Ухвала

від 03.05.2018 по справі 914/1754/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.05.2018 р. Справа№ 914/1754/17

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Галицький бескид» від 12.04.2018 року за вх. № 982/18 на дії Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 у справі:

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (м. Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Галицький бескид» (м. Львів)

про: виселення із нежитлових приміщень

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 2302-вих-185 від 09.01.18 р.

від відповідача (заявника): ОСОБА_3, довіреність № б/н від 29.08.17 р.

від суб'єкта оскарження: ОСОБА_1, довіреність № 0035 від 06.06.17 р.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма «Галицький бескид» про виселення із нежитлових приміщень.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2017 р. постановлено зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Галицький бескид» (79019, м. Львів, вул. Заводська, 24, код ЄДРПОУ 13824493) звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) нежитлові приміщення загальною площею 32,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М. Лобачевського, 13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Галицький бескид» (79019, м. Львів, вул. Заводська, 24, код ЄДРПОУ 13824493) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625, р/р 34223000002002 в ГУДКСУ у Львівській обл., МФО 825014) 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

На виконання вищенаведеного рішення 30.10.2017 р. Господарським судом видано накази у справі № 914/1754/17.

12.04.2018р. (вх. №982/18) на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Галицький бескид» на дії Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1.

16.04.2018 р. ухвалою Господарського суду Львівської області судом залишено скаргу без руху, у зв'язку з її невідповідністю нормам чинного процесуального законодавства України.

19.04.2018 р. за вх. № 13954/18 заявник подав докази, що підтверджують скерування заяви сторонам, відповідно до вимог ухвали суду від 16.04.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.04.2018 року скаргу на дії Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 прийнято до розгляду і призначено на 03.05.2018 року.

Скаржник (відповідач) вимог ухвали суду про призначення розгляду скарги від 26.04.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Позивач вимог ухвали суду про призначення розгляду скарги від 26.04.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

27.04.2018 р. за вх. № 15066 представник позивача подав відзив на скаргу.

Суб'єкт оскарження вимог ухвали суду про призначення розгляду скарги від 26.04.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

03.05.2018 р. в судовому засіданні подав відзив на скаргу.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У скарзі представник скаржника зазначає, що 17.10.2017 р. Господарським судом Львівської області постановлено рішення, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма «Галицький бескид» (79019, м. Львів, вул. Заводська, 24, код ЄДРПОУ 13824493) звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) нежитлові приміщення загальною площею 32,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М. Лобачевського, 13. Таке рішення не оскаржувалось відповідачем та набрало законної сили.

30.10.2017 р. Господарським судом видано накази на виконання рішення суду у справі № 914/1754/17 від 17.10.2017 р..

19.02.2018 р. Управління комунальної власності звернулось з листом Про скерування наказу Господарського суду Львівської області від 16.02.2018 р. № 2302-вих-1204 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1

20 лютою 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55842311. Приватний виконавець постановою зобов'язав ТзОВ Фірма "Галицький бескид" звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 32.5 м. кв., що знаходяться за адресою м Львів, вул. Лобачевського, 13 (1); виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (2). Скаржник зазначає, що він не отримав даної постанови.

Скаржник наголошує, що 20 лютого 2018 року приватний виконавець склав розрахунок основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 55842311. Розрахунок складено з покликанням на приписи Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Розмір основної винагороди визначено в сумі 16 682,27 грн., що складає 4 розміри мінімальної заробітної плати.

Боржник зазначає, що він не отримував зазначеного розрахунку, у матерілах виконавчого провадження відсутні докази його відправлення. Він стверджує, що фактично про розрахунок боржнику стало відомо 05.04.2018 року. 07 березня 2018 року, приватним виконавцем складено Акт, в якому зазначено, що боржник рішення суду не виконав, приміщення не звільнив. Акт складено без залучення понятих, преставників, стягувача, боржника. 15 березня 2018 року приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. Підставою накладення штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин, що підтверджується актом приватного виконавця від 07.03.2018 року. 28 березня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника на суму 15242,00 грн. - суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадждення, штрафів. Заявник зазначає, що 30 березня 2018 року приватний виконавець наклав арешт на грошові кошти скаржника, що містяться на банківському рахунку в ПАТ "Кредобанк" на суму 15242,00 грн. 02 квітня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. Про зміст постанови скаржнику стало відомо 05.04.2018 року після ознайомлення з матеріалами справи уповноваженим представником. 02 квітня 2018 року приватним виконавцем складено повідомлення про виконання рішення, у якому зазначено, що рішення суду буде виконуватись без участі боржника 05 квітня 2018 року о 10.00 год. 05 квітня 2018 року приватним виконавцем складено акт про примусове виконання рішення суду.

Заявник звертає увагу на те, що 05 квітня 2018 року ТзОВ фірмою "Галицький ескид" подано заяву на адресу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з проханням скерувати уповноважених осіб для підписання Акту поверення нежитлового приміщення за адресою м Львів, вул Лобачевською, 13.

05 квітня 2018 року представник боржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.

Скаржник наголошує, що за результатами ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, він вважає, що рішення та дії приватного виконавця ОСОБА_1, під-час виконання судового рішення, є неправомірними і порушують права заявника.

За твердженням скаржника, повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів визначені статтею 5 Закону України Про виконавче провадження (далі-Закону). Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею З нього Закону, крім рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності (ст. 5 ч. 2 п. 6 Закону).

Отже, на думку скаржника, Законом заборонено приватному виконавцю здійснювати виконання рішень щодо майна комунальної власності.

Тому, на думку скаржника, приватний виконавець був зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягам трьох робочих днів з дня його пред'явлення, так як виконавчий документ не підлягає виконанню приватним виконавцем. Скаржник стверджує, що такі неправомірні дії приватного виконавця порушили права заявника. Зважаючи на те, що приватний виконавець неправомірно здійснив відкриття виконавчого провадження, неправомірними є й усі його дії, вчинені у цьому проваджені, а саме:

- щодо розрахунку основної суми винагороди, складеного 20 лютого 2018 року в розмірі 16 682,27 грн.

- щодо акту від 07.03.20 18 року про невиконання рішення суду,

- щодо винесення постанови про накладення штрафу від 15 березня 2018 року;

- щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 28 березня 2018 року.

- щодо акту від 30.03 2018 року про невиконання рішення суду,

- щодо винесення постанови про накладення штрафу від 02 квітня 2018 року,

- щодо складання акту від 05.04.2018 року про примусове виконання рішення суду.У скарзі, скаржник просить визнати постанову приватного виконавця ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження ВП № 55842311 за судовим рішенням у справі № 914/1754/17 від 30.10.2017 р. - неправомірною, а також визнати дії, вчинені приватним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 55842311 - неправомірними.

У відзиві на скаргу позивач зазначає, що 30.10.2017 р. Господарським судом Львівської області було видано наказ у справі № 914/1754/17 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю-Фірма Галицький бескид (79019, м. Львів, вул. Заводська, 24, код ЄДРПОУ 13824493) звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку ЛМР нежитлових приміщень загальною площею 32,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. М. Лобачевського. 13.

По даному наказу було відкрито виконавче провадження 20 02.2018 р. ТзОВ - фірма Галицький бескид в скарзі зазначає, що даної постанови не отримало.

Позивач зазначає, що згідно ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження , документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно, боржник був належним чином повідомлений та дії приватного виконавця були правомірними.

Позивач звертає увагу на те, що скаржник зазначає, що акт від 07.03.2018 р. складений приватним виконавцем без залучення понятих, представників, стягувача, боржника.

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень (Наказ Мінюсту від 02.04.2012 р. № 512/5 зі змінами, чинна редакція) Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій.

Позивач зазначає, що чинне законодавство не передбачає обов'язку приватного виконавця при перевірці виконання боржником рішення про його виселення, яке було зазначене у постанові про відкриття виконавчого провадження, залучати понятих, представників стягувача, боржника та при складанні акту про це.

Щодо постанов про накладення штрафу, позивач зазначає, що згідно ст. 75 Закону України Про виконавче провадження , у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-юридичну особу - 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З вищевикладеного виходить, що приватним виконавцем, не було вчинено правопорушень та всі виконавчі дії вчинялися згідно чинного законодавства. Так як рішення суду у справі № 914/1754/17 не було виконано боржником, приватним виконавцем було винесено постанови про стягнення штрафів.

Скаржник зазначає, що приватному виконавцю заборонено здійснювати виконання рішень щодо майна комунальної власності. Це спростовується тим, що згідно п. 6 ч. 2 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, крім рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності.

Позивач зазначає, що всі рішення виконуються згідно наказу (виконавчого документа), а в даному виконавчому документі чітко вказано про зобов'язання Товариства з обмеженого відповідальністю-Фірма Галицький бескид (79019, м. Львів, вул. Заводська, 24, код ЄДРПОУ 13824493) звільнити та повернути шляхом виселення, отже, дані виконавчі дії стосуються ТзОВ-Фірми Галицький бескид , так як його зобов'язано до вчинення дій, звільнити приміщення від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням, оскільки, згідно п. 3 ст. 66 Закону України Про виконавче провадження , будь-які дії з майном комунальної власності не вчиняються, його не продають, не виставляють на аукціон, тощо.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач зазначає, що Рішення Господарського суду Львівської області про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю-Фірма Галицький бескид звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку ЛМР нежитлових приміщень загальною площею 32,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. М. Лобачевського, 13 було прийняте 17.10.2017 р.. Відповідно, у боржника було достатньо часу для звільнення та повернення оспорюваних приміщень. Однак, всупереч вимогам закону, боржником жодних дій, спрямованих на звільнення вказаних приміщень вчинено не було вчинено та документального підтвердження добровільного виконання рішення суду не надавалося. Отже, боржник вже достатньо довгий період знав про те, що знаходиться в даному приміщенні без правових підстав, проте, жодних дій до звільнення приміщення не вчинив.

Тому, зазначає позивач, жодних доказів, що свідчать про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення надано не було. Дії, спрямовані на звільнення приміщення не вчинялися, а отже, така поведінка боржника вказує на затягування виконання судового рішення та ухилення від виконання вимог суду.

03.05.2018 р. суб'єкт оскарження в судовому засіданні подав відзив на скаргу, у якому зазначив, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області перебуває виконавче провадження ВП № 55842311 з примусового виконання наказу у справі № 914/1754/17, виданого 30.10.2017 р. Господарським судом Львівської області, про зобов'язання ТзОВ Фірма Галицький бескид звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 32,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. М. Лобачевського, 13.

02.02.2018 р. на виконання вимог ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження , приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам виконавчого провадження до відома і виконання.

15.03.2018 р., у зв'язку з невиконанням боржником рішення у строки, встановлені приватним виконавцем, на боржника накладено штраф в розмірі 5100 грн.

02.04.2018 р., у зв'язку з повторним невиконанням боржником рішення у строки, встановлені приватним виконавцем, на боржника накладено штраф в розмірі 10200 грн.

05.04.2018 р. приватним виконавцем складено акт про повне виконання рішення суду.

Судовий виконавець вважає скаргу подану боржником безпідставною, та такою що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 66 Закону України Про виконавче провадження , примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Приватний виконавець звертає увагу на те, що скаржник наполягає, що приватним виконавцем порушено його право, проте не зазначає, яке саме право скаржника порушено якою нормою чинного законодавства надано йому таке право і якою процесуальною дією порушено. Мотивація заборони вчиняти дії приватного виконавця щодо майна комунальної власності передбачена ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , є безпідставною, оскільки такі дії можуть порушити виключно права власника майна, а не боржника, та приватним виконавцем для виконання рішення суду жодних виконавчих дій щодо майна комунальної власності не вчинено.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного:

15.12.2017 р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VIII.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу XІ «Перехідні положення» , за правилами Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.

У відповідності до приписів п. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" (у відповідній редакції) у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватись положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому, обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Приписами статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339 ГПК України)

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України Про виконавче провадження , крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з лею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Частиною 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ст.ст. 18, 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний:

- здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

- надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження;

- розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

- заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

- роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Частиною 7 статті 26 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, крім: рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності.

Інститут приватного виконання рішень в Україні започаткував свою діяльність у 2017 р., в межах судової реформи, та спрямований на покращення виконання рішень судів, та інших органів.

Законом України Про виконавче провадження обмежено приватного виконавця, з метою захисту державного та комунального майна, у можливості виконання рішень судів, де боржником виступає держава, державний орган , заборонено вчиняти виконавчі дії, щодо майна, яке належить державі чи перебуває у комунальній власності.

Проте, Законом України Про виконавче провадження не заборонено приватному виконавцю вчиняти виконавчі дії на користь державних підприємств, та органів місцевого самоврядування.

Приймаючи до виконання наказ № 914/1754/17, виданий 30.10.2017 р. Господарським судом Львівської області, про зобов'язання ТзОВ Фірма Галицький бескид звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 32,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. М.Лобачевського, 13, приватним виконавцем прийнято рішення, про те, що при відкритті виконавчого провадження права сторін не порушені, оскільки виконавчі дії у рішенні про виселення боржника здійснюються виключно щодо самого боржника, а не до приміщення, у якому він перебуває.

Таким чином, спосіб виконання рішення передбачений самим рішенням, а виселення боржника виконується у порядку, передбаченому ст. 66 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 66 Закону України Про виконавче провадження примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Вчинення жодних виконавчих дій щодо майна комунальної власності ні в рішенні суду, в якому передбачено спосіб виконання, ні в Законодавстві, в даному випадку не передбачено.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про виконавче провадження , заходами примусового виконання рішення є:

- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

Інші виконавчі дії, відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право вчиняти. Це означає, що у відповідності до резолютивної частини рішення, в якій передбачено спосіб виконання рішення та процедури виконання рішення, передбаченої ст. 66 Закону України Про виконавче провадження , виконавець вчиняє виконавчі дії в межах необхідності для виконання рішення.

Виконуючи наказ № 914/1754/17, виданий 30.10.2017 р. Господарським судом Львівської області, судовим виконавцем були вчинені виключно всі виконавчі дії щодо боржника, а саме: накладено штрафи, накладено арешти на кошти на рахунку боржника, встановлено заборону боржнику користуватись приміщенням.

Відповідно до приписів статті 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, а також пояснення представників сторін, керуючись нормами ст.ст. 18, 42, 76-79, 234, 235, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Галицький бескид» від 12.04.2018 року за вх. № 982/18 у справі № 914/1754/17 на дії Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.