Ухвала

від 17.10.2017 по справі 910/3515/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.10.2017Справа № 910/3515/17

За позовом Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар'єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків"

про витребування земельної ділянки

Суддя Якименко М.М.

представники сторін:

від прокуратури: Винник О.О.. - посвідчення №036704 від 15.12.2015 року;

від позивача: Семелюк К.О. - за довіреністю №225-КМГ-2683 від 27.07.2017 року;

від відповідача: Буртовий М. В. довіреність № б/н від 14.03.2017 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.03.2017 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява №52/1126вих-17 від 01.03.2017 Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі - позивач) до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар'єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" (надалі - відповідач) про витребування земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 року (суддя Лиськов М.О.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі №910/3515/17, розгляд справи призначено на 20.03.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 року розгляд справи відкладено на 30.03.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 року зупинено провадження у справі №910/3515/17 до вирішення пов'язаної з нею справи №753/5207/17.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 (судді: Гончаров С.А. - головуючий, Куксов В.В., Скрипка І.М.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 року залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського Суду України від 11.07.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 у справі №910/3515/17 Господарського суду міста Києва та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 скасовано; справу направлено до Господарського суду міста Києва для здійснення провадження у справі.

В зв'язку з відсутністю судді Лиськова М.О. призначено повторний автоматизований розподіл судових справ (розпорядження керівника апарату від 20.07.2017 року №05-23/2148), за наслідками якого справу №910/3515/17 розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2017 року справу №910/3515/17 прийнято до провадження, поновлено провадження у справі №910/3515/17 та призначено її розгляд на 20.09.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 року розгляд справи відкладено на 04.10.2017 року

04.10.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав клопотання про призначення експертизи у справі.

В судовому засіданні 04.10.2017 року оголошено перерву до 17.10.2017 року.

Удовому засіданні 17.10.2017 року представники сторін надали усні пояснення на заву

Клопотання відповідача про призначення експертизи обґрунтоване тим, що у справі присутні два рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №444/1500, одне з яких надане Київрадою, а інше з матеріалів реєстраційної справи. Зміст рішень є повністю ідентичним, а різниця полягає у змісті додатків до рішення, в яких вказані конкретний перелік осіб, яким надані земельні ділянки у приватну власність фізичним особам, в зв'язку з чим зазначені документи є взаємосуперечливими.

За змістом п.5 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Аналогічна норма міститься у статті 19 Закону України Про міжнародні договори . При цьому встановлено, що якщо міжнародним договором України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція) та визнано юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Водночас, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини також закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

В абзаці 2 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 р.) зазначено: "Відповідно до ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини та основних свобод, яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами".

Відповідно до вищевикладеного судові органи України мають використовувати на пріоритетній основі практику Європейського суду з прав людини як джерела права в Україні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Відповідно до статті 1 Конвенції кожна Держава-учасниця (в тому числі і Україна) "визнає для всіх в межах [своєї] юрисдикції права та обов'язки, визначені (...) Конвенцією". Це зобов'язання гарантувати ефективне використання прав, визначених цим договором, може створювати для держави позитивні зобов'язання (див. рішення Європейського суду у справі X та У проти Нідерландів , від 26 березня 1985 року, заява № 8978/80, пункти 22-23). У подібному випадку держава не може обмежуватися пасивною роллю та не можна проводити розмежування між діями та бездіяльністю (рішення Європейського суду у справі Ейрі проти Ірландії , від 9 жовтня 1979 року, заява № 6289/73, пункт 25).

Відповідач вважає, що у даній справі позитивне зобов'язання Держави, в особі господарського суду міста Києва, полягає в забезпеченні права нинішнього власника на справедливий суд, гарантоване їй пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ( Право на справедливий суд ) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (...).

Так, у своїй прецедентній практиці Європейський суд дійшов висновку, що потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення Європейського суду у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , від 5 листопада 2002 року, заява № 36548/97, пункт 58).

Державні органи, які не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення Європейського суду у справі Лелас проти Хорвати , від 20 травня 2010 року, заява №55555/08, пункт 74).

Відтак, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , пункт 58, а також рішення Європейського суду у справі Гаші проти Хорватії , рішення від 13 грудня 2007 року, заява № 32457/05, пункт 40, та у справі Трґо проти Хорватії , рішення від 11 червня 2009 року, заява № 35298/04, пункт 67).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.1.1. науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджено Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 ГПК України.

Відповідно до ст. 41 ГПК України остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, встановлюється господарським судом в ухвалі.

На підставі вищезазначеного, з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог та заперечень відповідача проти них, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, суд дійшов висновку щодо призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручає Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

У зв'язку з призначенням судом судової експертизи, провадження у справі №910/3515/17 на підставі статті 79 ГПК України, підлягає зупиненню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 41, 79, 86 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

У Х В А Л И В :

1. Призначити у справі №910/3515/17 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ СМОЛЕНСЬКА, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096), надавши експерту дозвіл (в разі потреби) на більш тривалий строк проведення експертизи.

2. На вирішення судового експерта винести наступні питання:

2.1. Чи виконано підпис від імені заступника міського голови - секретаря Київської міської ради ОСОБА_6 у додатку до рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №444/1500, що наданий Київською міською радою тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

2.2. Чи виконано підпис від імені заступника міського голови - секретаря Київської міської ради ОСОБА_6 у додатку до рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №444/1500, що наданий з матеріалів реєстраційної справи тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

3. Зобов'язати Київську міську раду (01044, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) надати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ СМОЛЕНСЬКА, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096) оригінал рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №444/1500 та оригінал Додатку до рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №444/1500.

4. Зобов'язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (Адреса місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15; Адреса для листування: 01001, м.Київ, пров. Музейний, 2-д) надати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ СМОЛЕНСЬКА, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096) оригінал рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №444/1500 та оригінал Додатку до рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №444/1500, які містяться в реєстраційній справі та на підставі яких за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на земельну ділянку 0,10 га., місце розташування якої: АДРЕСА_2 (право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано 17.04.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чайкою Сергійом Володимировичем ; номер запису про право власності: 5392666; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 342244780000.)

5. Оплату витрат по проведенню судової експертизи покласти на Обслуговуючий кооператив "Служба гідротехнічних споруд кар'єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" (04209, м. Київ, ВУЛ. ГЕРОЇВ ДНІПРА, будинок 12, квартира 59; код ЄДРПОУ 40750903).

6. Зобов'язати експертну установу направити на адресу Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар'єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" (04209, м. Київ, ВУЛ. ГЕРОЇВ ДНІПРА, будинок 12, квартира 59; код ЄДРПОУ 40750903) оригінал рахунку на оплату експертизи.

7. Зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Служба гідротехнічних споруд кар'єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" (04209, м. Київ, ВУЛ. ГЕРОЇВ ДНІПРА, будинок 12, квартира 59; код ЄДРПОУ 40750903) надати експертній установі докази проведення оплати послуг по проведенню судової експертизи.

8. Попередити експерта, який безпосередньо проводитиме судову експертизу, про відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

9. Зобов'язати сторін на вимогу судового експерта надати всі необхідні документи для проведення судової експертизи.

10. Матеріали справи №910/3515/17 надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ СМОЛЕНСЬКА, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096).

11. Зобов'язати експертну установу після проведення судової експертизи надати суду висновок судового експерта.

12. Провадження у справі №910/3515/17 зупинити до закінчення проведення судової експертизи.

Суддя М.М. Якименко