Постанова

від 18.01.2018 по справі 912/4224/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Дніпро

18.01.2018 року Справа № 912/4224/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.,

від ТОВ "Омелянівський кар'єр": не з'явився , ;

від ТОВ "Техно-Маш": Захарченко І. В. адвокат, ордер047815 від 24.11.2016 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2017р. у справі №912/4224/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш",

про стягнення 24936,00 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр",

про стягнення 20000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2017 первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" - 24936,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Рішення суду щодо задоволення первісного позову мотивоване обґрунтованістю вимог позивача.

Рішення суду щодо відмови в задоволенні зустрічного позову мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази поставки товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" та отримання ТОВ "Омелянівський кар'єр" товару на суму 44000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2017 року по справі №912/4224/16 і прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні первісного позову повністю та задовольнити зустрічний позов повністю.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що між сторонами укладено договір поставки в спрощений спосіб, який ТОВ "Омелянівський кар'єр" неналежно виконав щодо оплати товару в розмірі 20000,00 грн. Суд неправильно дійшов висновку, що грошові кошти позивачем були перераховані безпідставно та застосував статтю 1212 ЦК України. Оплативши, частково рахунок, з зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу, позивач погодився з предметом поставки та його ціною. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 року вищевказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техно -Маш задоволено частково; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 року у справі № 912/4224165 скасовано, справу передано на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є, апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 04.12.2017 року

04.12.2017 року розгляд справи відкладено на 20.12.2017 року.

20.12.2017 року розгляд справи відкладено на 18.01.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.01.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді Верхогляд Т.А., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №912/4224/16, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

В судовому засіданні представники учасників процесу надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2017 року у справі №912/4224/16 слід скасувати, прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, у задоволенні первісного позову відмовити.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №1-00000208 на оплату вакуумного вимикача ВВ/TEL-20/1000А на загальну суму 44 000,00грн. та рахунок-фактуру №1-00000003 на оплату щіткотримача 25х32 12шт вартістю 55 грн. за одиницю без ПДВ, щіткотримача 25х50 12 шт. вартістю 165 грн. за одиницю без ПДВ, щітки ЕГ 25х32х40 12 шт., вартістю 42 грн. за одиницю без ПДВ, щітки ЕГ 25х50х64 12 шт., вартістю 53 грн. за одиницю без ПДВ, на загальну суму 4 536грн. з ПДВ.

Позивач платіжним дорученням №2457 від 08.06.2016 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 24000,00грн. з призначенням платежу "за вакуумний перемикач ВВ/TEL-20/1000А - 1 шт. згідно рах. №1-0000208 від 06.06.2016р.". Вакуумний вимикач поставлений не був. Платіжним дорученням №99 від 13.01.2016 позивач перерахував відповідачу 3 096грн. за щіткотримачі 24 шт., щитки ЕГ - 24 шт. згідно рах. №1-00000003 від 12.01.2016. За видатковою накладною №1-00000003 від 27.01.2016 відповідач поставив позивачу щіткотримач 25х32 в кількості 12 шт. та щітки ЕГ 25х32х40 - 12 шт. та ЕГ 25х50х64 -12 шт. на загальну суму 2 160грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" про стягнення 24936,00грн. безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України з огляду на відсутність оформлених договірних відносин.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" про стягнення заборгованості в сумі 20 000,00грн., несплаченої в повному обсязі попередньої оплати вартості вакуумного вимикача ВВ/TEL-10-20/1000А, згідно рахунку-фактури №1-00000208 від 06.06.2016.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 цього Кодексу усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Місцевий господарський суд задовольняючи первісні позовні вимоги виходив з того, що між сторонами не склались зобов'язальні (договірні) відносини, а відтак кошти в сумі 24936грн. були отримані безпідставно відповідачем за первісним позовом.

Відповідно до вимог ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для апеляційного суду.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що в даному судовому спорі підлягають з'ясуванню фактичні обставини щодо укладання договору в той чи інший спосіб, а не тільки фактичне дослідження доводів/доказів належної/неналежної поставки (передачі) відповідачем товару. Сам рахунок-фактура не може бути правовою підставою перерахування коштів як оплати за товар. При цьому, повинні бути враховані підстави позовних вимог по справі, щоб уникнути взаємовиключних висновків, оскільки наявність чи відсутність договірних відносин впливає на застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Також зазначено, що в даному випадку апеляційною інстанцією під час перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі не досліджені та не з'ясовані всі обставини справи, які входять до предмета доказування; не досліджені дійсні правовідносини сторін, зокрема щодо підстав сплати позивачем оспорюваної суми - на підставі умов договору чи поза межами договірних відносин.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що між ТОВ Техно - Маш та ТОВ Омельянівський кар'єр виникли господарські відносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

За вимогами ст. 712 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ТОВ Техно - Маш 01.07.2016 року направило вимогу ТОВ Омельянівський кар'єр , щодо внесення в повному обсязі попередньої оплати вартості вакуумного вимикача ВВ/ТЕL-10-20/100 в кількості 1 шт. згідно рахунку фактури №100000208 від 06.06.2016 року в сумі 20000, 00 грн. протягом 7-ми днів з моменту отримання цієї вимоги. (а.с.60).

Отже, ТОВ Омельянівський кар'єр порушив обов'язок щодо оплати вартості вакуумного вимикача ВВ/ТЕL-10-20/100 в кількості 1 шт. згідно рахунку фактури №100000208 від 06.06.2016 року в частині внесення попередньої оплати в сумі 20000,00 грн., оскільки між сторонами була досягнута домовленість про сплату погодженої вартості вакуумного вимикача ВВ/TEL - 20/1000A в кількості 1 штука в сумі 44 000 грн. Відповідно до ст.ст. 193, 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, або інших правових актів, договору.

Натомість суд першої інстанції зазначеного не врахував та, неправильно застосувавши до правовідносин договірного характеру положення ст. 1212 ЦК України, дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2017 року у справі №912/4224/16 слід скасувати, прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного позову відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр".

Керуючись ст.ст. 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2017р. у справі №912/4224/16- задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2017р. у справі №912/4224/16- скасувати.

У задоволенні первісного позову - відмовити.

Зустрічний позов - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (11560, Житомирська область, Коростенський район, с. Горщик; ідентифікаційний код 00292400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Маш" (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 8, кв. 1; ідентифікаційний код 38260536) - 20000,00 грн, а також 3031,60 грн. судового збору.

Видачу наказів доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22.01.2018 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко