ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2017 року Справа № 912/4224/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Коробенко Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі№912/4224/16 господарського суду Кіровоградської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" простягнення 24 936,00грн. та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" простягнення 20 000,00грн., за участю представників сторін: від ТОВ "Техно-Маш": не з'явився, від ТОВ "Омелянівський кар'єр": не з'явився, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Кіровоградськоїї області від 14.03.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі №912/4224/16, первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" - 24936,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову - відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволених первісних позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 02.10.2017 №08.03-04/4509, у зв'язку з відрядженням суддів Дроботової Т.Б. та Рогач Л.І., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №912/4224/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.
27.09.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Кіровоградської області.
Ухвалою від 03.10.2017 Вищий господарський суд України задовольнив вищезазначене клопотання в порядку приписів ст. 74 1 ГПК України та відклав розгляд касаційної скарги.
В призначене судове засідання касаційної інстанції 17.10.2017 учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №1-00000208 на оплату вакуумного вимикача ВВ/TEL-20/1000А на загальну суму 44 000,00грн. та рахунок-фактуру №1-00000003 на оплату щіткотримача 25х32 12шт вартістю 55 грн. за одиницю без ПДВ, щіткотримача 25х50 12 шт. вартістю 165 грн. за одиницю без ПДВ, щітки ЕГ 25х32х40 12 шт., вартістю 42 грн. за одиницю без ПДВ, щітки ЕГ 25х50х64 12 шт., вартістю 53 грн. за одиницю без ПДВ, на загальну суму 4 536грн. з ПДВ.
Позивач платіжним дорученням №2457 від 08.06.2016 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 24000,00грн. з призначенням платежу "за вакуумний перемикач ВВ/TEL-20/1000А - 1 шт. згідно рах. №1-0000208 від 06.06.2016р.". Вакуумний вимикач поставлений не був. Платіжним дорученням №99 від 13.01.2016 позивач перерахував відповідачу 3 096грн. за щіткотримачі 24 шт., щитки ЕГ - 24 шт. згідно рах. №1-00000003 від 12.01.2016. За видатковою накладною №1-00000003 від 27.01.2016 відповідач поставив позивачу щіткотримач 25х32 в кількості 12 шт. та щітки ЕГ 25х32х40 - 12 шт. та ЕГ 25х50х64 -12 шт. на загальну суму 2 160грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" про стягнення 24936,00грн. безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України з огляду на відсутність оформлених договірних відносин.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" про стягнення заборгованості в сумі 20 000,00грн., несплаченої в повному обсязі попередньої оплати вартості вакуумного вимикача ВВ/TEL-10-20/1000А, згідно рахунку-фактури №1-00000208 від 06.06.2016.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків
Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 цього Кодексу усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Місцевий господарський суд задовольняючи первісні позовні вимоги виходив з того, що між сторонами не склались зобов'язальні (договірні) відносини, а відтак кошти в сумі 24936грн. були отримані безпідставно відповідачем за первісним позовом.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд з огляду на виставлення відповідачем позивачу рахунків на оплату товару з зазначенням найменування товару, його кількості, вартості, часткову оплату рахунків, а також часткову поставку товару дійшов висновку, що сторони своїми діями засвідчили укладання договору поставки у спрощений спосіб.
Слід зазначити, що в даному судовому спорі підлягають з'ясуванню фактичні обставини щодо укладання договору в той чи інший спосіб, а не тільки фактичне дослідження доводів/доказів належної/неналежної поставки (передачі) відповідачем товару. Сам рахунок-фактура не може бути правовою підставою перерахування коштів як оплати за товар. При цьому, повинні бути враховані підстави позовних вимог по справі, щоб уникнути взаємовиключних висновків, оскільки наявність чи відсутність договірних відносин впливає на застосування положень ст. 1212 ЦК України.
Отже, в даному випадку апеляційною інстанцією під час перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі не досліджені та не з'ясовані всі обставини справи, які входять до предмета доказування; не досліджені дійсні правовідносини сторін, зокрема щодо підстав сплати позивачем оспорюваної суми - на підставі умов договору чи поза межами договірних відносин.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що апеляційний господарський суд не перевірив законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як встановлено ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .
Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Пунктом 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені апеляційною інстанцією, постанова у даній справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" - частково задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі №912/4224/16 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.А. Кравчук Суддя Г.П. Коробенко
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2017 |
Оприлюднено | 23.10.2017 |
Номер документу | 69665006 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Білецька Людмила Миколаївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Білецька Людмила Миколаївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Білецька Людмила Миколаївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Білецька Людмила Миколаївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Білецька Людмила Миколаївна
Господарське
Вищий господарський суд України
Алєєва I.B.
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Антонік Сергій Георгійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні