Рішення

від 10.10.2017 по справі 522/6876/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6876/17

Провадження №2/522/6996/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі - Шевчик В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 11.04.2017 року звернувся до суду з позовом до Головного управління держгеокадастру в Одеській області, Державної казначейської служби України, за яким просив стягнути з відповідачів на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., яка була завдана незаконним рішенням Головного управління держгеокадастру в Одеській області про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щЩодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. При цьому в позові посилався на ст..ст.16,23, ч.1 ст.1167,1174 ЦК України,ст..2, ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, ст..13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,

В обґрунтування позову зазначив, що він 01.09.2016 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Шомполівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Проте, ним була отримана відповідь Головного управління держгеокадастру в Одеській області вих. № Ш-13166/0-5570/6-16 від 30.09.2016 року, якою йому було відмовлено у наданні відповідного дозволу. Не погоджуючись з отриманою відмовою, він звернувся до суду з відповідним позовом. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 року по справі № 815/5467/16, відмову Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області вих. № Ш-13166/0-5570/6-16 від 30.09.2016 року було визнано протиправною та скасовано; зобов'язано Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1. Унаслідок повторного розгляду клопотання, Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області надало відмову від 27.02.2017 року вих. № 31-15-0.32-1928/2-17, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області зазначило, що за наявною інформацією на даному земельному масиві відсутні вільні земельні ділянки, які можливо надати для ведення особистого селянського господарства площею 2 га. Після отримання вказаної відмови, до Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області адвокатом позивача ОСОБА_2 було направлено адвокатський запит (вхідний № 29-3827/0/1-17 від 15.03.2017 року). У відповідь, на який було надано Накази головного управління держгеокадастру в Одеській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у кількості 35 штук. Вказував, що за той час, коли його адміністративний позов розглядався в Одеському окружному адміністративному суді і до повторного розгляду його клопотання, на підставі Наказів Головного управління держгеокадастру в Одеській області дозволи на розроблення документації із землеустрою було надано іншим особам, в тому числі і тим, які звернулися до Відповідача вже після подання ним клопотання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Вважає, що такими рішенням та діями Головне управління держгеокадастру в Одеській області порушило його законні права, які передбачені Конституцією України та Земельним кодексом України, чим завдало йому певні моральні страждання, які виразились у тому, що він не можу добитися справедливості та скористатися своїми правами, які надані йому законом для отримання у власність земельної ділянки, хоча він є інвалідом II групи, ветераном військової служби та ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, слабкою престарілою людиною на пенсії, змушений звертатися до Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги за правовою допомогою, оскільки коштів на адвоката у нього не має, та змінювати усталений спосіб свого життя. Посилався на те, що своїми діями Головне управління Держеокадастру в Одеські області, протиправність яких було встановлено Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 року по справі № 815/5467/16, які призвели до того, що земельну ділянку отримали інші особи ніж він, було принижено його честь та гідність як інваліда, ветерана військової служби та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як особи яка має першочергове право на отримання земельних ділянок. Звертаючись до суду з даним позовом, посилався на те, що він хворіє низкою хронічних хвороб та через такі дії відповідача дуже нервує та хвилюється, відчуває душевні і моральні страждання, відчуває постійний нервовий стрес, від чого погіршується стан його здоров'я та самопочуття, у нього з сім'єю та рідними йому людьми виникають певні непорозуміння та суперечки. Ця ситуація вплинула на порушення його нормальних життєвих устоїв та негативно вплинуло на стосунки з оточуючими людьми. На підставі викладеного звернувся до суду з дійсним позовом та просив відшкодувати завдану моральну шкоду, яку оцінив на суму 50 000 гривень.

У судове засідання позивач не з'явився, проте надав до суду заяву, згідно якої просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання також не з'явились, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. До суду 15.05.2017 року були надані письмові заперечення Головного управління Держеокадастру в Одеські області (а.с.70-77), згідно яких у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просили відмовити у повному обсязі. Також 19.06.2017 року до суду були подані письмові заперечення Головного управління ДКС в Одеській області (а.с.105-111).

Згідно ст.197 ЦПК України у разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав .

Судом встановлено, що позивач відповідно до посвідчення серії А № 417165 є учасником Чорнобильської катастрофи та відповідно до посвідчення серії Є № 013473 є інвалідом ІІ групи безстроково з 2005р..

01.09.2016 року позивач звернувся до Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Шомполівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

30.09.2016 року за № Ш-13166/0-5570/6-16 ГУ Держгеокадастру в Одеській області надало відповідь про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмову від 30.09.2016 року та зобов'язання повторно розглянути клопотання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 року (справа №815/5467/16) адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено:

- визнано протиправною та скасовано відмову Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області вих. № Ш - 13166/0-5570/6-16 від 30.09.2016 року, якою було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Шомполівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів);

- зобов'язано Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01.09.2016 року за вхідним номером № Ш-13166/0/5-16 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Шомполівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 року по справі №815/5467/16 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянуло клопотання ОСОБА_1 від 01.09.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Шомполівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

За результатами розгляду відповідач у листі від 27.02.2017 року №31-15-0.32-1928/2-17 повідомило позивачу, що в даному земельному масиві відсутні вільні земельні ділянки, які можливо надати йому для ведення особистого селянського господарства, площею 2.0 га.

Посилаючись на протиправність таких дій відповідача у відмові у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки, ОСОБА_1 просив відшкодувати завдану йому моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

За приписами ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Пунктом третім частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, як юридичний факт, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

На підставі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

П.18 Постанови Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди мають виявляти і всебічно з'ясовувати причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди,

Тобто, умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Позивач посилався на те, що протиправними діями відповідача йому були завдані певні моральні страждання, які виразились у тому, що це принижує його честь та гідність, він не зміг добитися справедливості та скористатися своїми правами, які надані йому законом для отримання безоплатно у власність земельної ділянки, хоча він є інвалідом II групи, ветераном військової служби та ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, слабкою престарілою людиною на пенсії, змушений звертатися до Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги за правовою допомогою, оскільки коштів на адвоката у нього не має, та змінювати усталений спосіб свого життя. Посилався на те, що дії Головного управління Держеокадастру в Одеські області призвели до того, що земельну ділянку отримали інші особи ніж він, чим було принижено його честь та гідність як інваліда, ветерана військової служби та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як особи яка має першочергове право на отримання земельних ділянок.

Між тим, суд не приймає до уваги такі твердження позивача як підставу позову, оскільки: відсутні будь-які докази щодо приниження його честі та гідності; як вбачається з письмових заперечень Головного управління Держеокадастру в Одеські області позивач вже скористався правом на першочергове отримання земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 5123781600:01:002:0504, для ведення садівництва на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (наказ Головного управління від 29.03.2016 року №15-1292/13-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення .

Отже, ОСОБА_1 скористався згідно чинного законодавства(ст..121 ЗК України) своїм правом на першочергове відведення безоплатно у власність земельної ділянки, тому в цій частині посилання позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Також, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він хворіє низкою хронічних хвороб та через протиправні дії відповідача дуже нервує та хвилюється, відчуває душевні і моральні страждання, відчуває постійний нервовий стрес, від чого погіршується стан його здоров'я та самопочуття, у нього з сім'єю та рідними йому людьми виникають певні непорозуміння та суперечки.

В підтвердження позовних вимог, до позову, позивачем було додано: витяг з акту огляду у МСЕК №047958 від 11.07.2017 року; направлення на ЛТЕК від 08.07.2005 року, на 2-х аркушах; витяг з історії хвороби № 1791 від 29.06.2005 року, на 2-х аркушах; епікриз Одеського обласного онкологічного диспансеру від 17.04.2009 року, на 1 -му аркуші; виписний епікриз ООКМЦ № 6054 від 03.12.2014року, на 2-х аркушах; виписний епікриз ООМЦ № 4292 від 28.08.2015 року, на 1-му аркуші; висновок доплерографії від 26.06.2015 року, на 1-му аркуші; виписний епікриз ООМЦ № 1437 від 30.03.2016 року, на 2-х аркушах; індивідуальні програми реабілітації Центру диспансеризації і психосоматичної реабілітації осіб, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС на 2013, 2014, 2015, 2016 роки з результатами обстежень, на 4-х аркушах; комп'ютерна томографія від 08.07.2005 року, на 1-му аркуші; магніто -резонансна томографія від 13.02.2013 року, на 1-му аркуші; магніто-резонансна томографія від 20,06.2015 року, на 1-му аркуші; витяг з медичної карти амбулаторного хворого поліклініки №19 від 10.06.2014 року, на 1-му аркуші; витяг з медичної карти амбулаторного хворого КУ МКЛ № 10 від 28.10.2016 року, на 1 -му аркуші; витяги про результати обстежень з медичної амбулаторної карти, на 7-ми аркушах; висновок МКЛ № 9 (кардіологічний центр) від 19.05.2005 року, на 1-му аркуші; ехокардіологічне обстеження МКЛ № 10 від 06.06.2009 року, на 1-му аркуші; висновок відділення нейрохірургії МКЛ № 11 від 23.04.2009 року, на 1-му аркуші; витяг з медичної карти амбулаторного хворого № 006592 консультативно-діагностичного відділення КУ МКЛ № 10, на 4-х аркушах; консультаційний висновок спеціаліста (кардіолога) від 30.06.2015 року, на 1-му аркуші; консультаційний висновок спеціаліста (невропатолога) від 01.07,2015 року, на 1 -му аркуші; звернення до кардіолога консультативно-діагностичного відділення КУ МКЛ № 10 з щоденником самоконтролю пацієнта, на 2-х аркушах; консультацій висновок спеціаліста від 22.03.2017 року, на 1-му аркуші.

Проте, з наданих документів, суд вбачає, що низку багатьох захворювань, у тому числі хронічних, позивач набув значно раніше ніж 30.09.2016 та 27.02.2017р. (відповіді), коли брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, більшість медичної документації підтверджує факт того, що позивач хворіє починаючи з 1986 -1987 року та має хронічні захворювання.

Більшість медичних документів датовані раніше, ніж позивачем було отримано відмову відповідача у надані йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Інші записи лікарів щодо обстеження позивача не пов'язуються з нервовим станом позивача у зв'язку з діями відповідача, а навпаки посилаються на перелік його хронічних захворювань. Крім того не надано суду належних доказів в підтвердження непорозумінь і суперечок з близькими та іншими людьми, ту їх причин.

Таким чином позивач не надав жодних належних підтверджень того, що саме дії Головного управління причинили йому душевні та моральні страждання, погіршили його здоров'я та самопочуття, призвели до суперечок та непорозумінь з сім'єю та рідними тощо. В матеріалах справи такі доводи позивача належного підтвердження також не знайшли, з огляду на що суд вважає їх неспроможними.

Крім того, вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень (п'ятдесяти тисяч гривень) не містять жодного обґрунтування саме такого розміру завданої моральної шкоди.

Отже, під час судового розгляду справи не підтвердився факт, що позивач був змушений проходити лікуванні саме внаслідок протиправних незаконних дій посадових осіб Головного управління держгеокадастру в Одеській області, не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та діяннями останніх.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи, що судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, з огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з їх безпідставності та необґрунтованості.

Керуючись ст.ст.. 1, 3, 4, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 169, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України; ст..1, 15-16, 23, 1167, 1173 ЦК України; суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домусчі Л.В.

10.10.17