Постанова

від 11.09.2018 по справі 914/1754/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1754/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Галицький бескид" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.05.2018 (суддя Пазичев В.М.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 (головуючий - Давид Л.Л., судді: Гриців В.М., Дубник О.П.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Галицький бескид" на дії приватного виконавця виконавчого органу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича

у справі №914/1754/17

за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради,

до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Галицький бескид"

про виселення із нежитлових приміщень,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У серпні 2017 року Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - Управління, стягувач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Галицький бескид" (далі - ТОВ - фірма "Галицький бескид", Товариство, боржник) звільнити та повернути Управлінню шляхом виселення нежитлові приміщення загальною площею 32,5кв.м., розташовані за адресою: м. Львів, вул. М.Лобачевського, 13.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2017 позов задоволено.

Зазначене рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку та набрало законної сили, а 30.10.2017 Господарським судом Львівської області на примусове виконання цього рішення видано наказ №914/1754/17.

У квітні 2018 року ТОВ - фірма "Галицький бескид" звернулося до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича (далі - приватний виконавець Пиць А.А.), в якій просило: визнати неправомірною постанову від 20.02.2018 про відкриття виконавчого провадження (далі - ВП №55842311) за судовим рішенням у справі №914/17854/17, визнати неправомірними дії приватного виконавця Пиця А.А. в межах цього виконавчого провадження щодо: 1) розрахунку основної суми винагороди в розмірі 16682,27 грн. складеного 20.02.2018; 2) акта від 07.03.2018 про невиконання рішення суду; 3) винесення постанови про накладення штрафу від 15.03.2018; 4) винесення постанови про арешт коштів боржника від 28.03.2018; 5) акта від 30.03 2018 про невиконання рішення суду; 6) винесення постанови про накладення штрафу від 02.04.2018; 7) складання акту від 05.04.2018 про примусове виконання рішення суду, а також зобов'язати приватного виконавця Пиця А.А. повернути виконавчий документ стягувачу без виконання.

Скарга Товариства обґрунтовується тим, що частиною 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ) заборонено приватному виконавцю здійснювати виконання рішень щодо майна комунальної власності, у зв'язку з чим, приватний виконавець Пиць А.А. зобов'язаний був повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом 3 робочих днів з дня його пред'явлення, а подальші неправомірні дії приватного виконавця Пиця А.А. у межах ВП №55842311 порушили права боржника.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.05.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2018, відмовлено в задоволенні скарги боржника.

Ухвала та постанова мотивовані положеннями статей 3, 5, 10, 18, 24, 26, 66 Закону №1404-VІІІ і статей 326, 327, 343 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про недоведеність порушення прав боржника при відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчі дії на виконання рішення про виселення боржника вчиняються виключно щодо самого боржника (накладено штрафи, накладено арешти на кошти на рахунках боржника, встановлено заборону боржнику користуватись приміщенням), а не щодо приміщення, у якому він перебуває, тобто виселення боржника виконувалось у порядку та у спосіб, передбачені законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ - фірма "Галицький бескид" просить ухвалу та постанову скасувати та прийняти нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 3, 5, 18, 66 Закону №1404-VІІІ щодо заборони приватному виконавцю здійснювати примусове виконання рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності, зокрема, з примусового виселення боржника, що є виключною компетенцією державного виконавця, так як дії приватного виконавця були спрямовані на комунальне нерухоме майно. Крім того, на думку Товариства, лише державний виконавець має право накладати штраф у разі перешкоджання боржником виконанню рішення про його виселення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Управління та приватний виконавець Пиць А.А. подали відзиви, у яких просять відмовити у задоволенні касаційної скарги з мотивів, викладених у оскаржуваних судових актах.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2018 приватним виконавцем Пицем А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55842311, якою зобов'язано ТОВ - фірму "Галицький бескид" звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню нежитлові приміщення загальною площею 32,5кв.м., розташовані за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 13, і виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Цього ж дня приватний виконавець Пиць А.А. склав розрахунок основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП №55842311. Розрахунок складено з посиланням на приписи Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Розмір основної винагороди визначено в сумі 16682,27 грн., що складає 4 розміри мінімальної заробітної плати.

07.03.2018 приватним виконавцем Пицем А.А. складено акт, в якому зазначено, що боржник рішення суду не виконав, приміщення не звільнив.

15.03.2018 приватним виконавцем Пицем А.А. винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. Підставою накладення штрафу вказано невиконання рішення суду без поважних причин, що підтверджується актом приватного виконавця від 07.03.2018.

28.03.2018 приватним виконавцем Пицем А.А. винесено постанову про арешт коштів боржника на суму 15242 грн. в межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Боржник зазначає, що 30.03.2018 було накладено арешт на грошові кошти скаржника, що містяться на банківському рахунку в ПАТ "Кредобанк" на суму 15242 грн.

02.04.2018 приватним виконавцем Пицем А.А. винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10200 грн., а також складено повідомлення про виконання рішення, у якому зазначено, що рішення суду буде виконуватись без участі боржника 05.04.2018 о 10 год. 00 хв.

05.04.2018 ТОВ - фірмою "Галицький Бескид" подано заяву на адресу Управління з проханням скерувати уповноважених осіб для підписання акта повернення нежитлового приміщення по вул. Лобачевського, 13 у м. Львові.

05.04.2018 приватним виконавцем Пицем А.А. складено акт про примусове виконання рішення суду.

В основу оскаржуваних ухвали та постанови покладено висновки судів про недоведеність порушення прав сторін виконавчого провадження з огляду на вчинення приватним виконавцем Пицем А.А. дій на примусове виконання рішення про виселення боржника виключно щодо самого боржника, а не щодо нежитлового приміщення, яке він займав, тобто спосіб виконання судового рішення у справі №914/1754/17 передбачено самим рішенням і виселення Товариства виконувалося у порядку, передбаченому статтею 66 Закону №1404-VІІІ, яким не заборонено приватному виконавцю вчиняти виконавчі дії на користь державних підприємств та органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 327 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно частин 1, 2 статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження", крім: 1)рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи ; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності ; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб ; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Таким чином, Законом №1404-VІІІ не заборонено приватному виконавцю вчиняти виконавчі дії на користь державних підприємств та органів місцевого самоврядування, в тому числі спрямовані на примусове виселення юридичних осіб з державного чи комунального нерухомого майна.

Частиною 2 статті 24 Закону №1404-VІІІ встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішення є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Частиною 7 статті 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Згідно з частиною 3 статті 66 Закону №1404-VІІІ примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи , зазначені у виконавчому документі.

Відповідно до статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 3 статті 343 ГПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи положення статей 3, 5, 10, 18, 24, 26, 66, 75 Закону №1404-VІІІ, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що виконуючи виданий Господарським судом Львівської області наказ №914/1754/17 від 30.10.2017, приватним виконавцем Пицем А.А. було вчинено всі необхідні виконавчі дії виключно щодо самого боржника, а саме: накладено штрафи, накладено арешти на кошти, розміщені на рахунку боржника, встановлено заборону боржнику користуватись приміщенням.

Відхиляючи посилання скаржника на врегулювання порядку виконання рішень немайнового характеру (про зобов'язання боржника вчинити певні дії) статтею 63 Закону №1404-VІІІ, а не статтею 66 цього Закону, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив про те, що у зв'язку з формулюванням у резолютивній частині рішення та наказі способу його виконання - "шляхом виселення", приватним виконавцем Пицем А.А. у відповідності до статті 66 Закону №1404-VІІІ 05.04.2018 було складено акт про повне виконання рішення суду, а саме: звільнено приміщення, зазначене у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Відтак, приватним виконавцем Пицем А.А. виконано судове рішення у цій справі чітко у спосіб, визначений самим рішенням та у межах повноважень, наданих статтями 3, 5, 10, 26, 66, 75 Закону №1404-VІІІ.

Дійсно, з метою захисту прав суб'єктів права державної та комунальної власності Законом №1404-VІІІ суттєво обмежено повноваження приватного виконавця щодо виконання рішень судів у справах, у яких боржником виступає держава, державний орган чи орган місцевого самоврядування, зокрема, заборонено вчиняти виконавчі дії щодо майна, яке належить державі чи перебуває у комунальній власності.

Проте, зазначеним Законом не заборонено приватному виконавцю вчиняти виконавчі дії на користь державних підприємств та органів місцевого самоврядування, які є стягувачами.

Колегія суддів також погоджується з висновками апеляційного суду про те, що статус комунального нерухомого майна до і після вчинення всіх виконавчих дій у межах ВП №55842311 не змінився, права власника не порушено, розмір майна не змінився, фізичні характеристики аналогічні, арешти на майно не накладалися, звернення стягнення на нього не проводилось, а майна самого боржника як до виконання рішення, так і після виконання у нежитловому приміщенні комунальної власності по вул. Лобачевського, 13 у м. Львові немає. Суть виконання рішення зводилась до встановлення факту відсутності боржника і його майна у приміщенні комунальної власності та встановлення боржнику заборони користування цим приміщенням. Таким чином, всі вчинені приватним виконавцем Пицем А.А. виконавчі дії стосуються виключно боржника і його майна, а не нерухомого майна, яке належить територіальній громаді м. Львова.

Отже, суди попередніх інстанцій правомірно залишили без задоволення скаргу Товариства на дії приватного виконавця Пиця А.А., як наслідок, оскаржувані ухвалу та постанову прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Касаційна інстанція відхиляє безпідставні твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 3, 5, 18, 66 Закону №1404-VІІІ щодо заборони приватному виконавцю здійснювати примусове виконання рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності, зокрема, з примусового виселення боржника, що є виключною компетенцією державного виконавця, а дії приватного виконавця були спрямовані на комунальне нерухоме майно, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, всі вчинені приватним виконавцем Пицем А.А. виконавчі дії стосувалися виключно боржника і його майна, а не нерухомого майна, яке належить територіальній громаді м. Львова. Крім того, Законом №1404-VІІІ суттєво обмежено повноваження приватного виконавця у частині виконання рішень судів у справах, у яких боржником виступає держава, державний орган чи орган місцевого самоврядування, зокрема, заборонено вчиняти виконавчі дії щодо майна, яке належить державі чи перебуває у комунальній власності, проте, зазначеним Законом не заборонено приватному виконавцю вчиняти виконавчі дії на користь державних підприємств та органів місцевого самоврядування, які є стягувачами.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи Товариства про те, що згідно з частиною 6 статті 66 Закону №1404-VІІІ лише державний виконавець має право накладати штраф у разі перешкоджання боржником виконанню рішення про його виселення, оскільки, по-перше, з системного аналізу змісту пункту 7 частини 2 статті 5 та статей 66, 75 цього Закону вбачається, що у частині 6 статті 66 Закону №1404-VІІІ йдеться передусім про право державного виконавця накладати штраф у разі перешкоджання фізичною особою-боржником виконанню рішення про його виселення, адже приватний виконавець позбавлений права виселяти фізичних осіб. По-друге, скаржник помилково ототожнює такі підстави для накладення виконавцем штрафу, як перешкоджання боржника виконанню рішення та невиконання ним рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк, які врегульовано окремо (статтями 66 та 75 Закону №1404-VІІІ відповідно).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з викладеними у відзивах на касаційну скаргу доводами стягувача і приватного виконавця Пиця А.А., обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги боржника.

З урахуванням положень статей 300, 301, 308 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій дотримано приписи процесуального закону, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних ухвали і постанови немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Галицький бескид" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.05.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 у справі №914/1754/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков