року позивач був змушений звернутися до суду із позовною вимогою про стягнення 399 595,04 грн. заборгованості, 23 559,99 грн. пені за період з 13.02.2017 по 19.05.2017 та 27 971,65 грн. штрафу.

Заборгованість у розмірі 399 595,04 грн. розрахована позивачем, виходячи з того, що:

- 85 561,29 грн. - це борг за спожитий у січні 2017 року природний газ в обсязі 10 007 куб. м. по ціні 8 750,00 грн. за 1000 куб. м. (додаткова угода №5)

- 312 033,75 грн. - заборгованість за понадлімітно спожитий природний газу січні 2017 року в обсязі 23 774 кв. м. по ціні 13 125,00 грн. за 1000 куб. м. (ціна розрахована згідно Правил постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, п.70, ст.II).

Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем регламентуються параграфом 1 гл. 30 Господарського кодексу України, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 (далі по тексту - Кодекс ГТС), Законом України Про ринок природного газу , умовами договору та додаткової угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" суб'єктами ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципами відповідальності суб'єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Пунктами 6, 17 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що газорозподільна система - це технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам; оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах (ст. 37 Закону України "Про ринок природного газу").

Згідно п. 1 гл. З розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" за договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

31.01.2016 року між ПАТ Сумигаз та ОСОБА_1 освіти Конотопської районної державної адміністрації Сумської області було укладено публічний договір розподілу природного газу шляхом писання заяви-приєднання № 09420243КRВВ016.

За умовами п. 3.1 Типового договору розподілу природного газу санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором.

Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником (п. п. 1 - 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРС).

За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

Пунктом 4 глави і розділу І Кодексу ГРС встановлено, що підтверджений обсяг природного газу це об'єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС.

Місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрання з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності); небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації; несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Відповідно до п. 2 глави 2 розділу XI Кодексу ГТС замовник послуг транспортування має право подати по точці (точках) входу та точці (точках) виходу місячну номінацію на період не більше одного місяця в розрізі кожної доби. Місячна номінація на наступний газовий місяць приймається оператором газотранспортної системи в період з 15 по 20 число місяця (включно), що йде перед газовим місяцем транспортування. Якщо замовник послуг транспортування надає більше ніж одну місячну номінацію по одній і тій самій точці входу/виходу в строк до 20 числа місяця, що йде перед газовим місяцем транспортування, оператор газотранспортної системи розгляне місячну номінацію, яка була одержана останньою. Оператор газотранспортної системи повинен повідомити замовника послуг транспортування про підтвердження або відхилення місячної номінації у строк до 25 числа (включно) місяця, що йде перед газовим місяцем транспортування.

У випадку, коли замовник послуг транспортування не подасть оператору газотранспортної системи місячну номінацію згідно з положеннями пункту 2 цієї глави або номінацію на наступну газову добу протягом часу, вказаного в пункті 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування з обсягами природного газу, що дорівнює "0" (нулю) відносно замовлено точки входу/виходу (п. 6 глави 2 розділу XI Кодексу ГТС).

Відповідно до п. п. 2, 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГТС фактичний розподіл природного газу, належного споживачу (його постачальнику), здійснюється Оператором ГРМ в загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача. По об'єктах споживачів, що не є побутовими, споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється рівномірно, виходячи з добової норми, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому місячний обсяг їх споживання не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу.

Також сторони у розділі 4 договору на виконання приписів вищезгаданих нормативно-правових актів врегулювали порядок та умови постачання, приймання та обліку газу. Так, відповідно до п. 4.1 договору кількість поставленого відповідачу газу визначається за показниками, встановленого у відповідача комерційного вузла обліку, та підтверджується оператором ГРМ та/або оператором ГТС.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що приймання - передача газу, поставленого позивачем та прийнятого відповідачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання - передачі, які є невід'ємними частинами договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.п. 4.3.1 договору для складання актів приймання - передачі природного газу, відповідач до 03числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов'язаний надати позивачу копію акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (транспортованого) природного газу відповідачу складеного між відповідачем та оператором ГРМ або оператором ГТС.

Згідно з п.п. 4.3.2 договору на підставі отриманих від відповідача даних та/або даних оператора ГТС позивач протягом 3 (трьох) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання-передачі природного газу та направляє їх відповідачу.

Пункт 4.4 договору передбачає, що відповідач протягом 2 (двох) днів з дати одержання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Також, згідно з п. 4.5 договору у разі невиконання обов'язку, передбаченого п. 4.4 даного договору, газ вважається поставленим і прийнятим відповідачем від позивача на підставі даних позивача та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надається оператором ГТС та/або оператором ГРМ до врегулювання розбіжностей згідно договору або в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що від позивача надійшла заявка (номінація) на поставку газу відповідачу на січень 2017 року, яка була підтверджена ПАТ Укртрансгаз (реєстр розподілу природного газу - том 1 а.с. 123; погоджені оператором ГРС місячні номінації ЗПТ від 30.01.2017 на точках виходу та підтверджені оператором ГТС станом на 31.01.2017 - том 1 а.с. 126).

Згідно із вказаними реєстрами позивачу було погоджено для відповідача місячна номінація 25000 куб. м., а фактично було спожито відповідачем 33 781 куб. м.

При цьому, у січні 2017 року серед споживачів третьої особи, для яких вона погоджувала (номінувала) обсяги природного газу згідно реєстру (том 1 а.с. 124-125), відповідач відсутній.

Отже фактичне споживання відповідачем 33 781 куб. м. природного газу в січні 2017 року відбулося за наявності підтверджених обсягів природного газу (лімітів) та заявленої і підтвердженої номінації за постачальником - позивачем.

Також, суд бере до уваги пояснення третьої особи, які її представник надав у судовому засіданні 20.09.2017 та згідно яких ТОВ Галузеве підприємство Промсервіс в січні 2017 року не здійснювало поставку природного газу відповідачу, а отримані кошти є переплатою.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт поставки від позивача та фактичного споживання відповідачем у січні 2017 року 33 781 куб. м. природного газу за договором та додатковою угодою.

В зв'язку з вищевикладеним, судом не беруться до уваги заперечення відповідача та прокурора щодо неможливості постачання позивачем природного газу у визначених договором обсягах у зв'язку із обмеженням умовами договору та додаткової угоди кількості природного газу у розмірі 10 007 куб. м.

Однак суд вважає необґрунтованим визначення позивачем ціни спожитого відповідачем у січня 2017 року природного газу у розмірі 399 595,04 грн., в тому числі;

- 87 561,29 грн. - 10 007 куб.м. природного газу за ціною 8 750,00 грн. за 1000 куб. м.

- 312 633,75 грн. - 23 774 куб. м. природного газу за ціною 13 125,00 грн. за 1000 куб. м.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди ціна газу, що передається по цій додатковій угоді за 1000 куб. м. газу складає разом 8750,00 грн.

Згідно із п. 2.5 договору зміна ціни природного газу визначається в додаткових угодах до даного договору, погоджується сторонами до 20-го числа місяця, що передує місяцю поставки та не може бути змінена після даного терміну, крім випадку передбаченого п. 2.6 з обов'язковим оформленням додаткової угоди.

Судом встановлено, що по додатковій угоді в січні 2017 року позивачем передано відповідачу 33 781 куб. м. природного газу, а ціна, узгоджена сторонами склала 8 750,00 грн. за 1000 куб. м.

Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість у розмірі 295 583,75 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення суми основної заборгованості позивачу відмовляється.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 23 554,99 грн. пені за період з 13.02.2017 по 19.05.2017 та 27 971,65 грн. штрафу.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані п. 7.2 договору, згідно якого в разі порушення відповідачем порядку та строків оплати поставленого позивачем газу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу.

Однак згідно із п. 3.3 договору розрахунки за спожитий природний газ проводяться шляхом оплати відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача згідно рахунків за отриманий товар з відстрочкою платежу до 10 календарних днів.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Сторони самостійно визначили у договорі подію, із настанням якої у відповідача виникає обов'язок сплатити борг та настає прострочення виконання зобов'язання - виставлення рахунку. Однак, позивачем не подано суду доказів надсилання на адресу відповідача рахунків для оплати спожитого у січні 2017 року природного газу.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим визначення позивачем періоду нарахування пені з 13.02.2017 у зв'язку із непідтвердженням початку прострочення відповідачем саме з цієї дати відповідними доказами.

Прострочення відповідача щодо стягнення штрафу позивач визначає з 10.02.2017, але, як зазначено вище, не обґрунтовує свої вимоги в цій частині належними та допустимими доказами.

Тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 23 554,99 грн. пені за період з 13.02.2017 по 19.04.2017 та 27 971,65 грн. штрафу.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

За загальними правилами обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар (ст. 692 ЦК України).

Таким чином обов'язок щодо сплати суми основного боргу за спожитий природний газ у січні 2017 року виник у відповідача після його фактичного отримання, але не був виконаний у зв'язку з відмовою відповідача від сплати, яка викладена у листі від 20.02.2017 за № 01-30/291 (том. 1 а.с. 24).

20.09.2017 позивач подав клопотання № 19/091 від 19.09.2017, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати, пов'язані з явкою його представника у судові засідання по справі 19.06.2017, 05.07.2017, 16.08.217, 28.08.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПУ України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Разом з цим, явка представника позивача судом обов'язковою не визнавалась.

Враховуючи вищевикладене суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання № 19/091 від 19.09.2017.

Виходячи з фактичних обставин справи, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 4 433 грн. 76 коп. відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 освіти Конотопської районної державної адміністрації (вул. Михайла Сусло, буд. 21 А, м. Конотоп, Сумська область41600, код ЄДРПОУ 02147747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв (вул. Гоголя, 137, оф. 15, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 36860996) 295 583 грн. 75 коп. заборгованості, 4 433 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2017.

Головуючий суддя О.Ю. РЕЗНІЧЕНКО

Суддя О.Ю. СОП`ЯНЕНКО

Суддя П.І. ЛЕВЧЕНКО