Рішення

від 17.10.2017 по справі 914/1754/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017р.                                                             Справа № 914/1754/17

Господарський суд Львівської області розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (м. Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Галицький бескид» (м. Львів)

про: виселення із нежитлових приміщень

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: Не з'явився.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Галицький бескид» про виселення із нежитлових приміщень.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.08.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 05.09.2017 року. Ухвалою від 05.09.2017 року розгляд справи відкладено до 17.10.2017 року.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.08.2017 року, ухвали від 05.09.2017 року, виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать розписка представника позивача від 05.09.2017 р. на бланку про відкладення розгляду справи, що знаходяться у матеріалах справи, а явка сторін була визнана обов'язковою.

05.09.2017 року за вх. № 30034/17 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до справи.

13.10.2017 року за вх. № 34870/17 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.08.2017 року, ухвали від 05.09.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать розпистка представника позивача від 05.09.2017 р. на бланку про відкладення розгляду справи, що знаходяться у матеріалах справи, явка відповідача була визнана обов'язковою.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому, неможливість представника учасника процесу бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника щодо можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.201 0р., “Чуйкіна проти України” № 28924/04 від 13.01.2011 р.).

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідачів.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 17.10.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані позивачем, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 15.04.1997 року між Управлінням комунального майна, правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - позивач) та ТзОВ Фірмою «Галицький бескид» (далі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна № 2066 (далі - Договір), згідно з якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу загальною площею 32,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 13.

Договір укладено на термін з 5 березня 1997 року по 05 березня 2007 року.

Проте, згідно ухвали Львівської міської ради № 4124 від 20.11.2014 р., Договір був пролонгований до 04.03.2017 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач зазначає, що ним на адресу відповідача було надіслано повідомлення № 2302-вих-1431 від 22.03.2017 р., в якому Орендодавець повідомив відповідача про припинення договірних відносин, у зв'язку із закінченням терміну дії Договору оренди, та вказав на обов'язок відповідача протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання-передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості - погасити її в повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Тобто, фактично, станом на день звернення до суду, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань, зокрема, починаючи з моменту припинення договірних відносин жодним чином не приступив до передачі об'єкта оренди позивачу.

Позивач наголошує, що на підставі вищеперелічених обставин та законодавчих положень, позивач має усі достатні підстави для звернення до суду із вимогою про повернення об'єкту оренди шляхом виселення відповідача із нежитлових приміщень.

Відповідно до Положення про Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 р. № 1125, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі -управління) є виконавчим органом Львівської міської ради, відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 р. № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Основними завданнями управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова; подання на розгляд міської ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліки об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, організація виконання цих програм.

На підставі вищенаведеного позивач зазначає, що має усі достатні підстави для звернення до суду із вимогою про виселення відповідача із займаних приміщень. А тому, просить суд зобов'язати ТзОВ фірму «Галицький бескид» (79019, м. Львів, вул. Заводська, 24, ЄДРПОУ 13824493) звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) нежитлові приміщення загальною площею 32,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. М. Лобачевського, 13; судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною першою ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч. 5 ст. 60 вищевказаного Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Згідно з нормою ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Дані положення законодавчих актів кореспондують з нормою ст. 143 Конституції України, відповідно до якої територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.10.2006 р. № 219 (надалі-Положення), до повноважень Департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходження.

Згідно з п. 1.1 Положення про Управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради від 07.12.2007 р. № 1100 (із змінами та доповненнями), Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Відповідно до п. 4.1 Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, нова редакція якого затверджена ухвалою міської ради від 09.04.2009 р. № 2569, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики здійснює організаційне забезпечення відносин оренди майна територіальної громади м. Львова. З цією метою Управління комунальної власності Департаменту економічної політики здійснює облік та інвентаризацію майна, формує та підтримує банк даних про майно комунальної власності міста, яке здається в оренду, забезпечує контроль за його використанням та збереженням.

Аналогічні повноваження закріплені у п. 4.4 Положення про Управління комунальної власності Львівської міської ради. Згідно з п. 4.1.5 Положення, Управління комунальної власності укладає як орендодавець договори оренди, здійснює їх облік та реєстрацію.

Згідно із ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Станом на момент подання даної позовної заяви, відповідач свого обов'язку по поверненню орендованого майна не виконав, і воно фактично перебуває в його незаконному володінні.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 15.04.1997 року між Управлінням комунального майна, правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, та між ТзОВ Фірмою «Галицький бескид» укладено Договір оренди нерухомого майна № 2066, згідно з якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно – нежитлове приміщення підвалу загальною площею 32,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 13. Договір укладено на термін з 5 березня 1997 по 05 березня 2007 року. Проте, згідно ухвали Львівської міської ради № 4124 від 20.11.2014 р., Договір був пролонгований до 04.03.2017 р.

Вищезазначені нежитлові приміщення є об'єктом, що перебуває у комунальної власності.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення № 2302-вих-1431 від 22.03.2017 р., в якому Орендодавець повідомив відповідача про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії Договору оренди та вказав на обов'язок відповідача протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання-передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості - погасити її в повному обсязі.

Незаконне володіння відповідачем об'єктом комунальної власності порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє в повній мірі розпоряджатись вказаним об'єктом, вирішувати питання про подальше користування ним тощо.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Нежитлові приміщення за адресою м. Львів, вул. Лобачевського, 13, перебувають у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради. Управління комунальної власності уповноважене Львівською міською радою управляти майном територіальної громади м. Львова, в т.ч. здійснювати функції та повноваження орендодавця цього майна, згідно з Положенням про Управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету від 07.12.2007 р. № 1100.

Проте, станом на момент подання заяви орендар не виконав свого обов'язку щодо повернення орендодавцю майна, а тому воно фактично перебуває в його незаконному володінні.

Незаконне займання відповідачем зазначеного нежитлового приміщення, яке знаходиться у власності територіальної громади міста Львова, порушує вимоги статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та перешкоджає ефективному використанню та розпорядженню вищезазначеним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Львова, тобто Львівська міська рада позбавлена передбаченого ст.ст. 13, 41, 141 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, права самостійно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності майном.

Поряд з цим, факт перебування у вказаних приміщеннях відповідача дає достатні підстави для звернення до суду за захистом порушеного права.

Позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Фактичним володільцем вказаного об'єкта нерухомого майна є Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що здійснює управління майном територіальної громади м. Львова. Виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова Львівською міською радою передано Управлінню комунальної власності.

Відповідачем за таким позовом виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону.

Вищевказане нерухоме майно є індивідуально визначеним та існує в натурі на момент подання позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Галицький бескид» про виселення із нежитлових приміщень є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 666 від 28.07.2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Галицький бескид» (79019, м. Львів, вул. Заводська, 24, код ЄДРПОУ 13824493) звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) нежитлові приміщення загальною площею 32,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М. Лобачевського, 13.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Галицький бескид» (79019, м. Львів, вул. Заводська, 24, код ЄДРПОУ 13824493) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625, р/р 34223000002002 в ГУДКСУ у Львівській обл., МФО 825014) 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.10.2017 р.