Ухвала

від 12.10.2017 по справі 21/335-04 (н.р. 38/388-03)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" жовтня 2017 р. Справа № 21/335-04 (н.р.

вх. № 190

Суддя господарського суду: Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання: Яковенко Ю.В.

розглянувши скаргу (вх. №190 від 09.08.2017) на дії ВПВР Управління Державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області по справі по справі

за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 4116699,03 грн. за участю представників :

стягувача - ОСОБА_1 за довіреністю №14-85 від 14.04.2017

боржника - ОСОБА_2 за довіреністю №40-3273/138 від 08.08.2016

ДВС - ОСОБА_3 за довіреністю №117 від 29.12.2016

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа 21/335-04 за позовом відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" до комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення суми заборгованості у розмірі 4116699,03 гривень (суддя Швед Е.Ю.).

17 серпня 2004 року судом по даній справі було винесено рішення, яким позов було задоволено частково та стягнуто з комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (боржника) на користь відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (стягувача) 3759864,50 гривень основного боргу, 108779,45 гривень пені, 92655,87 гривень інфляційних витрат, 46619,76 гривень 3% річних, 1700,00 гривень держмита та 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

27 серпня 2004 року судом на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ та направлено його на адресу стягувача.

28 січня 2014 року від публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" до канцелярії суду надійшла заява (вх.№2941) про заміну сторони виконавчого провадження, в якій підприємство просить замінити стягувача у виконавчому провадженні ВП№6/54 від 17 грудня 2004 року з виконання наказу господарського суду Харківської області від 27 серпня 2004 року по даній справі його правонаступником - Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 лютого 2014 року (суддя Аріт К.В.) заяву публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" про заміну сторони у справі №21/335-04 було задоволено.

09 серпня 2017 року до господарського суду Харківської області надійшла скарга ПАТ "НАК Нафтогаз України" відповідно до якої стягувач просить суд визнати незаконними дії Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103 та визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103, яку було винесено 17.07.2017 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Панюковою О.О.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2017 року скаргу було передано до розгляду судді Прохорову С.А.

Боржник надав суду відзив на скаргу стягувача (вх. №28590 від 05.09.2017) відповідно до яких вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Управлінням ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень було надано суду відзив на скаргу стягувача (вх. №27902 від 31.08.2017) відповідно до яких ДВС просить відмовити в задоволенні скарги стягувача.

Розгляд скарги було відкладено на 20 вересня 2017 року.

В судовому засіданні, яке розпочалося 20.09.2017 було оголошено перерву до 12.10.2017.

Представник стягувача в судовому засіданні вимоги скарги підтримав.

Представники боржника та ВДВС в судовому засіданні проти скарги заперечували.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК України тощо.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог скарги, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.08.2004 позовні вимоги у справі № 21/335-04 задоволено частково. Стягнуто з підприємства Харківські теплові мережі (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р 2600901315389 в АКБ Базис м. Харків, МФО 351760, код 31557119) (далі - Боржник) на користь Відкритого акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, п/р 26002660260001 в ХФ АКІБ УкрСіббанк ХРУ м. Харків, МФО 351641, код 05471230) - З 759 864,50 грн. - основного боргу, 108 779,45 грн. пені, 92 655,87 грн. інфляційних витрат 46 619,76 грн. 3% річних, 1 700,00 грн. держмита та 118,00 гри - витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу. Виконання рішення відстрочено до 15 березня 2004 року.

На виконання вищевказаного рішення 27.08.2004 видано відповідний наказ, який було пред'явлено до примусового виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, а останнім - відкрито виконавче провадження ВП № 6/54 (ЄДРВП № 3006103).

Згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 у справі № 21/335-04, змінено сторону виконавчого провадження Публічне акціонерне товариство Харківська ТЕЦ-5 (с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, 62371, код ЄДРПОУ 05471230) на її правонаступника Публічне акціонерне товариство Національну акціонерну компанію Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) (далі - Стягувач).

24.07.2017 на адресу Стягувана надійшла постанова про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 3006103, яку було винесено 17.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 з підстав, передбачених пунктом 10 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404).

Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, загалом врегульовано, зокрема, Законом України Про виконавче провадження .

Так, пунктом 5 частини першої статті 2 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об'єктивності.

Положеннями статті 18 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, згідно з підпунктом 2 пункту 2 Розділу II Перехідні та прикінцеві положення Закону України від 03.11.2016 № 1730-VІІІ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закон №1730) Закон № 1404 було доповнено наступними положеннями:

у статті 34:

частину першу доповнити пунктом 10 такого змісту:

"10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» , її дочірня компанія "ОСОБА_2 України» , Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)";

доповнити частиною четвертою такого змісту:

"4. Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду";

Згідно з абзацом 5 частини першої статті 1 Закону № 1730 під заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону розуміється кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Також абзацом 8 частини першої статті 1 Закону № 1730 постачальником природного газу, заборгованість перед яким врегульовується цим Законом, визначено - Національну акціонерну компанію Нафтогаз України та її дочірню компанію ОСОБА_2 України .

Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону № 1730 реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє зробити висновок, що для прийняття рішення про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404 державний виконавець повинен встановити наступні обставини:

1) Чи є стягувачем у виконавчому провадженні Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , її дочірня компанія ОСОБА_2 України , Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз , постачальники електричної енергії, а боржником - підприємство, що виробляє теплову енергію, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємство централізованого водопостачання та водовідведення, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)?

2) Чи включено боржника до відповідного реєстру?

3) Чи стягується за рішенням суду заборгованість такого боржника за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ) перед постачальником такого природного газу?

Водночас, як вже зазначалося вище, правова природа виникнення заборгованості Боржника у вказаних правовідносинах не пов'язана з постачанням останньому природного газу.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог суд першої інстанції зазначив наступне: Пунктом 3.3 Договору передбачено термін кінцевого розрахунку за одержану теплову енергію - до 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, відповідно до статті 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, перехід усієї сукупності прав та обов'язків до нового кредитора у зобов'язанні не відбувається.

Згідно з пунктом 1.1 договору про відступлення права вимоги від 27.12.2013 №14/6338/13 первісний кредитор (ПАТ ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5 ) передає, а Новий Кредитор приймає на себе право вимоги до боржника ОСОБА_4 Кредитора ОСОБА_5 підприємства Харківські теплові мережі , код ЄДРПОУ 31557119 (надалі-Боржник) за Договором про постачання теплової енергії, виробленої на закупленому споживачем паливі від 04.10.2002 №566.

Вказані обставини, в силу вимог статті 35 ГПК України, окремого доказування не потребують, оскільки вже були предметом оцінки суду першої інстанції при ухваленні рішення по суті заявлених позовних вимог та розгляді питання про заміну сторони правонаступником.

Таким чином заборгованість, яка підлягає стягненню з Боржника на підставі рішення Господарського суду Харківської області по справі № 21/335-04. виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію.

Зазначені обставини унеможливлюють застосування до вказаних правовідносин норм Закону № 1730, а отже і пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404 в межах виконавчого провадження № 3006103.

Стосовно заперечень боржника та ВДВС, суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаних заперечень, сторони вважають, що достатніми умовами для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404 є будь-яке стягнення на користь НАК Нафтогаз України , ДК ОСОБА_2 України чи ПАТ Укртрансгаз з відповідного боржника, якого включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (Закон № 1730).

Однак суд вважає безпідставною та хибною таку позицію сторін виходячи з наступного.

Як вже зазначалося вище, частиною четвертою статті 34 Закону № 1404 чітко роз'яснено порядок зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 10 частини першої цієї ж статті.

Так, згідно зі частиною четвертою статті 34 Закону № 1404, виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Необхідність такого зупинення пов'язана в першу чергу із застосуванням положень частини другої статті 5 Закону № 1730, згідно з якою відбувається реструктуризація заборгованості шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення відповідного договору.

Відповідні зміни до Закону № 1404 було внесено згідно з підпунктом 2 пункту 2 Розділу II Перехідні та прикінцеві положення Закону № 1730.

При цьому, згідно зі статтею 2 Закону № 1730 дія цього Закону поширюється виключно на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Тобто, положення Закону № 1730 не регулюють правовідносини стосовно погашення заборгованості, не визначеної статтею 1, зокрема такої, яка не стосується розрахунків за спожиті енергоносії.

Крім того, як вже було зазначено вище, рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.2004 у справі № 21/335-04 було відстрочено виконання вказаного рішення до 15.03.2004.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість у справі №21/335-04 не може бути врегульованою згідно з механізмами, передбаченими положеннями Закону № 1730.

Згідно ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України та виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" враховуючи положення статті 121-2 ГПК роз'яснено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає лише місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду. Оскільки прийняття органами ДВС, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає відповідно до статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до зазначених судів (пункт 9.1).

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Зважаючи на викладене вище, суд визнав скаргу ПАТ "НАК Нафтогаз України" на дії Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103 обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 75, 86, 115, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу ПАТ "НАК Нафтогаз України" вх. №190 від 09.08.2017 на дії Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103.

Визнати незаконними дії Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103.

Визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №3006103, яку було винесено 17.07.2017 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Панюковою О.О.

Апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом

Ухвала господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Прохоров С.А.