Рішення

від 17.10.2017 по справі 906/1243/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" жовтня 2017 р. Справа № 906/1243/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

від прокуратури: ОСОБА_1 - посв. №023362 від 04.12.2013;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради (м.Коростень Житомирська область)

до 1) Приватного підприємства "МАХІМА СОМР" (м. Коростень Житомирська область)

2) Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради м. Коростень Житомирська область)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Житомирської області (м. Коростень Житомирська область)

про визнання недійсним договору оренди об'єкту нерухомості від 22.08.2007, звільнення та повернення нежитлового приміщення площею 41,5 кв.м.

Керівник Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним на майбутнє договору оренди об'єкту нерухомості, іншого комунального майна від 22.08.2007, укладеного між Відділом освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради та Приватним підприємством "МАХІМА СОМР", загальною площею 41,5 кв.м., яке розташоване в приміщенні Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2, за адресою вул.1-го Травня, 2, м. Коростень, вартістю 71176,00грн. Крім того, просить зобов'язати Приватне підприємство "МАХІМА СОМР" звільнити та повернути передане в оренду за цим договором частину нежитлового приміщення площею 41,5 кв.м вартістю 71176грн., Коростенській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 та балансоутримувачу Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради згідно з актом приймання-передачі. Витрати по сплаті судового збору просив покласти на відповідачів.

В обґрунтування підстав позову прокурор виходить із того, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» , оскільки здача в оренду приміщень загальноосвітніх навчальних закладів для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Оспорюваний договір оренди, як доводить прокурор, порушує принцип цільового використання майна загальноосвітнього закладу комунальної власності в освітніх цілях; орендар не належить до професійно-технічних закладів згідно ст. 18 Закону України "Про професійно-технічну освіту", та загалом не є навчальним закладом в розумінні Закону України "Про освіту" , оскільки немає ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням освітніх послуг; здійснювана в орендованому приміщенні Приватним підприємством "МАХІМА СОМР" діяльність з підготовки водіїв транспортних засобів є виключно комерційною, а відтак такою, що не пов'язана з навчально-виховним процесом Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2; приписи абз. 5 ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" не підлягають застосуванню, оскільки право загальноосвітнього навчального закладу комунальної власності на додаткове джерело фінансування, яким є орендна плата, виникає лишу у разі, коли об'єкт оренди використовується орендарем виключно для навчально-виховного процесу цього закладу; оренда нежитлового приміщення загальноосвітньої школи під "автоклас" перешкоджає реалізації прав громадян України на доступну освіту, повну реалізацію здібностей, таланту, всебічного розвитку, що суперечить інтересам держави у сфері освіти.

Ухвалою суду від 20.12.2016 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Коростенську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №2 Житомирської області.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.02.2017 в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2017 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 13.02.2017 скасовано, справу №906/1243/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями справу №906/1243/16 передано на новий розгляд судді Терлецькій-Байдюк Н.Я.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.09.2017 суддею Терлецькою-Байдюк Н.Я. справу №906/1243/16 прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

Прокурор позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до нього. Щодо обґрунтування підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Коростенської міської ради зазначив наступне. Пунктом 3 ст.131 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної, влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. За приписами ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даному випадку, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Коростенська міська рада, оскільки відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування України", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами, сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Пункт 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють управління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Отже, з огляду на ст. 23 Закону Про прокуратуру прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07:1997 №452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування, при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. З, ст. 8).

Крім того, ч. 1 ст. 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Таким чином, недодержання законодавчо передбаченої процедури укладення договору оренди є порушенням, а також загрозою порушення інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного та в повному обсязі надходження доходів до бюджетів всіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування, щодо забезпечення захисту інтересів держави у разі неналежного виконання умов договору, а тому мають місце підстави для звернення прокурора до суду в межах своєї компетенції.

Разом з тим, Коростенською міською радою заходи щодо усунення порушень під час користування нерухомим майном комунальної власності не вживались.

За таких обставин, враховуючи невжиття органом місцевого самоврядування заходів до усунення порушення законодавства у частині використання комунального майна, вбачаються правові підстави для звернення прокурора з позовом до суду в межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З приводу зауважень, зазначених в постанові Вищого господарського суду України від 16.08.2017 щодо надання прокурором доказів в обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави за наявності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII за прокуратурою залишилися 4 функції: - підтримання державного обвинувачення в суді; - представництво інтересів громадян або держави в суді (у випадках визначених законом); - нагляд за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; - нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, що обмежують особисту свободу громадян.

За новим Законом прокуратуру "де-юре" позбавлено функції "загального нагляду".

На відміну від Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, в новому Законі не передбачено жодного документу прокурорського реагування (приписи, подання та застереження) окрім постанови, в рамках розслідування кримінального провадження.

За таких обставин, підставою для представництва інтересів держави у даному випадку є невжиття Коростенською міською радою заходів щодо усунення порушень під час користування нерухомим майном комунальної власності.

Щодо заяви представника відповідача-1 стосовно пропуску строку позовної давності зазначив наступне. Керівнику Коростенської місцевої прокуратури про порушення вимог чинного законодавства під час управління об'єктами освіти комунальної форми власності, які розташовані на території міста Коростеня, та про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди комунального майна від 22.08.2007 стало відомо лише після вивчення даного питання у вересні 2017 року. Зокрема, з інформації та матеріалів, наданих відділом освіти Коростенської міської ради від 09.09.2016 за №638 та 30.11.2016 за №936. З огляду на те, що прокурором позов пред'явлено в інтересах держави в особі Коростенської міської ради Житомирської області, яка набула статусу позивача, з'ясуванню також підлягає питання, з якого моменту позивач довідався або міг довідатися про порушення прав і законних інтересів. У справі, яка розглядається судом, Коростенська міська рада Житомирської області, як орган, уповноважений відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" в інтересах громади управляти та розпоряджатися майном комунальної форми власності, стороною цього договору не була. Про укладення спірного договору від 22.08.2007 з порушенням вимог чинного законодавства позивачу стало відомо з повідомлення Коростенської місцевої прокуратури від 13.16.2016 №120/8115вих16 про виявлений факт укладання спірного договору без дотримання вимог закону, а також звернення до суду із відповідним позовом. Враховуючи зазначене, а ні позивачем, а ні прокурором строки позовної давності при зверненні до суду із позовом не пропущено. За таких обставин, клопотання відповідача ПП "МАХІМА СОМР" про застосування строків позовної давності з 22.08.2007 вважає безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Позивач (Коростенська міська рада) в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.09.2017. З письмових пояснень Коростенської міської ради, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивач позов прокурора не визнає з наступних підстав: позов прокурором подано без згоди Коростенської міської ради; на території міста Коростеня діє дві автомобільні школи, що створює конкуренцію на ринку надання даного виду послуг, тому позбавлення Приватного підприємства "МАХІМА СОМР" приміщення, де проводяться навчання, призведе до монопольного становища на цьому ринку іншої автошколи; кошти від оренди надходять до місцевого бюджету, тому припинення орендних відносин унеможливить подальше їх надходження; прокурор просить покласти судові витрати на Відділ освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради, а відтак, останні, у разі задоволення позову, мають бути відшкодовані з місцевого бюджету; таким чином, позов прокурора спричиняє тільки шкоду інтересам територіальної громади міста Коростеня. На підставі вищевикладеного, позивач просив відмовити в задоволенні позову (а.с.106-107 т.1).

Представник відповідача-1 (ПП "МАХІМА СОМР") в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.10.2017. З письмового відзиву на позовну заяву, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що ПП "МАХІМА СОМР" заперечує проти позову з огляду на наступне: оспорюваний договір оренди укладений відповідно до рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради від 22.08.2007 № 562, яке незаконним не визнавалось та не було скасоване органом, що його видав; позов подано з пропуском строку позовної давності, оскільки оспорюваний договір укладено 22.08.2007; посилання у позові на ДСанПІН 5.5.2.008-01, які затверджені Головним державним санітарним лікарем України, наказ № 63 від 14.08.2001 є безпідставним, оскільки ці Правила не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а тому не мають ознак нормативно-правового акту; у позові не доведено, яким чином, використання орендованого приміщення створює перешкоди та загрози навчальному процесу та збереженню існуючої мережі навчальних закладів; статутною діяльністю підприємства є організація дошкільної, середньої загальноосвітньої, позашкільної, професійно-технічної освіти та навчання для отримання посвідчень водія; підготовка водіїв транспортних засобів є навчальним процесом та відноситься до структури освіти ( ст. 3 Закону України "Про освіту". На підставі вищевикладеного просить у позові відмовити.

Представник відповідача-2 (Відділ освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради) в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання від 02.10.2017 про розгляд справи без участі представника відділу освіти. З письмового відзиву, наявного в матеріалах справи, вбачається, що Відділ освіти Виконавчого комітету Коростенської міської ради заперечує проти позову з огляду на наступне: об'єкт оренди не передбачений у переліку ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що визначає майно, яке не може бути об'єктом оренди; оспорюваний договір оренди укладено з досягненням домовленостей щодо всіх його істотних умов, як це передбачено у ст. 10 цього Закону; відповідно до ч.4 ст. 61 Закону України Про освіту" додатковими джерелами фінансування навчальних закладів є доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; орендоване приміщення ніколи не використовувалось школою в навчальних цілях, а тому оспорюваний договір оренди не порушує прав учнів та осіб, що працюють в даному загальноосвітньому навчальному закладі ; окрім того, орендар здійснює свою діяльність з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв автотранспортних засобів на підставі сертифікату про Державну акредитацію серії ДДАІ № 003237 від 06.11.2015р., а орендоване приміщення використовується під кабінети (класи), які відповідають вимогам законодавства з охорони праці, правилам протипожежної безпеки, санітарно-гігієнічним та державним будівельним нормам, як це передбачено спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства соціальної політики України від 05.04.2016р. № 255/369/132/344 (а.с.92-95 т.1).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.10.2017. Коростенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 у власній правовій позиції на позовну заяву керівника Коростенської місцевої прокуратури наголошує на тому, що орендоване приміщення розташовується в цокольному поверсі корпусу №1 зліва (в торці приміщення) від центрального входу в школу та не використовувалось школою в навчальних цілях; до 1992 року дане приміщення було частиною шкільної їдальні, а після будівництва нової їдальні - використовувалось для зберігання меблів, а після реконструкції бібліотеки - для зберігання підручників; орендоване приміщення має окремий вхід, доступу учнів до нього не має, використання його орендарем жодним чином не впливає на навчальний процес, не перешкоджає можливості здобуття учнями повної загальної середньої освіти; за кошти від оренди школа покращує матеріально-технічну базу. На підставі викладеного, третя особа позов прокурора вважає безпідставним (а.с.89-90 т.1).

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що на підставі рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради № 562 від 22.08.2007 між Відділом освіти виконкому Коростенської міської ради (орендодавець/відповідач 2) та Приватним підприємством "МАХІМА СОМР" (орендар/відповідач 1) 22.08.2007 укладено Договір оренди об'єкту нерухомості, іншого комунального майна, згідно якого передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення (напівпідвальне приміщення, загальною площею 41,5 кв.м) по вул.1-го Травня, 2 у м. Коростені для використання під школу з підготовки водіїв автотранспортних засобів ( далі - оспорюваний Договір оренди) (а.с.23-25 т.1).

За умовою п.п. 4.1 та 4.3 оспорюваного Договору оренди останній укладено на строк до трьох років з 01.09.2007 по 31.08.2010 з можливістю продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах.

01.09.2007 за Актом прийняття-передачі об'єкту оренди (комунального майна), передано об'єкт оренди (приміщення загальною площею 41,5 кв.м , 1961 року введення в експлуатацію) в придатному для використання стані: приміщення ремонту не потребує, замки вставлені, електрообладнання в робочому стані, приміщення забезпечене центральним теплопостачанням (а.с.26 т.1).

08.04.2009 між Відділом освіти виконкому Коростенської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством "МАХІМА СОМР" (орендар) укладено Додатковий договір до оспорюваного Договору оренди щодо зміни п.5.1, що визначає розмір орендної плати; всі інші істотні умови оспорюваного Договору оренди залишено без змін ( а.с.27 т.1).

18.09.2013 між Відділом освіти виконкому Коростенської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством "МАХІМА СОМР" (орендар) укладено Додаткову угоду до оспорюваного Договору оренди щодо зміни п.п. 1.4 п.1, що визначає вартість об'єкта оренди; щодо зміни п.п. 4.2 п.4, що визначає умови продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах; щодо зміни п.п. 5.1 п.5, що визначає розмір орендної плати станом на 18.09.2013; щодо доповнення абзацом п.п. 7.2 п.7, що визначає умови відшкодування витрат, пов'язаних з передачею об'єкта в оренду; щодо виключення абз. 12 п.п. 7.2 п.7, що визначав обов'язок орендаря отримати дозвіл на експлуатацію об'єкту оренди з боку установ головного санітарного лікаря та пожежного нагляду; щодо доповнення абзацом п.п. 11.3 п.11, що визначає умови страхування об'єкта оренди; всі інші істотні умови оспорюваного Договору оренди залишено без змін (а.с.30 т.1).

26.08.2016 між Відділом освіти виконкому Коростенської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством "МАХІМА СОМР" (орендар) укладено Додаткову угоду до оспорюваного Договору оренди щодо зміни п.п. 1.4 п.1, що визначає вартість об'єкта оренди; щодо зміни п.п. 4.1 п.4, що визначає строк дії договору на умовах пролонгації тривалістю 2 роки 11 місяців з 01.08.2016 по 30.06.2019; щодо зміни п.п. 5.1 п.5, що визначає розмір орендної плати станом на 01.08.2016; щодо доповнення абзацом п.п. 5.2 п.5, що визначає індексацію орендної плати в частині її не застосування в період з 01.01.2016 по 31.12.2016; всі інші істотні умови оспорюваного Договору оренди залишено без змін (а.с.32 т.1).

Об'єкт оренди - нежитлове приміщення (напівпідвальне приміщення, загальною площею 41,5 кв. м) по вул. 1-го Травня,2 у м. Коростені розташоване в цокольному поверсі корпусу №1 будівлі Коростенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 (а.с.37 т.1) та перебуває на балансі відділу освіти виконкому Коростенської міської ради.

Відповідно до висновку про вартість майна, здійсненого ПП "Сектор-Інформ" на замовлення Управління економіки виконавчого комітету Коростенської міської ради та затвердженого міським головою м. Коростень, ринкова вартість переданого в оренду майна станом на 30.06.2016 становила 71176,00грн. (а.с. 34 т.1).

Спір виник з приводу недійсності договору від 22.08.2007 оренди об'єкту нерухомості, іншого комунального майна, та зобов"язання ПП "МАХІМА СОМР" звільнити орендованого ним приміщення навчального закладу.

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором оренди та підпадає під регламентацію норм гл.58 Цивільного кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами норм ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до ст. 63 зазначеного Закону встановлено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 (затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63, погоджено листом Міністерства освіти і науки від 05.06.2001 N 1/12-1459) встановлено, що у будівлях загальноосвітніх шкіл передбачаються такі функціональні групи приміщень: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, кабінети трудового навчання та профорієнтації, продовженого дня, фізкультурно-спортивні, приміщення харчоблоку, медичні, актовий зал, бібліотека, адміністративні, допоміжні приміщення - вестибюль, рекреації, гардероби, санітарні вузли з технічними приміщеннями тощо (п. 3.2). Здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється (п. 3.19).

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наведено правову позицію про те, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п.2.1). За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним (п. 2.2).

Як зазначено вище, оспорюваний Договір оренди від 22.08.2007 передбачає передачу в оренду ПП "МАХІМА СОМР" нежитлового приміщення площею 41,5 кв.м., що розміщене на першому поверсі будівлі Коростенської спеціалізованої ОСОБА_2 ст., з метою використання під школу з підготовки водіїв автотранспортних засобів (п.2.1 договору).

Таким чином, в порушення вищенаведених вимог ст.63 Закону України "Про освіту", Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, нежитлове приміщення навчального закладу - Коростенській ОСОБА_2 ст. №2, передано в оренду ПП "МАХІМА СОМР" (відповідачу 1) для ведення підприємницької діяльності, а саме діяльності шкіл з підготовки водіїв транспортних засобів, тобто для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом.

Відтак, сторонами спірного Договору оренди на момент його укладення порушено нормативно встановлені заборони, що в силу ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання вказаного оспорюваного правочину недійсним.

Таким чином, суд вважає обгрунтованими вимоги щодо наявності підстав для визнання Договору від 22.08.2007 оренди об'єкту нерухомості, іншого комунального майна, недійсним. Відповідно, обґрунтованими та правомірно заявленими слід визнати і вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 звільнити спірне орендоване ним приміщення, оскільки в силу ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Заперечення відповідача-1 щодо відсутності допущених на момент укладення спірного Договору оренди порушень вимог чинного законодавства, зокрема, ст. 63 Закону України "Про освіту", суд відхиляє, вважає безпідставними, оскільки, як зазначено та обґрунтовано судом вище, передача приміщення навчального закладу для використання з метою зайняття підприємницькою діяльністю, яка жодним чином не пов'язана з навчально-виховною діяльністю загальноосвітнього закладу, є підтвердженням порушень вимог закону при укладені такого договору.

Відповідачем-1 (ПП "МАХІМА СОРМ") в процесі судового розгляду справи подано заяву про застосування позовної давності.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із регламентації вищенаведених правових норм слідує, що у випадках, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту. Відповідна правова позиція наведена у п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

При цьому для застосування позовної давності важливе значення має правильне визначення початкового моменту перебігу позовної давності.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил ст. 261 Цивільного кодексу України. За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

У п.2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наведено правову позицію, відповідно до якої щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Визначена ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. Відтак, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави в особі відповідного органу держави, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду. Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України, зокрема: від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14, від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15, від 26.10.2016р. у справі №241/978/15-ц, від 22 березня 2017 року, від 07.06.2017 у справі №910/27025/14.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що оскільки із даним позовом звернувся прокурор в інтересах держави в особі Коростенської міської ради, то для відліку початку перебігу позовної давності значення має коли саме зазначений орган місцевого самоврядування (Коростенська міська рада) довідався або міг довідатися про порушення його права.

З матеріалів справи слідує, що договір оренди об'єкту нерухомості, іншого комунального майна укладений 22.08.2007 відповідно до рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради від 22.08.2007 року за № 562 та зареєстрований у відділі по управлінню та приватизації міської комунальної власності за № 30 від 31.08.2007. Передача спірного приміщення (вступ у фактичне володіння) відбулася 01.09.2007, що підтверджується актом приймання передачі об'єкту оренди (комунального майна) від 01.09.2007.

Предметом спірного договору оренди є нежитлове приміщення, що знаходиться у будівлі Коростенської ОСОБА_2 ст. №2, та перебуває у комунальній власності Коростенської міської ради, а розрахунок розміру орендної плати розроблено за погодженням начальника відділу освіту Коростенської міської ради, а в подальшому - начальника відділу економіки Коростенської міської ради.

Відповідно до ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Виходячи з вищевикладеного, Коростенська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника спірного нежитлового приміщення, та за участі якого відбувалось погодження умов спірного договору оренди, саме з моменту його укладення мала бути обізнана про невідповідність умов цього договору вимогами чинного законодавства України.

Наведене дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору оренди об'єкту нерухомості, іншого комунального майна від 22.08.2007, що належить до комунальної власності, розпочався з моменту підписання акту прийняття-передачі об'єкту в оренду, тобто з 01.09.2007, а відтак, даний позов подано після спливу загальної позовної давності тривалістю у три роки, встановленої згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України.

Мотиви, з яких прокурор у письмових поясненнях від 17.10.2017 вважає позовну давність такою, що не пропущено, суд вважає безпідставними, спростованими вищенаведеними висновками, які ґрунтуються на застосуванні правових позицій Верховного Суду України з аналогічних питань.

Оскільки позов заявлено після спливу позовної давності, про застосування якої зроблено заяву відповідачем-1, суд відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18 жовтня 2017 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек.з повід.)

3, 4 - відповідачам (рек. з повід.)

5 - третій особі