Постанова

від 16.02.2007 по справі 3/90-пд-05

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/90-пд-05

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.02.07                                                                                       Справа №3/90-пд-05

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

прокуратури:             не з?явився ;

позивача:               Кривенко В.В., довіреність № 310 від 21.11.2006р.;

відповідача-1:        Ігнатов Д.І., довіреність № ВС/Н-В від 20.06.2006р.;

відповідача-2:        Кандиба А.В., довіреність від 10.09.2006р.;

           розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу            Відкритого акціонерного товариства

                                            Видавництво «Наддніпрянська правда», м. Херсон

апеляційне подання         Заступника прокурора Херсонської області,

                                            м. Херсон

апеляційну скаргу           Державної акціонерної компанії

                                            «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», м. Київ

на рішення                         господарського суду Херсонської області від 11.09.2006 року

у справі                               № 3/90-ПД-05

за позовом                          Першого заступника прокурора Херсонської області в

                                            інтересах держави в особі Державної акціонерної компанії

                                            «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», м. Київ

до відповідача-1                Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро»,

                                             м. Херсон

до відповідача-2                Відкритого акціонерного товариства

                                             Видавництво «Наддніпрянська правда», м. Херсон

про                                        визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Першим заступником прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», м. Київ було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро», м. Херсон (відповідач-1) і Відкритого акціонерного товариства Видавництво «Наддніпрянська правда», м. Херсон (відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу базисного складу від 26.04.2004р., укладеного між відповідачами та спонукання відповідача-1 повернути відповідачу-2 базисний склад площею 3833 кв.м., а відповідача-2 – повернути відповідачу-1 суму 714 тис.грн., сплачених по договору.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 11.09.2006 року у справі № 3/90-ПД-05 (суддя Гридасов Ю.В. (головуючий), судді: Немченко Л.М., Александрова Л.І.) в позові відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» та ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» були подані апеляційні скарги, а заступником прокурора Херсонської області – апеляційне подання, в яких ставляться вимоги  про скасування оскаржуваного рішення господарського суду та прийняття нового рішення – про задоволення позовних вимог, посилаючись при цьому на: неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Так, в апеляційних скаргах ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» і ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» вказується зокрема на те, що порушення порядку відчуження основних засобів ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» свідчить про те, що договір, який містить господарські зобов'язання, не відповідає вимогам закону, а враховуючи те, що назване товариство є об'єктом права державної власності, що не підлягає приватизації, то договір вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. На думку скаржників, судом першої інстанції не застосована ч.1 ст.207 ГК України, а отже неправильно застосовані норми матеріального права. Обставина відчуження майна ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» свідчить про те, що спірний договір спрямований на незаконне заволодіння майном держави і порушує публічний порядок, проте, судом не застосована ст.228 ЦК України. Судом не з'ясована обставина щодо наявності рішення правління ДАК «Укрвидавполіграфія» про погодження відчуження базисного складу, а також наявності рішення загальних зборів акціонерів ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» про погодження відчуження майна, у зв'язку з чим не були застосовані норми ст.ст. 31, 42, 43, 44 Закону України «Про господарські товариства», ст.159 ЦК України.

В апеляційному поданні заступника прокурора Херсонської області вказується зокрема на те, що спірний договір має бути визнаний недійсним на підставі ст.207 ГК України, як такий, що не відповідає вимогам закону, оскільки такий договір укладено без наявності рішення правління ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання».

Від ТОВ «Регіон-Агро», надійшов відзив на апеляційні скарги і подання, в яких відповідач-1 заперечує проти викладених в них доводів та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скарги (подання) – без задоволення. В обґрунтування таких вимог відповідач-1 посилається на те, що волевиявлення сторін за спірним договором було здійснено належними суб'єктами, в межах їх повноважень, у належній та зрозумілій формі. До того ж, спірний договір був в подальшому схвалений, тобто виконання договору з боку відповідача-1 було прийнято, а саме: кошти були прийняті та освоєні згідно з намірами відповідача-2 та позивача (спрямовані на купівлю офсетної машини для ролевого друку газет). Відповідачу-1 на момент укладення спірного договору не було відомо про те, що засновником ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» був позивач і про те, що існували будь-які обмеження в повноваженнях відчужувача. Отже, відповідач-1 є добросовісним набувачем і в нього не може бути витребуваний базисний склад. ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», як акціонер ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда», не має права звертатися з відповідним позовом, оскільки не наділений повноваженнями власника майна відповідача-2. Посилання скаржників на те, що спірний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства жодним чином не доведені.

В судових засіданнях учасники судового процесу підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах (поданні) та у відзиві на них.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3355 від 22.11.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Радченко О.П., Хуторного В.М.

В судовому засіданні 23.11.2006р. розгляд справи в порядку ст.77 ГПК України було відкладено до 26.12.2006р.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3732 від 25.12.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.

В судовому засіданні 26.12.2006р. в порядку ст.77 ГПК України оголошено перерву до 26.01.2007р.

В судовому засіданні 26.01.2007р. розгляд справи відкладено до 16.02.2007р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

16.02.2007р. в судовому засіданні за згодою присутніх учасників процесу оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційні скарги і апеляційне подання такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав

Як випливає з матеріалів справи, 26.04.2004р. між ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» (продавець) і ТОВ «Регіон-Агро» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю базисний склад, що знаходиться за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км., а покупець зобов'язується прийняти зазначений об'єкт і сплатити договірну ціну за нього. Відчужуване майно складається з наступних об'єктів: базисний склад літ. «А» площею 2196,1 кв.м.; гараж літ. «Б» площею 276,0 кв.м.; гараж літ. «В» площею 94,7 кв.м.; прохідна літ. «Г» площею 8,6 кв.м.; загальна щитова літ. «Д»; навіси літ. «Е», «Ж», «З», «И»; огорожа № 1, 2, 3, 4; залізниця № 5; зливна яма № 6, 7, 8; мостіння № І, Іа, ІІ ІІІ, ІV.

Предмет купівлі-продажу, що відчужується, належить продавцю на праві власності згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Управлінням комунальної власності м. Херсона виконкому Херсонської міської ради 26.08.2003р. (п.1.2 договору).

Договірна ціна продажу об'єкту, визначеного в п.1.1 цього договору, становить суму 714.000,00 грн.

За актом прийому-передачі від 24.05.2004р. ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» передало, а ТОВ «Регіон-Агро» прийняло об'єкти, обумовлені договором купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовуються невідповідністю договору купівлі-продажу від 26.04.2004р. вимогам чинного законодавства. Так, зазначається, що згідно Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» відноситься до об'єктів, які не підлягають приватизації. Відчуження майна таких підприємств згідно до наказу ФДМУ № 787 від 05.05.2001р. «Про затвердження Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації» повинно здійснюватись за наявності висновку про відсутність негативного впливу на цілісність майнового комплексу підприємства повноважного органу управління майном, а саме - ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання». Відповідно до п.10.35 Статуту ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» рішення про розпорядження майном компанії повинно прийматись головою правління на підставі рішення правління компанії. В позові вказується, що головою правління ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» Нагорянським С.О. листом № 03/01-03-23 від 10.02.2004р. було погоджено відчуження нерухомого майна ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» без прийняття відповідного рішення правлінням компанії. Пунктом 3.7 Статуту ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» передбачено, що передача в оренду чи відчуження майна товариства здійснюється лише за погодженням вищого органу управління товариством. Згідно з п.8.2.1 Статуту вищим органом товариства є держава в особі органу, уповноваженого управляти акціями товариства як єдиного акціонера. У зв'язку з цим, в позові ставиться вимога про визнання недійсним на підставі ст.ст. 207, 208 ГК України договору купівлі-продажу базисного складу від 26.04.2004р., укладеного між відповідачами, та спонукання відповідача-1 повернути відповідачу-2 базисний склад площею 3833 кв.м., а відповідача-2 – повернути відповідачу-1 суму 714 тис.грн., сплачених коштів за придбані об'єкти.

Слід зазначити, що Постановою КМУ від 26.11.1998р. № 1870 «Про забезпечення діяльності Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» встановлено, що статутний фонд Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» (далі - Компанія) формується шляхом передачі до нього 100 відсотків акцій державних акціонерних товариств, що утворюються на базі державних підприємств, зазначених у додатку 1 (у т.ч. ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда»). 100 відсотків акцій Компанії, які випускаються на величину її статутного фонду, закріплюються у державній власності і не підлягають продажу до прийняття в установленому порядку відповідного рішення.

Відповідно до п.1.1 Статуту ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда», товариство засноване відповідно до постанови КМУ від 26.11.1998р. № 1870 «Про забезпечення діяльності Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» шляхом перетворення Державного видавництва «Наддніпрянська правда» у Відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993р. № 210 «Про корпоратизацію підприємств», Законом України від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» (із змінами та доповненнями).

Пунктом 3.5 Статуту ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» передбачено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновником у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.

В п.3.7 Статуту товариства зазначено, що здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому на праві власності майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законам та меті діяльності товариства, зокрема з продажу, обміну, передачі в оренду чи застави засобів виробництва та інших матеріальних цінностей, використання та відчуження їх в інший спосіб.

Товариство може набувати майнових та особистих немайнових прав, укладати з іншими суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами договори (контракти), зокрема купівлі-продажу, підряду, страхування, перевезень, зберігання, доручення, комісії тощо.

Передача в оренду чи відчуження майна товариства здійснюється лише за погодженням вищого органу управління товариства.

У відповідності з п.4.1 та п.8.2.1 Статуту товариства в редакції змін від 15.02.2002р., акціонером та вищим органом товариства є держава в особі Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання».

Підпунктом «з» п.8.2.2 Статуту ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» передбачено, що до компетенції вищого органу товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 5% статутного фонду.

Пунктом 8.3.5 Статуту визначено, що до компетенції спостережної ради товариства належить, зокрема, погодження проведення операцій розпорядження майном товариства, балансова вартість якого перевищує суму, еквівалентну 500 мінімальних заробітних плат, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент продажу.

Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» затверджений перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1, до якого увійшло ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда».

З урахуванням наведених норм діючого законодавства та положень Статуту ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда», в позові робиться посилання на відчуження останнім майна, зазначеного в п.1.1 спірного договору купівлі-продажу без наявності відповідного рішення ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», що, на думку прокурора і позивача, є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Суд знаходить вказані твердження необґрунтованими внаслідок наступного.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Аналогічне положення містить ст.116 ЦК України.

Статтею 12  Закону України «Про господарські товариства», ст.25 Закону України «Про власність» і ст.115 ЦК України визначено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю

Згідно зі ст.4 Закону України «Про власність», власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.

В п.2 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 зазначено, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна акціонерного товариства. Прокурором і позивачем фактично ототожнено права і інтереси акціонера з правами та інтересами самого акціонерного товариства.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи … мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд не вбачає у спірних правовідносинах порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Щодо посилань прокурора і позивача на відчуження відповідачем-2 майна, зазначеного в п.1.1 спірного договору без наявності відповідного рішення ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.10.34 Статуту ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», правління компанії очолює голова правління, який несе персональну відповідальність за виконання покладених на Компанію завдань.

Голова правління Компанії вправі без довіреності вчиняти юридичні дії від її імені.

В п.10.35 Статуту позивача зазначено, що голова правління відповідно до рішень, прийнятих правлінням Компанії, серед іншого, розпоряджається відповідно до законодавства та цього Статуту майном Компанії.

З урахуванням наведених положень Статуту ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» слід зробити висновок про те, що голова правління Компанії не обмежений в праві розпоряджатися майном Компанії. Таке розпорядження здійснюється відповідно до законодавства та Статуту Компанії, а також відповідно до рішень, прийнятих правлінням Компанії, проте не на підставі відповідних рішень. Як обґрунтованого зазначено судом першої інстанції, голова правління обмежений лише в частині вже прийнятих рішень правління.

Вказаний висновок суду узгоджується з положеннями ст.48 Закону України «Про господарські товариства», згідно до якої голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

В силу ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, є обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що  погодження, здійснене  головою правління Компанії, слід вважати погодженням Компанії, як акціонера ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда».

Так, листом від 10.02.2004р. за № 03/01-03-23 голова правління Компанії Нагорянський С.О. погодив відчуження певної частини нерухомого майна ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда».

При цьому слід зазначити, що позивачем у спірних правовідносинах не приймалось рішень про заборону відчуження нерухомого майна ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда», що, в свою чергу, в силу п.10.35 Статуту Компанії, було б обов'язковим до виконання головою правління Компанії стосовно вирішення питання про доцільність розпорядження майном, а також надання погодження на відчуження майна.

Крім того, майно, яке відчужене за спірним договором купівлі-продажу від 26.04.2004р. не є майном Компанії, а є майном іншої юридичної особи - ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда», що випливає з наведених вище приписів ст.12  Закону України «Про господарські товариства», ст.25 Закону України «Про власність», ст.115 ЦК України, у зв'язку з передачею такого майна до статутного фонду товариства (за Актом передачі нерухомого майна у власність ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» від 30.11.2001р.). Предмет купівлі-продажу належав ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» на праві колективної власності, згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого Херсонською міською радою 26.08.2003р., яке, в свою чергу видано на підставі рішення виконкому міськради від 19.08.2003р. № 284.

Таким чином, доводи прокурора і позивача щодо необхідності обов'язкової наявності у спірних правовідносинах саме лише рішення правління ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» для відчуження майна ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда», є необґрунтованими.

Протягом 2001 – 2004 рр. керівництво ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» зверталося до вищого органу управління товариства з пропозицією про погодження проведення відчуження базисного складу.

Питання відчуження базисного складу неодноразово погоджувалося заступником голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України (лист 26.04.2001р. за вих. № 74-12, 16.05.2001р. за вих. № 100), в.о. голови правління Компанії (лист від 23.05.2002р. за вих. № 81/03).

На виконання п.8.3.5 Статуту ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда», товариством укладення спірного договору купівлі-продажу було погоджено і спостережною радою (рішення № 1 від 22.05.2002р.), про що за вих. № 01 від 03.06.2002р. на лист ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» (вих. № 134 від 20.05.2002р.) було надано позитивну відповідь.

У зв'язку з цим, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи позивача і відповідача-2, викладені  в апеляційних скаргах, про порушення судом першої інстанції ст.159 ЦК України, ст.ст. 41, 42, 43, 44 Закону України «Про господарські товариства».

З приводу посилань позивача про сумнівність наявності повноважень у голови правління товариства на укладення спірного договору, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В п.9.2 Роз'яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Як вказувалось вище, за актом прийому-передачі від 24.05.2004р. ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» передало, а ТОВ «Регіон-Агро» прийняло об'єкти, обумовлені спірним договором купівлі-продажу. Отримані від відповідача 1 кошти, в сумі 714 тис.грн., були прийняті відповідачем 2, освоєні ним і спрямовані, зокрема, на закупівлю офсетної машини для ролевого друку газет.

Таким чином спірний договір є виконаним його сторонами, тобто схваленим.

Щодо добросовісності ТОВ «Регіон-Агро», як покупця за спірним договором, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Позивачем і прокурором не було доведено у встановленому законом порядку і з матеріалів справи не вбачається того, що ТОВ «Регіон-Агро» знало чи за всіма обставинами не могло не знати про наявність будь-яких обмежень повноважень у голови правління ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» на укладення спірного договору, у зв'язку з чим предмет договору не може бути витребуваний у відповідача-1, оскільки останній є добросовісним набувачем, згідно до приписів ст.388 ЦК України, з урахуванням існування презумпції добросовісності (правомірності) володіння майном, якщо інше не буде встановлено господарським судом.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано зазначено на відсутність необхідності застосування до спірних правовідносин «Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю», затвердженого наказом ФДМУ № 1477 від 30.07.1999р., а також «Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю», затвердженого наказом ФДМУ № 1976 від 22.09.2000р., оскільки зі створенням ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» все майно зазначеного підприємства вибуло з володіння держави та стало колективною власністю товариства. Вказане зокрема підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого Херсонською міською радою 26.08.2003р., а також положеннями Закону України «Про власність».

Так, частиною 1 ст.21 цього Закону передбачено, що право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про власність», об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Статтею 30 Закону України «Про власність» встановлено, що колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать.

Право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи.

Щодо можливості порушення укладенням спірного договору державних інтересів, то слід зазначити наступне.

Як зазначається прокурором та позивачем, згідно з п.3.1 Статуту ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», метою утворення Компанії є підвищення ефективності державного управління в системі видавничої підготовки, поліграфічного виконання і розповсюдження друкованої продукції, а незаконне відчуження майна підприємства, 100 % акцій якого належить державі, цій меті перешкоджає. На думку прокурора та позивача, продаж майна вчинений з порушенням вимог закону, порушує порядок державного управління, негативно позначається на інвестиційній привабливості об'єкта приватизації.

Колегія суддів знаходить вказані твердження необґрунтованими внаслідок наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно до Витягу з протоколу загальних зборів ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» від 10.10.2003р. було прийнято рішення про направлення звернення спостережній раді ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» щодо надання дозволу на відчуження базисного складу для придбання ролевої машини для офсетного друку газет та разом із економічним обґрунтуванням угоди спрямовано до спостережної ради.

В техніко-економічному обґрунтуванні доцільності відчуження базисного складу ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» від 27.02.2004р., за підписом головного інженера та в.о. головного бухгалтера товариства вказується на те, що витрати на утримання базисного складу видавництва в розрахунку на рік складають 96,4 тис.грн., з яких: 11,4 тис.грн. – податок на землю, витрати на поточний ремонт будівлі та залізничної колії - 35,5 тис.грн., охорона - 15 тис.грн., заробітна плата з нарахуванням обслуговуючого персоналу - 4 тис.грн., амортизація - 28 тис.грн., енергетичні витрати - 2 тис.грн., паливо для навантажувача - 1,5 тис.грн. Ці витрати прямо збільшують собівартість продукції та становлять 8,6 % в структурі ціни продукції. Накладні витрати по утриманню складу становлять 23,2 % до виробничих запасів. Частина приміщень базисного складу знаходиться в аварійному стані, будівля потребує капітального ремонту (витрати на повну реконструкцію в т.ч. комунікацій, залізничної колії, трансформаторної підстанції, телефонної мережі, підйомних механізмів тощо за попередніми розрахунками будівельників становитимуть щонайменше - 1 млн.грн.). Навіть консервація об'єкту приносить підприємству значні збитки. За таких обставин експлуатація складу є недоцільною, тим більше, що видавництво має достатньо виробничих приміщень, які можуть використовуватись для зберігання товарно-матеріальних цінностей. Відчуження базисного складу не вплине на організацію виробничого процесу. Це дозволить зменшити собівартість випуску продукції, підвищить конкурентноздатність продукції по ціні та зменшить збитки. В економічному обґрунтуванні також зазначається, що всі кошти, які будуть виручені від продажу об'єкту, будуть спрямовані на придбання ролевої офсетної друкарської машини для друкування газет та фотовиводу.

Листом голови правління Компанії Нагоряннського С.О. від 10.02.2004р. за № 03/01-03-23 на ім'я голови правління відповідача-2 Тарнавської С.Н., надано дозвіл на придбання нового поліграфічного обладнання на рахунок відчуження частини майна товариства, яке протягом тривалого часу не застосоване у виробництві, зокрема, базисного складу балансовою вартістю 714 тис.грн., розташованого за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км.

З урахуванням наведених документів, а також інших матеріалів справи, можна зробити висновок про те, що вирішення питання про необхідність продажу базисного складу та подальші дії щодо реалізації майна мали своєю метою вжиття заходів, спрямованих на стабілізацію роботи ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда», поглиблення стабілізації газетно-журнального виробництва, забезпечення високорентабельності діяльності цього товариства, модернізацію виробництва, зменшення витрат на виробництво та собівартість друкарської продукції, зменшення збитків підприємства, сприянню погашення заборгованості підприємства зі сплати податків та зборів до бюджету, розвиток поліграфічної галузі регіону. Мотивом відчуження базисного складу слугувала недоцільність його подальшої експлуатації в господарській діяльності товариства.

В подальшому, сума 714 тис.грн.  коштів, які надійшли від реалізації базисного складу, керівництвом ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» витрачені виключно на придбання поліграфічного обладнання, матеріалів та інші виробничі потреби, а також на погашення заборгованості перед працівниками із заробітної плати та податкових боргів.

З викладеного слід дійти до висновку про відсутність обставини порушення інтересів держави у спірних правовідносинах. В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 зазначено, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

При цьому, із врахуванням того, що «інтереси держави»  є  оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При розгляді справи судом не встановлено будь-яких порушень інтересів держави. Посилання прокурора та позивача на те, що відчуження майна підприємства, 100 % акцій якого належить державі, перешкоджає меті щодо підвищення ефективності державного управління в системі видавничої підготовки, поліграфічного виконання і розповсюдження друкованої продукції, є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді справи. Навпаки, як вказувалось вище, відчуження базисного складу сприяло розвитку поліграфічної галузі регіону, стабілізувало роботу ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» по випуску друкованої продукції. Вказаний висновок суду випливає з протоколу загальних зборів ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» від 10.10.2003р., техніко-економічного обґрунтування доцільності відчуження базисного складу ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» від 27.02.2004р., листа голови правління Компанії Нагорянського С.О. від 10.02.2004р. за № 03/01-03-23, листа голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення від 16.05.2001р. № 84-12, листа заступника голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення від 26.04.2001р. № 74-12, звернення членів трудового колективу ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» до Спостережної ради ДАК «Укрвидавполігрфія» від 10.10.2003р. №249, та інших матеріалів справи.

Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» встановлено, що цей Закон створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України «Про інформацію» та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів.

Частиною 4 ст.2 названого Закону закріплено, що держава гарантує економічну самостійність та забезпечує економічну підтримку діяльності друкованих засобів масової інформації, запобігає зловживанню монопольним становищем на ринку з боку видавців і розповсюджувачів друкованої продукції. Заходи, спрямовані на забезпечення економічної підтримки діяльності друкованих засобів масової інформації, та органи державної виконавчої влади, які здійснюють цю підтримку, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Слід також зазначити, що питання про необхідність відчуження базисного складу по вул. Миколаївське шосе, 5 км. в м. Херсоні вирішувалось ще з 2001р. Листом від 02.07.2002р. за вих. № 45, МПП ВКФ «Еліна» «Аукціон» повідомило голові правління ВАТ Видавництво «Наддніпрянська правда» про те, що на підставі укладеного між вказаними підприємствами договору про реалізацію майна на аукціоні від 27.05.2002р., МПП ВКФ «Еліна» здійснювало заходи по пошуку потенційних покупців належного відповідачу-2 об'єкту нерухомості – базисного складу, за стартовою ціною 724,5 тис.грн. Проте, не надійшло жодної заявки ані від юридичних, ані від фізичних осіб, які б бажали взяти участь в аукціоні з продажу зазначеного майна. Потенційні покупці звертали увагу на явно завищену стартову ціну об'єкту. У зв'язку з цим, відповідачу-2 запропоновано провести експертну оцінку майна для визначення ринкової вартості, за якою об'єкт може бути реально проданим. Згідно з проведеною незалежною оцінкою по визначенню ринкової вартості об'єктів нерухомості, розташованих на складській території площею 1,6 га, за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км., що була здійснена ЗАТ Консалтинговий центр «Флагман-Експерт», за станом на 31.01.2004р. ринкова вартість вищевказаних об'єктів нерухомості, визначена для подальшого відчуження, без урахування ПДВ, на дату оцінки складає суму 442.927,00 грн. В той же час, як встановлено матеріалами справи, відчуження базисного складу за спірним договором відбулось за ціною 714 тис.грн. (з урахуванням ПДВ), що значно вище за експертну оцінку.

З викладеного випливає висновок про те, що в позові належним чином не обґрунтовано - в чому саме відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, і у зв'язку з цим не обґрунтовано необхідності захисту таких інтересів.

Відповідно до ст.207 ГК України, яка зазначена в підставі позову, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем і прокурором всупереч вимогам  ст.33 ГПК України не були доведені ті обставини, на які вони посилаються як на підставу позовних вимог, а саме: наявності у спірних правовідносинах обставин, з якими закон пов'язує визнання спірного договору купівлі-продажу від 26.04.2004р. недійсним. Відповідно, відсутні підстави для застосування наслідків визнання угоди недійсною, згідно зі ст.208 ГК України.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача і відповідача-2 в апеляційних скаргах на те, що судом першої інстанції не застосована ст.228 ЦК України, оскільки спірний договір спрямований на незаконне заволодіння майном держави, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав. По-перше, ст.228 ЦК України не входила до предмету позову при розгляді справи в суді першої інстанції. У зв'язку з цим, в силу ст.101 ГПК України, вимоги, які засновані на ст.228 ЦК України, не можуть прийматися до розгляду в суді апеляційної інстанції. По-друге, матеріально-правова вимога про визнання договору купівлі-продажу від 26.04.2004р. недійсним, що є предметом розгляду у даній справі, суперечить правовій позиції позивача і відповідача-2 щодо необхідності застосування ст.228 ЦК України, оскільки згідно з частиною 2 цієї норми, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. А в силу ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Доводи позивача і відповідача-2 в апеляційних скаргах на протилежність в оскаржуваному рішенні висновків суду першої інстанції вказівкам суду касаційної інстанції, згідно постанови Вищого господарського суду України від 02.03.2006р., є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. В постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2006р. у даній справі, на яку посилаються скаржники, судом касаційної інстанції не робились вказівки, які б були обов'язковими для суду першої інстанції, оскільки названою постановою були скасовані ухвала господарського суду Херсонської області від 28.07.2005р. та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 07.12.2005р. по даній справі, якими розгляд справи по суті не вирішувався. Відповідно, судом касаційної інстанції справа № 3/90-ПД-05 була передана не на новий розгляд, а на розгляд по суті, із зазначенням про те, що позов заявлений прокурором в інтересах держави і у межах, визначених ст.2 ГПК України.

Посилання скаржників на те, що судом першої інстанції не надана оцінка постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2005р. попереднього розгляду справи № 1-986/05 за обвинуваченням Нагорянського С.О. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.365, ч.1 ст.366 КК України, також є необґрунтованими і спростовуються приписами ч.3 ст.35 ГПК України, згідно якої лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. За змістом наведеної норми ст.35 ГПК України, постанова попереднього розгляду кримінальної справи не є обов'язковою для господарського суду при розгляді справи стосовно вирішення питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Крім того, зазначеною постановою  Шевченківського районного суду м.Києва кримінальна справа відносно Нагорянського С.О. була закрита.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства Видавництво «Наддніпрянська правда» і Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» та апеляційне подання заступника прокурора Херсонської області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 11.09.2006р. у справі № 3/90-ПД-05 – без змін.