Ухвала

від 11.10.2017 по справі 815/2616/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2616/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Турецької І.О.

ОСОБА_1

при секретарі: Голобородько Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017р. по справі за адміністративним позовом Державного підприємства Морський торгівельний порт Чорноморськ до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016р. Державного підприємства Морський торгівельний порт Чорноморськ (далі Порт) звернулось в суд із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі СДПІ з ОВП у м.Одесі МГУ ДФС), в якому позивач з урахуванням поданих уточнень просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС за №0000624210 від 18.07.2016р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС за №00000452213 від 14.06.2016р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС за №0000063800 від 2.03.2016р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС проведено планову виїзну перевірку ДП МТПЧ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2013р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт за №8/28-08-38/01125672/2 від 16.02.2016р., у висновках якого вказано на численні порушення позивачем, зокрема:

- п.44.1., п.44.2. ст.44 розділу II, п.135.1., п.135.2., п.п.135.4.1. п.135.4., п.п.135.5.4. п.135.5. ст.135, п.137.1., п.137.4. ст.137, п.138.1., п.138.2., абз.6 п.п.139.1.1., 139.1.9. п.139.1. ст.139., п.п.140.1.7. п.140.1. ст.140, п.142.1. ст.142, абз.2 п.п.145.1.5. п.145.1. ст.145, п.146.2., п.146.3., п.146.15 ст.146 розділу III ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму сумі 14 447 571 гри., у тому числі: 2013р.- 14 144 242 грн.; 2014р. - 303 329 грн.; при сплаті донарахованої суми частини чистого прибутку у розмірі 11 614 466 грн. ДП МТПЧ повинен сплатити суму авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 2 090 604 грн. Штрафні санкції в розмірі 8 269 087,50грн.;

- п.п.187.1., ст.187, п.п.192.1.1 п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п.201.5., п.201.6, п.п.201.7. ст.201 розділу V, п.23. Підрозділу 2. РОЗДІЛ XX. ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕННЬ ПК України, за період з 1.01.13р. по 31.12.14р., в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 982 529,73грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 042 630,96грн.;

- п.п.187.1., ст.187, п.п.192.1.1 п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п.201.5., п.201.6, п.п.201.7. ст.201 розділу V, п.23. Підрозділу 2. РОЗДІЛ XX. ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕННЬ ПК України, за період з 1.01.13р. по 31.12.14р., в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість всього у сумі 97 660грн..

2.03.2016р. на підставі Акту перевірки СДПІ з ОВП в м. Одесі прийнято податкові повідомлення-рішення за №0000033800, №0000053800 , №0000063800.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Порт звернувся із скаргою до Міжрегіонального ГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП на вищевказані податкові повідомлення-рішення.

За результатам розгляду поданої скарги Міжрегіональним ГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП прийнято рішення за №10562/10/2810-10-4-33 від 10.05.2016р. яким: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м.Одесі МГУ ДФС за №0000033800 від 2.03.2016р. в частині донарахованих доходів, отриманих від безоплатної передачі об'єктів незавершених капітальних інвестицій та у відповідній частині штрафну (фінансову) санкцію та в частині донарахованої суми авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів та у відповідній частині штрафну (фінансову) санкцію, в іншій частині - залишило без змін; - скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м.Одесі МГУ ДФС за №0000043800 від 2.03.2016р.; - скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м.Одесі МГУ ДФС за №0000053800 від 2.03.2016р. в частині основного платежу в розмірі - 39 792,73грн. та у відповідній частині застосовану штрафну (фінансову) санкцію, в іншій частині залишило без змін; - податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м.Одесі МГУ ДФС за №0000063800 від 2.03.2016р. залишило без змін.

З урахуванням прийнятого рішення, СДПІ з ОВП у м.Одесі МГУ ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за №00000452213 від 14.06.2016р. щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість;

- за №0000624210 від 18.07.2016р. щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що висновки Акту перевірки за №8/28-08-38/01125672/2 від 16.02.2016р., на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення є не обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення: за №0000624210 від 18.07.2016р., за №00000452213 від 14.06.2016р., за №0000063800 від 2.03.2016р. - підлягають скасуванню, оскільки працівниками ДПІ не вірно застосовані норми податкового законодавства та не враховані первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій та правомірність формування витрат та податкового кредиту.

Посилаючись на вказані обставини просило вимоги задовольнити.

Постановою постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС від 18.07.2016р. №0000624210.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС від 14.06.2016р. №00000452213.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС від 2.03.2016р. №0000063800.

Стягнуто з СДПІ з ОВП у м.Одесі межрегіонального головного управління ДФС (код ЄДРПОУ 39722244) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ДП Морський торгівельний порт Чорноморськ (код ЄДРПОУ 01125672) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

-платіжним дорученням №1664 від 25.05.2016 р. у сумі 49 785, 53 грн. (сорок дев'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 53 копійки).

В апеляційній скарзі апелянти просять постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що платником податку надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності, та правомірність формування витрат та податкового кредиту, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті без достатніх підстав та підлягають скасуванню.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за результатами планової документальної виїзної перевірки ДП Іллічівський морський торговельний порт з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 1.01.2013р. по 31.12.2014р. працівниками ДПІ 16.02.2016р. складено акт за №8/28-08-38/01125672/2 у висновках якого вказано на порушення платником податку вимог податкового законодавства (т.1 а.с.80-194).

За результатами виявлених порушень, ДПІ 2.03.2016р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000033800 про збільшення ГЗ з ППП за основним платежем 16538175грн. та штрафними санкціями 8269087,5грн. та 2.03.2016р. податкове повідомлення-рішення за №00000538000 про збільшення ГЗ з ПДВ в розмірі 982529,73грн. за основним платежем, та штрафними санкціями у розмірі 1042630,96грн., 2.03.2016р. податкове повідомлення-рішення за №0000063800 про зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 97660,32грн..

Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями-рішення та оскаржив їх в адміністративному порядку до Міжрегіонального ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

Міжрегіональне ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників прийняло скаргу, розглянуло її, задовольнила частково та прийняло рішення про результати розгляду скарги від 10.05.2016р. №10562/10/2810-10-4-33, яким: - скасувало податкове повідомлення-рішення від 02.03.2016р. №0000033800 в частині донарахованих доходів, отриманих від безоплатної передачі об'єктів незавершених капітальних інвестицій та у відповідній частині штрафну (фінансову) санкцію та в частині донарахованої суми авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів та у відповідній частині штрафну (фінансову) санкцію, в іншій частині - залишило без змін; - скасувало податкове повідомлення-рішення від 02.03.2016р. №0000043800; - скасувало податкове повідомлення-рішення від 02.03.2016р. №0000053800 в частині основного платежу в розмірі - 39 792,73грн. та у відповідній частині застосовану штрафну (фінансову) санкцію, в іншій частині залишило без змін; - податкове повідомлення-рішення від 02.03.2016р. №0000063800 залишило без змін.

За результатами прийнятого рішення, ДПІ 14.06.2016р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №00000452213 про збільшення ГЗ з ПДВ у розмірі 942737грн. основного платежу, та 1032634,96грн. штрафних санкцій (т.5 а.с.5), 18.07.2016р. прийнято ППР за №00000624210 про збільшення ГЗ з ППП у розмірі 837655грн. основного платежу та 418827,5грн. штрафних санкцій (т.5 а.с.7).

Таким чином, предметом оскарження в данні справі є: податкове повідомлення-рішення №0000063800 від 02.03.2016р., податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016р. №00000452213 та податкове повідомлення-рішення №0000624210 від 18.07.2016р.

Перевіряючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, з урахування підстав з якими позивач пов'язує їх скасування, судова колегія виходить з наступного.

Що стосується податку на прибуток підприємств, то в акті перевірки ДПІ вказує, що позивачем безпідставно завищена амортизація виробничих основних засобів шляхом збільшення амортизації на суму незавершеного виробництва всього на загальну суму 676 079,18грн., в тому числі: 2013р. - 63 7 855,87грн.; 2014р. - 38223,31грн..

Проте, з таким висновком ДПІ не можливо погодитись виходячи з наступного.

За правилами п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, вказаним положенням встановлюється зв'язок визнання витрат, які включаються до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) із визнанням доходів, для отримання яких ці витрати здійснені; тобто, у разі реалізації не усіх вироблених протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), а їх частини, витрати визнаються у сумі собівартості тих товарів (робіт, послуг), які реалізовано. Дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визнається за принципом нарахування, тобто реалізованим вважається товар (послуга), переданий (надані) покупцю, незалежно від дати оплати.

Таким чином, витрати визнаються за датою нарахування доходу, для отримання якого вони здійснені, крім окремих випадків, отримання цільового фінансування, яке, згідно із п. 137.2 ст.137 ПКУ, визнається доходом у ті періоди, коли здійснено витрати, пов'язані з виконанням умов такого цільового фінансування, або витрати визнаються після отримання фінансування і визнання його доходом.

У відповідності до вимог ст.4 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» , принцип нарахування пов'язаний із принципом відповідності: принцип нарахування та відповідності доходів і витрат означає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Виходячи з вищенаведених норми діючого законодавства у податкових розрахунках застосовується принцип нарахування та відповідності доходів і витрат аналогічно тому, як і в бухгалтерському обліку.

Як визначено в п.138.8 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, робіт, наданих послуг, в тому числі амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконаних робіт, наданням послуг.

Транспортні підприємства, які провадять розрахунки із замовниками послуг за оформленими реєстрами підписаними одержувачами вантажів товарно-транспортних документів, показують фактичну собівартість транспортних послуг, реєстр документів на які замовником на дату складання звіту не оформлено. Витрати з таких послуг до їх оформлення обліковуються окремо, та надаються до бухгалтерії економічною службою порту.

Під час з'ясування обставин по справі, було встановлено, що на підприємстві було введено розрахунок незавершеного виробництва, що підтверджується Наказом директора ДП ІМТП №2000 від 30.12.2011р., в п.8.5 якого закріплено, що незавершене виробництво розраховується за методом фактичних виробничих витрат, визначає коефіцієнти відповідності доходів і витрат, та використовується з моменту вступу в дію податкового кодексу, а саме: з квітня 2011 року.

На підтвердження вказаної позиції був наданий розрахунок податкової амортизації за 2013-2014 рік та копії додатка АМ до ряд. 06.4.27 Декларації з податку на прибуток.

З урахування викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що порушень з боку платника податку не допущено.

Що стосується господарських операцій з ПП Декот , то в акті перевірки ДПІ вказує на те, що позивачем в порушення ст.138ПК України безпідставно віднесено до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт та послуг) в період 2013-2014 роки вартість придбаних товарів зі власною господарською діяльністю. Підставою для такого висновку ДПІ є те, що до перевірки були надані тільки ПН, не були надані перепустки, які б могли підтвердити факт поставки товару. Крім того відповідно до акту перевірки ПП Декот було відсутнє за місцем знаходження. Вказані обставини свідчать про відсутність факту поставки товару.

Як визначено в п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.138.2, 138.11 цієї статті, п.140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За правилами п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. а п.198.1 ст.198 ПК України).

Таким чином, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (ст.201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201ПК України).

Отже, податковим законодавством України визначено декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Під час з'ясування обставин по справі встановлено, що як до перевірки так і до матеріалів справи надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують факт поставки товару. Вказані обставини були також перевірені під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, представник ДПІ не спростував того факту, що усі товарно-матеріальні цінності були своєчасно оприбутковані на склад ОМТС №1. На протязі 2014-2015 років були використанні за призначенням підрозділами порту, а саме Гаражем автонавантажувачів БВМ (склад №30); ПРМ (склад №24); 1 Термінал (склад №11), СКПР (склад №66); БТОРФ (склад №37); інвентарний 4-го терміналу (склад №25); такелажний 3-го терміналу (склад №22); портофлот (склад №33), що засвідчують документи про переміщення зі складу на склад та передачі матеріалів в експлуатацію.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірно висновку про реальність господарських операцій з ПП Декот .

Щодо збільшення витрат за рахунок матеріальної допомоги членам Лікарняної каси м.Іллічівська , то в акті перевірки ДПІ вказало, що платник податку безпідставно збільшив витрати, віднесені до ряд.06.4.43 Інші витрати господарської діяльності Податкової декларації з ППП у 2013-2014р.р. оскільки не можливо зробити висновок, що матеріальна допомога членам Лікарняної каси м.Іллічівська надавалась більшості працівника, так як кількість працівників по особовим рахункам по нарахуванню заробітної плати працівникам ДПІ ІМТП має розбіжності.

Під час з'ясування обставин по вказаному порушенню суд першої інстанції виходив з наступного, що відповідно до п.23. ПСБО №16 До складу елемента Витрати на оплату праці включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці .

В п.17. ПСБО №16 зазначено Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати .

Як визначено в п.142.1 ст.142 ПК України, до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV ПКУ).

В п.1.3. розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5 (далі Інструкція №5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за №114/8713 вказано, що фонд оплати праці складається з: - фонду основної заробітної плати; - фонду додаткової заробітної плати; - інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Як визначено в п.п.2.3.3. п.2.3. розділу 2 цієї Інструкції №5, що інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать, зокрема, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31).

Відповідно до Колективного договору ДП ІМТП (п.п.4.5.17 п.4.5 розд. 4) «всім робітникам порту, які написали заяву про вступ до благодійної організації «Лікарняна каса м. Іллічівська» щомісячно нараховувати 20 гривень для забезпечення лікування в цілодобовому стаціонарі з подальшим перерахуванням членських внесків по поданій заяві через бухгалтерію порту на розрахунковий рахунок або перераховувати ці 20 гривень за кожного робітника по його заяві до медичної страхової компанії, яка має відповідний договір з портом» .

На підставі колективного договору керівником ДМ ІМТП 28.01.2009р. виданий наказ №125 «Про сприяння у роботі благодійної «Лікарняної каси м. Іллічівська» , в якому зазаначено: щомісячно нараховувати по 30 гривень кожному працівнику - члену Лікарняної каси м. Іллічівська.

З урахуванням вищенаведених підстав, виплата матеріальної допомоги членам Лікарняної каси м.Іллічівська і нараховувалась щомісячно.

Оскільки матеріальна допомога робітникам порту, які є членами Лікарняної каси відноситься до фонду оплати праці і включається в інші операційні витрати підприємства, то зміна кількості членів цієї каси не впливає на податковий облік.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції надав належу оцінку наданим первинним документам податкового та бухгалтерського обліку та обґрунтовано дійшов до висновку про правомірність дій позивача щодо податкового обліку з приводу вказаного порушення.

В акті перевірки ДПІ вказало на заниження задекларованих позивачем показників у ряд.8 Декларації з ПДВ Коригування податкових зобов'язань згідно ст.192 розділу У Кодексу , що призвело до заниження ПДВ на 52790,74грн. При цьому ДПІ вказує, що розрахунки коригування були вручені покупцям, однак вони не були враховані покупцями та не включені до ПД з ПДВ, а тому на думку перевіряючих податковий кредит покупцями не було відкоригований в бік зменшення.

Як визначено в ст.192 ПК України, суми податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника й утримувача підлягають відповідному коригуванню, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або в разі повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

За приписами пп. 192.1.1 ст.192 ПКУ внаслідок такого перерахунку в бік зменшення: «Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає утримувачу розрахунок коригування податку; б) утримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг» .

Отже, наведена норма закону не прив'язує дату коригування до дати підписання розрахунку коригування.

Податкові зобов'язання були зменшені у податковому періоді, протягом якого були проведені такі перерахунки та усі розрахунки коригування були надіслані контрагентам та були підписані покупцями.

Щодо господарських операцій з контрагентами постачальниками ПП Декот , ТОВ «ІБСК ГРАНД-ЮГ» , ТОВ «КОМУНДОРБУД» , ТОВ «Меркурій-1» (код ЄДРПОУ 21030548) та ТОВ «Інтердизайн ЮА» (код ЄДРПОУ37331312). В акті перевірки ДПІ вказує, що вказані контрагенти не могли поставити товар, оскільки відсутні первинні документи, та не співпадають дати поставки товару.

За правилами п.198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198.2 ПКУ) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (п.198.6 ст.198 ПК України).

Як до перевірки, так і до матеріалів справи були надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій наведеними контрагентами. Всі обставини щодо поставки товару та можливість здійснення таких поставок було перевірено, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи.

З урахуванням усіх обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив факт реальності господарських операцій та правомірність формування позивачем податкового кредиту по цим операціям.

В акті перевірки податковий орган вказав, що позивачем, в порушення вимог п.198.3 ст.198 ПК України, завищено податковий кредит по операціям з придбання робіт та послуг, пов'язаних з будівництвом 5-ти поверхового будинку по вул.Парковій,22-а в м.Іллічівськ, використання яких в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності не підтверджено в ході перевірки.

Про те з таким висновком ДПІ не можливо погодитись, виходячи з того, що за правилами п.п.197.1.14 п.197.1 ст.197 ПК України, звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає: а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника; б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Отже, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло (об'єкт житлового фонду) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій. Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.

Операції з подальшого постачання житла (об'єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Кодексу.

Операції з поставки послуг по спорудженню житла за рахунок замовника (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах за правилом першої події, встановленим пунктом 187.1 статті 187 Кодексу.

Виходячи з наведених норм податкового законодавства, та з урахуванням наявності в матеріалах справи належних первинних документів щодо вказаної господарської операції, суд приходить до висновку, що ДП «ІМТП» виконані усі вимоги податкового законодавства (пп. 198.1. 198.2, 198.3 ПК України) для відображення в податковому кредиті ПДВ, сплачений постачальникам за роботи, пов'язані з будівництвом 5-ти поверхового 40-ка квартирного житлового будинку в м.Іллічівськ по вул.Паркова 22-А, оскільки, всі роботи виконувалися в рамках господарської діяльності для цілей здійснення оподатковуваних операцій.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховані грошові зобов'язання з ППП та ПДВ та штрафні фінансову санкцію за порушення податкового законодавства є протиправним та підлягає скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017р.- залишити без змін.

Стягнути із Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС (65058, м.Одеса, пр.Шевченка,15/1, код ЄДРПОУ 39722244) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 54 764,083грн..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: І.О. Турецька

ОСОБА_1