Рішення

від 11.10.2017 по справі 910/9945/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017Справа №910/9945/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рутеніум

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Армет

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Азентікс

про стягнення 5743558,52 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Угольков Є.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - Філатова О.Б. (представник за довіреністю).

від третьої особи - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення суми боргу та санкцій за Договором від 01.07.2016 №01/07-П про поставку товару у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати товару.

Відповідач вимоги позову відхилив з посиланням, що Позивач наразі не має права пред'являти до нього вимоги у зв'язку з їх відступленням за договором № 19-04-01/17 від 19.04.2017 Третій особі.

Третя особа пояснень по суті спору не подала.

У судовому засіданні 13.09.2017 судом оголошувалась перерва на 11.10.2017.

У засідання 11.10.2017 Третя особа представників не направила, причини ненаправлення представників не повідомила.

Клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_4 можуть бути встановлені обставини щодо дійсності або недійсності договору № 19-04-01/17 від 19.04.2017 судом розглянуті та відхилені, оскільки Відповідачем не обгрунтовано неможливості встановлення обставини дійсності або недійсності договору № 19-04-01/17 від 19.04.2017 у межах даного судового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, які були присутніми у засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 між Позивачем, як продавцем, та Відповідачем, як покупцем, було укладено договір №01/07-П (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю залізничні напіввагони моделі 12-9763 (далі - Товар) у кількості 25 одиниць, за цінами та в строки, які погоджуються сторонами та встановлюються в специфікаціях, які оформляються у вигляді додатків до Договору та є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його.

Відповідно до п. 4.2 Договору, порядок оплати товару визначається у специфікації.

Так, у Специфікації №1 від 07.07.2016 до Договору сторони погодити поставку Товару на суму 13625000 грн., умови оплати: до 31.12.2016 з моменту постачання певної партії, постачання - партіями згідно з письмовими заявками покупця, умови постачання: станція Кагамликська, Південної залізниці, строк прийняття товару - 5 (п'ять) робочих днів з моменту його доставки на станцію.

Правомірність Договору з додатком - специфікацією №1 від 07.07.2016, судом на даний час презюмується у відповідності до ст. 204 ЦК України.

Залученими до справи видатковою накладною №ВН-00200/1 від 11.07.2016 та актом приймання-передачі від 11.07.2016 до Договору підтверджується постачання Позивачем Відповідачу обумовленого Договором та вказаною специфікацією товару на суму 13625000 грн. Перелічені документи складені належним чином, підписані та скріплені печатками, зауважень не містять, та натомість сторони у акті підтвердили, що якість та комплектність вагонів відповідають умовами Договору, та що претензії на момент підписання акта у сторін відсутні. Також, за актом від 11.07.2016 та актом від 13.07.2016 Відповідачу були передані супроводжувальні документи до Товару; претензії у актах щодо переданих супроводжувальних документах також відсутні.

Отже, за умовами Договору з урахуванням вказаної специфікації, Відповідач був зобов'язаний оплатити отриманий товар до 31.12.2016.

Залученими до справи банківськими виписками підтверджується, що Відповідач у виконання обов'язку щодо оплати вартості отриманого за Договором Товару протягом періоду з 11.07.2016 по 07.04.2017 перерахував на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти у загальній сумі 8798548,88 грн.; Відповідачем дана обставина не заперечується.

Різниця між вартість отриманого Відповідачем товару та перерахованою ним сумою становить 4826451,12 грн.

Досліджуючи заперечення Відповідача проти позову щодо відсутності у нього перед Позивачем обов'язку сплатити спірну вартість вагонів у сумі 4826451,12 грн. у зв'язку з укладенням договору № 19-04-01/17 від 19.04.2017 про відступлення права вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), і до нового кредитора, за приписами ст. 514 ЦК України, переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права , що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Так, п.п. 1.4 та 1.5 договору № 19-04-01/17 від 19.04.2017 про відступлення права вимоги встановлено, що новий кредитор (Третя особа у справі) набуває право вимоги від боржника (Відповідача) сплати грошових коштів у розмірі відповідно до суми, зазначеної в п. 1.3 цього договору (4826451,12 грн. у виконання Договору та специфікацією №1 від 07.07.2016), але це право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами і засвідчення печатками сторін цього договору та передачі усіх належних документів, що засвідчують право вимоги первісного кредитора (Позивача).

Суду було надано та до матеріалів справи залучено оригінал договору № 19-04-01/17 від 19.04.2017 про відступлення права вимоги Позивачем Третій особі до Відповідача на суму 4826451,12 грн. у виконання Договору та специфікацією №1 від 07.07.2016, який (договір відступлення) містить підписи осіб у графах, де належало поставити підписи відповідним підписантам від сторін, а на місцях, де належало проставити печатки, проставлено печатки з назвами сторін договору відступлення.

Разом із цим, суду не було надано доказів у виконання п. 1.5 договору № 19-04-01/17 від 19.04.2017 про відступлення права вимоги передачі Третій особі усіх належних документів, що засвідчують право вимоги до Відповідача з боку первісного кредитора (Позивача), тому суд констатує, що на даний час за договором відступлення право вимоги до Відповідача щодо виконання ним зобов'язань на суму 4826451,12 грн. за Договором та специфікацією №1 від 07.07.2016 до Третьої особи ще не перейшло, оскільки момент переходу за умовами договору відступлення наступає з моменту підписання сторонами і засвідчення печатками сторін цього договору та передачі усіх належних документів, що засвідчують право вимоги первісного кредитора (Позивача).

При цьому, судом враховано, що Позивач спростував твердження Відповідача про передання Третій особі усіх належних документів, що засвідчують право вимоги первісного кредитора, надавши оригінали цих документів суду для огляду у засіданні (оригінали Договору, специфікації, накладної, рахунку, актів та виписок банку про рух коштів), чим підтвердив перебування цих документів саме у Позивача.

Отже, Відповідач на даний час обов'язок щодо сплати 4826451,12 грн. заборгованості за Договором та специфікацією №1 від 07.07.2016 повинен виконати саме на користь Позивача, а не Третьої особи.

При цьому, розглядаючи відхиляючи заперечення Позивача проти позову, що він договору № 19-04-01/17 від 19.04.2017 про відступлення права вимоги не підписував та печаткою не скріплював, суд зазначає наступне.

За статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а для встановлення обставини підписання вказаним у договорі підписантом Позивача та скріплення саме печаткою Позивача договору № 19-04-01/17 від 19.04.2017 необхідні спеціальні знання - для встановлення дійсності чи підробки підпису і печатки, проте такими знаннями суд не володіє, а клопотання про призначення судової експертизи з питання дійсності підпису та печатки Позивача на договорі останній перед судом не порушував, тоді як саме він, на приписами ст. 33 ГПК України, як особа, яка посилається на підробку вчинених від його імені підпису та печатки, повинна була довести цю обставину, чого не довів.

При цьому, сама по собі обставина звернення директора Позивача з заявою до правоохоронних органів про порушення кримінального провадження щодо підроблення договору № 19-04-01/17 від 19.04.2017 та протиправного використання цієї підробки, а також залучення цієї заяви до матеріалів іншого кримінального провадження, не доводить факту підроблення договору № 19-04-01/17 від 19.04.2017 перед господарським судом.

Порушення щодо Відповідача інших кримінальних проваджень (фізичний вплив з вимогою відмовитись від даного позову), на які посилається Позивач, підроблення договору № 19-04-01/17 від 19.04.2017 також не доводить.

Отже, правомірність договору № 19-04-01/17 від 19.04.2017 про відступлення права вимоги на даний час судом презюмується у відповідності до ст. 204 ЦК України, що не позбавляє Позивача права на подальше його оскарження у судовому порядку.

Проте, як було встановлено та описано вище судом, Відповідач на даний час обов'язок щодо сплати 4826451,12 грн. заборгованості за Договором та специфікацією №1 від 07.07.2016 повинен виконати саме на користь Позивача, а не Третьої особи.

Наявність у Відповідача не погашеної заборгованості в сумі 4826451,12 грн. за поставлений по Договору Товар Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована; розрахунок заборгованості судом перевірено та визнано обґрунтованим; тому позовні вимоги про стягнення 4826451,12 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- пені на підставі п. 6.3 Договору, ст.ст. 546, 549 ЦК України, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України;

- втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України.

Розрахунок пені, втрат від інфляції та 3% річних судом також перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним (зокрема, оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом), а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 606134,63 грн. пені, 245236,39 грн. втрат від інфляції та 65736,38 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Армет (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 46/48; ідентифікаційний код 37044326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рутеніум (77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького, 1, квартира 13; ідентифікаційний код 33703966) 4826451 (чотири мільйони вісімсот двадцять шість тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. 12 коп. заборгованості, 606134 (шістсот шість тисяч сто тридцять чотири) грн. 63 коп. пені, 245236 (двісті сорок п'ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 39 коп. втрат від інфляції, 65736 (шістдесят п'ять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 38 коп. 3% річних, а також 86153 (вісімдесят шість тисяч сто п'ятдесят три) грн. 39 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2017

Суддя Сташків Р.Б.