Рішення

від 18.10.2017 по справі 910/15049/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017Справа №910/15049/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до за участю Товариства з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Комунального підприємства Печерськсервіс пророзірвання договору та виселення

Представники:

від Позивача: Ваховська І.Б. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

від Третьої особи: Рижкова Л.Є. (представник за Довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 (надалі також - Відповідач ) про розірвання договору та виселення.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 20.10.2015 року між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (Орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 (Орендар) та Комунальним підприємством "Печерськсервіс" (Підприємство, балансоутримувач) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "М" корпус 4, для розміщення складу. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати витрат за період з 20.10.2015 р. по 15.06.2017 р., що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року по справі №910/9482/16. За таких підстав, просить Суд розірвати Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 року, укладений між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 та Комунальним підприємством "Печерськсервіс"; виселити Товариство з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 з орендованого майна: нежилих приміщень площею 401,3 кв.м. в нежитловому будинку №1, літера "М" корпус 4, першого поверху на вул. Військовий проїзд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 року порушено провадження у справі № 910/15049/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Комунальне підприємство "Печерськсервіс", судове засідання призначено на 20.09.2017 року.

19.09.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання, в якому просить Суд відкласти розгляд справи та зобов'язати Позивача надати копію позовної заяви з додатками.

20.09.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.09.2017 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав довідку про відсутність аналогічного спору на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.09.2017 року, а представник третьої особи подав письмові пояснення.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Відповідача в частині відкладення розгляду справи та відмовив в задоволенні клопотання в частині надання копії позовної заяви з додатками, оскільки в матеріалах справи наявні докази на підтвердження направлення Позивачем копії позовної заяви з додатками на адресу Відповідача.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження своєчасного виконання зобов'язань за Договором №2051 від 20.10.2015 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2017 року відкладено розгляд справи на 11.10.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

05.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 11.10.2017 представник Відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для оплати заборгованості.

В судовому засіданні 11.10.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 18.10.2017 року.

18.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви в розгляді справи.

В судовому засіданні 18.10.2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Третьої особи підтримав позовні вимоги. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви в судовому засіданні, подав клопотання про перерву у розгляді справи у зв'язку з укладенням між сторонами мирової угоди у справі.

Що стосується Клопотання представника Відповідача про оголошення перерви у розгляді справи, Суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Оголошення перерви є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Подане Відповідачем клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні у зв'язку з укладенням між сторонами мирової угоди задоволенню не підлягає, оскільки в судовому засіданні 18.10.2017 представник Позивача заперечив вказану обставину. Окрім того Суд зазначає, зважаючи на те, що про дату судового засідання Відповідача було попереджено заздалегідь, розгляд справи неодноразово відкладався, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та подати всі необхідні документи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 18.10.2017, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

20.10.2015 року між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (Орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 (Орендар) та Комунальним підприємством "Печерськсервіс" (Підприємство, балансоутримувач) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "М" корпус 4, для розміщення складу.

Відповідно до п.2.1 Договору об'єктом оренди є нежилий будинок загальною площею 401,30 кв.м., що складає невід'ємну частину цього Договору.

Положеннями п. 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280, і становить без ПДВ: сорок п'ять грн. 27 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015р. 18 165 грн. 50 коп. Згідно п. 11 рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 місячна орендна плата у розмірі 50% від встановленого обсягу становить 3961 грн. 66 коп. та нараховується починаючи з 20 жовтня 2015 року по 14 липня 2016 року.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці (п. 3.2 Договору).

За приписами п. 3.5. Договору додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.6., 3.7 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на рахунок Підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі,незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п. 6.7 Договору).

Пунктом 7.5 Договору зазначено, що у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт Підприємству - балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до п.9.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 20.10.2015 р. до 18.10.2018 р.

Згідно з п. 9.4 Договору Договір припиняється в разі: невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору та з інших підстав, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду нежилий будинок, що перебуває на балансі Комунального підприємства Печерськсервіс , загальною площею 401,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "М" корпус 4, що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна від 20.10.2015 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року по справі №910/9482/16, залишеного без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року та Вищого господарського суду України від 27.12.2016 року, частково скасованого постановою Верховного Суду України від 07.06.2017 року, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" на користь комунального підприємства "Печерськсервіс" заборгованість по орендній платі в сумі 55 936 грн. 79 коп., заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 22 009 грн. 72 коп., пеню в сумі 4 615 грн. 14 коп., 3% річних в сумі 346 грн. 41 коп., інфляційні збитки в сумі 1 372 грн. 77 коп. та судовий збір в розмірі 4 134 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати витрат за період з 20.10.2015 р. по 15.06.2017 р., що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року по справі №910/9482/16. За таких підстав, просить Суд розірвати Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 року, укладений між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 та Комунальним підприємством "Печерськсервіс"; виселити Товариство з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 з орендованого майна: нежилих приміщень площею 401,3 кв.м. в нежитловому будинку №1, літера "М" корпус 4, першого поверху на вул. Військовий проїзд.

Позивачем неодноразово (25.01.2017 року, 14.11.2016 року, 25.03.2016 року) було надіслано на адресу Відповідача листи з вимогами звільнити орендоване приміщення та підписати акти приймання - передачі, що підтверджується фіскальними чеками, описами вкладення у цінні листи, які залишені без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду нежилий будинок, що перебуває на балансі Комунального підприємства Печерськсервіс , загальною площею 401,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "М" корпус 4, що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна від 20.10.2015 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Положеннями п. 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280, і становить без ПДВ: сорок п'ять грн. 27 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015р. 18 165 грн. 50 коп. Згідно п. 11 рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 місячна орендна плата у розмірі 50% від встановленого обсягу становить 3961 грн. 66 коп. та нараховується починаючи з 20 жовтня 2015 року по 14 липня 2016 року.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці (п. 3.2 Договору).

За приписами п. 3.5. Договору додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.6., 3.7 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на рахунок Підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі, незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року по справі №910/9482/16, залишеного без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року та Вищого господарського суду України від 27.12.2016 року, частково скасованого постановою Верховного Суду України від 07.06.2017 року, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" на користь комунального підприємства "Печерськсервіс" заборгованість по орендній платі в сумі 55 936 грн. 79 коп., заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 22 009 грн. 72 коп., пеню в сумі 4 615 грн. 14 коп., 3% річних в сумі 346 грн. 41 коп., інфляційні збитки в сумі 1 372 грн. 77 коп. та судовий збір в розмірі 4 134 грн. 00 коп.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/9482/16 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 по орендній платі за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 року підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 01.08.2016 року у справі №910/9482/16, яке набрало законної сили.

Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п. 6.7 Договору).

Пунктом 7.5 Договору зазначено, що у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт Підприємству - балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до п.9.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 20.10.2015 р. до 18.10.2018 р.

Згідно з п. 9.4 Договору Договір припиняється в разі: невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору та з інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як встановлено Судом, Відповідач в порушення умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 року та норм Цивільного кодексу України не здійснив оплату орендних платежів за період з 15.11.2015 року по 15.03.2016 року на загальну суму 55 936 грн. 79 коп., що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 01.08.2016 року у справі №910/9482/16, яке набрало законної сили, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим Суд прийшов висновку, що неотримання Позивачем очікуваного при укладенні договору у вигляді повної та своєчасної оплати орендних платежів встановлює істотність порушення Відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань по виконанню умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 року, Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги Позивача про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.5 Договору зазначено, що у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт Підприємству - балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, у разі припинення цього Договору, у Відповідача виникає обов'язок повернути Позивачу майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об'єктом оренди.

Позивачем неодноразово (25.01.2017 року, 14.11.2016 року, 25.03.2016 року) було надіслано на адресу Відповідача листи з вимогами звільнити орендоване приміщення та підписати акти приймання - передачі, що підтверджується фіскальними чеками, описами вкладення у цінні листи, які залишені без відповіді і виконання.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем за актом прийому - передачі нежилих приміщень площею 401,3 кв.м. в нежитловому будинку №1, літера "М" корпус 4, першого поверху на вул. Військовий проїзд, переданого на підставі Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 з орендованого майна: нежилих приміщень площею 401,3 кв.м. в нежитловому будинку №1, літера "М" корпус 4, першого поверху на вул. Військовий проїзд є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 року, укладений між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 19020407), Товариством з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 (01103, м.Київ, ВІЙСЬКОВИЙ ПРОЇЗД, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 38706293) та Комунальним підприємством "Печерськсервіс"; (01103, м.Київ, ВІЙСЬКОВИЙ ПРОЇЗД, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 19024635).

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 (01103, м.Київ, ВІЙСЬКОВИЙ ПРОЇЗД, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 38706293) з орендованого майна: нежилих приміщень площею 401,3 кв.м. в нежитловому будинку №1, літера "М" корпус 4, першого поверху на вул. Військовий проїзд у м. Києві, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Печерськсервіс"; (01103, м.Київ, ВІЙСЬКОВИЙ ПРОЇЗД, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 19024635).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛАДІН-2013 (01103, м.Київ, ВІЙСЬКОВИЙ ПРОЇЗД, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 38706293) на користь Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 19020407) судовий збір у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 жовтня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин