Постанова

від 17.10.2017 по справі 910/4690/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 910/4690/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач ), Вовк І.В., Грек Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі № 910/4690/17

за позовомДепартаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дотовариства з обмеженою відповідальністю "Девілон груп" треті особи: 1. комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління автошляхів та споруд на них Шевченківського району міста Києва", 2. товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л.", 3. товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІКС", 4. товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альфа - Інвест Груп", 5. фізична особа-підприємець ОСОБА_6 пророзірвання договору та виселення, за участю представників

позивача: Костюк О.М.,

відповідача: Кіяна А.В., Біжінара Р.В.,

третіх осіб: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон груп" (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління автошляхів та споруд на них Шевченківського району міста Києва") про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 49-1 від 28.04.2016 та виселення відповідача з орендованого майна, а саме - частини підземного переходу площею 258,7 м 2 за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л.", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІКС", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альфа-Інвест Груп" та фізичну особу-підприємця ОСОБА_6.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2017 позов задоволено повністю. Розірвано договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 49-1 від 28.04.2016 та виселено відповідача з орендованого майна.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавцем), товариством з обмеженою відповідальністю "Девілон груп" (орендарем) та комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва" (підприємством) укладено договір № 49 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі Рішення Київради від 24.12.2009 № 917/2986 та протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 27.09.2011 № 96 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: підземний пішохідний перехід Майдан Незалежності для змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.

Між сторонами договору 29.12.2011 підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, загальною площею 258,7 м 2 , розташованого за адресою: м. Київ, підземний пішохідний перехід Майдан Незалежності.

Між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) (орендодавцем), товариством з обмеженою відповідальністю "Девілон груп" (орендарем) та комунальним підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління автошляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва" (підприємством-балансоутримувачем) 28.04.2016 укладено договір № 49-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.12.2011 № 49), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 23.02.2016 № 9 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину підземного переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

Відповідно до п. 2.1 договору, об'єктом оренди є частина підземного переходу загальною площею 258,7 м 2 , згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 49 від 29.12.2011.

Відповідно до п.п. 4.2.1 договору, орендар зобов'язаний використовувати об'єкт відповідно до його призначення та умов цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору орендодавець має право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов договору. В процесі перевірки виконання умов договору оренди може бути здійснена фото або відеофіксація стану та умов використання об'єкта оренди.

Пунктом 8.1 договору визначено, що орендар не має права передавати свої зобов'язання за договором та передавати об'єкт оренди повністю або частково в користування іншій особі без письмової згоди орендодавця.

Згідно з п. 8.3 договору, об'єкт оренди повинен використовуватись орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим п.п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 8.5 договору у разі виявлення факту використання об'єкту не за цільовим призначенням, договір може бути розірвано.

Пунктом 9.5 договору визначено, що договір може бути розірвано за погодженням сторін, а пунктом 9.6 договору встановлено, що на вимогу однієї з сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 9.1 договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28.04.2016 до 26.04.2019.

Посилаючись на те, що відповідачем допущено порушення умов договору, а саме - об'єкт оренди використовується не за цільовим призначенням, при цьому його передано у користування іншим особам без згоди орендодавця, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт порушення відповідачем умов договору, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки апеляційного господарського суду помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.

Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Частиною 3 ст. 26 зазначеного Закону передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Судами обох інстанцій встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору орендар зобов'язаний використовувати об'єкт оренди тільки за цільовим призначенням, обумовленим п.п. 1.1 цього договору, та не має права передавати свої зобов'язання за договором та передавати об'єкт оренди повністю або частково в користування іншій особі без письмової згоди орендодавця.

Разом з тим, відповідно до акта обстеження нежилих приміщень від 17.03.2017, а саме частини підземного переходу по АДРЕСА_1, який складений представниками позивача та третьої особи-1, зафіксовано факт використання відповідачем частини об'єкта оренди не за цільовим призначенням, а саме: для продажу тютюнових виробів, для розміщення пункту обміну валют, для розміщення пункту продажу лотерейних білетів. При проведенні обстеження позивачем здійснено його фотофіксацію.

Актом обстеження нежилих приміщень від 27.03.2017, а саме - частини підземного переходу по АДРЕСА_1, зафіксовано використання об'єкта оренди не за цільовим призначенням, а також те, що частина об'єкта оренди використовується іншими суб'єктами господарювання: товариством з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." для продажу лотерейних білетів, товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "ІКС" та товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Альфа-інвест груп" для розміщення пунктів обміну валют, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 для продажу тютюнових виробів. При проведенні обстеження позивачем здійснено його фотофіксацію.

В свою чергу, апеляційний господарський суд зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується, що діяльність, проведення якої заборонено договором оренди, здійснюється саме відповідачем, а не іншими особами, з якими у відповідача відсутні будь-які договірні правовідносини, що само по собі спростовує висновки про те, що саме відповідачем передано об'єкт оренди в користування іншим особам та що саме відповідачем використовується об'єкт оренди не за цільовим призначенням.

Однак колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки апеляційного господарського суду помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, необхідно враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Не вдаючись до вирішення питання про достовірність наявних у матеріалах справи доказів, про перевагу одних доказів над іншими, а також їх додаткової перевірки, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Апеляційним господарським судом зазначено, що місцевий господарський суд не врахував наявних у матеріалах справи листів Головного управління ДФС у місті Києві від 11.04.2017 та Національного банку України від 27.04.2017, відповідно до яких, за висновком суду апеляційної інстанції, відповідач на орендованих площах не здійснює діяльність з продажу тютюнових виробів, діяльність з обміну валют та з продажу лотерейних білетів. Спеціальні дозвільні документи з цього приводу відповідачу компетентними державними органами не видавались.

Разом з тим, зазначені листи не можуть підтверджувати або спростовувати факт використання об'єкта оренди не за цільовим призначенням, оскільки інформація про те, що відповідні спеціальні дозвільні документи уповноваженими на те органами не видавались, може підтверджувати саме обставини відсутності таких документів в розрізі їх оцінки для встановлення законності здійснення суб'єктом господарювання відповідних операцій без відповідних дозвільних документів.

Висновки суду апеляційної інстанції, що у листах третіх осіб на стороні відповідача, отриманих на адвокатські запити, зазначено, що між відповідачем та вказаними в актах обстеження нежилих приміщень від 17.03.2017 та від 27.03.2017 третіми особами відсутні будь-які договірні правовідносини з приводу користування об'єктом оренди, що в свою чергу спростовує факт користування вказаними особами саме тими нежилими приміщеннями, які згідно з договором перебувають у користуванні відповідача, також є помилковими, оскільки зазначені листи можуть оцінюватися для встановлення факту правомірності користування такими приміщеннями, а не беззаперечно свідчити про відсутність факту використання відповідачем частини об'єкта оренди не за цільовим призначенням.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що в даному випадку, з урахуванням предмету і підстав позову, доказуванню підлягає не наявність договірних правовідносин між орендарем та суборендарем, а сам факт використання нежитлових приміщень іншими особами, а ніж орендарем, оскільки саме орендар приймає в оренду нерухоме майно, і на нього покладається обов'язок з недопущення передання об'єкта оренди повністю або частково в користування іншій особі без письмової згоди орендодавця.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що за оцінкою місцевого господарського суду, акт обстеження нерухомого майна від 11.04.2017, наданий відповідачем як доказ відсутності порушення умов договору, не є належним доказом та не може свідчити про відсутність допущеного порушення, оскільки, по-перше, за умовами договору лише позивач та балансоутримувач наділені правом ініціювання та проведення обстеження об'єкта оренди зі здійсненням фото та відеофіксації, а по-друге, акт обстеження приміщення від 11.04.2017, наданий відповідачем, не підтверджує того факту, що 17.03.2017 та 27.03.2017 порушення умов договору не було.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, як встановлено місцевим господарським судом, та не спростовано судом апеляційної інстанції, що позивач не надавав орендарю дозволу на передачу об'єкта оренди у користування третім особам, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що результати перевірки, зафіксовані у акті обстеження нежилих приміщень від 27.03.2017, свідчать про передачу відповідачем частини об'єкта оренди у користування іншим особам та їх нецільове використання, що є порушенням умов договору оренди, у зв'язку з чим позовні вимоги про розірвання договору є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім цього, частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог в частині виселення відповідача з орендованого майна.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки місцевого господарського суду про задоволення позову, у зв'язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі № 910/4690/17 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у даній справі - залишенню без змін.

За таких обставин, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон груп" на користь Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягає стягненню 3 840 грн. (три тисячі вісімсот сорок гривень 00 копійок) витрат з оплати судового збору за подання касаційної скарги та 3 200 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок) витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі № 910/4690/17 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі № 910/4690/17 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон груп" (код ЄДРПОУ 36856618) на користь Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 19020407) 3 840 грн. (три тисячі вісімсот сорок гривень 00 копійок) витрат з оплати судового збору за подання касаційної скарги та 3 200 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок) витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Головуючий суддя Могил С.К. Судді: Вовк І.В. Грек Б.М.