Ухвала

від 18.10.2017 по справі 812/677/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року справа №812/677/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2017 р. у справі № 812/677/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гірниче підприємство Антрацитвугілля до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій щодо відмови у списанні податкового боргу та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.05.2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у списанні податкового боргу згідно податкових декларацій:

-рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин: декларація за 2 квартал 2014 року в розмірі 61 670, 07 грн. та нарахована пеня у розмірі 83 98, 62 грн.;

-екологічний податок: декларація за 2 квартал 2014 року № 9044094279 від 31.07.2014 року у розмірі 16 461, 63 грн.; декларація за 3 квартал 2014 року № 9079831950 від 04.02.2015 року у розмірі 3868, 99 грн.; декларація за 4 квартал 2014 року № 9079835414 від 04.04.2015 року у розмірі 4894, 48 грн.;

-орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності за липень-грудень 2014 року у розмірі 44 259, 47 грн. згідно декларації № НОМЕР_1 від 06.02.2014 року, № НОМЕР_2 від 03.04.2014 року.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу згідно зазначених декларацій та зобов'язати останнього прийняти рішення щодо списання недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску за період серпень 2014року - червень 2015 року у сумі 63 204, 25 грн.; вирішити питання судових витрат (а.с. 3-7).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2017 року у справі № 812/677/17 позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо не розгляду заяви від 28.03.2017 № 20 Товариства з обмеженою відповідальністю Гірниче підприємство Антрацитвугілля про списання заборгованості.

Зобов'язано Головне управління ДФС у Луганській області розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гірниче підприємство Антрацитвугілля про списання заборгованості від 28 березня 2017 року відповідно та прийняти вмотивоване рішення згідно податкового та бюджетного законодавства.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Гірниче підприємство Антрацитвугілля відмовлено.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 178-184).

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи в порушення ч. 2 ст. 11 КАС України необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про списання податкового боргу, оскільки зазначену заяву відповідачем було розглянуто про що свідчить відповідь від 18.04.2017 року № 729/10/12-32-17-09.

Також судом першої інстанції не було дано оцінки щодо вимог про списання інших податків та зборів, окрім списання заборгованості по орендній платі за землю та ЄСВ.

Апелянт зазначає, що суми боргу, по яких позивач просить прийняти рішення щодо списання - є самостійно визначеними ним у податкових деклараціях та звітах, тобто є узгодженими. Уточнені декларації не надавались.

Звертає увагу на те, що відповідно до приписів ст. 10 Закону України № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є Сертифікат Торгово-промислової палати України. У позивача відсутні сертифікати на списання податкового боргу.

Разом з тим, виходячи з вимог чинних нормативно-правових актів України та Регламенту, сертифікат ТПП України обов'язково повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні події, що об'єктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у вказаному періоді певного податкового обов'язку зі сплати податків.

Крім того, у сертифікатах, наявних у підприємства, ТПП України засвідчено настання форс-мажорних обставин лише з 01.08.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірниче підприємство "Антрацитвугілля" зареєстровано в якості юридичної особи 29.11.2006 за № 1 379 102 0000 000523, ідентифікаційний код: 34720106, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (а.с. 77-80).

Позивачем зареєстровані декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2014 року декларація № 9080165592 від 06.02.2015 в розмірі 61 670,07 грн.; з екологічного податку: декларація за 2 квартал 2014 року № 9044094279 від 31.07.2014 у розмірі 16461,63 грн.; декларація за 3 квартал 2014 № НОМЕР_3 від 04.02.2015 у розмірі 3868, 99 грн.; декларація за 4 квартал 2014 № НОМЕР_4 від 04.02.2015 у розмірі 4894,48 грн.; з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2014 рік у розмірі 44 259,47 грн. згідно декларацій № НОМЕР_1 від 06.02.2014, № НОМЕР_2 від 03.04.2014 (уточнююча) (а. с. 15-20, 46-48, 50-57, 32-45).

Зазначені декларації зареєстровані відповідачем, що підтверджують квитанції № 2 (а.с. 20, 57, 53, 49, 31, 38, 45).

30 вересня 2014 року позивач звернувся до Торгово-промислової палати України щодо засвідчення обставин непереборної сили.

14 жовтня 2014 року Торгово-промисловою палатою України видано сертифікат № 1085, який відповідно до пунктів 102.6-102.7 Податкового кодексу України на підставі наданих документів, засвідчив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.08.2014 для ТОВ "Антрацитвугілля" при здійсненні господарської діяльності на території м. Антрацит Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації (а. с. 22). Також, 14.10.2014 Торгово-промисловою палатою України було видано сертифікат № 1086, який відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України на підставі наданих документів, засвідчив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.08.2014 для ТОВ "Антрацитвугілля" при здійсненні господарської діяльності на території м. Антрацит Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (а. с. 23). В сертифікатах зазначено, що вказані обставини тривають на момент видачі сертифікатів, дату закінчення встановити неможливо.

28 березня 2017 року на адресу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області позивачем направлено заяву за вих. № 20, в якій позивач просив списати безнадійну заборгованість, підтверджуючи свої вимоги сертифікатами Торгово-промислової палати України № 1085 та 1086 від 14.10.2017, а саме: борг з єдиного соціального внеску за серпень 2014 року червень 2015 року у сумі 63204,25 грн.; рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин за період - 2 квартал 2014 року у сумі 70068,69, із них основний борг 61 670,07 грн., пеня 8398,62 грн.; екологічний податок: період виникнення 2, 3, 4 квартал 2014 року у сумі 25225,10 грн., борг з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період - червень 2014 грудень 2014 у сумі 44 259,47 грн. (а. с. 21).

03 квітня 2017 року Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на адресу позивача було направлено лист, в якому повідомлено про передачу звернення позивача № 20 від 28.03.2017 за належністю до Головного управління ДФС у Луганській області (а. с. 14).

18 квітня 2017 року листом № 729/10/12-32-17 Головним управлінням ДФС у Луганській області була надана відповідь позивачу, якою було відмовлено у списані заборгованості.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог правомірним з огляду на наступне.

Спірним питання даної справи є правомірность відмови податкового органу у списанні безнадійного податкового боргу, а саме ЄСВ за період серпень 2014 року-червень 2015 року у сумі 63 204, 25 грн., рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2014 року у сумі 70068, 69 грн., із них основний борг - 61 670, 97 грн., пеня - 83 98, 62 грн., екологічний податок - за 2-4 квартал 2014 року у сумі 25 225, 10 грн., орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень 2014 року - грудень 2014 року у сумі 44 259, 47 грн.

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків п.49.1 ст.49 ПК України.

Статтею 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 ПК України.

Відповідно до п. 240. 1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання); утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку (п. 249.1 ст. 249 Податкового кодексу України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (250.1-250.2 ст. 250 Податкового кодексу).

Підпункт 252.1.1. статті 252 Податкового кодексу України визначає, що платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Об'єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством (п. 252.3. ст. 252 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 252.23. ст. 252 Податкового кодексу України, податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав або переоформив спеціальний дозвіл.

Подання декларації, строки сплати, відповідальність платників та контроль за справлянням рентної плати визначено статтями 257 і 258 ПК України.

За приписами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, встановлених даною статтею.

За частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (п. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

При цьому, згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

До того ж, статтею 100 Податкового кодексу України визначено загальні положення перенесення строку сплати податку на більш пізній строк шляхом розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань платника податків під проценти, тобто перенесення строку виконання податкового обов'язку.

Таким чином, з вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податків в строки, встановлені цим кодексом сплатити самостійно узгоджену ним суму грошового зобов'язання, а у зв'язку з неможливістю такої сплати в установлені законодавством строки, платник податків має право перенести строк сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк, шляхом розстрочення, або відстрочення грошових зобов'язань.

При цьому, підставою для такого розстрочення/відстрочення у відповідності до пункту 100.2 статті 100 наведеного кодексу є звернення платника податків із відповідною заявою до контролюючого органу про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

До того ж пунктами 100.4-100.5 Податкового кодексу України вищенаведеної статті встановлено, що підставою для відстрочення/розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Таким чином Податковий кодекс України встановлює певні підстави для розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань у зв'язку з неможливістю їх сплати у встановлений Законом строк.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України 1669 внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме підпункт б) розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення було доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 р. № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту: 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються .

Отже, з наведеного вбачається, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період мають усі законні права для звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI з 14 квітня 2014 року, за наявності поданої ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі заяви про звільнення від сплати платежів (не пізніше тридцяти календарних днів після закінчення АТО).

14.07.2015 року керівництвом підприємства здійснено перереєстрацію установчих документів підприємства на підконтрольній території в м. Сєвєродонецьк, а основні засоби підприємства та ділянка надр залишились за межею розмежування на території проведення АТО, а саме у м. Антрацит Луганської області.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало місто Антрацит та м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» , від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053» ), місто Антрацит та м. Сєвєродонецьк Луганської області, також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З огляду на викладене, встановлено, що положення, передбачені п. 9-4 розділу VIII Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених статтею 6 цього Закону, поширюються на позивача як платника єдиного внеску.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

14 жовтня 2014 року Торгово-промисловою палатою України видано сертифікат № 1085, який відповідно до пунктів 102.6-102.7 Податкового кодексу України на підставі наданих документів, засвідчив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.08.2014 для ТОВ "Антрацитвугілля" при здійсненні господарської діяльності на території м. Антрацит Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації (а. с. 22).

Також, 14.10.2014 Торгово-промисловою палатою України було видано сертифікат № 1086, який відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України на підставі наданих документів, засвідчив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.08.2014 для ТОВ "Антрацитвугілля" при здійсненні господарської діяльності на території м. Антрацит Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (а. с. 23). В сертифікатах зазначено, що вказані обставини тривають на момент видачі сертифікатів, дату закінчення встановити неможливо.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (Податковий України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII, як такого, що був прийнятий пізніше у часі, та є спеціальним у відношенні суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

За таких обставин, з урахуванням підтвердження наявність форс-мажорних обставин, положень ст. 10 Закону № 1669, пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, наявні підстави для звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску з 14 квітня 2014 року та до моменту закінчення АТО, антитерористична операція в Донецькій області розпочалась 14 квітня 2014 року та на даний час не є завершеною.

Статтею 6 Закону № 1669 встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном є встановлення факту здійснення позивачем діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 року, про що зазначалось раніше.

Відповідно п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно пп. 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 Податкового Кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1ст.14 Податкового Кодексу України).

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується п. 14. 1.11 п. 14.1 ст. 14, ст. 101 Податкового Кодексу України, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577 Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року № 1844/24376 (далі Порядок № 577)

У відповідності до п.п. 14.1.11.п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п. 2.1. Порядку № 577 факт непереборної сили, для визнання безнадійним податковий борг, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Відповідно до п. 4.1 розділу ІV Порядку № 557 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Згідно п. 4.2 розділу ІV Порядку № 577 за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Приписами п. 4.3 розділу ІV Порядку № 577 в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Матеріалами справи підтверджено, що 28 березня 2017 року на адресу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області позивачем направлено заяву за вих. № 20, в якій позивач просив списати безнадійну заборгованість, підтверджуючи свої вимоги сертифікатами Торгово-промислової палати України №1085 та 1086 від 14.10.2017, а саме: борг з єдиного соціального внеску за серпень 2014 року червень 2015 року у сумі 63204,25 грн.; рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин за період - 2 квартал 2014 року у сумі 70068,69, із них основний борг 61 670,07 грн., пеня 8398,62 грн.; екологічний податок: період виникнення 2, 3, 4 квартал 2014 року у сумі 25225,10 грн., борг з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період - червень 2014 грудень 2014 у сумі 44 259,47 грн. Надав копії сертифікатів № 1085 та № 1086 про форс-мажорні обставини (а. с. 21).

18 квітня 2017 року листом № 729/10/12-32-17 Головним управлінням ДФС у Луганській області була надана відповідь позивачу, якою було відмовлено у списані заборгованості зазначеному у листі.

Таким чином, в порушення Порядку № 577 відповідачем не було прийнято рішення за заявою позивача від 28 березня 2017 року.

В даному випадку має місце бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача в порядку передбаченому чинним законодавством.

За таких обставин, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу, а саме: ЄСВ за період серпень 2014-червень 2015 року у сумі 63 204, 25 грн., рента плата за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2014 року у сумі 70 068, 69 грн., екологічний податок за 2-4 квартал 2014 року у сумі 25 225, 10 грн., оренда плата за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень-грудень 2014 року у сумі 44 259, 47 грн. не підлягають задоволенню, оскільки суд не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

Прийняття рішення податковим органом в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень. Відсутність такого рішення податкового органу про відмову в списанні безнадійного податкового боргу та недоїмки по сплаті ЄСВ, доводить передчасність судового вирішення даного спору.

З урахуванням вимог частини 2 статті 11 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про списання безнадійного податкового боргу з урахуванням вимог Податкового кодексу України, вищезазначеного Порядку та прийняти відповідне рішення згідно податкового законодавства.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2017 р. у справі № 812/677/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_2