Постанова

від 11.10.2017 по справі 907/1215/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р. Справа № 907/1215/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Хабіб М.І.

при секретарі Мокрій А.В.

розглянув апеляційну скаргу Приватного комерційного підприємства (далі - ПКП) "Ресурс-Захід" №1 від 27.06.2017р. (вх. № 01-05/3372/17 від 17.07.2017р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2017р.

у справі № 907/1215/15 (суддя Йосипчук О.С.)

за позовом: ПКП "Ресурс-Захід", м. Івано-Франківськ

до відповідача-1: Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-2: Комунального підприємства (далі - КП) "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород", м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Ужгород

про визнання незаконним (недійсним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання незаконним (недійсним) і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

за участю представників:

від позивача: Щеглов Є.С. - представник (довіреність у матеріалах справи);

від відповідача-1: не з`явився (належно повідомлений);

від відповідача-2: не з`явився(належно повідомлений);

від третьої особи: ОСОБА_4 - представник (довіреність у матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Дубник О.П., суддів: Бойко С.М., Гриців В.М. було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 23.08.2017 року.

У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів - членів колегії Бойко С.М. та Гриців В.М. розпорядженням керівника апарату суду №409 від 23.08.2017р., відповідно до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року (у редакції рішення Ради суддів України 02.04.2015 року N 25) з наступними змінами і доповненнями та п. 2.7.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Львівському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 року зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни суддів-членів колегії у даній справі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.08.2017р. до складу колегії входять: головуючий суддя Дубник О.П., судді: Скрипчук О.С., Хабіб М.І.

В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений п. 3 ч. 5 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII принцип незмінності судді, слід починати з початку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору.

Новим складом суду розпочато розгляд справи та завершено прийняттям постанови.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 року за клопотаннями відповідача-1 та третьої особи відкладено розгляд справи на 11.10.2017р.

Відповідачі-1,2 у судове засідання участі уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується наявними у матеріалах справи списками згрупованих рекомендованих відправлень від 28.08.2017 р.

Відповідно до п 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (зі змінами), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зі справи вбачається, що вона розглядалась судами неодноразово. Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2016 року відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним (недійсним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та припинено провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.211-216, т.1).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2016 року скасовано та прийнято нове рішення. Позов задоволено повністю. Визнано незаконними (недійсними) та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1, видане виконкомом Ужгородської міської ради 14.05.10р. на ім' я ОСОБА_2 та запис у Державному реєстрі прав про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру, здійснену 18.05.10р. КП Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода .

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2017р. попередні судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2017р. (суддя Йосипчук О.С.) у задоволенні позову ПКП "Ресурс-Захід" до відповідача-1: Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та до відповідача-2: КП "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання незаконним (недійсним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання незаконним (недійсним) і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовлено.

Судове рішення у справі мотивоване ч. 1 ст. 15, ст. 328 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), ст.ст. 1, 4 1 , 12 ГПК України, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), ч.1 ст.19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV (в редакції, чинній на момент видачі спірного свідоцтва), і зроблено висновок, що спірне свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане на підставі скасованого рішення виконавчого комітету, є правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності фізичної особи ОСОБА_2 на нерухоме майно. Отже, гр.ОСОБА_2, з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, є носієм права власності на це спірне майно і, відповідно, особою, майнові права якої оспорюються позивачем у цьому спорі. Зважаючи на таке, та позаяк, як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги в даній справі спрямовані на захист права власності на об'єкт нерухомого майна шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення його права з боку інших осіб, в даному випадку має місце спір про право цивільне, отже, гр. ОСОБА_2 повинна бути відповідачем у спорі, де оспорюються її майнові права, через що судом відмовлено у задоволенні позову з огляду на неналежність відповідачів. Місцевим господарським судом при цьому взято до уваги категоричну незгоду позивача проти участі у цьому спорі гр.ОСОБА_2 і наполягання позивача на необхідності вирішення даного спору саме господарським судом у визначеному позивачем суб' єктним складом.

ПКП "Ресурс-Захід" не погоджується з ухваленим рішенням суду і вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таким, що не відповідає обставинам справи. Зазначає, що у зв'язку з введенням у експлуатацію новозбудованого будинку, ПКП "Ресурс-Захід" набуло право власності як на 68-квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1. Стверджує, що основний договір, тобто договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ПКП "Ресурс-Захід" та ОСОБА_2 не був укладений, оскільки ОСОБА_2 не здійснила всіх платежів за квартир, передбачених попереднім договором, а зобов'язання за попереднім договором припинились, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 28.10.2011р. Посилається на те, що про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14.05.2010р. та про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 позивачу протягом 2010-2012 років не було відомо, а стало відомо лише у 2013 році в процесі розгляду судами адміністративного позову про скасування п. 1.33 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року. Зазначає, що ОСОБА_2 не набувала права власності на квартиру, а підставою видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14.05.2010р. є тільки п. 1.33 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 28.04.2010 року № 105, який скасований постановою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 року у справі № К/800/2692/13. Стверджує, що позивач не оспорює право власності ОСОБА_2 у даній справі, а право власності ОСОБА_2 оспорюється позивачем у справі №308/9196/14-ц. Зазначає, що позивач заявив позовні вимоги виключно до юридичних осіб, які виданням незаконного свідоцтва та здійсненням незаконного запису порушили цивільні права позивача, а позивач жодних позовних вимог до ОСОБА_2 не заявляє. Крім того, посилається на те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14.05.2010р. та здійснений КП "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" запис про реєстрацію права власності суперечать чинному п. 1.38 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №64 від 17 березня 2010 року. Просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2017р. у даній справі, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

У відзиві на апеляційну скаргу гр.ОСОБА_2 просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з огляду на неналежність відповідачів та стверджує про пропуск позивачем позовної давності.

Відповідачі-1,2 не скористалися своїм правом та не надали відзивів на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення. При цьому Львівський апеляційний господарський суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №48 від 24 лютого 2010 року "Про реєстрацію права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна" за результатами розгляду клопотання ПКП "Ресурс-Захід" вирішено Комунальному підприємству "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтва про право власності Приватному комерційному підприємству "Ресурс-Захід" на 68-квартирний житловий будинок (літ. А№) по АДРЕСА_1, загальною площею 6482,5 кв. м, в тому числі житловою - 2755,1 кв. м, цокольних приміщень - 636,8 кв. м. (а.с. 19, т.1).

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №64 від 17 березня 2010 року "Про внесення доповнення до рішення виконкому" визначено перелік квартир та офісних приміщень у 68-квартирному житловому будинку (літ. А№) по АДРЕСА_1, право власності на які Комунальному підприємству "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" слід зареєструвати за ПКП "Ресурс-Захід" (а.с. 20-21, т.1). У переліку, зокрема, вказана (п. 1.38) квартира АДРЕСА_1 загальною площею 97,1 м.кв., в тому числі житловою - 54,1 м.кв.

31 березня 2010 року між ПКП "Ресурс-Захід" та ОСОБА_2 укладено попередній договір №55/32, відповідно до умов якого, сторони зобов'язались у майбутньому, в строк, передбачений п.5.1 договору (а саме: 31 липня 2010 року), укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна АДРЕСА_1 загальною площею 97,1 кв. м. на першому поверсі (а.с. 22-23, т.1). Договір посвідчено нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1386.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року "Про внесення доповнення до рішення виконкому" вирішено Комунальному підприємству "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтво про право власності, зокрема (п.1.33), громадянці ОСОБА_2 - на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 26-28, т.1). У п. 3 рішення вказано, що рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №64 від 17 березня 2010 року вважати таким, що втратило чинність.

14 травня 2010 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (серія НОМЕР_1), відповідно до якого ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира, загальною площею 97,1 кв. м у АДРЕСА_1 (а.с. 29, т.1).

На підставі зазначеного свідоцтва КП "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" здійснило державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, про що 18 травня 2010 року внесено запис до Державного реєстру прав (реєстраційний номер майна 30026842) (а.с. 30, т.1).

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 28.10.2011р. рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2011р. скасовано, в позові ПКП "Ресурс-Захід" до ОСОБА_2 про визнання недійсним попереднього договору та скасування свідоцтва про реєстрацію права власності на квартиру відмовлено (а.с. 24-25, т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.08.2012р. рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 28.10.2011р. залишено без змін (а.с. 52-53, т.1).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013р. у справі №К/800/2692/13 постанову Івано-Франківського міського суду від 09.04.2012р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012р. скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ПКП "Ресурс-Захід" задоволено частково, визнано протиправним та скасовано п. 1.33 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року, а в решті позову відмовлено (а.с. 31-32, т.1).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03.10.2013р. у справі №308/13101/13-ц позов ПКП "Ресурс-Захід" до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, третя особа ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 - видане виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 14 травня 2010 року. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 проведену на підставі свідоцтва на нерухоме майно виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 14 травня 2010 року (а.с. 54-55, т.1).

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12.11.2015р. у справі №308/13101/13-ц рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03.10.2013р. скасовано та закрито провадження у цивільній справі. Роз'яснено ПКП "Ресурс-Захід", що вказаний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду (а.с. 56-57, т.1).

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати незаконним (недійсним) та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно та запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що зважаючи на визнання протиправним та скасування постановою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 року у справі № К/800/2692/13 п. 1.33 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 28.04.2010 року № 105, яким вирішено провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтво про право власності гр.ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, та у зв'язку з припиненням попереднього договору від 31.03.2010 року №55/32, укладеного між ПКП "Ресурс-Захід" і гр.ОСОБА_2, а також неукладенням в подальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна, свідоцтво про право власності на нерухоме майно (серія НОМЕР_1), видане на підставі скасованого рішення виконавчого комітету, є незаконним та підлягає скасуванню разом із записом про державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно.

Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту права є його визнання.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд при застосуванні норми ст. 328 ЦК України повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у якій передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт чи підлягає це право захисту.

Згідно Акту готовності об'єкту до експлуатації №1/12 від 28.12.2009р. та свідоцтва №07000970 від 30.12.2009р. ПКП "Ресурс-Захід" було замовником будівництва 68-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №48 від 24 лютого 2010 року вирішено КП "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтва про право власності ПКП "Ресурс-Захід" на 68-квартирний житловий будинок (літ. А№) по АДРЕСА_1, загальною площею 6482,5 кв. м, в тому числі житловою - 2755,1 кв. м, цокольних приміщень - 636,8 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №64 від 17 березня 2010 року визначено перелік квартир та офісних приміщень у 68-квартирному житловому будинку (літ. А№) по АДРЕСА_1, право власності на які КП "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" слід зареєструвати за ПКП "Ресурс-Захід". У переліку, зокрема, вказана (п. 1.38) квартира АДРЕСА_1 загальною площею 97,1 м.кв., в тому числі житловою - 54,1 м.кв.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року вирішено провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтво про право власності, зокрема (п.1.33), громадянці ОСОБА_2 - на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 26-28, т.1). У п. 3 рішення вказано, що рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №64 від 17 березня 2010 року вважати таким, що втратило чинність.

Однак, постановою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013р. у справі №К/800/2692/13 визнано протиправним та скасовано п. 1.33 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

14 травня 2010 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (серія НОМЕР_1), відповідно до якого гр.ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира, загальною площею 97,1 кв. м у АДРЕСА_1 (а.с. 29, т.1).

Свідоцтво про право власності не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин, а є документом, яким оформляється (підтверджується) право власності. Поряд з цим, питання правомірності видачі та дії свідоцтва про право власності на нерухоме майно безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке свідоцтво видане.

Згідно з ч.1 ст.19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV (в редакції, чинній станом на 14 травня 2010 року) свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності, відтак, визнання недійсним свідоцтва про право власності як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах.

Як вбачається з матеріалів справи основний договір, а саме договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ПКП "Ресурс-Захід" та гр.ОСОБА_2 не був укладений, а зобов'язання за попереднім договором припинились, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 28.10.2011р. (а.с. 24-25, т.1).

Також, рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №48 від 24 лютого 2010 року "Про реєстрацію права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна" за яким вирішено КП "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтва про право власності ПКП "Ресурс-Захід" на 68-квартирний житловий будинок (літ. А№) по АДРЕСА_1, загальною площею 6482,5 кв. м. є чинним.

З урахуванням того, що п.1.33 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року, яким вирішено провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтво про право власності гр.ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, визнано протиправним та скасовано постановою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2013 року у справі №К/800/2692/13, існування свідоцтва порушує право власності ПКП "Ресурс-Захід" на спірне майно. Оскільки свідоцтво є єдиним документом, який порушує це право, належним способом захисту цього права є визнання незаконним (недійсним) цього свідоцтва з моменту його видачі.

Апеляційний суд зазначає, що визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно є законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним (недійсним) і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, колегія суддів зазначає наступне:

18 травня 2010 року КП"Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" здійснило державну реєстрацію права власності гр.ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, про що внесено запис до Державного реєстру прав (реєстраційний номер майна 30026842).

Згідно з ст.26 Закону №1952-IV (в редакції, чинній на момент внесення відповідного запису) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Разом з тим, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В даному випадку, оскільки, вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є похідною та пов'язаною з вимогою про скасування свідоцтва про право власності, колегія суддів вважає, що така вимога підлягає задоволенню.

Відповідачем-1 до суду першої інстанції подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі (від 06.04.2016р., а.с. 201-202, т.1).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Норма ч.1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Позивач, звертаючись у листопаді 2015 року до господарського суду Закарпатської області з позовною вимогою про визнання незаконним (недійсним) свідоцтва не пропустив позовну давність.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013р. зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 28.10.2011р. рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2011р. скасовано, в позові ПКП "Ресурс-Захід" до гр.ОСОБА_2 про визнання недійсним попереднього договору та скасування свідоцтва про реєстрацію права власності на квартиру відмовлено (а.с. 24-25, т.1).

Перебіг позовної давності було перервано шляхом пред'явлення позову 14.02.2011р. до Ужгородського міськрайонного суду (а.с. 52-53, т.1).

Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову. Таким чином 15.02.2011р. почався перебіг нового строку позовної давності по вимозі про скасування свідоцтва.

Вподальшому строк позовної давності переривався у зв'язку з поданням позову ПКП "Ресурс-Захід" до виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, третя особа - ОСОБА_2 у справі №308/13101/13ц.

Враховуючи переривання строку позовної давності, колегія суддів вважає, що такий строк позивачем не пропущено.

Гр.ОСОБА_2 стверджує про пропуск позивачем позовної давності (а.с. 76, т. 1, а.с.69, т.3).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

У ст. 21 ГПК України дано визначено сторін в судовому процесі - це позивачі та відповідачі.

Як роз'яснено в п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів № 10 від 29.05.2013р. (зі змінами) у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

За наведених обставин, клопотання третьої особи про застосування строків позовної давності розгляду не підлягає.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (ч.ч. 1,2 ст. 104 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ПКП "Ресурс-Захід", скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2017р. у справі № 907/1215/15 та прийняття нового, яким позов задоволити повністю. Визнати незаконним (недійсним) та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 14 травня 2010 року на ім'я гр.ОСОБА_2. Визнати незаконним (недійсним) та скасувати запис у Державному реєстрі прав про державну реєстрацію права власності гр.ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, здійснену 18 травня 2010 року Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода".

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" коли приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.

Враховуючи вимоги ст. 49 ГПК України, з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" слід стягнути по 1218,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 2679,60 грн. судового збору розгляд апеляційних скарг на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2017р. у цій справі скасувати і прийняти нове рішення. Позов задоволити повністю.

2. Визнати незаконним (недійсним) та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 14 травня 2010 року на ім'я гр.ОСОБА_2.

3. Визнати незаконним (недійсним) та скасувати запис у Державному реєстрі прав про державну реєстрацію права власності гр.ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, здійснену 18 травня 2010 року Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода".

4. Стягнути з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, площа Поштова, 3, код ЄДРПОУ 04053699) на користь Приватного комерційного підприємства "Ресурс-Захід" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 35, офіс 103, код ЄДРПОУ 32605938) 1218,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 2679,60 грн. судового збору розгляд апеляційних скарг.

5. Стягнути з Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" (88000, м. Ужгород, площа Поштова, 3, код ЄДРПОУ 34888247) на користь Приватного комерційного підприємства "Ресурс-Захід" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 35, офіс 103, код ЄДРПОУ 32605938) 1218,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 2679,60 грн. судового збору розгляд апеляційних скарг.

6. Місцевому господарському суду видати накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови підписано 17.10.2017р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.

Суддя Хабіб М.І.