Постанова

від 06.12.2017 по справі 910/15049/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р. Справа№ 910/15049/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Дідиченко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Цукарєвій Г.В.

за участю представників:

від позивача: Ваховська І.Б. за довіреністю від 16.01.2017;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017

у справі № 910/15049/17 (суддя О.В. Чинчин)

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунального підприємства "Печерськсервіс"

про розірвання договору та виселення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/15049/17 позов Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено повністю.

Розірвано Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 , укладений між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 19020407), Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАДІН-2013" (01103, м.Київ, ВІЙСЬКОВИЙ ПРОЇЗД, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 38706293) та Комунальним підприємством "Печерськсервіс"; (01103, м.Київ, ВІЙСЬКОВИЙ ПРОЇЗД, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 19024635).

Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАДІН-2013" (01103, м.Київ, ВІЙСЬКОВИЙ ПРОЇЗД, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 38706293) з орендованого майна: нежилих приміщень площею 401,3 кв.м. в нежитловому будинку №1, літера "М" корпус 4, першого поверху на вул. Військовий проїзд у м. Києві, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Печерськсервіс"; (01103, м.Київ, ВІЙСЬКОВИЙ ПРОЇЗД, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 19024635).

Видано наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/15049/17 скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" у справі №910/15049/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Дідиченко М.А., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.12.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.12.2017 у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Дідиченко М.А., Кропивної Л.В.

Через загальний відділ документального відділу Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування документів та відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника останнього в іншому судовому засіданні.

З такими доводами, колегія суддів погодитись не може, оскільки згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа, а стаття 77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання 06.12.2017 з'явились представник позивача. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились. Третя особа про причини неявки суд не повідомив.

Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники відповідача та третьої особи не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

20.10.2015 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (Орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАДІН-2013" (Орендар) та Комунальним підприємством "Печерськсервіс" (Підприємство, балансоутримувач) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "М" корпус 4, для розміщення складу.

Відповідно до п.2.1 Договору об'єктом оренди є нежилий будинок загальною площею 401,30 кв.м., що складає невід'ємну частину цього Договору.

Положеннями п. 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 № 415/1280, і становить без ПДВ: сорок п'ять грн. 27 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015 18 165 грн. 50 коп. Згідно п. 11 рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 № 415/1280 місячна орендна плата у розмірі 50% від встановленого обсягу становить 3961 грн. 66 коп. та нараховується починаючи з 20 жовтня 2015 по 14 липня 2016 .

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці (п. 3.2 Договору).

За приписами п. 3.5. Договору додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.6., 3.7 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на рахунок Підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі,незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п. 6.7 Договору).

Пунктом 7.5 Договору зазначено, що у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт Підприємству - балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період ст дії договору оренди.

Відповідно до п.9.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 20.10.2015 до 18.10.2018.

Згідно з п. 9.4 Договору Договір припиняється в разі: невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору та з інших підстав, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду нежилий будинок, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Печерськсервіс", загальною площею 401,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "М" корпус 4, що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна від 20.10.2015 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 по справі №910/9482/16, залишеного без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 та Вищого господарського суду України від 27.12.2016 , частково скасованого постановою Верховного Суду України від 07.06.2017 , стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" на користь комунального підприємства "Печерськсервіс" заборгованість по орендній платі в сумі 55 936 грн. 79 коп., заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 22 009 грн. 72 коп., пеню в сумі 4 615 грн. 14 коп., 3% річних в сумі 346 грн. 41 коп., інфляційні збитки в сумі 1 372 грн. 77 коп. та судовий збір в розмірі 4 134 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати витрат за період з 20.10.2015 по 15.06.2017 , що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 по справі №910/9482/16. За таких підстав, просить Суд розірвати Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 , укладений між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАДІН-2013" та Комунальним підприємством "Печерськсервіс"; виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАДІН-2013" з орендованого майна: нежилих приміщень площею 401,3 кв.м. в нежитловому будинку №1, літера "М" корпус 4, першого поверху на вул. Військовий проїзд.

Позивачем неодноразово (25.01.2017, 14.11.2016, 25.03.2016) було надіслано на адресу Відповідача листи з вимогами звільнити орендоване приміщення та підписати акти приймання - передачі, що підтверджується фіскальними чеками, описами вкладення у цінні листи, які залишені без відповіді і виконання.

Внаслідок укладення Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду нежилий будинок, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Печерськсервіс", загальною площею 401,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "М" корпус 4, що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна від 20.10.2015, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Положеннями п. 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 № 415/1280, і становить без ПДВ: сорок п'ять грн. 27 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015 18 165 грн. 50 коп. Згідно п. 11 рішення Київської міської ради від 21 квітня 2015 № 415/1280 місячна орендна плата у розмірі 50% від встановленого обсягу становить 3961 грн. 66 коп. та нараховується починаючи з 20 жовтня 2015 по 14 липня 2016 .

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці (п. 3.2 Договору).

За приписами п. 3.5. Договору додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.6., 3.7 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на рахунок Підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі, незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 по справі №910/9482/16, залишеного без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 та Вищого господарського суду України від 27.12.2016 , частково скасованого постановою Верховного Суду України від 07.06.2017 , стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" на користь комунального підприємства "Печерськсервіс" заборгованість по орендній платі в сумі 55 936 грн. 79 коп., заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 22 009 грн. 72 коп., пеню в сумі 4 615 грн. 14 коп., 3% річних в сумі 346 грн. 41 коп., інфляційні збитки в сумі 1 372 грн. 77 коп. та судовий збір в розмірі 4 134 грн. 00 коп.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/9482/16 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАДІН-2013" по орендній платі за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №910/9482/16, яке набрало законної сили.

Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Відповідно до статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 у справі №6-75цс13.

Отже, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п. 6.7 Договору).

Пунктом 7.5 Договору зазначено, що у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт Підприємству - балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період ст дії договору оренди.

Відповідно до п.9.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 20.10.2015 до 18.10.2018.

Згідно з п. 9.4 Договору Договір припиняється в разі: невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору та з інших підстав, передбачених законом.

Крім того, відповідно до п.6.7 Договору При невиконанні або порушенні однією із сторін умов договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Відповідно до статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як встановлено Судом, Відповідач в порушення умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 та норм Цивільного кодексу України не здійснив оплату орендних платежів за період з 15.11.2015 по 15.03.2016 на загальну суму 55 936 грн. 79 коп., що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №910/9482/16, яке набрало законної сили, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим Суд прийшов висновку, що неотримання Позивачем очікуваного при укладенні договору у вигляді повної та своєчасної оплати орендних платежів встановлює істотність порушення Відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань по виконанню умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 , Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги Позивача про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.5 Договору зазначено, що у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт Підприємству - балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період ст дії договору оренди.

Статтею 795 ЦК України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, у разі припинення цього Договору, у Відповідача виникає обов'язок повернути Позивачу майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об'єктом оренди.

Позивачем неодноразово (25.01.2017 , 14.11.2016 , 25.03.2016 ) було надіслано на адресу Відповідача листи з вимогами звільнити орендоване приміщення та підписати акти приймання - передачі, що підтверджується фіскальними чеками, описами вкладення у цінні листи, які залишені без відповіді і виконання.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем за актом прийому - передачі нежилих приміщень площею 401,3 кв.м. в нежитловому будинку №1, літера "М" корпус 4, першого поверху на вул. Військовий проїзд, переданого на підставі Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2051 від 20.10.2015 .

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАДІН-2013" з орендованого майна: нежилих приміщень площею 401,3 кв.м. в нежитловому будинку №1, літера "М" корпус 4, першого поверху на вул. Військовий проїзд є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/15049/17.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/15049/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/15049/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15049/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Дідиченко

Л.В. Кропивна