Постанова

від 30.11.2017 по справі 920/495/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа № 920/495/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

прокурор - Захарова Н.О.;

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - не з'явився;

3-тя особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3399С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 10 жовтня 2017 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» , м. Черкаси

до Відділу освіти Конотопської районної державної адміністрації, м. Конотоп Сумської обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галузеве підприємство »Промсервіс» , м. Суми

за участю прокуратури Сумської області

про стягнення 451121,68 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 10 жовтня 2017 року по справі №920/495/17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Резніченко О.Ю., суддя Соп'яненко О.Ю., суддя Левченко П.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти Конотопської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» 295 583,75 грн заборгованості, 4433,76 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач із указаним рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати частково, постановити нове, яким позов задовольнити повністю.

У запереченнях на апеляційну скаргу прокуратура Сумської області зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.

Відділ освіти Конотопської районної державної адміністрації у відзиві на апеляційну скаргу також зазначив, що з висновками суду першої інстанції погоджується, просив залишити рішення господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Будучи належним чином ухвалою суду від 09.11.2017 року повідомленими про дату і місце судового розгляду, відповідач і третя особа у судове засідання не з'явились, повноважних представників до суду не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що явка сторін не була судом визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності вказаних сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.06.2016 між сторонами був укладений договір № С/153-16 про постачання природного газу від 30.06.2016 (далі по тексту - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2016 році природний газ в обсягах і порядку, передбачених договором, а відповідач - прийняти газ та оплатити його. Пунктом 1.2 договору визначені обсяги постачання природного газу та встановлено, що дані обсяги є плановими та можуть зменшуватись або збільшуватись залежно від реального фінансування видатків та потреб відповідача.

Між сторонами 30.12.2016 року була укладена додаткова угода № 5 до договору (далі по тексту додаткова угода), якою передбачено, що у січні 2017 позивач передає відповідачу 10 007 куб. м. природного газу за ціною 8 750,00 грн. за 1000 куб.м. Сторони встановили строк дії додаткової угоди до 31.01.2017 та п. 4 передбачили, що всі інші умови договору № С/153-16 про постачання природного газу від 30.06.2016 залишаються без змін.

Позивач зазначає, що у січні 2017 року відповідач замість 10 007 куб. м. природного газу фактично отримав 33 781 куб. м., тому відповідачем було понадлімітно спожито 23 774 куб. м.природного газу.

Позивач 16.02.2017 року направив на адресу відповідача лист № 34/08, в якому запропонував відповідачу невідкладно оформити акт прийому - передачі газу за січень 2017 року.

Відповідач у відповіді від 20.02.2017 за № 01-30/291 відмовився від оплати газу та підписання актів у зв'язку із тим, що 17.01.2017 між ним та ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» був укладений договір на постачання природного газу у 2017 році та за поставлений у січні 2017 року новим постачальником природний газ була проведена оплата в сумі 260 180,98 грн.

Позивачем 10.04.2017 року був складений акт-претензія про нарахування збитків та надіслано відповідачу згідно опису вкладення до цінного листа.

Однак, відповідачем не було надано відповіді на вказаний акт.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення 399 595,04 грн. заборгованості, 23 554,99 грн. пені за період з 13.02.2017 по 19.05.2017 та 27 971,65 грн. штрафу.

Позивач надав розрахунок наліченої заборгованості у сумі 399 595,04 грн, з яких 85 561,29 грн - це борг за спожитий у січні 2017 року природний газ в обсязі 10 007 куб. м. по ціні 8 750,00 грн. за 1000 куб. м. (додаткова угода №5); 312 033,75 грн. - заборгованість за понадлімітно спожитий природний газ у січні 2017 року в обсязі 23 774 кв. м. по ціні 13 125,00 грн. за 1000 куб. м. (ціна розрахована згідно Правил постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, п.70, ст. II).

Перевіривши наданий розрахунок, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення основного боргу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 гл. 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" за договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 31.01.2016 року між ПАТ «Сумигаз» та Відділом освіти Конотопської районної державної адміністрації Сумської області було укладено публічний договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 09420243КRВВ016.

За умовами п. 3.1 Типового договору розподілу природного газу санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором.

Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником (п. п. 1 - 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРС).

За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

Пунктом 4 глави і розділу І Кодексу ГРС встановлено, що підтверджений обсяг природного газу це об'єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС.

Місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрання з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності); небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації; несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Відповідно до п. 2 глави 2 розділу XI Кодексу ГТС замовник послуг транспортування має право подати по точці (точках) входу та точці (точках) виходу місячну номінацію на період не більше одного місяця в розрізі кожної доби. Місячна номінація на наступний газовий місяць приймається оператором газотранспортної системи в період з 15 по 20 число місяця (включно), що йде перед газовим місяцем транспортування. Якщо замовник послуг транспортування надає більше ніж одну місячну номінацію по одній і тій самій точці входу/виходу в строк до 20 числа місяця, що йде перед газовим місяцем транспортування, оператор газотранспортної системи розгляне місячну номінацію, яка була одержана останньою. Оператор газотранспортної системи повинен повідомити замовника послуг транспортування про підтвердження або відхилення місячної номінації у строк до 25 числа (включно) місяця, що йде перед газовим місяцем транспортування.

У випадку, коли замовник послуг транспортування не подасть оператору газотранспортної системи місячну номінацію згідно з положеннями пункту 2 цієї глави або номінацію на наступну газову добу протягом часу, вказаного в пункті 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування з обсягами природного газу, що дорівнює "0" (нулю) відносно замовлено точки входу/виходу (п. 6 глави 2 розділу XI Кодексу ГТС).

Відповідно до п. п. 2, 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГТС фактичний розподіл природного газу, належного споживачу (його постачальнику), здійснюється Оператором ГРМ в загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача. По об'єктах споживачів, що не є побутовими, споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється рівномірно, виходячи з добової норми, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому місячний обсяг їх споживання не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу.

Сторони у розділі 4 договору на виконання приписів вказаних нормативно-правових актів врегулювали порядок та умови постачання, приймання та обліку газу.

Так, відповідно до п. 4.1 договору кількість поставленого відповідачу газу визначається за показниками, встановленого у відповідача комерційного вузла обліку, та підтверджується оператором ГРМ та/або оператором ГТС.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що приймання - передача газу, поставленого позивачем та прийнятого відповідачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання - передачі, які є невід'ємними частинами договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.п. 4.3.1 договору для складання актів приймання - передачі природного газу, відповідач до 03 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов'язаний надати позивачу копію акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (транспортованого) природного газу відповідачу складеного між відповідачем та оператором ГРМ або оператором ГТС.

Згідно з п.п. 4.3.2 договору на підставі отриманих від відповідача даних та/або даних оператора ГТС позивач протягом 3 (трьох) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання-передачі природного газу та направляє їх відповідачу .

Пункт 4.4 договору передбачає, що відповідач протягом 2 (двох) днів з дати одержання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Також, згідно з п. 4.5 договору у разі невиконання обов'язку, передбаченого п. 4.4 даного договору, газ вважається поставленим і прийнятим відповідачем від позивача на підставі даних позивача та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надається оператором ГТС та/або оператором ГРМ до врегулювання розбіжностей згідно договору або в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що від позивача надійшла заявка (номінація) на поставку газу відповідачу на січень 2017 року, яка була підтверджена ПАТ «Укртрансгаз» (реєстр розподілу природного газу - том 1 а.с. 123; погоджені оператором ГРС місячні номінації ЗПТ від 30.01.2017 на точках виходу та підтверджені оператором ГТС станом на 31.01.2017 - том 1 а.с. 126).

Згідно із вказаними реєстрами позивачу було погоджено для відповідача місячна номінація 25000 куб. м., а фактично спожито 33 781 куб. м.

При цьому, у січні 2017 року серед споживачів третьої особи, для яких вона погоджувала (номінувала) обсяги природного газу згідно реєстру, відповідач відсутній.

Отже, фактичне споживання відповідачем 33 781 куб. м. природного газу в січні 2017 року відбулося за наявності підтверджених обсягів природного газу (лімітів) та заявленої і підтвердженої номінації за постачальником - позивачем.

ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» зазначає, що воно в січні 2017 року не здійснювало поставку природного газу відповідачу, а отримані кошти є переплатою.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем та фактичного споживання відповідачем у січні 2017 року 33 781 куб. м. природного газу за договором та додатковою угодою.

Однак, суд вважає необґрунтованим визначення позивачем ціни спожитого відповідачем у січня 2017 року природного газу у розмірі 399 595,04 грн:

- 87 561,29 грн. - 10 007 куб.м. природного газу за ціною 8 750,00 грн. за 1000 куб. м.

- 312 033,75 грн. - 23 774 куб. м. природного газу за ціною 13 125,00 грн. за 1000 куб. м.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди ціна газу, що передається по цій додатковій угоді за 1000 куб. м. газу складає разом 8 750,00 грн.

Згідно із п. 2.5 договору зміна ціни природного газу визначається в додаткових угодах до даного договору, погоджується сторонами до 20-го числа місяця, що передує місяцю поставки та не може бути змінена після даного терміну, крім випадку, передбаченого п. 2.6 з обов'язковим оформленням додаткової угоди.

Судом встановлено, що по додатковій угоді в січні 2017 року позивачем передано відповідачу 33 781 куб. м. природного газу, за ціною 8 750,00 грн. за 1000 куб. м., тобто, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість у розмірі 295 583,75 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення суми основної заборгованості суд першої інстанції відмовив.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 23 554,99 грн. пені за період з 13.02.2017 по 19.05.2017 та 27 971,65 грн. штрафу.

Вимоги в цій частині обґрунтовані п. 7.2 договору, згідно якого в разі порушення відповідачем порядку та строків оплати поставленого позивачем газу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу.

Однак, згідно із п. 3.3 договору розрахунки за спожитий природний газ проводяться шляхом оплати відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача згідно рахунків за отриманий товар з відстрочкою платежу до 10 календарних днів.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Сторони самостійно визначили у договорі подію, із настанням якої у відповідача виникає обов'язок сплатити борг та настає прострочення виконання зобов'язання - виставлення рахунку. Однак, позивачем не подано суду доказів надсилання на адресу відповідача рахунків для оплати спожитого у січні 2017 року природного газу.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим визначення позивачем періоду нарахування пені з 13.02.2017 у зв'язку із непідтвердженням початку прострочення відповідачем саме з цієї дати відповідними доказами.

Прострочення відповідача щодо стягнення штрафу позивач визначає з 10.02.2017, але, як зазначено вище, не обґрунтовує свої вимоги в цій частині належними та допустимими доказами.

Тому, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 23 554,99 грн. пені за період з 13.02.2017 по 19.04.2017 та 27 971,65 грн. штрафу.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

За загальними правилами обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар (ст. 692 ЦК України).

Таким чином обов'язок щодо сплати суми основного боргу за спожитий природний газ у січні 2017 року виник у відповідача після його фактичного отримання, але не був виконаний у зв'язку з відмовою відповідача від сплати, яка викладена у листі від 20.02.2017 за № 01-30/291 (том. 1 а.с. 24).

Проаналізувавши такі висновки господарського суду, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції правильно встановив наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем на підставі Договору про постачання природного газу С/153-16 від 30 червня 2016 року та додаткових угод, які є його невід'ємною частиною.

Сторонами 30 грудня 2016 року було продовжено дію Договору до 31.01.2017 року шляхом укладення Додаткової Угоди №5 до Договору №С/153-16 від 30.06.2016 року, в якій зазначено, що постачальник передає споживачу газ у січні 2017 року в обсягах 10,007 тис. куб. метрів за ціною 8750,00грн з ПДВ за 1000,0 м. кубічних.

Позивач на виконання умов Договору довів для Відповідача номінацію природного газу в січні 2017 р. у розмірі 10,007 тис. м. куб., але, як з'ясувалось в лютому 2017 р. за результатами, наданими ПАТ Сумигаз за січень 2017року, фактичне споживання Відповідачем природного газу склало 33,781 тис. м. куб., тобто понадлімітно було спожито 23,774 тис. куб. м.

Відповідно умов Договору та чинного законодавства, саме на споживача природного газу покладено відповідальність контролювати об'єми споживання природного газу.

Облік природного газу, фактично спожитого Відповідачем здійснюється виключно ним разом із оператором ГРМ, до яких він приєднаний. Позивач отримує інформацію про кількість спожитого газу в кінці поточного місяця на підставі даних Облгазів.

Відповідно п. 2 ст. 13 ЗУ Про ринок природного газу Споживач зобов'язаний, зокрема:

1) укласти договір про постачання природного газу;

2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;

3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу;

4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу;

5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. *Понадлімітне споживання природного газу передбачене та врегульоване чинним законодавством України, зокрема, у відповідності до п.10, ст. II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496, встановлено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

Керуючись вказаними положеннями чинного законодавства, та з огляду на те, що газ, використаний Відповідачем понадлімітно закуповувався позивачем в лютому 2017 року за ціною, що значно перевищує договірну, позивач на адресу відповідача неодноразово направляв акти прийому - передачі природного газу з рахунками на оплату, в яких вартість понадлімітно спожитого газу обраховувалась відповідно пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 року.

Тобто, позивач не вийшов за межі договірних відносин стягуючи з відповідача заборгованість за понадлімітно спожитий природний газ в обсязі 23 77ч кв. м по ціні 13 125,00 грн., оскільки, законодавством передбачено, що правовідносини не врегульовані умовами договору, регулюються чинним законодавством України.

П. п. 7 п. 5.2.1. Договору встановлено, що постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача завдані неналежним виконанням своїх зобов'язань перед Постачальником відповідно умов Договору та чинного законодавства України. В даному випадку Відповідач всупереч положенням Договору та чинного законодавства не проконтролював об'єми споживання газу протягом січня 2017 року, що призвело до понадлімітного споживання природного газу.

На звернення позивача відповідач направив відповідь від 20.02.2017 р. за № 01 -30/219 з повідомленням про відмову від сплати заборгованості, однак, на цей доказ суд попередньої інстанції уваги не звернув і дійшов помилкового висновку відносно відсутності доказів направлення на адресу відповідача актів прийому - передачі природного газу та рахунків на оплату та як наслідок безпідставно відмовив повністю в стягненні пені за період з 13.02.2017 р. по 19.04.2017 р. та штрафу.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 7.2 договору, у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 23 554,99 грн та штрафу у розмірі 27 971,65 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та належними доказами, у зв'язку з чим вона підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 10 жовтня 2017 року по справі №920/495/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Повний текст постанови підписаний 04.12.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Хачатрян В.С.