Ухвала

від 17.10.2017 по справі 904/5839/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.10.2017 Справа № 904/5839/17

За позовом Селянського (фермерського) господарства "Дорошенко", смт Межова Дніпропетровської області

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки

Головуючий колегії - суддя Воронько В.Д.

Члени колегії - судді: Татарчук В.О.

Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача: Михайленко О.О., довіреність від 23.06.2017, представник;

від відповідача: Армашова І.М., довіреність № 9-4-0.61-6605/2-17 від 26.04.2017, головний спеціаліст.

СУТЬ СПОРУ:

13.05.2017 Селянське (фермерське) господарство "Дорошенко" (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відповідач), у якій заявило вимоги про:

визнання поновленим з 01 вересня 2016 року на той самий строк і на тих самих умовах, з урахуванням змін внесених угодою від 21.12.2012, договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 від 28.03.2006, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Дорошенко", ЄДРПОУ 20280987, і Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, зареєстрованого 31.07.2006 Межівським відділом земельних ресурсів Дніпропетровської області у книзі реєстрації договорів оренди землі за номером №040612401191;

визнання укладеною з 26 вересня 2016 року між Селянським (фермерським) господарством "Дорошенко", ЄДРПОУ 20280987, і Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 39835428, додаткової угоди від 26.09.2016 про поновлення Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 від 28.03.2006, в редакції, яка 27.09.2016 разом з Листом-повідомленням була направлена СФГ "Дорошенко" до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області і зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області за вхідним номером № 27-9016/0/1-16 від 29.09.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача вимог ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" про обов'язкове підписання у місячний строк додаткової угоди від 26.09.2016 року про поновлення договору оренди від 28.03.2006 року земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1.

Разом з позовом заявник подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу до прийняття рішення у цій справі вчиняти будь-які дії, що пов'язані з передачею у власність або у користування третім особам земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 85 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка відноситься до земель державної власності і розташована на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, а також земельних ділянок, які повністю чи частково накладаються на вказану земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1.

25.07.2017 відповідач подав клопотання відкласти розгляд справи через зайнятість свого представника в інших судових процесах.

Позивач подав клопотання витребувати у відповідача оригінал договору оренди земельної ділянки від 28.03.2006 та оригінал додаткової угоди до договору від 21.12.2012.

Вказані клопотання судом розглянуто та задоволено, розгляд справи ухвалою від 25.07.2017 відкладено на 10.08.2017 та витребувано у відповідача оригінали договору оренди землі з позивачем і додаткової угоди до нього. Вказаною ухвалою суду також відкладено вирішення питання щодо розгляду заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову до отримання письмових пояснень від відповідача.

10.08.2017 відповідач подав заперечення на позовну заяву, в якому, посилаючись на недотримання позивачем встановленого ст. 33 Закону України "Про оренду землі" порядку реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі та невиконання ним вимог наказу Мінагрополітики від 11.10.2011 №536 "Про затвердження порядку ведення агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки", просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у поясненнях стосовно реєстрації договору оренди земельної ділянки від 28.03.2006 року, наданих суду 10.08.2017, повідомив, що не може відповісти на питання, чому реєстрація договору від 28.03.2006 року оренди земельної ділянки площею 85 га, розташованої на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, відбулася лише 31.07.2006 року, оскільки у 2006 році обов'язок забезпечення реєстрації договорів оренди землі покладався на Межівський відділ земельних ресурсів, посадові особи якого безпосередньо забезпечували, контролювали і здійснили процедуру реєстрації вищезазначеного договору оренди.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні 10.08.2017 оголошено перерву до 15.08.2017.

15.08.2017 позивач подав до суду заяву про відвід судді, яку судом залишено без задоволення, та заперечення на заперечення відповідача. У своєму запереченні позивач зазначив, що подане 10.08.2017 представником відповідача заперечення на позовну заяву не може бути прийняте судом до уваги, оскільки даний документ не передбачений Господарським процесуальним кодексом України, тобто не відповідає вимогам закону за формою та змістом, не спростовує доводів позовної заяви СФГ "Дорошенко", не містить належних обґрунтувань позиції відповідача щодо предмета спору, а також неправильно тлумачить положення ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач у додаткових письмових поясненнях, наданих суду 15.08.2017, зокрема, зазначив, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції. Відповідач також зауважив, що термін дії договору оренди земельної ділянки від 28.03.2006 сплив 31.07.2016, у зв'язку з чим земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 85,0 га розподілено Головним управлінням між учасниками антитерористичної операції; 22.05.2017 державним кадастровим реєстратором скасовано державну реєстрацію даної земельної ділянки та віднесено її до архівного шару даних геоінформаційної системи внаслідок реєстрації нових ділянок для ведення особистого господарства учасниками АТО.

У судовому засіданні 15.08.2017 представник позивача також заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 15.08.2017 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, строк розгляду справи продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 13.09.2017 о 10:30.

За клопотанням позивача від 13.09.2017 та відповідно до приписів частини 7 ст. 81 1 ГПК України здійснюється фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 13.09.2017 позивач заявив клопотання про витребування у Межівської районної державної адміністрації (52900, Дніпропетровська обл., смт Межова, вул. ім. Грушевського, 5) наступних документів:

- оригіналу договору оренди земельної ділянки від 28.03.2006, зареєстрованого Межівським відділом земельних ресурсів Дніпропетровської області 31.07.2006 за №040612401191, за яким позивачем було отримано право оренди земельної ділянки площею 85 га, що відноситься до земель державної власності і розташована на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області;

- оригіналу угоди від 21.12.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.03.2006.

Дане клопотання вмотивоване тим, що на даний час відповідачем не виконані вимоги ухвал суду від 25.07.2017 та 15.08.2017 щодо надання оригіналів вказаних документів; при цьому другі примірники вказаних документів знаходяться у Межівській РДА.

Окрім того, позивачем надані письмові пояснення щодо повідомлення відповідача про скасування державної реєстрації земельної ділянки, в яких вказано, що інформація відповідача щодо скасування 22.05.2017 державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 85,0 га є неправдивою. Так, за твердженням позивача, надані відповідачем накази про затвердження документації із землеустрою були видані пізніше, ніж скасовано реєстрацію земельної ділянки, а тому власники новоутворених земельних ділянок не могли звернутися з відповідними заявами про реєстрацію земельних ділянок, що утворилися шляхом поділу вищевказаної ділянки, з метою скасування її реєстрації. Також позивач посилається на те, що у порядку, визначеному законом, право оренди земельної ділянки не припинялося. Окрім того, 29.06.2017 посадовою особою відповідача було винесено постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1. Також для долучення до матеріалів справи позивач надав документи, що підтверджують означений факт притягнення до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача надав усні заперечення на доводи позивача, а також повідомив, що йому необхідний час для отримання документальних підтверджень його доводів.

Ухвалою суду від 13.09.2017 у зв'язку зі складністю спору розгляд справи призначено у колегіальному складі.

Розпорядженням господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2017 №790, відповідно до п.2.3.23 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, визначено наступний склад колегії: головуючий колегії суддя - Воронько В.Д., судді - Татарчук В.О., Назаренко Н.Г.

Ухвалою суду від 18.09.2017 справу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого - судді Воронько В.Д., суддів Татарчука В.О. і Назаренко Н.Г. та призначено її розгляд в судовому засіданні на 17.10.2017.

06.10.2017 на адресу господарського суду Дніпропетровської області від Межівською районної державної адміністрації Дніпропетровської області на виконання вимог ухвали сулу від 18.09.2017 надійшов лист із доданими до нього оригіналами договору оренди земельної ділянки, укладеного 28.03.2006 між Межівською райдержадміністрацією та СФГ "Дорошенко" і зареєстрованого у Межівському відділі земельних ресурсів 31.07.2006 року за №040612401191, та оригіналу угоди про внесення змін до вказаного договору оренди земельної ділянки, яка зареєстрована у відділі Держкомзему у Межівському районі 21.12.2012 року за №122260004003389 (копії яких судом долучено до матеріалів справи, т. 2, а.с. 68-78).

Від відповідача 17.10.2017 до початку судового засідання подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій наступних документів: заяви СФГ "Дорошенко" №3 від 15.04.2016; листів відділу у Межівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №2202/409-17-0.31 від 14.08.2017 та №2525/409-17-0.31 від 13.10.2017; наказів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-8050/15-16-СГ від 21.11.2016, №4-8554/15-16-СГ від 01.12.2016, №4-8557/15-16-СГ від 01.12.2016, №4-8694/15-16-СГ від 02.12.2016, №4-8700/15-16-СГ від 02.12.2016, №4-8844/15-16-СГ від 05.12.2016.

17.10.2017 позивач подав до суду письмові пояснення стосовно повторної заяви СФГ "Дорошенко" від 15.04.2016 року та направлення Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області оригіналу договору оренди земельної ділянки від 28.03.2006 року та інших документів, де зазначив, що заява СФГ "Дорошенко" №3 від 15.04.2016 року дійсно подавалася до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, однак це повторне, дублююче звернення господарства до управління Держгеокадастру з проханням розглянути питання поновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1. Позивач стверджує, що першим було клопотання вих. №3 від 15.04.2016 про надання дозволу на поновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 із долученими до нього документами, які вимагало Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області для розгляду питання поновлення договору оренди, а саме: копіями реєстраційних документів СФГ "Дорошенко", паспорту, документа про РНОКПП голови СФГ "Дорошенко"; кадастровим планом земельної ділянки; договором оренди земельної ділянки від 28.03.2006 року разом з угодою від 21.12.2012 року про внесення змін до нього; довідкою про відсутність заборгованості по орендній платі; витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані майнові права, пов'язані із земельною ділянкою. Також позивач вказує, що зазначене клопотання не було вчасно зареєстроване посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у зв'язку з чим 25.04.2016 особисто головою СФГ "Дорошенко" написано і подано повторну заяву про розгляд питання поновлення договору оренди, яка фактично була дублікатом клопотання №3 від 15.04.2016. Тому цей самий номер і дату було поставлено і на зазначеній повторній заяві. Як пояснює позивач, додатків до цієї заяви ніяких не додавалось, так як вони вже знаходилися у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, потрапивши до управління разом з клопотанням вих. №3 від 15.04.2016.

Також, 17.10.2017 позивач вдруге подав до суду заяву про відвід судді Воронько В.Д. від розгляду справи №904/5839/17, яку обґрунтовано упередженим ставлення головуючого колегії до позивача та наданням переваг стороні відповідача.

Свою позицію позивач обумовлює необґрунтованим доказами та неправосудним, на його думку, рішенням судді Воронько В.Д. про відмову у задоволенні заяви СФГ "Дорошенко" про вжиття заходів до забезпечення позову. Позивач посилається на те, що станом на 15.08.2017 року у розпорядженні судді не було жодного достовірного, належного та допустимого доказу, який би беззаперечно свідчив про скасування реєстрації земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, і суддею не перевірено відношення наданих відповідачем копій шести наказів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" до даного спору та скасування реєстрації земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1. Крім того, позивач стверджує, що вести мову про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 можна лише після державної реєстрації новостворених земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У зв'язку з чим, на думку позивача, суддя Воронько В.Д. відкрито ігнорує основоположні принципи, на яких базується право власності і похідне від нього право оренди, в т.ч. вимоги ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, у відповідності з якою права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Проте, позивачем зроблено помилкові висновки щодо упередженості судді господарського суду Дніпропетровської області Воронько В.Д. до позивача при розгляді справи №904/5839/17 та надання переваг відповідачу.

Статтею 4-2 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Право власності на річ (майно) є непорушним (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України) і держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки (ст. 13 Конституції України).

Отже, суд при розгляді справи забезпечує рівні можливості захисту своїх прав як власнику майна, який відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, так і орендарю, речове право якого є похідним від права власника.

Однак, виходячи із задекларованого у ст. 4-3 ГПК України принципу змагальності, саме сторони зобов'язані доводити суду ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. І господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України).

Частинами 1,2 статтею 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Згідно із частинами 3, 4 цієї статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 5 ст. 79-1 ЗК України).

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (ч. 6 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. При цьому, частиною 9 даної статті визначено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З огляду на вищенаведені приписи Земельного кодексу України, доводи позивача щодо залежності скасування державної реєстрації раніше сформованої земельної ділянки від державної реєстрації новостворених земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є хибними, оскільки позивач помилково ототожнює поняття державної реєстрації речових прав на земельну ділянку з її формуванням як об'єкта цивільних прав, у тому числі й із державною реєстрацією в Державному земельному кадастрі.

Щодо необґрунтованості висновків судді Воронько В.Д. і неналежності та недопустимості доказів, на підставі яких суддею вирішено спірне питання, судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Статтею 2 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Згідно зі статтею 3 цього Закону Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.

Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є: індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст; індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони, кадастрового кварталу; кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру; Поземельні книги (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Частиною першою статті 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" встановлено офіційний статус відомостей Державного земельного кадастру.

Висновки, викладені в ухвалі суду від 15.08.2017 про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, зроблено на підставі перевірених суддею Воронько В.Д. інформації та документів, що були надані відповідачем, із офіційними, об'єктивними, достовірними, відкритими, доступними та внесеними відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр" даними Державного земельного кадастру, а саме публічної кадастрової карти України по земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 (джерело: http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta).

Частиною першою статті 21 Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, у тому числі, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні.

Статтею 22 цього Закону визначено, що однією з вимог, що встановлюються до документів, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, є відповідність таких документів законодавству.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" роз'яснено, що відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивачем у передбаченому законом порядку не оскаржено дій державного кадастрового реєстратора по скасуванню земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 та формуванню шляхом її поділу нових земельних ділянок і не надано суду у даній справі доказів за наслідками вчинення такої дії. Тому у позивача відсутні правові підстави посилатися на неналежність та недопустимість прийнятих судом доказів, а питання правомірності чи неправомірності вказаних дій державного кадастрового реєстратора не може бути предметом розгляду в порядку господарського судочинства. В дані справі суд розглядає лише правовідносини сторін за договором оренди земельної ділянки стосовно поновлення договору оренди на новий строк.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що вирішення питання про вжиття заходів по забезпеченню позову відноситься до переліку дій судді по підготовці справи до розгляду, які визначені ст. 65 ГПК України. І вчинення даної дій передбачається лише у необхідних випадках, з метою правильного і своєчасного вирішення спору.

Крім того, позивач у відповідності до ч. 2 ст. 106 ГПК України наділений правом на включення заперечень на ухвалу суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову до апеляційної скарги на рішення суду.

Тож, судом при розгляді даної справи не порушено жодної процесуальної дії, передбаченої Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 ГПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала (ч. 5 ст. 20 ГПК України).

Частиною 2 п. 1.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтвердженими належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Суд вважає, що обставини розгляду заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, а також вчинення судом інших дій по забезпеченню правильного і своєчасного вирішення господарського даного спору не свідчать про упередженість судді Воронько В.Д. при розгляді справи №904/5839/17, а висновки до яких доходить заявник, аналізуючи викладені обставини, є лише його припущеннями.

Враховуючи викладене і приймаючи до уваги те, що заява про відвід не містить посилань на належні і допустимі докази, які б підтверджували обставини, що викликають сумнів щодо неупередженості судді Воронько В.Д. при розгляді даної справи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про відвід судді Воронько В.Д. від розгляду справи №904/5839/17 .

Керуючись ст. ст. 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про відвід судді Воронько В.Д. - відмовити.

Головуючий колегії В.Д. Воронько

Суддя В.О. Татарчук Суддя Н.Г. Назаренко