Ухвала

від 16.03.2018 по справі 815/2616/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 березня 2018 року

Київ

справа №815/2616/16

касаційне провадження №К/9901/34649/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 за позовом Державного підприємства Морський торгівельний порт Чорноморськ до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управляння ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Офіс великих платників податків ДФС 02.03.18 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Відповідно до частини другої статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (частина п'ята статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали).

Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду ухвалена у відкритому судовому засіданні 11.10.2017, а касаційну скаргу скаржник подав 02.03.2018.

На обґрунтування доводів щодо порушення строків касаційного оскарження скаржник зазначає, що первинно подана до суду касаційна скарга була повернута ухвалою Верховного Суду від 15.01.2018 № К/9901/3638/17 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) через невиконання вимог суду касаційної інстанції про залишення касаційної скарги без руху (до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору). Відповідач посилається на процедурні питання щодо сплати судового збору, зокрема, що оригінал платіжного доручення не надійшов на його адресу вчасно. Разом з тим, ухвала Верховного суду від 15.01.2018 № К/9901/3638/18 про повернення касаційної скарги була направлена на адресу скаржника 25.01.2018, проте відповідних доказів, які були об'єктивною перешкодою для звернення із касаційною скаргою з моменту отримання ухвали про повернення первинної касаційної скарги впродовж строку, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України, для подання касаційної скарги податковий орган не надає.

Таким чином, вказані підстави пропуску строку касаційного оскарження є неповажними.

Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Скаржник до касаційної скарги додав документ про сплату судового збору, що підтверджується платіжним дорученням від 13.12.2017 № 287896 у сумі 59 742,64 грн. Проте, судовий збір сплачено у меншому розмірі, ніж визначено Законом України Про судовий збір . Разом з тим, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру сплати судового збору. обґрунтоване посиланням на те, що належна сума сплати судового збору є дуже великою як для державної установи.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

У статті 5 цього Закону також встановлено перелік суб'єктів, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні.

Водночас, суд звертає увагу на те, що органи Державної фіскальної служби є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання податкового органу про зменшення розміру сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

За змістом оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції позивач з адміністративним позовом звернувся до суду у травні 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2016 становив 1378,00 грн.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону (у редакції, чинній на час подання позову) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

За змістом оскаржуваних судових рішень позовна заява має майновий характер, а ціна позову становить 3 329 514,78 грн.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, є мінімальною і становить 49 942,72 грн (3 329 514,78 грн х 1,5%), а ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги, становить 99 885,44 грн (49 942,72 грн х 200%).

Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зважаючи на наведене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції:

заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин;

документ про доплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДФС про зменшення розміру судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна