Рішення

від 11.10.2017 по справі 910/12440/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017Справа №910/12440/17

За позовомПідприємства Сантех-Світ з іноземною інвестицією доПублічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПриватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Родіонової Наталії Вікторівни провизнання недійсним договору іпотеки Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Мартинюк Н.Р. від відповідача:Іванов А.О. від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземною інвестицією Гассіб звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик (надалі - Банк ) про визнання недійсним договору іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір іпотеки від 27.02.2012 р., укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Наталією Вікторівною за реєстровим №799, є недійсним, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме підписаний представником позивача з перевищенням повноважень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.08.2017 р., залучено до участі у справі Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Родіонову Наталію Вікторівну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

21.08.2017 р. представником відповідача до канцелярії суду були подані витребувані судом документи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що засновники підприємства позивача надали згоду на укладання його директором як кредитних договорів, так і договорів забезпечення. Крім того, відповідач вказував, що спірний договір був скріплений печатками обох сторін, а приватний нотаріус перед його посвідченням перевіряв повноваження сторін на його укладання. Також у поданому відзиві відповідач просив застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давністю для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2017 р. розгляд справи відкладено на 02.10.2017 р. у зв'язку із неявкою представника позивача, третьої особи та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 11.10.2017 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, надав пояснення по суті спору, повідомив про зміну назви юридичної особи позивача.

Зокрема, на засіданні зборів засновників Підприємства Гассіб з іноземною інвестицією 29.09.2017 р. було прийнято рішення про зміну назви Підприємства Гассіб з іноземною інвестицією на Підприємство Сантех-Світ з іноземною інвестицією

Пунктом 1.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України Про акціонерні товариства ). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців . У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне врахувати зміну найменування позивача та здійснити у даній справі заміну з Підприємства Гассіб з іноземною інвестицією на Підприємство Сантех-Світ з іноземною інвестицією.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, заявив клопотання про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на недоведеність заявником існування необхідності для призначення колегіального розгляду справи та неможливості одноособово розглянути таку справу.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, 13.09.2017 р. до канцелярії суду подала витребувані судом документи, розгляд справи просила здійснювати за її відсутності.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2012 р. між Банком (кредитор) та Підприємством Гассіб з іноземною інвестицією (позичальник) укладено генеральний кредитний договір №06/12, відповідно до п. 1.1 якого кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 3 100 000 доларів США, терміном на 36 місяців з 27 лютого 2012 року до 26 лютого 2015 року, в межах якого здійснюються кредитні операції в іноземній валюті долари США за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в рамках цієї Угоди, в порядку і на умовах, передбачених цією Угодою та Договорами. При цьому Договори є невід'ємною частиною цієї Угоди.

27.02.2012 р. між Банком та Підприємством Гассіб з іноземною інвестицією в рамках генерального кредитного договору №06/12 був укладений кредитний договір №06/12-1 (надалі - Кредитний договір ), відповідно до якого кредитор відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 3 100 000,00 дол. США строком з 27 лютого до 2012 року до 25 грудня 2012 року терміном повернення кредитних коштів 25 грудня 2012 року згідно з графіком, зазначеним у п. 2.2, зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 12% річних.

Також 27.02.2012 р. між Баком (іпотекодержатель) та Підприємством Гассіб з іноземною інвестицією (іпотекодавець) був укладений договір наступної іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Наталією Вікторівною за реєстровим №799 (надалі - Договір ), за змістом п. 1.1 якого іпотекодавець, з метою забезпечення виконання власних зобов'язань, у повному обсязі, що випливають із генерального кредитного договору №06/12 від 27.02.2012 р. та укладеного в його рамках кредитного договору №06/12-1 від 27.02.2012 р., генерального кредитного договору №597/07 від 06.07.2007 р. та укладеного в його рамках кредитного договору №597/07/5 від 16.09.2011 р., кредитного договору №19/11 від 12.05.2011 р. (кредитні договори) передає, а іпотекодержатель приймає в наступну іпотеку майно перераховане в пункті 1.2 (предмет іпотеки).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що предмет іпотеки складається:

- з 49/50 часток комплексу нежитлових будівель до складу яких входять: приміщення в літ. К : приміщення №1: №1-1 - тамбур площею 13,8 кв.м; №1-2 - складське приміщення площею 847,9 кв.м; №1-3 - роздягальня площею 22,8 кв.м; №1-4 - душова площею 3,1 кв.м; №1-5 - туалет площею 2,7 кв.м; №1-6 - виробничо-складське приміщення площею 32,5 кв.м; №1-7 - виробничо-складське приміщення площею 16,9 кв.м; №1-8 - виробничо-складське приміщення площею 49,9 кв.м; №1-9 - виробничо-складське приміщення площею 72,3 кв.м; №1-10 виробничо-складське приміщення площею 144,1 кв.м; №1-11 - виробничо-складське приміщення площею 995,7 кв.м; №1-12 - коридор площею 35,3 кв.м; №1-13 - вмивальник площею 7,5 кв.м; №1-14 - душова площею 11,7 кв.м; №1-15 - туалет площею 11,3 кв.м; №1-16 - вмивальник площею 5,6 кв.м; №1-17 - коридор площею 34,0 кв.м; №1-18 - вмивальник площею 3,6 кв.м; №1-19 - туалет площею 11,5 кв.м; №1-20 - душова площею 4,2 кв.м; №1-21 душова площею 4,0 кв.м; №1-22 - туалет площею 4,1 кв.м; №1-23 - виробничо-складське приміщення площею 69,4 кв.м; №1-24 - виробничо-складське приміщення площею 141,0 кв.м; №1-25 - виробничо-складське приміщення площею 75,5 кв.м; №1-26 - виробничо-складське приміщення площею 77,4 кв.м; №1-27 - виробничо-складське приміщення площею 577,1 кв.м; №1-28 - виробничо-складське приміщення площею 69,6 кв.м; №1-29 - виробничо-складське приміщення площею 73,3 кв.м; №1-30 - виробничо-складське приміщення площею 8 062,3 кв.м; №1-31 - виробничо-складське приміщення площею 107,0 кв.м; №1-33 - виробничо-складське приміщення площею 217,8 кв.м; №1-34 - виробничо-складське приміщення площею 68,7 кв.м; №1-35 - виробничо-складське приміщення площею 58,9 кв.м; №1-36 - сходова клітина площею 33,6 кв.м; №1-37 - коридор площею 112,8 кв.м; №1-38 - виробничо-складське приміщення площею 34,3 кв.м; №1-39 - виробничо-складське приміщення площею 33,9 кв.м; №1-40 - виробничо-складське приміщення площею 69,2 кв.м; №1-41 - виробничо-складське приміщення площею 69,0 кв.м; №1-42 - виробничо-складське приміщення площею 52,6 кв.м; №1-43 - комора площею 15,3 кв.м; приміщення №2 - Антресоль: №2-1 - офісно-побутове приміщення площею 1 049,7 кв.м; загальна площа приміщення №2 складає 1 049,7 кв.м; приміщення №3 - Антресоль : №3-1 - офісно-побутове приміщення площею 647,0 кв.м; №3-2 - офісно-побутове приміщення площею 287,0 кв.м; №3-3 - кладова площею 7,4 кв.м; загальна площа - 941,4 кв.м; приміщення №4 - Антресоль : №4-1 - галерея площею 215,8 кв.м; №4-2 - перехідна галерея площею 174,7 кв.м; загальна площа - 390,5 кв.м; всього по літ. К - 14 734,8 кв.м; приміщення літ. Л загальною площею 126,0 кв.м, а саме: приміщення 1-го поверху №1; гараж 1-1 площею 38,0 кв.м; гараж 1-2 площею 77,6 кв.м; комора 1-2 площею 10,4 кв.м; контрольно-пропускний пункт літ. М площею 13,7 кв.м, а саме приміщення першого поверху №1; коридор площею 4,7 кв.м; прохідна 1-2 площею 9,0 кв.м; всього загальною - 14 874,5 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 37, і належать іпотекодавця на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В., 27.04.2010 р. за реєстровим №1889;

- завантажувально-розвантажувальної площадки довжиною 63,2 метри, шириною 43,2 метри, загальною площею 2 730 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 39А та належить іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу нежитлової споруди, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В. 27.04.2010 р. за реєстровим №1886;

- земельної ділянки площею 3,4952 га, кадастровий номер 0510136300:01:066:0027, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 37, і належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №698083.

Відповідно до п. 1.5 Договору за домовленістю сторін заставна вартість предмета іпотеки становить на рівні оціночної вартості 6 595 543,00 дол. США.

Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем законності Договору.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як на підставу для визнання недійсним Договору позивач вказує на те, що спірний договір від імені Підприємства Гассіб з іноземною інвестицією виконаний директором такого підприємства з перевищенням наданих йому повноважень.

За змістом ст. ст. 92, 97 - 99 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абз. 1 ч. 2 ст. 98 цього Кодексу.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір від імені Підприємства підписав його директор Гассіб Камаль, який діяв на підставі Статуту.

Пунктом 4.2 Статуту позивача в редакції від 25.09.2009 р. визначено, що виконавчим органом Підприємства є директор. Директор діє згідно з чинним законодавством України, цим Статутом, та має право в порядку визначеному даним статутом самостійно вирішувати всі питання діяльності Підприємства, за винятком питань, віднесених до виключної компетенції Зборів засновників.

Відповідно до п. 4.3 Статуту Підприємства директор Підприємства чи особа, яка на законних підставах його заміщає, без погодження із зборами засновників Підприємства та без їх попереднього письмового дозволу не має права укладати від імені Підприємства договори (контракти) угоди, чи вчиняти правочини, одноразова сума яких перевищує еквівалент 10 000 000,00 Євро.

Таким чином, Статутом Підприємства в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину, було надано право директору на укладення без попереднього письмово погодження зі Зборами засновників укладати договори, одноразова сума яких перевищує еквівалент 10 000 000,00 Євро.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.5 Договору за домовленістю сторін заставна вартість предмета іпотеки становить на рівні оціночної вартості 6 595 543,00 дол. США.

Відтак, укладаючи спірний Договір без попереднього погодження із Зборами засновників директор Підприємства діяв в межах наданих йому повноважень, оскільки вартість майна, переданого в іпотеку за Договором, не перевищувала 10 000 000,00 Євро.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2016 р. у справі №910/9334/16, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 р. та Вищого господарського суду України від 29.11.2016 р., встановлено, що підписанню Генерального кредитного договору № 06/12 від 27.02.2012 р. передувало засідання чергової загальної асамблеї компанії Меркурі Трейдинг Компані від 11 березня 2010 р., на якому власники компанії Меркурі Трейдинг Компані вирішили надати згоду на отримання підприємством Гассіб кредиту на суму до 20 млн. євро та уповноважили директора підприємства Гассіб самостійно визначити всі істотні умови кредитних угод та угод щодо забезпечення та підписати всі необхідні документи.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2016 р. у справі №910/9334/16 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що директор Товариства Гассіб Камаль був уповноважений на підписання спірного Договору.

Більш того, частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 р. № 11 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі №3-59гс14.

Матеріалами справи підтверджується, що спірний Договір був укладений сторонами 27.02.2012 р., в той час як з даним позовом про визнання його недійсним позивач звернувся до суду більш ніж через 5 років після його укладення та після стягнення Банком в судовому порядку заборгованості з Підприємства за генеральним кредитним договором №06/12 від 27.02.2012 р. та укладеними в його рамках кредитними договорами (рішення господарського суду Вінницької області від 24.11.2016 р. у справі №902/1583/15).

Вказані обставини свідчать про те, що Підприємство протягом 5 років знало про укладення спірного Договору в якості забезпечення виконання грошового зобов'язання за генеральним кредитним договором №06/12 від 27.02.2012 р., жодних заперечень стосовно відсутності у його директора повноважень на його укладення висловлено не було, а подання даного позову про визнання недійсним такого Договору може свідчити про спробу уникнення відповідальності за невиконання грошового зобов'язання за кредитними договорами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що Договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання Договору недійсним.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору необхідно відмовити.

Підстави для застосування у даній справі наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, про що відповідачем було заявлено у відзиві на позовну заяву, в даному випадку відсутні з огляду на приписи абз. 2 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2010 р., відповідно до якого перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Підприємства Сантех-Світ з іноземною інвестицією відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.10.2017 р.

Суддя В.П. Босий