Постанова

від 12.10.2017 по справі 915/1458/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2017 р.Справа № 915/1458/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ТОВ ВИНД - не з'явився;

від ДВНЗ Миколаївський політехнічний коледж - не з'явився;

від РВ Фонду держмайна України по Миколаївській області - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВИНД

на рішення господарського суду Миколаївської області від 27 лютого 2017 року

по справі №915/1458/16

за позовом Державного вищого навчального закладу Миколаївський політехнічний коледж

третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВИНД

про стягнення 43493,76грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 12.10.17р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

26.12.2016р. Державний вищий навчальний заклад Миколаївський політехнічний коледж (надалі - позивач, ДВНЗ Миколаївський політехнічний коледж ) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВИНД (надалі - відповідач, ТОВ ВИНД ), в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 43493,76грн., у тому числі - 35252,13грн.- експлуатаційні витрати за минулі роки; 8241,63грн. - пеня за несвоєчасну оплату експлуатаційних витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.10.2004р., між РВ Фонду держмайна України по Миколаївській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВИНД (Орендар) було укладено Договір оренди державного нерухомого майна (зі змінами), розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 28, що знаходиться на балансі Миколаївського політехнічного технікуму № РОФ - 238 від 01.10.2004р. відповідно до умов п.5.11 якого Орендар своєчасно відшкодовує балансоутримувачу (Миколаївський політехнічний технікум) кошти за комунальні послуги, згідно з виставленими балансоутримувачем рахунками та експлуатаційні витрати відповідно до додаткового розрахунку.

Між ДВНЗ Миколаївський політехнічний коледж та ТОВ ВИНД щорічно протягом 2006-2016р.р. укладались договори по відшкодуванню експлуатаційних витрат та комунальних послуг, зокрема, 04.01.2013р. був укладений договір про відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг.

Договір від 04.01.2013 не містить погодженого сторонами строку його дії, отже є таким, що є безстроковим та діє до його припинення за угодою сторін чи судом, або до укладення нового договору з даного питання. Також, даний договір укладений відповідно до вимог п. 5.11 Договору оренди нерухомого майна від 01.10.2004 № РОФ - 238, тому є похідним від нього та діє протягом дії основного договору оренди або до укладення нового договору про відшкодування експлуатаційних витрат. Будь - якої згоди сторін, щодо припинення договору про відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг від 04.01.2013, або закінчення терміну його дії не було, тому даний договір діяв в період з 04.01.2013 по 04.01.2015 до моменту укладення нової угоди.

Згідно з розрахунками позивача заборгованість відповідача станом на 01.11.2016р. з експлуатаційних витрат складає 35252,13грн., на які позивачем нарахована пеня за несвоєчасну оплату експлуатаційних витрат в сумі 8241,63грн.

З посиланням на норми ст.526, 610, 611,625 ЦК ДВНЗ Миколаївський політехнічний коледж просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою місцевого господарського суду від 28.12.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.

24.01.2017р. позивач подав суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 40587,42грн., у тому числі - 35252,13грн. - експлуатаційні витрати за минулі роки; 5335,29грн. - пеня за несвоєчасну оплату експлуатаційних витрат. Подання заяви вмотивоване тим, що при розрахунку пені встановлено, що розмір пені за несвоєчасну оплату експлуатаційних витрат зменшений з 8241,63грн. до 5335,29грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.02.2017р. (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВИНД на користь Державного вищого навчального закладу Миколаївський політехнічний коледж заборгованості в розмірі 33003,13грн. - експлуатаційних витрат, та 1116,18 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду обґрунтовано посиланням на ч.1 ст.627, ч.1 ст.628, ст.901, ч.1 ст.903, ст.ст.526, 610, 61 ЦК України, ст.ст.283,180,193 ГК України та вмотивовано тим, що згідно розрахунку позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 35252,13грн. на підставі наступних рахунків: № 663 від 09.12.2013 на суму 2754,70грн № 602 від 12.11.2013 на суму 2754,70грн., № НК - 0000019 від 14.01.2014 на суму 2754,70грн., №НК - 0000475 від 11.08.2014 на суму 17825,30грн., №НК - 0000503 від 10.09.2014 на суму 166,73 грн., №НК - 0000546 від 10.10.2014 на суму 2249,00 грн., №НК - 0000599 від 13.11.2014 на суму 2249грн., №НК - 0000665 від 11.12.2014 на суму 2249грн. Розрахунок основної заборгованості перевірений судом та визначено вірний розмір боргу згідно вказаних рахунків в сумі 33003,13 грн. Отже позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості згідно Договору про відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг від 04.01.2013р. підлягають частковому задоволенню в сумі 33003,13грн., оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування факту надання відповідачу послуг саме на суму 35252,13грн.

Також суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату експлуатаційних послуг за період з 01.07.2016 по 31.12.2016р. в розмірі 5335,29 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в листі № 1410/1 від 01.11.2016р., який було направлено відповідачу 15.11.2016, не вказано які саме рахунки були виставлені відповідачу. Доказів в підтвердження визначення періоду прострочення саме з 01.07.2016р. та доказів в обґрунтування розрахунку пені з дотриманням п.2 ст.530 ЦК України позивачем до суду не надано.

Не погодившись з рішенням суду від 27.02.2017р., ТОВ ВИНД звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

- доводи позивача в частині дії договору від 04.01.2013р. до 04.01.2015р. не відповідають дійсним обставинам справи. Так між позивачем та відповідачем 03.01.2014р. було укладено договір про відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг, згідно до п.6.1 якого, договір діє до 31.12.2014р. Проект договору від 03.01.2014р. було запропоновано позивачем та підписано відповідачем разом із протоколом розбіжностей згідно ч.4 ст.181 ГК України. Підписаний договір від 03.01.2014р. із протоколом розбіжностей було повернуло позивачу 12.02.2014р., про що свідчить відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції на протоколі розбіжностей за вх.№66. Оскільки позивач ніяк не відреагував на протокол розбіжностей, то відповідно до вимог ч.7 ст.181 ГК України пропозиції відповідача щодо зміни умов Договору від 03.01.2014р. вважаються прийнятими;

- в договорі від 03.01.2014р. із врахуванням протоколу розбіжностей відсутні послуги із охорони території. Таким чином рахунки позивача по сплаті експлуатаційних витрат (послуг охорони) з січня по грудень 2014 року - є безпідставними, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню;

- 05.01.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на відшкодування експлуатаційних витрат, комунальних послуг та земельного податку, який підписано орендарем разом із протоколом розбіжностей №1 від 24.02.2015р. В цьому договорі із врахуванням протоколу розбіжностей також відсутні послуги із охорони території;

- розрахунок експлуатаційних витрат до Договору від 04.01.2013р. не підписаний відповідачем, отже позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме цей розрахунок сторони погодили при укладенні Договору від 04.01.2013р.;

- в матеріалах справи відсутні договори про надання послуг охорони позивачу, відсутні розрахунки вартості витрат на дані послуги понесені балансоутримувачем, відсутнє визначення базових умов надання послуг охорони, які надаються відповідними організаціями, включаючи їх вартість, відсутній розрахунок суми компенсації послуг охорони відповідачем - пропорційно до займаної їм площі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2017р. прийнято апеляційну скаргу ТОВ ВИНД до провадження та призначено її до розгляду.

07.09.2017р. ДВНЗ Миколаївський політехнічний коледж надіслав суду апеляційної інстанції:

- заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржене рішення без змін;

- клопотання з проханням провести розгляд справи без участі представника позивача.

Сторони своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили. Копії ухвал, які надсилались судом на адресу скаржника, зазначену в апеляційній скарзі та яка містися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись на адресу суду з відмітками відділень поштового зв'язку За закінченням встановленого строку зберігання , отже невручення ТОВ ВИНД судових ухвал відбулось з причин, що не залежать від апеляційного господарського суду та скаржник вважається таким, що повідомлений про час та день розгляду його апеляційної скарги.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, що 01.10.2004р. між ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВИНД (Орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. ні кольська, 28, що знаходиться на балансі Миколаївського політехнічного технікуму №РОФ - 238 від 01.10.2004р. (надалі - Договір №РОФ -238), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець за участю Балансоутримувача - Миколаївського політехнічного технікуму передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 400кв.м., розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.Нікольська, 28.

01.10.2004р. РВ Фонду держмайна України по Миколаївській області згідно акту приймання-передавання від 01.10.2004р. передало, а ТОВ ВИНД прийняло в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення виробничих майстерень загальною площею 400 кв.м., розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул. Нікольська, 28.

05.01.2010р. між Орендодавцем та Орендарем було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди державного нерухомого майна від 01.10.2004р. №РОФ-238.

В подальшому між сторонами договору було укладено Договори про внесення змін до Договору №РОФ -238: №1 від 20.04.2011р., №2 від 28.10.2011р., №3 від 21.02.2012р., №4 від 27.06.2013р.

Відповідно до п.1.1. Договору №РОФ-238 (в редакції договору №4 від 27.06.2013р.) РВ Фонду держмайна України по Миколаївській області передає, а ТОВ ВИНД приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 378,66кв.м., згідно з планом розміщення орендованих приміщень, розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Нікольська, 28, що знаходиться на балансі Державного вищого навчального закладу Миколаївський політехнічний коледж , а саме: адміністративні приміщення площею 37,5 кв.м., вартість яких визначена згідно з висновком про вартість на 30.04.2013 і становить за незалежною оцінкою 74200 грн.;виробничі приміщення площею 297,6 кв.м., вартість яких визначена згідно з висновком про вартість на 30.04.2013 і становить за незалежною оцінкою 217400грн.; складська будівля площею 43,58 кв.м., вартість якої визначена згідно з висновком про вартість на 30.04.2013 и становить за незалежною оцінкою 55300 грн. Майно передається в оренду для розміщення офісних приміщень (37,5 кв.м.), виробничих приміщень (297,6 кв.м), складських приміщень (43,58 кв.м).

Згідно із п. 1.2 Договору №РОФ - 238 (в редакції Договору від 05.01.2010), об'єкт оренди має використовуватися тільки за його призначенням.

Відповідно до п. 2.1 Договору №РОФ - 238 (в редакції Договору про внесення від 05.01.2010), Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі.

Згідно із п.5.11 Договору № РОФ - 238 (в редакції Договору від 05.01.2010р.), Орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно із п.10.1 Договору №РОФ-238 (в редакції Договору №4 від 27.06.2013р.) цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 29.04.2013р. до 27.04.2016р. включно.

04.01.2013р. між Державним вищим навчальним закладом Миколаївський політехнічний коледж (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВИНД (Орендар) було укладено Договір про відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг (надалі - Договір від 04.01.2013р), відповідно до п.1.1, 1.2. якого Балансоутримувач забезпечує Орендарю безперервне надання комунальних та експлуатаційних послуг. Орендар своєчасно відшкодовує балансоутримувачу кошти за комунальні послуги, згідно з виставленими балансоутримувачем рахунками та експлуатаційні витрати відповідно до додаткового розрахунку.

Пунктом 2.3 Договору від 04.01.2013р. сторони визначили, що плата за послуги перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі Балансоутримувачу стягується з урахуванням пені за кожний прострочений день в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючій на період, на який нараховується пеня.

Згідно із п.4.1 Договору від 04.01.2013р., цей Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови Договору і свої зобов'язання.

Пунктом 6.1 Договору сторони визначили, що до договору додається розрахунок експлуатаційних витрат.

Згідно розрахунку експлуатаційних витрат на 2013р. (що є додатком до Договору від 04.01.2013р.) сума експлуатаційних витрат ТОВ ВИНД на 2013 рік складає 33056,51грн. (прибирання території на рік - 5845,70ргн., охорона території на рік - 27210,81грн.)

За проміжок часу з листопада 2013 року по грудень 2014 року (а.с.29-32) позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки на відшкодування експлуатаційних витрат:

- №602 від 12.11.2013р. на суму 2754,70грн.;

- №663 від 09.12.2013р. на суму 2754,70грн.;

- №НК - 0000019 від 14.01.2014р. на суму 2754,70грн.;

- №НК - 0000475 від 11.08.2014р. на суму 17825,30грн.;

- №НК - 0000503 від 10.09.2014р. на суму 166,73грн.;

- №НК - 0000546 від 10.10.2014р. на суму 2249грн.;

- №НК - 0000599 від 13.11.2014р. на суму 2249грн.;

- №НК - 0000665 від 11.12.2014р.на суму 2249грн.

10.11.2015р. позивач надіслав відповідачу претензію на суму 86096,72грн., в якому зазначив, що заборгованість складається з: водопостачання 0,02грн., експлуатаційні витрати - 49025,63грн., земельний податок - 2976,12грн., пеня за несвоєчасну оплату - 34094,95грн.

Претензія отримана відповідачем 12.11.2015р.,що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення,копія якого наявна в матеріалах справи.

15.11.2016р. ДВНЗ Миколаївський політехнічний коледж надіслало на адресу ТОВ ВИНД лист №1410/1 від 01.11.2016р., в якому зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 43493,76грн. та просить перерахувати 104012,44грн. на рахунок позивача (а.с.42-43).

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що ним надані послуги за Договором від 04.01.2013р. відповідачу у повному обсязі, проте відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, через що у нього утворилась заборгованість у сумі 35252,13грн. та пеня (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.01.2017р.) у сумі 5335,29грн.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ДВНЗ Миколаївський політехнічний коледж з огляду наступного.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за Договором від 04.01.2013р. виконав у повному обсязі, проте відповідач не сплатив вартість наданих йому послуг.

В позовній заяві ДВНЗ Миколаївський політехнічний коледж наведений розрахунок загальної заборгованості за надання експлуатаційних послуг за період 2013-2014р.р., за яким заборгованість відповідача становить 35252,13грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначений розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про його часткову правильність та визначення місцевим господарським судом заборгованості відповідача у сумі 33003,13грн., оскільки наданими позивачем до матеріалів справи копіями рахунків на відшкодування експлуатаційних витрат (а.с.29-33) підтверджується сума саме 33003,13грн., а не 35252,13грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Отже місцевий господарський суд, встановивши обставину неналежного виконання ТОВ ВИНД умов Договору від 04.01.2013р., дійшов правомірного висновку про те, що вимога ДВНЗ Миколаївський політехнічний коледж щодо стягнення з ТОВ ВИНД заборгованості за надання експлуатаційних послуг підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з останнього вищезазначеної заборгованості у сумі 33003,13грн.

Згідно із ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку із невиконанням ТОВ ВИНД своїх зобов'язань за Договором від 04.01.2013р, у відповідності до ст.611 ЦК України, настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У пункті 2.3 Договору від 04.01.2013р. сторони визначили, що плата за послуги перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі Балансоутримувачу стягується з урахуванням пені за кожний прострочений день в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючій на період, на який нараховується пеня.

В додатки до заяви про зменшення позовних вимог від 24.01.2017р. ДВНЗ Миколаївський політехнічний коледж надано розрахунок пені, за несвоєчасну сплату експлуатаційних витрат, відповідно до якого пеня за проміжок часу з 01.07.2016р. по 31.12.2016р. складає 5335,29грн.

Згідно із ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з цим, вимагаючи стягнути з відповідача на свою користь пеню за проміжок часу з 01.07.2016р. по 31.12.2016р., позивач не надає доказів обґрунтованості цієї позовної вимоги, оскільки в листі №1410/1 від 01.11.2016р., який було направлено відповідачу 15.11.2016р., не зазначено, які саме рахунки були виставлені ТОВ ВИНД , що унеможливлює визначення періоду прострочення, у тому числі саме з 01.07.2016р.

Отже місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ДВНЗ Миколаївський політехнічний коледж до ТОВ ВИНД про стягнення пені у сумі 5335,29грн.

Доводи апеляційної скарги ТОВ ВИНД відхиляє з огляду наступного.

Посилання скаржника на те, що 05.01.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на відшкодування експлуатаційних витрат (в якому відсутні послуги із охорони території) колегія суддів відхиляє, оскільки предметом позову по даній справі є стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача заборгованості, що виникла за 2013-2014р.р., тобто до укладення вищезазначеного договору від 05.01.2015р.

Договір від 04.01.2013о. не містить зазначення строку його дії, проте цей договір був укладений на виконання вимог п. 5.11 Договору оренди нерухомого майна від 01.10.2004 №РОФ 238, тому є похідним від нього та діє протягом дії основного договору оренди або до укладення нового договору про відшкодування експлуатаційних витрат. Будь якої згоди сторін, щодо припинення договору про відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг від 04.01.2013р., або закінчення терміну його дії не було, тому даний договір діяв в період з 04.01.2013р. по 04.01.2015р. (дата укладення сторонами договору про відшкодування експлуатаційних витрат, комунальних послуг та земельного податку від 05.01.2015р.).

Твердження ТОВ ВИНД про те, що розрахунок експлуатаційних витрат до Договору від 04.01.2013р. не підписаний відповідачем, отже позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме цей розрахунок сторони погодили при укладенні Договору від 04.01.2013р. не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки у п.6.1 Договору від 04.01.2013р. вказано, що до договору додається розрахунок експлуатаційних витрат, отже відповідачу було достеменно відомо про суми, які вказані у розрахунку та цей розрахунок вважається таким, що погоджений сторонами договору.

Щодо посилань скаржника на протокол розбіжностей до Договору від 04.01.2013р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Разом з цим, Договір від 04.01.2013р. був підписаний ТОВ ВИНД без застережень; а протокол розбіжностей (копія якого надана скаржником в додатки до апеляційної скарги) датований лише 11.02.2014р.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Договір про відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг не відноситься до договорів державного замовлення та обов'язкових на підставі закону.

Посилання скаржника на те, що в матеріалах справи відсутні договори про надання послуг охорони позивачу колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не заперечує та не спростовує факту надання охоронних послуг, а у розрахунку експлуатаційних витрат на 2013р. (який є додатком до Договору від 04.01.2013р., про що зазначено у п.6.1 договору) наявний пункт 2 - Охорона території на рік , в якому зазначена заробітна плата сторожа (із зазначенням її розрахунку) та сума, яку має сплатити відповідач за рік за надання послуг з охорони території на рік (27210,81грн.).

Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильність висновку про часткове задоволення позовних вимог місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 27.02.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, відтак, залишається без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.02.2017р. у справі №915/1458/16 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 17.10.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.