Ухвала

від 10.10.2017 по справі 826/9921/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9921/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві до приватного підприємства Лізард-1 , товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма Трейд ЛТД про визнання договору недійсним,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2017 року у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві до приватного підприємства Лізард-1 , товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма Трейд ЛТД про визнання договору недійсним відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 заперечує свою участь у діяльності ТОВ Оптіма Трейд ЛТД , а тому підписані ним первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції у відповідності до ч.1 ст.195 КАС України в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 13 липня 2015 року по 17 липня 2015 року на підставі направлення від 13 липня 2015 року №1380/22-05, наказу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 13 липня 2015 року №1384, постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі лейтенанта податкової міліції Мамчик Д.О. від 27 лютого 2015 року по матеріалам досудового розслідування, внесеного в ЄДР за №32014110200000023 від 15 квітня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 2, 3 ст.212 КК України, на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 ПК України контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Лізард-1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Оптіма Трейд ЛТД за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за наслідками якої складено акт від 24 липня 2015 року №305/26-57-22-04-10/32530035.

В акті перевірки від 24 липня 2015 року №305/26-57-22-04-10/32530035 зазначено, що було опитано директора та засновника ТОВ Оптіма Трейд ЛТД ОСОБА_2 (протокол допиту свідка від 26 лютого 2015 року), який повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Оптіма Трейд ЛТД (код ЄДРПОУ 39076150), та повідомив, що не працював ніколи на даному підприємстві та немає ніякого відношення до нього. В січні 2014 року втратив паспорт та ідентифікаційний код, після чого звернувся до міліції та у березні 2014 року отримав новий паспорт.

З огляду на викладене, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ Оптіма Трейд ЛТД фактично не могло здійснювати господарські операції з поставки товарів для ПП Лізард-1 через відсутність у підприємства трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, транспортних засобів, механізмів, як наслідок, відсутність факту постачання товарів ТОВ Оптіма Трейд ЛТД на адресу ПП Лізард-1 .

ТОВ Оптіма Трейд ЛТД на адресу ПП Лізард-1 на підставі договору від 12 червня 2014 року №12-06 було виписано податкові накладні від 12 червня 2014 року №66, від 17 червня 2014 року №89, від 04 липня 2014 року №21, від 15 липня 2014 року №74, від 25 липня 2014 року №130, від 04 серпня 2014 року №10, від 07 серпня 2014 року №29, від 19 серпня 2014 року №81 та від 21 серпня 2014 року №96, в яких у графі підпис, ініціали та прізвище особи, яка склала податкову накладну зазначено Д.А.Ткач .

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для визнання недійсним договору від 12 червня 2014 року №12-06, укладеного між ТОВ Оптіма Трейд ЛТД та ПП Лізард-1 .

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, Цивільним кодексом України.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦК України).

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається наявність двох окремих видів недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок та є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом

Таким чином порушення публічного порядку є відокремленою підставою нікчемності правочину, яка передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, спрямування на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Вимогами ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

В обґрунтування, як позовних вимог, так і апеляційної скарги, позивач посилається на протокол допиту свідка від 26 лютого 2015 року, згідно з яким ОСОБА_2 (директор та засновник ТОВ Оптіма Трейд ЛТД ) повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Оптіма Трейд ЛТД та те, що він не працював ніколи на даному підприємстві та немає ніякого відношення до нього.

У якості доказів наявності підстав для визнання недійсним договору від 12 червня 2014 року №12-06 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві подано до суду податкові накладні, виписані ТОВ Оптіма Трейд ЛТД на ім'я ПП Лізард-1 від 12 червня 2014 року №66, від 17 червня 2014 року №89, від 04 липня 2014 року №21, від 15 липня 2014 року №74, від 25 липня 2014 року №130, від 04 серпня 2014 року №10, від 07 серпня 2014 року №29, від 19 серпня 2014 року №81 та від 21 серпня 2014 року №96, в яких у графі підпис, ініціали та прізвище особи, яка склала податкову накладну зазначено Д.А.Ткач .

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

В обґрунтування вимог щодо визнання недійсним договору від 12 червня 2014 року №12-06 позивач посилається на факт підписання ОСОБА_2 податкових накладних, виписаних на підставі цього договору. В той же час, жодних доказів того, що договір від 12 червня 2014 року №12-06 був підписаний саме ОСОБА_2, або копії наведеного договору матеріали справи не містять.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 №9 судам необхідно враховувати, що виконання чи не виконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійним.

Наведені позивачем обставини та подані докази не можуть бути безумовними та достатніми підставами для визнання недійсним договору від 12 червня 2014 року №12-06, укладеного між ТОВ Оптіма Трейд ЛТД і ПП Лізард-1 . Доказів того, що вказаний договір завідомо суперечить інтересам держави або порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві не надано, а з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки ПП Лізард-1 від 24 липня 2015 року №305/26-57-22-04-10/32530035 та наведених у ньому висновків контролюючого органу щодо відсутності відношення ОСОБА_2 до фінансово-господарської діяльності ТОВ Оптіма Трейд ЛТД , ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року №0000912202 та №0000902202, якими ПП Лізард-1 збільшено податкові зобов'язання, у зв'язку з чим питання неучасті ОСОБА_2 у діяльності ТОВ Оптіма Трейд ЛТД підлягає дослідженню судом при оскарженні вказаних податкових повідомлень-рішень.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №21-887а15 колегія суддів не бере до уваги, оскільки останні стосуються правової оцінки господарської операції по суті, а не оцінки дійсності чи недійсності правочину (договору) як такого.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо непідтвердження наявності обґрунтованих підстав для визнання недійсним договору від 12 червня 2014 року №12-06, укладеного між ТОВ Оптіма Трейд ЛТД та ПП Лізард-1 , у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя

Судді: