Ухвала

від 17.10.2017 по справі 322/1008/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №322/1008/16 Головуючий у 1 інстанції: Гасанбеков С.С.

Провадження № 22-ц/778/2298/17 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 березня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Мир до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Мир , третя особа: ОСОБА_7 про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 року ТОВ Торговий Дім Мир звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договору недійсним.

В обґрунтування вимог зазначило, що 24.01.2012 року між ТОВ Торговий Дім Мир та ОСОБА_8 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,9204 га, кадастровий номер НОМЕР_1 яка розташована на території Терсянськоїсільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Пунктом 5 Договору оренди встановлений строк оренди - 10 років.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі вчинено запис від 07.12.2012року.

За інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку в серпні 2016 року стало відомо, що між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було зареєстровано речове право користування (право оренди) вказаної земельної ділянки.

Таким чином, договір між відповідачами було укладено за наявності чинного договору, який на момент подання позову діє, не розірваний та не визнаний судом недійсним.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру право власності у ОСОБА_4 та ОСОБА_9 виникло на підставі свідоцтв про право на спадщину після померлої ОСОБА_8

Вважає, що перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_4 та ОСОБА_9 в порядку спадкування, не є підставою ані для зміни, ані для припинення (розірвання) договору оренди.

На підставі зазначеного просило визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, щодо оренди земельної ділянки площею 6,9204 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, речове право користування (право оренди) зареєстровано Реєстраційною службою Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області 09.09.2015, номер запису про право (в державному реєстрі прав) -В1164804.

В листопаді 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали зустрічний позов до ТОВ Торговий Дім Мир , третя особа: ОСОБА_7 про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначили, що 09 вересня 2015 року уклали з ОСОБА_7 договір оренди зазначеної земельної ділянки, яка була успадкована ними після смерті матері ОСОБА_8

Про укладення договору оренди від 24.01.2012 року між ТОВ Торговий Дім Мир та ОСОБА_8 дізнались після отримання позовної заяви ТОВ Торговий Дім Мир .

Вважають, що договір оренди від 24.01.2012 року, укладений між ТОВ Торговий Дім Мир та ОСОБА_8, є недійсним. В договорі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, яка передана в оренду, відсутня нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, що унеможливлює ідентифікацію земельної ділянки та визначення збільшення її вартості з роками.

Крім того, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексації. До того ж, в договорі не вказано, в які строки може переглядатися розмір орендної плати, а зазначені тільки випадки перегляду, один з яких зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів одразу ж блокується п. 7 договору.

Пункт 5 Договору, на думку відповідачів, не відповідає вимогам ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка передбачає можливість зміни умов договору при поновленні договору оренди землі за згодою сторін. А у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Також договором взагалі не передбачена істотна умова щодо передачі в заставу та внесення до статутного фонду орендарем права оренди земельної ділянки, натомість п. 21 Договору передбачено, що Орендодавець (власник землі) не має права заставляти орендовану ділянку і в односторонньому порядку орендарем доповнено пункт умовою: та передавати до статутного фонду , що суперечить п. 28 Договору, який наголошує, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Пунктом 15 Договору передбачено, що після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівняні з тим, у якому він одержав її в оренду. В Акті прийому-передачі, доданому до договору, взагалі відсутня інформація до якого договору він належить і яка ділянка за ним передана та в якому стані. До того ж в межах земельної ділянки знаходиться об'єкт, який не підлягає використанню, про що повинно бути зазначено в акті прийому-передачі, але про це ніде не згадується.

Зі змісту Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) також неможливо ідентифікувати земельну ділянку, оскільки він складений на земельну ділянку з чотирма межовими знаками, тоді як земельна ділянка, яка є предметом спірного договору відповідно до кадастрового плану має десять межових знаків (точки координат).

На підставі зазначеного просили визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі, укладений між ОСОБА_8 та ТОВ Торговий Дім Мир 24 січня 2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області, про що в державному реєстрі вчинено запис від 07.12.2012 за № 23236866001250.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 березня 2017 року з виправленою опискою ухвалою суду від 16 травня 2017 року позов ТОВ Торговий Дім Мир задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 25 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 щодо земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 державну реєстрацію права оренди за яким проведено 09 вересня 2015 року, за номером 11164804.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ТОВ Торговий Дім Мир судові витрати в розмірі 459,33 грн. з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ТОВ Торговий Дім Мир про визнання договору оренди землі недійсним - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволення первісного позову, стягнути з товариства на користь ОСОБА_3 судові витрати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Мир (орендар) та ОСОБА_8 (орендодавець) був укладений договір оренди землі на строк 10 років , який зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі вчинено запис від 07.12.2012 за № 232368664001250 (а.с.6-7).

Судом також встановлено, що об'єктом оренди за вищезазначеним договором є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 що випливає в сукупності з: преамбули договору, в якій наведено посилання на правовстановлюючий документ - державний акт серії НОМЕР_3 від 31.08.2010; пункту 35 договору за змістом якого невід'ємною частиною договору, зокрема є кадастровий план земельної ділянки та кадастрового плану земельної ділянки зі схемою земельної ділянки, що додані до договору (а.с.8-12).

ОСОБА_8 померла 09 листопада 2014 року.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 11.06.2015 № 704 та від 11.06.2015 № 706, земельна ділянка, що належала померлої на підставі Державного акту на право власності не земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 31.08.2010, була успадкована в рівних частинах по 1/2 - відповідно її дітьми - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.83,104,105)

25 серпня 2015 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 (орендодавці) та ОСОБА_7 (орендар) було укладено договір оренди землі, об'єктом оренди за договором від 25.08.2015 року є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 (а.с.100-102). Державна реєстрація права оренди за договором проведена 09 вересня 2015 року (а.с.15).

Встановивши, що об'єктом оренди за обома договорами є одна і та сама земельна ділянка, суд першої інстанції з урахуванням правової позицій, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц 13, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Торговий Дім Мир до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання договору оренди від 25 серпня 2015 року недійсним.

Посилання апеляційної скарги про те, що на договір оренди, укладений 24.01.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Мир , та ОСОБА_8 з додатками підшитий та скріплений печаткою товариства на прошивці не містить підпису померлої ОСОБА_8, що свідчить про те, що до договору могли бути підшиті будь-яки додатки не заслуговують на увагу, оскільки є лише припущеннями відповідачів, не підтвердженими належними доказами.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом які істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", в редакції, яка діяла на час укладення договору, істотними умовами договору оренди землі були: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому відповідно до вимог статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

За змістом ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-94 цс 13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок , відповідно до якого однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Більша частина апеляційної скарги за змістом є повторенням обставин, які зазначалися позивачами за зустрічним позовом у позовній заяві та перевірені судом першої інстанції і не знайшли підтвердження. Вказані доводи не доводять неправильності рішення суду.

Згідно зі ст.ст.14,18, ч.1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі, підлягає державній реєстрації і є укладеним та набирає чинності з моменту такої реєстрації.

З тексту оспорюваного договору оренди від 14 січня 2012 року вбачається, що договір укладений у простій письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований у встановленому законом порядку. В ньому передбачені всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог законодавства, чинного на час укладання договору.

Волевиявлення ОСОБА_8 на укладення договору було вільним та відповідало її внутрішній волі , оскільки за життя вона не ставила питання про припинення договірних відносин, договір нєю не оспорювався. Відповідач на протязі всього часу користування земельною ділянкою, й доказів того, що померла ОСОБА_8 не погоджувалася з цими умовами оренди та з розміром орендної плати, або, що орендна плата не виплачувалась ОСОБА_8, суду не надано.

Згідно з пунктом 6 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 3530 гривень щорічно за орендовану земельну ділянку. За згодою сторін орендна плата сплачується в натуральній формі (видачею зерна, інших товарі і надання послуг). Сторони можуть поєднувати всі означені форми оплати. Вартість товарів і послуг визначається за взаємною згодою сторін.

Пунктом 10 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у випадках: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.28 договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Матеріали справи не містять та позивачами за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження того, що вони звертались до ТОВ Торговий Дім Мир із заявами про зміну умов договору, а саме: розміру орендної плати, її індексації, та отримали відмову у внесенні змін до договору.

Доводи позивачів за зустрічним позовом про те, що у пункті 5 договору не зазначено, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору при поновленні договору переважне право орендаря на укладання договору припиняється, що порушує права орендодавців, суд правильно не взяв до уваги, оскільки сам факт того, що ТОВ Торговий Дім Мир виявить бажання скористатися цим переважним правом, або між сторонами під час поновлення договору на новий строк не буде досягнення домовленості щодо умов договору, є припущенням. До того ж, положення договору не позбавляють позивачів за зустрічним позовом права на застосування згаданої ст.33 Закону України Про оренду землі при поновленні строку договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не зазначення в договорі від 24.01.2012 року стану земельної ділянки, в якому вона передавалася в оренду, також не є визначеною законом підставою для недійсності договору оренди землі, крім того, відповідно до ст. 37 Закону України Про охорону земель , положень Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , п. 2 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 № 536 стан земельної ділянки визначається за результатами агрохімічного обстеження ґрунту, зазначеними в агрохімічному паспорті земельної ділянки.

Твердження позивачів за зустрічним позовом про те, що в межах земельної ділянки знаходиться земельна ділянка, яка не підлягає використанню, про що не зазначено в акті прийому - передачі об'єкту, а відповідальність за використання цієї земельної ділянки покладається на власника, не заслуговує на увагу, оскільки позивачами за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження порушень ТОВ Торговий Дім Мир у використанні земельної ділянки. До того ж, кадастровий план, який є додатком до договору, містить таблицю обтяжень (обмежень) у використанні земельної ділянки (а.с.10).

Пунктом 21 договору передбачено, що орендодавець не має права заставляти орендовану ділянку. Посилання позивачів на те, що товариство може використати цей пункт у власних інтересах, є також припущенням позивачів та не містить обґрунтування порушень положеннями цього пункту їх прав.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування рішення суду та задоволення позову.

За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 березня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: